Постанова

від 12.03.2024 по справі 160/10836/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10836/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023р. у справі №160/10836/23 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» до: про:Дніпровської митниці визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

19.05.2023р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (далі ТОВ «Азимут-Трейд») до Дніпровської митниці (далі митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів / а.с. 1-12 том 1/.

24.05.2023р. судом першої інстанції вищезазначений позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову /а.с. 86-87том 1/.

У межах наданого судом строку позивачем зазначені у ухвалі суду недоліки адміністративного позову були усунуті / а.с.91-179 том 1/ та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/10836/23 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 180-181 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві / а.с. 1-12 том 1/ на те, що при розмитнені задекларованого позивачем товару відповідач рішеннями №UA110130/2023/000020/1 та №UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023р. для визначення митної вартості застосував резервний метод не довівши при цьому неможливості використання обраного позивачем основного методу визначення митної вартості задекларованого товару, враховуючи, що надані підприємством для митного оформлення задекларованого товару документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об`єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000020/1 та №UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023р. у справі №160/10836/23 адміністративний позов задоволено; визнані протиправними та скасовані рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110130/2023/000020/1 та №UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023р.. /а.с. 196-207 том 1/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції / а.с. 212-220 том 1 /, але ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023р у справі №160/10836/23 апеляційна скарга Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 р. у справі №160/10836/23 повернута заявнику на підставі ч. 4 ст.169, ст. 298 КАС України / а.с. 250 том 1/.

Відповідачем 04.01.2024р., повторно за допомогою засобів системи «Електронний суд», подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 11.09.2023 р. у справі №160/10836/23 , яка зареєстрована судом апеляційної інстанції 04.01.2024р. / а.с. 1-13,14 том 2/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/10836/23 / а.с. 15 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 12.01.2024р. / а.с. 19 том 2/.

08.01.2024р. судом апеляційної інстанції зареєстровано заяву Дніпровської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023р. у справі №160/10836/23, яка подана відповідачем за допомогою засобів системи «Електронний суд» 04.01.2024р. / а.с. 17 -18 том 2/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024р. у справі №160/10836/23 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 р. у справі №160/10836/23 /а.с. 20 том 2/ та апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено з 13.02.2024р. /а.с. 21 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 22-27 том 2/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 11.09.2023р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.01.2024р. судом апеляційної інстанції зареєстровано відзив позивача на апеляційну скаргу, який подано за допомогою засобів системи «Електронний суд» 19.01.2024р. у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги митниці та посилаючись на обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення у цій справі просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 11.09.2023р. залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного 09.09.2019р. між компанією SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED (Індія) (продавець) і ТОВ «Азимут-Трейд» (покупець) укладено контракту №09 /а.с. 14-18 том 1/, умовами якого передбачено зобов`язання продавця в порядку та на умовах, визначених контрактом, поставляти покупцю рис (надалі - товар), та зобов`язання покупця прийняти та оплатити товар, постачання якого здійснюється партіями в повній відповідності до вимог, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємною частиною, з урахуванням специфікації №15 від 18.10.2022р. /а.с. 19 том 1/ та додаткової угоди №8 від 18.12.2022р. до контракту, на адресу позивача у справі (покупця за контрактом) були поставлені партії товару з метою митного оформлення якого позивачем подано до Дніпровської митниці електронні митні декларації (далі МД) № 23UA110130003460U4 /а.с. 29-30 том 1 / та №23UA110130003464U0 / а.с. 42-43 том 1/ у яких зазначено товар: «Зернові культури. Рис Camolino повністю обсушений, непропарений, білий, короткозерний, вологість 13,75%, середня довжина зерен 4,9 мм., середня ширина 1,9 мм. 27000 кг. Для продовольчих цілей. Розфасований у поліпропіленові лантухи шт. по 25 кг., не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування. Без ГМО. Виробник: SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED, Торгівельна марка: немає даних, Країна виробництва: IN. Місць 1080 5Н», та у графах 22, 42 МД заявлена митна вартість товару визначена у розмірі 14850,00дол.США. за ціною договору (контракту) , умови поставки CIF RO Constanta (гр.20).

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару щодо оплати за товар, страхові документи, відомості щодо включення до ціни товару вартості морського перевезення до поіменованого місця доставки , документальне підтвердження відносин з ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» , та позивачем були надані додаткові документи : комерційну пропозицію від 18.10.2022р., договір про надання транспортно-експедиторських послуг №197-ЮГЛ від 03.06.2022р. між ТОВ «Азимут-Трейд» з ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік», договір на автомобільне перевезення №03/08-1 від 03.08.2022р. між ТОВ «Азимут-Трейд» з ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік», договір про надання послуг з перевезення №088 від 08.02.2023р. між ТОВ «АГРОТРАНСЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_1 , додаткову угоду №8 від 18.12.2022р. до контракту, але незважаючи на надані додаткові документи та проведену консультацію митним органом, враховуючи виявлені у ході перевірки розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у додатково наданих у рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені невідповідності та розбіжності, митним органом зроблено висновок, що використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000020/1 від 20.02.2023р. /а.с. 31-32 том 1/ та №UA110130/2023/000021/1 від 20.02.2023р. /а.с.44-45 том 1/, якими заявлена митна вартість задекларованого позивачем товару скоригована митним органом за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України з використанням раніше визнаної митним органом митній вартості згідно з ЕМД №UA408020/2022/049395, №UA408020/2022/049422 від 24.10.2022р. за на рівні 1,02 долара США/кг., і саме ці рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі.

При цьому необхідно зауважити, що під час розгляду цієї справи відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, у якості обґрунтування необхідності та правомірності прийняття ним рішень, які є предметом оскарження у цій справі, посилався на наявність розбіжностей у поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документах, які зробили неможливим визначення певних складових частин митної вартості оцінюваних товарів, наслідком чого стала неможливість застосування обраного декларантом способу визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, та необхідність коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).

Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З наданої суду копії рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів /а.с. 31-32,44-45 том 1/, які є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що виключає можливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів, що зазначено у гр. 33 оскаржуваних рішеннях а також зазначалось митним органом під час розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційним судом.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів з огляду на те, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідачем під час розгляду справи не доведено що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, або в цих документах наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Відповідно до ст. 361 МК України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Отже враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

При цьому слід також зазначити, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до МД на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта, оскільки неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Також митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а подані товариством документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості, із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржувані позивачем рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів прийняті митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 11.09.2023 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 р. у справі №160/10836/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 12.03.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов