Рішення

від 11.09.2023 по справі 160/9012/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 160/9012/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС-ГРУП» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКС-ГРУП» з позовом до Дніпровської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ТЕКС-ГРУП» для здійснення митного контролю та митного оформлення було подано до Дніпровської митниці митну декларацію №UA110110/2022/006602.

Позивач вказує, що на виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України ТОВ «ТЕКС-ГРУП» надано до Дніпровської митниці всі необхідні документи, які підтверджують подання до митного оформлення товару.

Проте, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2022/000275.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, товар було оформлено за митною декларацією №UA110110/2022/006655 від 01.11.2022 року.

На думку позивача, ТОВ «ТЕКС-ГРУП» надало до відповідача належний та допустимий пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а в свою чергу, відповідачем не підтверджено належними доводами наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визнання митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Крім того, позивач наголошує, що сумніви відповідача у достовірності комерційних документів, а так само сумніви щодо включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказами та є необ`єктивними.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визнання митної вартості.

Відповідач вважає, що посадова особа митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявлених позивачем товарів, діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.05.2023 року позивачем через електронну систему «Електронний суд» надано до відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції позивачем у відповіді на відзив викладені аналогічні мотивування, які зазначені в позовній заяві.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що між позивачем та FAIRDEAL MILLS (PVT) LIMITED (Пакистан) укладено зовнішньоекономічний контракт №20TS00122 від 12.04.2022 року, відповідно до пункту 1.2 якого предметом даного контракту є поставка постачальником на адресу покупця товару у номенклатурі та кількості, зазначеній у специфікаціях до даного контракту.

Відповідно до п. 2.1 контракту постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки CIF, згідно із Інкотермс 2010.

Пунктом 4.1 контракту, зокрема, передбачено, що вартість упаковки та маркування включені у вартість товару.

Ціна на товар, який поставляється, узгоджується у специфікаціях (п. 5.1 контракту).

Пунктом 6.1 контракту передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі рахунків (інвойсів) на поставлену партію товару.

Пунктом 6.2 контракту визначено порядок здійснення оплати, а саме:

- передплата у розмірі 20% від вартості товару;

- оплата 80% по копії коносаменту після відвантаження.

Судом встановлено, що постачальник на виконання умов контракту склав на ім`я покупця проформу інвойс №002 від 15.06.2022 року на загальну суму 23907,24 доларів США та проформу інвойс №003 від 15.06.2022 року на загальну суму 170706,06 доларів США.

Також, встановлено, що між сторонами контракту №20TS00122 від 12.04.2022 року було підписано додаткову угоду №1 від 15.06.2023 року, відповідно до якої сторони домовились про наступне: «розвантажити товар відповідно до рахунків-проформ №002 та №003 від 15.06.2023 року на умовах CIFГданськ, Польща, відповідно до Правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року (Інкотермс-2010).

02.08.2022 року між сторонами контракту №20TS00122 від 12.04.2022 року було підписано специфікацію №2 на товар №1: «polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMDyedFabric» у кількості 18974,00 метрів на суму 23907,24 доларів США та на товар №2: «polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMDyedFabric» у кількості 135481,00 метрів на суму 170706,06 доларів США загальна сума 194613,30 доларів США.

Також, відповідно до специфікації №2 від 02.08.2022 року, передбачені умови оплати, а саме: 20% передплата 80% - по копії коносаменту після відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником було складено та виставлено покупцю комерційний інвойс №EXP/FDW/2158/2022 від 09.08.2022 року на загальну суму 98243,46 доларів США.

З метою митного оформлення товару до митного оформлення подана митна декларація №UA110110/2022/006602 від 28.10.2022 року, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари: №1 Вибивна тканина полотняного переплетення, виготовлена із суміші бавовняної та поліефірної пряжі. Масова частина бавовни в складі тканини, згідно висновку №142000-3700-0254, становить (46+-1) мас.%. Поверхнева щільність становить (116+-1)г/м2, ширина (220 +-1) см. Не має ворсу, покриття, армування або просочення, яке сприймається неозброєним оком. Тканина вибивна, полотняного переплетіння з надрукованим малюком, виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон (поліестер (52%)) і бавовняних волокон (48%), ширина 220 см +-2%, поверхнева щільність 120г/м2 +-5%: Полікотон (52:48) 540 рулонів 30х30 76х68Width 220 cmPrintedFabric 62528 м (137561.6 м2) конструкція тканини polycotton (52:48) 76x68/30x30: 52% поліестер 48% котон; 76 номер пряжі в одному дюймі і називається основою; 68 номер пряжі в одному дюймі і називається утком; 30х30. Товар №2 Пофарбована тканина полотняного переплетіння, виготовлена з синтетичних штапельних волокон (поілестер (52%)) і бавовняних волокон (48%), ширина 220см+-2%, поверхнева щільність 120г/м2+-5%; полікотон (52:48) 134 рулон 30х3076х68Width 220 cm DyedFabric-15443м; (33974,6м2) конструкція тканини polycotton (52:48) 76x68/30x30: 52% поліестер 48% котон; 76 номер пряжі в одному дюймі і називається основою; 68 номер пряжі в одному дюймі і називається утком; 30х30.

Відповідно до даної декларації позивачем була заявлена митна вартість товару 98243,46 доларів США.

Митна вартість товару, заявлена позивачем, визначена із застосуванням основного методу.

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: пакувальний лист від 02.08.2022 року; рахунок-проформа №002 від 15.06.2022 року; рахунок-проформа №003 від 15.06.2022 року; рахунок-фактура №EXP/FDW/2158/2022 від 09.08.2022 року; коносамент №1КТ640419 від 12.08.2022 року; коносамент №LGI13985122R від 09.08.2022 року; автотранспортна накладна CMR №4699 від 24.10.2022 року; сертифікат про походження товару №COFCCIA1507 від 15.08.2022 року; платіжне доручення від 16.06.2022 року; платіжне доручення від 17.10.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно - експедиційних послуг №1064 від 10.10.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно - експедиційних послуг №1147 від 24.10.2022 року; комерційна пропозиція від 12.06.2022 року №13/06/22-02; зовнішньоекономічний контракт №20TS00122 від 12.04.2022 року; додаткова угода №1 від 12.06.2022 року; специфікація №2 від 02.08.2022 року; договір про перевезення №031022-17 від 03.10.2022 року; договір про перевезення №12654 від 27.09.2022 року; заявка на перевезення №2 від 04.10.2022 року; лист про характеристики від 02.09.2022 року; копія експортної ВМД від 03.08.2022 року.

Судом встановлено, відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, місять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1. ТОВ «Текс-Груп» до митного контролю та оформлення 28.10.2022 року за ЕМД №UA110110/2022/006602 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником FAIRDEALMILLS (PVT) LIMITED від 12.04.2022 року №20TS00122, специфікацією від 02.08.2022 року №2, рахунком-інвойс від 02.08.2022 року №ЕХР/КВЕ/2158/2022.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 контракту від 12.04.2022 року №20TS00122 товар поставляється згідно специфікацій, які є невід`ємною частою контракту.

У наданій специфікації від 02.08.2022 року №2 визначено загальну вартість товарів 194613,30 доларів США та вказано умови оплати: 20% передплата та 80% по копії коносаменту після відвантаження.

Фактурна вартість оцінюваної партії заявлена згідно рахунку-інвойс від 02.08.2022 року №EXP/FDW/2158/2022 98243,46 доларів США.

До митного оформлення також надано: рахунок-проформу №002 від 15.06.2022 року на загальну суму 23907,24 доларів США, умови оплати: 20% передплата, баланс після копії коносаменту; рахунок-проформу №003 від 15.06.2022 року на загальну суму 170706,06 доларів США, умови оплати: 20% передплата, баланс після копії коносаменту.

Вищевказані рахунки-проформи не кореспондуються до дати зі специфікацією від 02.08.2022 року та не передбачені контрактом.

2. До митного оформлення надано платіжний документ від 16.06.2022 року на суму 20480 доларів США. В деталях платежу наявні реквізити контракту від 12.04.2022 року №20TS00122, проформа-інвойс від 15.06.2022 року №003.

Декларантом також надано платіжний документ від 16.06.2022 року на суму 20 480 доларів США. В деталях платежу наявні реквізити контракту від 12.04.2022 року №20TS00122, проформа-інвойс від 15.06.2022 року №002.

