Постанова

від 30.08.2023 по справі 914/2790/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа №914/2790/14

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Желіка М.Б.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/1722/23 від 31.05.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 (головуючий суддя Морозюк А.Я., повний текст складено 22.05.2023)

у справі № 914/2790/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС Україна», с. Хильчиці Золочівського району Львівської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварож» (80370, Львівська область, Жовківський район, с.Мервичі, вул.Робітнича, 1, кім.5, ідентифікаційний код 36762682)

за участі представників сторін:

від апелянта: Пащук А.І. представник

від інших учасників: не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 у справі №914/2790/14 закрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварож».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ «Іва-Плюс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зупинити дію ухвали Господарського суду Львівської області від 16.05.2023, скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк до 19.06.2023 для надання відзиву на апеляційну скаргу, призначено розгляд справи на 21.06.2023.

19.06.2023 на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Чорнія М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу №02-01/7024 від 16.06.2023 (вх. №01-04/4148/23), в якому ліквідатор просить залишити оскаржену ухвалу без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 розгляд справи відкладено на 26.07.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 розгляд справи відкладено на 30.08.2023.

29.08.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання ліквідатора про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 30.08.2023 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задоволити їх в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на наступне.

Розгляд справи про банкрутство в суді першої інстанції та зміст оскаржуваної ухвали.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-МІКС Україна» звернулось до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварож» (80370, Львівська область, Жовківський район, с. Мервичі, вул. Робітнича, 1, кім. 5, ідентифікаційний код 36762682) в порядку ст. 10, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварож», визнано вимоги кредитора у розмірі 911 366,70 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Качмарика Я.М.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Сварож» оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 20.08.2014 за №7898.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Львівської області від 03.02.2015 ТзОВ «Сварож» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Качмарика Я.М.

Повідомлення про визнання ТзОВ «Сварож» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 04.02.2015 за №14224.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, відмовлено в затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТзОВ «Сварож» станом на 20.09.2016 та припинено повноваження арбітражного керуючого Качмарика Я.М. як ліквідатора ТзОВ «Сварож».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.04.2017 ліквідатором у справі про банкрутство ТзОВ «Сварож» призначено арбітражного керуючого Чорнія Мар`яна Володимировича.

06.02.2023 кредитор у справі ТзОВ «Іва-Плюс» звернувся до господарського суду із заявою про заміну його правонаступником ТзОВ «СОФІЯЯ» на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 01.02.2023.

20.03.2023 ліквідатор звернувся до господарського суду з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу ТзОВ «Сварож» та закриття провадження у справі, а також з клопотанням про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації та заявою про видачу наказу на примусове стягнення коштів (грошової винагороди та витрат ліквідатора) з кредиторів боржника пропорційно до визнаних вимог.

Місцевий господарський суд в оскарженій ухвалі постановив: затвердити звіт арбітражного керуючого Чорнія М.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора у справі про банкрутство ТзОВ «Сварож» за період з 18.04.2017 по 17.03.2023 у наступних розмірах: 932 001,20 грн. - грошової винагороди, 15 551,52 грн. витрат; задоволити заяву ліквідатора від 17.03.2023 №02-01/6185 про видачу наказу на примусове стягнення коштів; стягнути з ТзОВ «Коудайс Україна» на користь арбітражного керуючого Чорнія М.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ «Сварож» та витрати в розмірі 312 608,34 грн.; стягнути з ТзОВ «Іва-Плюс» на користь арбітражного керуючого Чорнія М.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ «Сварож» та витрати в розмірі 496 596,46 грн.; стягнути з ТзОВ «КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН» на користь арбітражного керуючого Чорнія М.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №914/2790/14 про банкрутство банкрута ТзОВ «Сварож» та витрати в розмірі 74 839,57 грн.; видати накази видати у відповідності до ст. 327 ГПК України; задоволити заяву ТзОВ «Іва-Плюс» від 06.02.2023; замінити кредитора у справі - ТзОВ «Іва-Плюс» його правонаступником - ТзОВ «СОФІЯЯ»; затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ «Сварож»; вважати погашеними вимоги, які не задоволені за недостатністю майна, а саме: вимоги ТзОВ «Коудайс Україна» на суму 1 003 560,26 грн.; вимоги ТзОВ «СОФІЯЯ» на суму 1 474 975,66 грн., вимоги ТзОВ «КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН» на суму 222 428,30 грн., вимоги перед Державним бюджетом України на суму 8 492,70 грн., вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню; ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварож»; провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Сварож» - закрити.

Узагальнені доводи апелянта та заперечення ліквідатора.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В підтвердження наявності підстав для скасування оскарженої ухвали апелянт наводить наступні доводи:

- в оскаржуваній ухвалі господарський суд, замінюючи ТзОВ «Іва-Плюс» на його правонаступника ТзОВ «СОФІЯЯ» не визначив обсяг прав та обов`язків, які перейшли від ТзОВ «Іва-Плюс» до правонаступника в спірних правовідносинах, та дійшов помилкового висновку щодо стягнення з ТзОВ «Іва-Плюс» основної грошової винагороди та витрат на користь арбітражного керуючого Чорнія М.В., оскільки у зв`язку із правонаступництвом відбувся перехід не лише прав, але і обов`язків, які існували в кредитора у справі про банкрутство;

- у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №1 від 01.02.2023 до ТзОВ «СОФІЯЯ» з 01.02.2023 перейшли усі права та обов`язки в зобов`язаннях, що виникли з рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2014 у справі №914/2695/14 про стягнення заборгованості з боржника та ухвали Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 у справі №914/2790/14 про визнання кредиторських вимог до боржника в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору, відтак з моменту укладення договору до ТзОВ «СОФІЯЯ» перейшло не тільки право вимагати від боржника виконання зобов`язань, але й обов`язок щодо сплати основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого;

- заява про заміну кредитора ТзОВ «Іва-Плюс» на його правонаступника ТзОВ «СОФІЯЯ» разом з додатками була надіслана на електронну адресу суду ще 06.02.2023, однак, була розглянута судом лише 16.05.2023, не зважаючи на те, що в період з 06.02.2023 по 16.05.2023 господарський суд розглядав інші процесуальні заяви та приймав відповідні процесуальні рішення (наприклад 11.04.2023 суд постановив ряд ухвал про заміну стягувача у виконавчому провадженні, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень);

- вирішуючи питання про стягнення основної грошової винагороди та витрат з ТзОВ «Іва-Плюс», суд одночасно замінив кредитора правонаступником, однак не навів в оскаржуваній ухвалі жодних підстав для стягнення винагороди саме з первісного кредитора, а не нового, та не взяв до уваги, що до нового кредитора перейшли не лише всі права, але і обов`язки первісного кредитора у справі про банкрутство ТзОВ «Сварож»;

- помилковим є висновок суду про затвердження віту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, оскільки останні звіти арбітражного керуючого Чорнія М.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення і відшкодування витрат не були схвалені комітетом кредиторів, що підтверджується протоколами засідання кредиторів №20 від 21.07.2022 та №21 від 06.12.2022;

- ліквідатор не в повній мірі вжив заходів щодо контролю за здійсненням досудового розслідування правоохоронними органами кримінального провадження за підозрою у вчиненні колишнім керівником ТзОВ «Сварож» ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, адже останнім документом, який отримано з Жовківського відділення поліції по цьому кримінальному провадженню є лист від 02.09.2022 за вих.№7217/4г/8-22 про те, що на даний час проводяться дії, спрямовані на повне та об`єктивне досудове розслідування, а жодних інших дій щодо з`ясування результатів цього кримінального провадження арбітражний керуючий не вжив;

- арбітражний керуючий не вжив усіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій щодо вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а зокрема, майна (обладнання), належного ТзОВ «Сварож», яке було передано в оренду на підставі договору оренди Б/н від 30.08.3013, оскільки заява про вчинення кримінального правопорушення стосувалась незаконних дій колишнього керівника ОСОБА_1 , пов`язаних з передачею в оренду такого майна банкрута;

- суд не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, відповідно до яких при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури ліквідації, але й які фактичні дії вчинялись ліквідатором за заявлений ним період часу, оскільки оплаті підлягає фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала процедура;

- Кодекс України з процедур банкрутства чітко визначає перелік джерел сплати грошової винагороди арбітражного керуючого, такий перелік є вичерпним та не може бути розширеним, і не передбачає сплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів;

- покладення на кредитора витрат на оплату послуг ліквідатора є додатковим фінансовим навантаженням, не зважаючи на те, що вимоги кредитора так і залишаються непогашеними;

