Постанова

від 07.09.2023 по справі 643/15453/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/15453/21 Номер провадження 22-ц/814/3164/23Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.,

за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєва О.П.

керівника Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" Ситник О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката ФадєєваОлександра Павловичана рішенняОктябрського районногосуду м.Полтави від07лютого 2023рокуухваленеу складіголовуючого суддіГольник Л.В.,повний текстсудового рішенняскладено 13лютого 2023року тана додатковерішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від30березня 2023рокуухвалене у складі головуючого судді Гольник Л.В., повний текст судового рішення виготовленобез зазначення дати у справіза позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" про стягнення виплат при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки виплат, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У серпні2021року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м.Харкова з позовом до Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» про стягнення виплат при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки виплат та моральної шкоди, в якому просила стягнути суму ненарахованої та невиплаченої компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за серпень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року та січень 2021 року у розмірі 1375,65 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 01.02.2021 року по 31.08.2021 року в розмірі 49501,55 грн., моральну шкоду8000 грн., витрати на правову допомогу15000 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 у період з 01.09.2013 року по 21.01.2021 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді начальника юридичного відділу.

29.01.2021 року її було звільнено на підставі відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, передбаченої п. 6 ст. 36 КЗпП України.

На день звільнення відповідач не здійснив повного розрахунку в день її звільнення. На день звільнення позивачу не тільки не було виплачено, а й не було нараховано суму компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за попередній період, а саме за серпень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, січень 2021 року, яка має бути нарахована відповідачем відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України № 159 від 21.02.2021 року. Сума компенсації за вказані періоди склала 1375,65 грн.

Крім того, на день звільнення позивача заборгованість із виплати заробітної плати, що мала бути нарахована (без урахування сум компенсації за затримку виплати заробітної плати) становила 31701,59 грн. Заборгованість перед позивачем була погашена у такі строки: за серпень 2020 року виплачена 05.03.2021 року у сумі 6713,62 грн., за жовтень 2020 року09.04.2021 року у сумі 5906,78 грн., за листопад 2020 року14.04.2021 року у сумі 5940,03 грн., за січень 2021 року01.07.2021 у сумі 13141,16 грн.

Отже середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з позивачем за період з 01.02.2021 по 31.08.2021 року включає 49501,55 грн. (341,39 (середній заробіток) х 145 (кількість днів затримки).

Позивач просила також стягнути моральну шкоду у розмірі 8000 грн., яка полягає у стражданнях пов`язаних у зв`язку з порушенням її трудових прав, у результаті яких у неї був стрес та вона відчувала моральне приниження. Вказувала, що має батьків-пенсіонерів, які потребували її допомоги та двоє неповнолітніх доньок, одна з яких закінчувала середню школу.

В подальшому 01.02.2022 року надала заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на свою користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 01.02.2021 року по день фактичного розрахунку, включаючи період з 01.02.2021 р. по 16.02.2022р. в розмірі 89444,18 грн. (а.с.78).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямОктябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» про стягнення виплат при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки виплат та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 суму ненарахованої та невиплаченої компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за серпень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року та січень 2021 року у розмірі 1375,65 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 34821,78 грн., за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб, моральна шкода2000,00 грн., всього 38197,43 грн.

Стягнуто Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 580,50 грн.

В іншій частині позовних вимогвідмовлено.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року стягнуто з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь держави судовий збір у розмірі 2143,50 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5800,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг

Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_1 -адвокат ФадєєвО.П.подав апеляційніскарги нарішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від07лютого 2023рокута на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року.

Просив рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2023 року скасувати частково, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 34821,78 грн., за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб, моральної шкоди 2000 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 89444,18 грн. та моральну шкоду 8000 грн. Стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що, не всі суми у розумінні ст. 116 КЗпП України були нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні: так, заборгованість з виплати заробітної плати погашена лише 01.07.2021 р., а в частині нарахування та виплати компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, невиплата відповідачем такої суми встановлена судом навіть на день проголошення судового рішення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції на час подання позовної заяви та заяв про збільшення позовних вимог) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є встановлення факту невиплати працівнику при звільненні усіх сум, що підлягали виплаті. При цьому подальше погашення, часткове погашення, тривалість такого погашення, види нарахувань, що підлягали виплаті при звільненні, на виникнення такого обов`язку виплати середнього заробітку не впливають.

Таким чином, висновок суду, що середній заробіток за час затримки при звільненні, невиплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати (за серпень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, січень 2021 року) не підлягають стягненню, є незаконним, адже суперечить встановленим обставинам та приписам ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Статтею 117 КЗпП України чітко визначений період нарахування середнього заробітку - за весь час затримки.