У графі 44 ЕМД наявний платіжний документ від 17.10.2022 року на суму 77763,46 доларів США. В деталях платежу наявні реквізити контракту №20TS00122, інвойс року №EXP/FDW/2158/2022 від 02.08.2022 року, а у графі 44 митної декларації зазначено інший номер інвойсу №ЕХР/КВЕ/2158/2022 від 02.08.2022 року.

Сума оплати за платіжними документами від 16.06.2022 року та від 17.10.2022 року не кореспондуються із загальною вартістю товару згідно специфікації від 02.08.2022 року №2, рахунком-фактурою №EXP/FDW/2158/2022 від 02.08.2022 року та/або рахунками-проформами від 15.06.2022 року №002 та №003.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

3. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки CIF Gdansk (Польща).

Відповідно до офіційних правил тлумачення термінів (Інкотермс) за терміном CIF, продавець поставляє товар на борт судна, зобов`язаний заключити договір і сплатити всі витрати і фрахт, необхідні для доставлення товару до порту призначення. Продавець заключає договір страхування за свій рахунок, що відповідає мінімальному покриттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

До митного оформлення не надано документів, що містять інформацію про вартість страхування.

4. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 41000,00 грн, навантаження 84948,84 грн.

З метою підтвердження рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.10.2022 року №031022-107, укладеного між ТОВ «Текс-Груп» - замовник та ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» - експедитор; Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 17.10.2022 року №1827, укладеного між ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» - замовник та ТОВ «Девік Консалтінг» - експедитор; Договір про перевезення від 27.09.2022 року №12654, укладеного між ТОВ «Девік Консалтінг» - експедитор та ТОВ «Авто БОСС» -виконавець, який укладено для виконання наперед до дати контракту від 17.10.2022 року №1827 ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» лише 17.10.2022 року з ТОВ «Девік Консалтінг»; заявка від 03.10.2022 року №2 (5770 доларів США); рахунок на оплату від 10.10.2022 року №1064 (84948,84 грн); рахунок на оплату від 24.10.2022 року №1147 (41000,00 грн.).

Відповідно до рахунку від 10.10.2022 року №1064 визначено перелік та вартість послуг по доставці вантажу та навантажувально-розвантажувальних робіт на маршруті Гданськ Лодзь 84948,84 грн.

Згідно рахунку від 24.10.2022 року №1147 на маршруті Лодзь Дніпро 41000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до наданої заявки від 03.10.2022 року №2 визначено маршрут перевезення Гданськ Дніпро та загальна вартість послуг 5770 доларів США.

У заявці відсутні відомості щодо переліку наданих послуг на маршруті, що унеможливлює перевірку числових значень понесених витрат на доставку оцінюваної партії товару.

Відсутність ланцюгу документів щодо вартості наданих послуг поміж особами які надавали транспортно-експедиційні послуги і включення їх до витрат при обчислені рівня заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МКУ, декларанту встановлено вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначення:1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;4)якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;5)виписки з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована за другорядним методом визначення митної вартості 2-r (резервний метод), відповідно до ст. 64 МК України.

Крім того, митним органом відмовлено у прийнятті вказаної спірної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2022/000275.

Скориставшись правом, передбаченим ч. 7 ст. 55 МК України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за двома ЕМД: №UA110110/2022/006655 від 01.11.2022 року.

Вважаючи вказане рішення №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митного органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та Постачальник пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 та частини 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Проте, як в надісланих позивачеві електронних повідомленнях, так і в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребовування від нього додаткових документів.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд зазначає, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17.

Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ст. 57 Митного кодексу України).

Судом встановлено, що в рішенні №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості. Скоригована митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ЕМДUA110110/2022/003958 від 11.07.2022 року на рівні 5,86 доларів США/кг, скоригована митна вартість товару №2 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ЕМД UA100380/2022/307860 від 13.07.2022 року на рівні 6,141377 доларів США/кг.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 2,3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4,5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Щодо твердження відповідача, що рахунки-проформи не кореспондуються до дати зі специфікацією від 02.08.2022 року та не передбачені контрактом, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 контракту від 12.04.2022 року №20TS00122 покупець здійснює оплату за поставлений товар за цим контрактом на підставі встановлених постачальником рахунків (інвойсів).

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась, відповідно до специфікації №2 від 02.08.2022 року.

Так, відповідно до вказаної специфікації сторони контракту 12.04.2022 року №20TS00122 погодили поставку товару, а саме: polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMDyedFabric» у кількості 18974,00 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на загальну суму 23907,24 доларів США та polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMPrintedFabric» у кількості 135481,00 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на суму 170706,06 доларів США загальна сума 194613,30 доларів США.

Крім того, специфікацією №2 від 02.08.2022 року визначено умови оплати, а саме: 20% передплата; 80% - по копії коносаменту після відвантаження.

Згідно з наданим до митного оформлення комерційного інвойсу (рахунку-фактури) №EXP/FDW/2158/2022 від 02.08.2022 року виставлено рахунок на частину, узгодженого специфікацією №2 від 02.08.2022 року товару, а саме: polycotton (52:48) 76x68/30x301X1220CMDyedFabric» у кількості 15.443 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на загальну суму 19458.18 доларів США та polycotton (52:48) 76x68/30x30 1X1220CMPrintedFabric» у кількості 62 528 метрів за ціною 1,26 доларів США/метр на суму 78758,28 доларів США загальна сума товарів 98242,46 доларів США.

Суд звертає увагу, що зазначена кількість та ціна товару, яка вказана у комерційному інвойсі (рахунку-фактури) №EXP/FDW/2158/2022 від 09.08.2022 року також підтверджується пакувальним листом від 02.08.2022 року, коносаментом №1КТ640419 від 12.08.2022 року та коносамент №LGI13985122R від 09.08.2022 року.

А, отже, надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують заявлену митну вартість товарів.

При цьому, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16.

Щодо доводів митного органу, щодо митного оформлення не надано документів про вартість страхування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 контракту постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки CIF, згідно із Інкотермс 2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, InsuranceandFreight (...namedportofdestination) - вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами термінаCIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами термінаCIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Тобто, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Узгодивши умови поставки товару СІF згідно з офіційними правилами Інкотермс2010. Сторони тим самим встановили, во витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 18 липня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 821/829/18.

А, отже, твердження відповідача про необхідність надання позивачем додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним.

Щодо транспортної складової митної вартості товару.

Позивачем до митного контролю для підтвердження вартості транспортування та всіх її складових було надано: Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 03.10.2022 року №031022-107, укладеного між ТОВ «Текс-Груп» - замовник та ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» - експедитор; Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 17.10.2022 року №1827, укладеного між ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» - замовник та ТОВ «Девік Консалтінг» - експедитор; Договір про перевезення від 27.09.2022 року №12654, укладеного між ТОВ «Девік Консалтінг» - експедитор та ТОВ «Авто БОСС» - виконавець, який укладено для виконання наперед до дати контракту від 17.10.2022 року №1827 ТОВ «Інтернешнл карго Сервіс Ейч Ді» лише 17.10.2022 року з ТОВ «Девік Консалтінг»; заявка від 03.10.2022 року №2 (5770 доларів США); рахунок на оплату від 10.10.2022 року №1064 (84948,84 грн); рахунок на оплату від 24.10.2022 року №1147 (41000,00 грн.).

Надані документи повною мірою підтверджують факт транспортування імпортованого товару та розмір понесених витрат під час транспортування.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 р. у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 р. у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 р. у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 р. у справі №520/9022/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару, є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було надано до суду договір від 02.01.2019 року №66, додатки №1 від 31.12.2020 року, №2 від 31.01.2021 року до договору від 02.01.2019 року №66.

Натомість, суд зазначає, що позивачем не було подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акту приймання-передачі виконаних послуг, рахунку на оплату та доказів оплати виконаних послуг, відповідно до ч.4ст.134 КАС України, а, суд в свою чергу, не може самостійно встановити, які саме послуги були надані адвокатом позивачу у даній справі.

Суд звертає увагу, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу таких доказів позивачем не надано.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Станом на дату розгляду справи доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу позивачем суду не подано, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акту приймання-передачі виконаних послуг, рахунку на оплату та доказів оплати виконаних послу матеріали справи не містять, тому, відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №833 від 24.04.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС-ГРУП» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2022/300020/1 від 01.11.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39672340, 49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11Б) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11.09.2023 року.

Суддя І.О. Лозицька