Рішення

від 07.09.2023 по справі 126/1039/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1039/23

Провадження № 2/126/455/2023

"07" вересня 2023 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Бершадської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю з тих підстав, що як стверджує він фактично з 2010 року відкрито, безперервно до сьогоднішнього дня володіє житловим будинком садибного типу, позначеним в плані літерою А, загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 15,8 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме безперервно протягом майже 12 (дванадцяти) років проживає в ньому разом зі своєю сім`єю, утримував і утримує його протягом часу проживання, відкрито володів та володіє вказаним житловим будинком, проводив і проводить поточні ремонти в ньому, сплачує у Флоринській сільській раді (нині Флоринський старостат) земельний податок за присадибну ділянку біля цього будинку. Також володіння вищевказаним житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами є добросовісним, бо він не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю не давало найменшого сумніву щодо правомірності набуття ним майна, оскільки вказане нерухоме майно не мало власника. Даним житловим будинком він користувався та фактично проживав у ньому з 2010 року, що підтверджується письмовими поясненнями двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є його сусідами, в яких вони підтверджують факт його безперервного, добросовісного та відкритого володіння протягом більше, як десяти років вищевказаним житловим будинком. Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами виготовлено 10.05.2022 на його ім`я. Просить визнати за ним право власності на житловий будинок садибного типу, позначений в плані літерою А, загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 15,8 кв.м, що складається з: а - веранди - 11,1 кв.м, а1 - веранди - 8,2 кв.м, а2 - кухні - 14,7 кв.м, 4 - кімнати - 15,8 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: АДРЕСА_2 - ворота з хвірткою, 2 - огорожа, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 надав заяву, в якій позов підтримує, просить розглянути справу в його відсутність.

Віж представника відповідача Бершадської міської ради - міського голови Драгана В.Г. надійшла заява, в якій він позов визнає, просить розглянути справу без його участі.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Таким чином, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18)).

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки позивач добросовісно заволодів нерухомим майном, а саме будинком і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, у зв`язку із чим набув право власності на вказане майно на підставі ст. 344 ЦК України, тому позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають до задоволення.

Оскільки під час підготовчого судового засідання відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову підлягає прийняттю, а позов - задоволенню.

На підставі ст.ст. 316, 317, 328, 344 ЦК України, керуючись ст.ст. 200 ч.4, 206 ч.4 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Прийняти визнання позову відповідачем.

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Бершадської міської ради (код ЄДРПОУ 02894800, вул. Героїв України 23, м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області) про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу, позначений в плані літерою А, загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 15,8 кв.м, що складається з: а - веранди - 11,1 кв.м, а1 - веранди - 8,2 кв.м, а2 - кухні - 14,7 кв.м, 4 - кімнати - 15,8 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: Б - сарай, б - сарай, 1 - ворота з хвірткою, 2 - огорожа, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Гуцол