До того ж законом не встановлено, що базою для такого нарахування є виключно невиплачена заробітна плата (посадовий оклад) колишнього працівника.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 225/4384/16-ц наведено правову позицію: всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум - це триваюче правопорушення, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.07.2021 року, щодо стягнення затримки розрахунку при звільненні, визначено, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Установивши, що при звільненні працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 рудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, судом при ухваленні оскаржуваного рішення, не було враховано наведені вище правові позиції Верховного суду.

Зазначає, що стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 34821,78 грн., за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб є невмотивованим та необгрунтованим. Так, Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 р. у справі №817/893/17 визначив, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 359/10023/16-ц. При цьому Верховний Суд зазначає, що якщо особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи моральну шкоду, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.

Отже, суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення в п. 2 резолютивної частини невірно вказав «за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб», а натомість повинен був зазначити, що суми виплат зазначено без урахування податків та зборів.

Зазначає, що право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України. А тому, в цій частині судове рішення є невмотивованим та необгрунтованим.

Стосовно додаткового рішення апелянтом зазначено, що судом першої інстанції було досліджено реальність понесених витрат на правову допомогу, проте будь-яких висновків щодо невідповідності заявленої суми реально понесеним витратам на правову (правничу) допомогу судом зроблено не було. Судом не зазначено, в чому полягало застосування судом принципів розумності та справедливості відносно часткового задоволення вимог, а тому апелянт просив скасувати додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким вимоги щодо стягнення з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 15000 грн. задовольнити в повному обсязі.

09.05.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Фадєєва О.П. в якому відповідач просить рішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від07лютого 2023рокута додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєва О.П., керівника Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" Ситник О.Б., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 01.09.2013 року по 21.01.2021 року перебувала на посаді начальника юридичного відділу Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування»(а.с.10-15).

29.01.2021 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України за відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (а.с. 15).

Відповідно до Довідки Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» від 24.02.2021 року за № 4 станом на 29.01.2021 року загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати склала 31701,59 грн., з них за серпень 2020 року6 713,62 грн., за жовтень 2020 року5906,78 грн., за листопад 2020 року5940,03 грн., за січень 2021 року13141,16 грн., що також підтверджується розрахунковими листками (а.с. 16, 17-18).

Заборгованість із виплати заробітної плати була сплачена відповідачем у такі строки: за серпень 2020 року виплачена 05.03.2021 року у сумі 6713,62 грн., за жовтень 2020 року09.04.2021 року у сумі 5906,78 грн., за листопад 2020 року14.04.2021 року у сумі 5940,03 грн., за січень 2021 року01.07.2021 у сумі 13141,16 грн.

Сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за серпень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, січень 2021 року, становить 1375,65 грн., та розрахована відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України № 159 від 21.02.2021 року.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Кількість робочих днів за період з 01.02.2021 по 01.07.2021 становила 102 робочих дні, тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненністановить 34821,78 грн. ( 341,39 (середній заробіток) х 102 (кількість робочих днів затримки), з яких кількість робочих днів у лютому 2021 році20 днів, березні 2021- 22 дні, квітні 2021- 22, травні 2021- 18, червні 2021- 20).

Проте, відповідачем не була нарахована компенсація за серпень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року та січень 2021 року у розмірі 1375,65 грн., яка підлягала стягненню з відповідача, з чим погодився суд першої інстанції.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду не вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Стаття 43 Конституції Українивизначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положеннями ч. 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Згідноположеньст.44 КЗпП Українипри припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6статті36та п.1,2,6 статті40цьогоКодексу, працівникові виплачуєтьсявихідна допомога у розмірі, не меншесередньогомісячного заробітку.

Таким чином, законодавцем при розірванні зпрацівником трудового договору на підставі п.6ст.36 КЗпП Українина підприємство покладено обов`язок щодо виплатицьому працівниковівихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

З відзиву Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на позовну заяву ОСОБА_1 вбачається, що розрахунок з позивачем в повному обсязі був здійснений лише 01.07.2021 року (а.с.84-86).

Факт звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6ст.36 КЗпП Україниє визначальним для виплати їй вихідної допомоги, гарантованоїст.44 КЗпП України.

Отже, оскаржуване судове рішення не може вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК УкраїниположенняЦК Українизастосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

З довідки виданої ДП «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» від 16.12.2021 р. вбачається, що станом на 29.01.2021 р. загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати ОСОБА_1 складала 31701,59 грн.(а.с.90).

Відповідно довідки ДП «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» від 16.12.2021 р. сума середньої заробітної плати ОСОБА_1 за день становить 341,39 грн. (а.с.92).