- до звіту ліквідатора від 17.03.2023 додано протокол №22 засідання комітету кредиторів у справі №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ «Сварож» від 03.03.2023, згідно з яким засідання комітету кредиторів є таким, що не відбулося; у протоколі та в звіті ліквідатора зазначено, що 13.02.2023 на адреси членів комітету кредиторів ліквідатор направив запит від 13.02.2023 №02-01/6135 про проведення засідання комітету кредиторів шляхом опитування із запропонованими питаннями порядку денного, проте на адресу ліквідатора не надійшли результати голосування від членів комітету кредиторів; апелянт стверджує, що на його адресу (які і на електронну адресу) не надходив запит від 13.02.2023 №02-01/6135;

- у світлі правової позиції, відображеної у п.4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 №14-рп/2004 та п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від07.02.2023 №1-р/2023, ст.43 Конституції України гарантує право на працю, яке реалізується у межах трудових правовідносин та набуттям особою статусу працівника, в свою чергу арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності і здійснення функцій у справі про банкрутство не передбачає існування у нього трудових відносин з боржником чи кредиторами;

- в переліку підстав для організації оплати праці, визначеному у ст.5 Закону України «Про оплату праці» немає такої підстави як рішення суду, відтак органи судової влади не вправі вирішувати неврегульовані законодавчими актами питання щодо оплати праці арбітражного керуючого.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Чорній М.В. заперечує проти задоволення її вимог та наводить наступні аргументи на спростування доводів апелянта:

- згідно із п.3.1.2. договору №1 від 01.02.2023, укладеного між ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «СОФІЯЯ», первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про укладення цього договору, проте, на адресу ліквідатора жодних повідомлень, окрім заяви від 06.02.2023 не надходило; 13.02.2023 ліквідатор надіслав на адреси членів комітету кредиторів запит про проведення засідання комітету кредиторів шляхом опитування у відповідності до положень п.1-2 розділу Прикінцевих і перехідних положень КУзПБ, проте на адресу ліквідатора не надійшли результати голосування від кредиторів, тому засідання є таким, що не відбулося;

- підставою для внесення до реєстру вимог кредиторів є ухвала господарського суду, тому до постановлення відповідної ухвали суду про заміну сторони правонаступником арбітражний керуючий не має права самостійно замінити сторону кредитора у справі про банкрутство та внести відповідні відомості у реєстр вимог кредиторів;

- згідно з практикою Верховного Суду у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам;

- за інформацією з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження ліквідатору стало відомо, що ТзОВ «СОФІЯЯ» є боржником по чотирьох виконавчих провадженнях, а з відкритих джерел ліквідатору відомо, що у ТзОВ «СОФІЯЯ» анульоване свідоцтво платника ПДВ, тому ліквідатор не вбачав доцільності заміни кредитора на завершальній стадії банкрутства та критично оцінює заяву ТзОВ «Іва-Плюс» про заміну кредитора правонаступником, подану напередодні направлення ліквідатором на адреси членів комітету кредиторів запиту про проведення засідання комітету кредиторів із зазначенням порядку денного щодо розгляду звіту ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури;

- відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №910/5201/18, у випадку відступлення права вимоги в силу умов договору, може відбутись сингулярне (часткове) правонаступництво, яке не охоплює переходу до нового кредитора обов`язку зі сплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період з дати ухвали про визнання кредиторських вимог до дати укладення відповідного договору про відступлення права вимоги; на переконання ліквідатора, за умовами договору №1 від 01.02.2023, укладеного між ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «СОФІЯЯ», також мало місце сингулярне, а не універсальне правонаступництво;

- твердження скаржника про те, що ліквідатор не вчинив усіх дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, а саме обладнання, переданого в оренду, спростовуються матеріалами справи, в тому числі протоколом засідання комітету кредиторів, згідно з яким сам скаржник вважав недоцільним подальший розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника банкрута;

- протягом ліквідаційної процедури жодних скарг на дії чи бездіяльність ліквідатора від кредиторів не надходило.

Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Фактичні обставини справи.

Як вбачається зі звіту ліквідатора та матеріалів справи, у ліквідаційній процедурі арбітражний керуючий Чорній М.В. здійснив наступні заходи:

- 12.05.2017 отримав від попереднього ліквідатора арбітражного керуючого Качмарика Я.М. довідку від 31.08.2015 №241 архівного відділу Жовківської РДА Львівської області про прийняття архівних документів банкрута на зберігання та круглу печатку ТзОВ «Сварож»;

- 20.12.2017 отримав від попереднього ліквідатора арбітражного керуючого Качмарика Я.М. ряд документів банкрута: довідку АТ Укрексімбанк від 18.07.2017, договір оренди від 10.09.2012, протоколи загальних зборів учасників ТзОВ Сварож, наказ №1 від 01.08.2011 про призначення на посаду директора ТзОВ Сварож, фінансові звіти СМП ТзОВ Сварож на 01.10.2014, на 01.07.2014, на 01.04.2014, на 01.01.2014;

- вживав заходів щодо зобов`язання ОСОБА_1 передати ліквідатору документацію банкрута, зокрема договір оренди б/н від 30.08.2013, на підставі якого обладнання передано в оренду СТОВ Авіс;

- у 2017 році з метою пошуку майна банкрута в ліквідаційній процедурі було здійснено ряд запитів до обов`язкових реєстраційних установ та організацій та опрацьовано відповіді, майна банкрута не виявлено;

- отримав витяги та інформаційні довідки з державних реєстрів щодо майна банкрута, зареєстрованого майна не виявлено;

- провів інвентаризацію дебіторської заборгованості (інвентаризаційний опис №3 про результати дебіторської заборгованості від 27.11.2017) та виявив, що дебіторська заборгованість в сумі складає 2 412 210,00 грн., а саме: ОСОБА_1 - 1 728 510,00 грн., ОСОБА_2 - 265 300,00 грн., ОСОБА_3 - 418 400,00 грн.;

- подав суду звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства від 16.05.2018, виконаний ПП Каштан ЛВ, у висновках якого зазначено, що факти, які б певною мірою свідчили про наявність ознак дій з доведення до банкрутства, присутні;

- 18.06.2018 звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника ТзОВ Сварож ОСОБА_1 у зв`язку із доведенням боржника до банкрутства, яку ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.02.2023, залишено без розгляду (за клопотанням ліквідатора на підставі рішення комітету кредиторів);

- проводив позовну роботу щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, а саме від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за результатами якої рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2021 у справі №914/2790/14 (465/5115/17) стягнуто з ОСОБА_1 на користь банкрута заборгованість в розмірі 1 520 330,00 грн., рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2021 у справі №914/2790/14 (463/4430/17) стягнуто з ОСОБА_2 на користь банкрута заборгованість в розмірі 245 600,00 грн., рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 у справі №914/2790/14 (463/6061/17) стягнуто з ОСОБА_3 на користь банкрута заборгованість в розмірі 80 100,00 грн.;

- вживав заходів щодо примусового стягнення дебіторської заборгованості (за заявою ліквідатора приватним виконавцем Пиць А.А. було відкрито виконавчі провадження №65009514, №65009455 та №67042712);

- реалізував на аукціоні права вимоги (дебіторську заборгованість) до ОСОБА_1 за ціною 27 365,94 грн., до ОСОБА_2 за ціною 9 300,00 грн. та до ОСОБА_3 за ціною 4 806,00 грн. (акти про придбання майна на аукціоні №1 від 15.11.2021, №2 від 23.11.221, №3 від 03.10.2022, складені та підписані ТзОВ «Сварож» та переможцем аукціону);

- скерував грошові кошти, отримані від реалізованої дебіторської заборгованості в розмірі 41 471,94 грн.(за вирахуванням послуг біржі, банківських установ, зокрема за переказ коштів, обслуговування рахунків), на часткову оплату грошової винагороди ліквідатора в розмірі 23 194,42 грн. та відшкодування понесених ним витрат в розмірі 15 007,52 грн.;

- повернув помилково перераховані приватним виконавцем на рахунок банкрута кошти та закрив ліквідаційний рахунок банкрута (довідка Філії АТ «Укрексімбанк» про закриті рахунки від 16.03.2023 №0603001/8395-23);

- скерував до Жовківського ВДВС у Львівському районі Львівської області ЗМУМЮ (м. Львів) лист від 19.09.2022 №02-01/5945 про закриття виконавчих проваджень, боржником у яких є ТзОВ «Сварож», а стягувачем Державна судова адміністрація (№АСВП: 65694891 від 07.06.2021, №АСВП: 68732993 від 22.02.2022, №АСВП: 68916671 від 02.05.2022.

Отже, в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором, окрім дебіторської заборгованості, інших майнових активів, в тому числі грошових коштів, виявлено не було.

З доданого до звіту ліквідатора реєстру вимог кредиторів станом на 17.03.2023 вбачається, що розмір визнаних кредиторських вимог у справі про банкрутство ТзОВ «Сварож» становить 2 700 964,23 грн. і в процесі ліквідаційної процедури вимоги кредиторів не погашались.

Так, відповідно до ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та матеріалів справи, не задоволеними за недостатністю (відсутністю) майна банкрута залишились вимоги: ТзОВ «Коудайс Україна» на суму 1 003 560,26 грн.; ТзОВ «Іва-Плюс» на суму 1 474 975,66 грн.; ТзОВ «КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН» на суму 222 428,31 грн.

Окрім того, непогашеною залишилась заборгованість, внесена до першої черги реєстру вимог кредиторів, перед державним бюджетом в загальному розмірі 8 492,70 грн. зі сплати судового збору відповідно до рішень Господарського суду Львівської області від 23.02.2021 у справі №914/2790/14 (465/5115/17), від 23.02.2021 у справі №914/2790/14 (463/4430/17) та від 10.08.2021 у справі №914/2790/14 (463/6061/17).

01.02.2023 ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «Софіяя» укладено договір про відступлення права вимоги згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 у справі №914/2790/14, якою визнано кредиторські вимоги ТзОВ «Іва-Плюс» в сумі 1 473 757,66 грн. боргу та 1218,00 грн. судового збору у справі про банкрутство ТзОВ «Сварож». 06.02.2023, після сплати новим кредитором первісному кредитору 10 000,00 грн. відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2846346567.1 від 06.02.2023, сторони договору підписали акт приймання-передачі права вимоги.

06.02.2023 боржнику було направлено копію договору про відступлення права вимоги, акту приймання-передачі права вимоги, платіжного документа про оплату коштів за договором та заяви до суду про заміну кредитора правонаступником.

13.02.2023 ліквідатор направив на адреси членів комітету кредиторів ТзОВ «Іва-Плюс» та ТзОВ «Коудайс Україна», запит від 13.02.2023 №02-01/6135 про проведення засідання комітету кредиторів шляхом опитування, однак у вказаний ліквідатором строк відповіді на запити не повернулись.

Із наявної в матеріалах справи копії запиту від 13.02.2023 №02-01/6135 вбачається, що додатками до запиту були: проект рішення кредиторів із запропонованого питання першого порядку денного засідання комітету кредиторів ТзОВ «Сварож»: звіт ліквідатора ТзОВ «Сварож» за підсумками ліквідаційної процедури; проект рішення кредиторів із запропонованого питання другого порядку денного засідання комітету кредиторів ТзОВ «Сварож»: звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат; результати опитування засідання комітету кредиторів ТзОВ «Сварож», яке проводиться шляхом опитування. Перелічених додатків до звіту ліквідатора не додано. На підтвердження надсилання звіту до справи додано фіскальні чеки АТ «Укрпошта».

Відповідно до протоколу №22 засідання комітету кредиторів у справі №914/2790/14 від 03.03.2023 засідання комітету кредиторів є таким, що не відбулося.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).

Процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах, внаслідок заміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах, тобто, спочатку має відбутися заміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснюватися процесуальне правонаступництво.

Приписами статті 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 43 Кодексу України з процедур банкрутства у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Із положень ч.1 ст.43 КУзПБ та ст.52 ГПК України випливає, що господарський суд за заявою правонаступника здійснює заміну первісного кредитора його правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №910/5201/18, на правові висновки щодо сингулярного правонаступництва у якій покликається ліквідатор, зазначено, що відступлення вимоги відступлення вимоги (сингулярне правонаступництво) за договором №А1 від 03.03.2021, в даному випадку, не тягне заміни сторони у зобов`язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого, в порядку статті 52 ГПК України, оскільки, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків, не є заміною сторони у спірному правовідношенні.

Проте, фактичні обставини у справі №910/5201/18 істотно відрізняються від обставин у справі №914/2790/14.

Зокрема, за змістом постанови від 04.02.2022 у справі №910/5201/18 на момент укладення первісним кредитором (учасником справи про банкрутство) договору про відступлення права вимоги новому кредитору існувала ухвала господарського суду про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора та стягнення цієї грошової винагороди з кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних грошових вимог до боржника, в тому числі з первісного кредитора.

Натомість, у спірному випадку, заміна кредитора в матеріальних правовідносинах відбулась 06.02.2023, а процесуальна заміна 16.05.2023, одночасно із затвердженням судом звіту ліквідатора про проведену в ліквідаційній процедурі роботу та звіту про нарахування грошової винагороди та витрат ліквідатора, при цьому новий кредитор був позбавлений можливості взяти участь у розгляді таких звітів, засіданні комітету кредиторів та в судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд поданих ліквідатором звітів.

Окрім того, за змістом постанови від 04.02.2022 у справі №910/5201/18 у договорі про відступлення права вимоги не було визначено умов щодо переходу зобов`язань первісного кредитора в частині обов`язку оплати послуг арбітражного керуючого, стягнутих ухвалою суду з первісного кредитора.

Натомість, у п.1.2. та п.1.3. договору №1 від 01.02.2023 сторони узгодили, що з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з рішення від 11.08.2014 у справі №914/2695/14 і ухвали суду від 25.11.2014 у справі №914/2790/14 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Таким чином, у спірному випадку мало місце універсальне правонаступництво.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 у справі №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ «Сварож» було визнано грошові вимоги ТзОВ «Іва-Плюс» у розмірі 1 473 757,66 грн. та 1 218,00 грн. судового збору. Вимоги заявника обґрунтовані рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2014 у справі №914/2695/14, яким позов ТзОВ Іва-Плюс про стягнення з ТзОВ Сварож на його користь 1 473 757,66 грн. задоволено повністю.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 затверджено реєстр вимог ТзОВ Сварож до якого були внесено вимоги ТзОВ Іва-Плюс у розмірі 1 474 975,66 грн, а саме вимоги на суму 1 218,00 грн. (судовий збір) - до першої черги та вимоги на суму 1 473 757,66 грн. - до четвертої черги.

У п. 1.1 договору про відступлення права вимоги №1 від 01.02.2023, укладеного між ТзОВ Іва-Плюс (первісний кредитор) та ТзОВ СОФІЯЯ (новий кредитор) врегульовано відносини, пов`язані із заміною кредитора у зобов`язанні, що виникають із рішень суду і складають право вимоги, а саме: вимоги згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2014 у справі №914/2695/14, яким стягнено з ТзОВ Сварож на користь ТзОВ Іва-Плюс 1 473 757,66 грн. боргу; вимоги згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 у справі №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ Сварож, якою визнано грошові вимоги ТзОВ Іва-Плюс у розмірі 1 473 757,66 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

У п.1.2 договору про відступлення права вимоги №1 узгоджено, що первісний кредитор передає належне йому право вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги що належить первісному кредитору згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2014 у справі №914/2695/14 та ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2014 у справі № 914/2790/14 за актом приймання-передачі протягом семи днів з моменту підписання договору.

У п.2.1 договору про відступлення права вимоги №1 сторони домовились, що за передане право вимоги до боржника ТзОВ «Сварож» згідно з рішенням та ухвалою суду новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 10 000,00 грн.

У п.п.3.1.2 договору від 01.02.2023 зобов`язано первісного кредитора не пізніше десяти робочих днів після набуття чинності договором сповістити боржника ТзОВ «Сварож» про укладення договору.

До заяви про заміну кредитора правонаступником, що зареєстрована в Господарському суді Львівської області 07.02.2023, додано докази надсилання копій договору, акту приймання-передачі, квитанції про оплату та заяви боржнику листом з описом вкладення, відтак безпідставними є твердження ліквідатора про те, що боржнику не направлено повідомлення про відступлення права вимоги.

Згідно з п.5.1, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТзОВ Іва-Плюс про заміну сторони у справі в порядку ст. 52 ГПК України та ст.43 КУзПБ та замінив ТзОВ Іва-Плюс (яка має визнані вимоги до ТзОВ «Сварож» у розмірі 1 474 975 грн 66 коп. (в т.ч. 1 218,00 грн. судового збору)) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЯЯ».

Проте, водночас, суд першої інстанції стягнув з ТзОВ Іва-Плюс на користь арбітражного керуючого Чорнія М.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №914/2790/14 про банкрутство ТзОВ Сварож та витрати в розмірі 496 596,46 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що в оскаржуваній ухвалі господарський суд, замінюючи ТзОВ «Іва-Плюс» на його правонаступника ТзОВ «СОФІЯЯ», не визначив обсяг прав та обов`язків, які перейшли від ТзОВ «Іва-Плюс» до правонаступника в спірних правовідносинах, та дійшов помилкового висновку про стягнення з ТзОВ «Іва-Плюс» основної грошової винагороди та витрат на користь арбітражного керуючого Чорнія М.В.

Також апеляційний суд зазначає, що як правило, господарський суд розглядає заяви та клопотання, що надійшли на його розгляд в межах однієї справи, в хронологічному порядку.

У спірному випадку заява про заміну кредитора правонаступником надійшла на адресу суду 06.02.2023, тобто до звернення ліквідатора до суду з клопотанням про затвердження звіту про проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційного балансу банкрута 17.03.2023, тому необхідність розгляду заяви про заміну кредитора правонаступником до розгляду звіту ліквідатора не лише обумовлена процесуальною доцільністю, а й має не меті забезпечення права нового кредитора взяти участь в розгляді звіту ліквідатора, в тому числі щодо нарахування основної грошової винагороди та витрат.

При цьому, апеляційний суд відхиляє покликання ліквідатора на те, що за інформацією з Єдиного реєстру боржників новий кредитор є боржником у виконавчих провадженнях, оскільки такі обставини жодним чином не впливають на право двох юридичних осіб укладати будь-які договори на власний розсуд, в тому числі договори про відступлення прав вимоги, якщо такі не суперечать вимогам цивільного законодавства.

Також слід звернути увагу на те, що ТзОВ «Софіяя» не було повідомлене про час та дату судового засідання, в якому розглядалась заява про заміну кредитора правонаступником та звіт ліквідатора, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції, долученої до ухвали Господарського суду Львівської області від 06.04.2023.

Відповідно до абз.2 ч.6 ст.30 КУзПБ в редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженої ухвали, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Проте, відповідно до протоколу №22 засідання комітету кредиторів у справі №914/2790/14 від 03.03.2023 засідання комітету кредиторів, яке ліквідатор вирішив провести шляхом опитування, є таким, що не відбулося у зв`язку з ненадходженням відповідей кредиторів.

Із наявної в матеріалах справи копії запиту від 13.02.2023 №02-01/6135 вбачається, що додатками до запиту були: проект рішення кредиторів із запропонованого питання першого порядку денного засідання комітету кредиторів ТзОВ «Сварож»: звіт ліквідатора ТзОВ «Сварож» за підсумками ліквідаційної процедури; проект рішення кредиторів із запропонованого питання другого порядку денного засідання комітету кредиторів ТзОВ «Сварож»: звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат; результати опитування засідання комітету кредиторів ТзОВ «Сварож», яке проводиться шляхом опитування. Перелічених додатків до звіту ліквідатора не додано.

На підтвердження надсилання звіту до справи додано фіскальні чеки АТ «Укрпошта», які за відсутності описів вкладення до листа не можуть слугувати належними доказами надсилання кредиторам запиту з додатками.

Відповідно до абз.3 п. 1-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, в редакції, чинній станом на 03.03.2023, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19: збори (комітет) кредиторів можуть проводитися шляхом опитування. Ініціатор опитування надсилає всім учасникам зборів (комітету) кредиторів запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники опитування мають надіслати свою відповідь, та строк надання відповіді. Надсилання запитів здійснюється на адреси електронної пошти учасників зборів (комітету) кредиторів, зазначені в заявах з грошовими вимогами до боржника, або на офіційно повідомлену адресу. У разі якщо в учасника опитування відсутня адреса електронної пошти, запит надсилається поштовим відправленням. У такому разі строк проведення опитування має враховувати строки надходження поштової кореспонденції. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту. Згода учасника опитування з прийнятим рішенням має бути безумовною. Рішення учасника опитування, направлене разом з документами, що підтверджують його повноваження, на електронну пошту ініціатору опитування, підписується з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Рішення учасника опитування, направлене засобами поштового зв`язку, підписується особисто учасником опитування або його представником з наданням документів, що підтверджують повноваження представника. Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника опитування щодо порушеного питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання. Ініціатор опитування зобов`язаний викласти прийняте рішення у письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників опитування та надіслати всім учасникам зборів (комітету) кредиторів у порядку, встановленому для надсилання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку на прийняття ним відповідей від учасників зборів (комітету) кредиторів. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання кредиторам запиту з проектом рішення засідання комітету кредиторів, а також зважаючи на те, що кредитори брали активну участь у попередніх засіданнях комітету кредиторів та судових засіданнях, проте ліквідатор не надав суду доказів повідомлення їх на електронну адресу чи іншими засобами зв`язку про проведення засідання комітету кредиторів шляхом опитування, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення і відшкодування витрат, затверджений судом в оскарженій ухвалі, не був предметом розгляду на засіданні комітету кредиторів.

Апеляційний суд зазначає, що рішення комітету кредиторів носить рекомендаційний характер і суд в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та вимог законодавства ухвалює відповідне судове рішення, водночас норма абз.2 ч.6 ст.30 КУзПБ спрямована на забезпечення дотримання принципу змагальності судового процесу. Зокрема, кредитори мають право заперечувати щодо правильності здійснених у звіті арбітражним керуючим нарахувань грошової винагороди, необхідності чи реальності понесених ним під час виконання своїх повноважень витрат.

Зі звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат вбачається, що за період виконання повноважень у справі з 18.04.2017 по 17.03.2023 ліквідатор нарахував 947 552,72 грн., в тому числі сума грошової винагороди за весь період становить 932 001,20 грн., а понесені витрати в розмірі 15 551,52 грн.

Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі дійшов висновку про те, що звіт арбітражного керуючого Чорнія М.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 18.04.2017 по 17.03.2023 на суму 947 552,72 грн. відповідає вимогам закону та підлягає затвердженню.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.

Проте, вказаної правової позиції Верховного Суду та відповідних заперечень кредитора ТзОВ «Іва-Плюс» про відсутність активних заходів ліквідаційної процедури з березня 2022 року в оскарженій ухвалі не враховано.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає сплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів, з огляду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, відповідно до яких у випадку, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

Щодо доводів апелянта передчасності затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, колегія суддів звертає увагу на те, що у звіті за результатами ліквідаційної процедури вказано, що до 13.05.2018 Франківським ВП ГУНП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження 12018140080001416 за підозрою у вчиненні колишнім керівником ТзОВ «Сварож» гр. ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ст.191 КК України та розпочато досудове розслідування.

16.03.2020 на адресу ліквідатора надійшов супровідний лист від Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 04.02.2020 за №898/52/02-20 з долученою постановою про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження №12018140080001416 від 13.05.2018 за підозрою у вчиненні колишнім керівником ТзОВ «Сварож», гр. ОСОБА_1 , кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 КК України.

20.03.2020 ліквідатор направив на адресу Жовківського районного суду Львівської області скаргу на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 19.03.2020 за №02-01/3337, яку ухвалою суду від 08.04.2020 у справі №444/744/20, задоволено, постанову скасовано, матеріали направлено до СВ Жовківського відділення поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області для організації досудового розслідування. В подальшому із Єдиного державного реєстру судових рішень ліквідатором встановлено, що ухвалами Жовківського районного суду Львівської області у справі №444/744/20 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018140080001416 від 12.05.2020, зокрема, до 10.05.2021.

Листом Жовківського ВП від 02.09.2022 №7217/4г/8-22 ліквідатора повідомлено, що на даний час проводяться дії спрямовані на повне та об`єктивне досудове розслідування. Інших запитів щодо результатів кримінального провадження звіт ліквідатора станом на 17.03.2023 не містить.

Таким чином, ліквідатор не в повній мірі вжив заходів щодо контролю за здійсненням досудового розслідування правоохоронними органами кримінального провадження за підозрою у вчиненні колишнім керівником ТзОВ «Сварож» ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України.

Відповідно до п.1, п.4 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» слід задоволити, ухвалу 16.05.2023 у справі №914/2790/14 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 280, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Плюс» б/н та дати (вх.ЗАГС. №01-05/1722/23 від 31.05.2023) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 у справі №914/2790/14 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 11.09.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.