Позивач зазначає, що на день її звільнення їй не тільки не було виплачено всі суми відповідно ст.. 116 КЗпП України, а й взагалі не нараховано усі належні суми. Зокрема і сума компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати, а тому відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за весь час затримки відповідного розрахунку, а саме з 01.02.2021 року по день фактичного розрахунку. За основу для розрахунку визначено суму середньої заробітної плати ОСОБА_1 за день - 341,39 грн.

Відповідно доположень ч.1ст.13 КЗпП Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід зазначит, що невиплата звільненому працівникові всіх су, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, або ж таке визначення може бути обраховано судом принаймі на день винесення судового рішення у справі на підставі наданих позивачем розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунковий період затримки виплат для визначення розміру середнього заробітку за Порядком № 100 становить період з 01.02.2021 р. по 16.02.2022 р. 262 (робочих )днів.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

З вищевказаного порядку вбачається, що 341,39грн. (розмір середньої заробітної плати за 1 день) х 262 днів (кількість днів затримки розрахунку на день судового засідання 16.02.2022) = 89444,18 грн.

Отже, при звільненні ОСОБА_1 з роботи, відповідачпорушив норми трудового законодавства, не провів з нею повний розрахунок, розмірякогоз урахуваннямч.1ст.13 КЗпП Українита меж позову,становить 89444,18 грн.

Посилання ОСОБА_1 на присудження їй заниженого розміру морального відшкодування є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. Розмір зазначеної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань позивача, є достатнім та співмірним із заподіяною позивачеві моральною шкодою. Такий розмір покриває душевні страждання ОСОБА_1 , завдані їй несвоєчасною виплатою належних при звільненні сум.

Щодо оскарження додаткового рішення про стягнення судових витрат за надання правової допомоги.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається насторону,яка заявляєклопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шостастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, у разі спору щодо їх співмірності, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Фадєєвим О.П., який діє на підставі свідоцтва про на зайняття адвокатською діяльністю № 002224 від 26.09.2018 року, 05.07.2021 укладено Договір № 15/21 про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), згідно якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво, або надати інші види професійної правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором за позовом клієнта до ДП Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування"(а.с.27-30).

09.08.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Фадєєвим О.П. укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 15/21 про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), яким сторони погодили продовження надання правничої допомоги адвокатом у зв`язку зі зміною територіальної підсудності справи до Октябрського раойнного суду м. Полтави, та 31.12.2022 року Додаткова угода № 2 до Договору № 15/21 про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), яким сторони погодили продовження строк дії договору до 31.12.2023 року.(а.с.149).

Згідно Акту № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 10.02.2023 року вартість наданих правових послуг склала 15000 грн. (а.с.150).

ОСОБА_1 сплачено адвокату відповідно до квитанції від 10.02.2023 року суму в розмірі 15000,00 грн. (а.с.152).

Згідно вимогстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку: якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження обсягу та розміру оплати виконаних адвокатами робіт представником позивача надано акт № 1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 10.02.2023 року вартість наданих правових послуг склала 15000 грн.

Сплата коштів у зазначеному розмірі підтверджується квитанцією від 10.02.2023 року суму в розмірі 15000,00 грн. (а.с.152).

Беззаперечно, якщо адвокат надав належні докази, що підтверджують виконання робіт (в т.ч. договір про надання правової допомоги, деталізований акт виконаних послуг), а також докази, що підтверджують вчинення оплати клієнтом (платіжні доручення, квитанції, виписки по рахунку, прибутково-касові ордери), витрати повинні бути компенсовані при здійсненні розподілу судових витрат.

Проте, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Саме такі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

З урахуванням зазначеного, проаналізувавши матеріали справи, судова колегія визнає, що компенсація витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн є неспівмірною, з огляду на складність справи, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає за необхідне, визначити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на корить позивача, 10 000,00 грн.

Тому апеляційна скарга в частині оскардження додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376ЦПК України підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуваннямвикладеного,колегія суддівприходить довисновку прочасткове задоволенняапеляційних скарг,скасування рішенняОктябрського районногосуду м.Полтави від07лютого 2023рокута додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року з ухваленням нового рішення.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки вимоги апеляційних скарг задоволено частково, то з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн. та на користь ОСОБА_1 2270 грн.

Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374,ст.ст. 376,381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Фадєєва Олександра Павловича задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку змінити. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Збільшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку з 34821, 78 грн. до 89444,18 грн.

В іншійчастині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року змінити. Збільшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 , з 5800 грн. до 10000 грн.

В іншій частині додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 березня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2270 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2023 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль