Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/1035/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1035/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2023, ухвалене суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст складено 19.06.2023

у справі № 916/1035/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма КМК»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс»

про: стягнення 193645,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма КМК» (далі ТОВ «Фірма КМК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс» (далі ТОВ «Стрімекс»), в якому просило суд стягнути з останнього 193645,16 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 2 від 30.12.2020 (далі договір) в частині своєчасного повернення орендованого майна. Зокрема, позивач зазначив, що за умовами договору сторони погодили розмір орендної плати в сумі 33000 грн на місяць. Строк дії договору діяв до 31.03.2022, без права автоматичної пролонгації. Проте, відповідач повернув позивачу орендоване майно лише 16.11.2022, у зв`язку з чим, керуючись ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач нарахував відповідачу неустойку за користування приміщенням за період квітень-жовтень (7 місяців) у загальному розмірі 462000 грн (33000 х 7 х 2). З огляду на часткову сплату відповідачем 268354,84 грн такої неустойки, позивач просив суд стягнути з відповідача залишок несплаченої - 193645,16 грн (462000 грн - 268354,84 грн).

Відповідач заперечував проти задоволення позову в частині стягнення неустойки у розмірі 132000 грн за період вересень-жовтень 2022 року. Зокрема, відповідач зазначив, що сторони постійно спілкувались та обговорювали питання продовження строку користування майном ще до закінчення дії договору. Відповідач звертався до позивача з пропозицією продовжити строк дії договору та розглянути можливість звільнення відповідача від суборендної плати на період дії воєнного стану. Усні перемовини між сторонами надавали відповідачу впевненість у тому, що після погашення існуючої заборгованості, всі питання стосовно суборенди приміщення будуть врегульовані між сторонами, у зв`язку з чим відповідач не вживав заходів з вивезення майна одразу після закінчення строку дії договору. Після отримання від позивача повідомлення про необхідність звільнення приміщення і погашення заборгованості, відповідач почав здійснювати заходи з підготовки до вивезення обладнання. Проте, 16.07.2022 внаслідок влучання ворожої ракети в сусіднє приміщення та потужної ударної хвилі, орендованому відповідачем приміщенню була завдана значна шкода, повністю вибито віконне скло, пошкоджені віконні рами, дах та металеві конструкції будівлі. В подальшому, позивач постійно навмисно створював перешкоди відповідачу у вивезенні майна з метою неправомірного збагачення. Лише на початку листопада 2022 року позивач надав можливість вивезти всі залишки обладнання із приміщення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2023 у справі № 916/1035/23 позов ТОВ «Фірма КМК» задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Стрімекс» на його користь 193645,16 грн неустойки та 2904,68 грн витрат по сплаті судового збору. Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення 132000 грн неустойки за період з 01.09.2022 по 31.10.2022, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне.

Обов`язковою умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України, є наявність вини (умислу або необережності). Натомість, вина відповідача у несвоєчасній передачі предмета оренда відсутня, а суд не надав належної оцінки доводам відповідача в цій частині.

Скаржник зауважує, що листом від 31.03.2022 він звертався до позивача з пропозицією продовжити строк дії договору та розглянути можливість звільнення від суборендної плати на період дії воєнного стану. У відповідь на цей лист позивач зазначив, що це питання (продовження дії договору) може бути розглянуто та вирішено позитивно виключно у разі погашення існуючого боргу за користування майном.

Зміст вказаного листа, а також усні перемовини між сторонами надавали відповідачу впевненість у тому, що після погашення існуючої заборгованості всі питання стосовно суборенди приміщення будуть врегульовані між сторонами, у зв`язку з чим відповідач не вживав заходів з вивезення майна одразу після закінчення дії договору.

В період з травня 2022 по початок серпня 2022 року позивач приймав від відповідача орендну плату за договором. Вказані платежі не були повернуті позивачем, що додатково свідчить про те, що питання стосовно суборенди приміщення в процесі врегулювання.

Лише після звернення позивача з листом від 26.05.2022, відповідач почав здійснювати заходи з підготовки до вивезення обладнання. Враховуючи те, що у орендованому приміщенні були розміщені виробничі потужності та велика кількість обладнання, вивезення їх у короткий термін було неможливо (обладнання необхідно розібрати та завантажити за допомогою крану), що дуже добре розумів позивач.

16.07.2022 внаслідок влучання ворожої ракети в сусіднє приміщення та потужної ударної хвилі, орендованому відповідачем приміщенню була завдана значна шкода - повністю вибито віконне скло, пошкоджені віконні рами, дах та металеві конструкції будівлі. Після вказаних пошкоджень відповідач звернувся до позивача із листом, у якому просив відновити електропостачання, пошкоджене вибуховою хвилею та провести необхідній капітальний ремонт приміщення.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив, що у власник будівлі відсутні зобов`язання перед відповідачем та він не має наміру під час війни відновлювати майно.

Листом від 28.07.2022 відповідач повідомив позивача про наміри звільнити орендоване приміщення та просив надати 1 календарний місяць, до 31.08.2022, для організації виїзду, вивезення основних засобів, ТМЦ та іншого майна і погашення заборгованості за договором оренди. У відповідь на вказане звернення відповідач отримав лист від 29.07.2022, яким позивач повідомив, що власником прийнято рішення про заборону знаходження людей у зазначеному приміщенні, про що на вході вивішено відповідне оголошення.

У зв`язку з необхідністю вивезення належного відповідачу майна з орендованого приміщення співробітники відповідача почали власними силами прибирати уламки скла, шиферу з пройомів даху з подальшим вивезенням на сміттєзвалище, про що повідомили керівництво позивача листом від 12.08.2022. Цим же листом відповідач запропонував позивачу спільними зусиллями залучити спеціалістів для проведення робіт з відновлення електропостачання приміщення та просив надати час на звільнення приміщення строком 30 днів моменту відновлення у приміщенні з електропостачання.

Листом від 15.08.2022 позивач повідомив відповідача про те, що вивільнення приміщення повинно бути здійснено до 31.08.2022 при існуючих обставинах, а саме за відсутності електропостачання.

В подальшому, у зв`язку з постійними перепонами з боку позивача та власниці будівлі на вільне вивезення майна з приміщення, в т.ч. відсутність електроенергії, яку позивач відмовлявся відновлювати, відповідач був змушений погодитись на зарахування здійснених в період з 18.05.2022 до 05.08.2022 платежів в рахунок сплати неустойки та на підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2022, чим фактично погодився на оплату неустойки у розмірі період з квітня по серпень 2022 року, хоча приміщення з 16.07.2022 було не придатне до використання.

Надалі, протягом серпня - жовтня 2022 року, позивачем у орендованому приміщенні проводились ремонтні роботи, що підтверджується перепискою керівництва позивача та відповідача у телефонному режимі.

Можливість вивозити обладнання з орендованого приміщення у відповідача з`явилась лише 20.08.2022. Однак, через вимкнення власником приміщення 09.09.2022 світла відповідач не встиг повністю його вивезти у короткі строки. 27.09.2022 вимкнули воду, а 31.10.2022 взагалі закрили та опечатали приміщення виробничого цеху.

Зазначеними діями (заборона знаходження людей у приміщенні, відмова ввімкнути світло у приміщенні) позивач навмисно створював перешкоди у вивезенні майна з метою неправомірного збагачення.

Лише на початку листопада 2022 року через недопущення співробітників відповідача до приміщення, директор відповідача був змушений звернутись до відділення поліції із відповідною заявою, після чого позивач надав можливість вивезти всі залишки обладнання із приміщення.

Наведене свідчить про те, що відповідач не ухилявся від звільнення орендованого приміщення, а навпаки, здійснював усі залежні від нього заходи для вивезення майна, допомагав в очищенні від уламків та відновлення пошкодженого майна.

Однак, усі ці обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

В прохальній частині апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів цієї справи копії листа від 19.04.2022 за вих № 19-04ор.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що копія вказаного листа була додана ним до відзиву на позовну заяву, однак в подальшому виявилось, що вказана копія була додана без другої сторінки листа. Про відсутність другої сторінки листа представник відповідача дізнався лише в судовому засіданні 06.06.2023, під час дослідження судом першої інстанції доказів. Повний текст листа було надано суду першої інстанції для огляду в судовому засіданні 06.06.2023.

Також в прохальній частині апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке мотивоване необхідністю забезпечення дотримання принципу пропорційності та змагальності, необхідністю висловити у судовому засіданні свою позицію для підтвердження відомостей, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/1035/23, вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

13.07.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 за апеляційною скаргою ТОВ «Стрімекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2023 у справі № 916/1035/23 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ «Фірма КМК» строк до 07.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх праву у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Підстави відмови у задоволенні клопотання скаржника розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін викладені в мотивувальній частині ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023.

07.08.2023 від ТОВ «Фірма КМК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду першої інстанції, а оскаржуване рішення суду прийняте з урахуванням всіх обставин справи.

21.08.2023 від ТОВ «Стрімекс» надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких відповідач наголошує про необґрунтованість доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а також про те, що позивач не обгрунтовує, з якою метою листом від 19.04.2022 за вих № 19-04ор повідомив відповідача, що питання можливості пролонгації дії договору може бути розглянуто та вирішено позитивно виключно у разі погашення існуючого боргу за користування майном. Також відповідачу запропоновано розглянути можливість сплати за цим договором та за попереднім узгодженням, на період дії воєнного стану, шляхом заліку в рахунок погашення виконання відповідачем певних робіт або/чи постачання матеріалів, необхідних для утримання (ремонту) об`єкту оренди.

30.08.2023 від ТОВ «Фірма КМК» надійшло клопотання про процесуальну неприйнятність письмових пояснень ТОВ «Стрімекс». Позивач, зокрема, вказує, що письмові пояснення відповідача за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги, строк на подання яких вже сплив.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

Розглянувши клопотання скаржника про долучення до матеріалів цієї справи копії листа від 19.04.2022 за вих № 19-04ор, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

З матеріалів цієї справи вбачається, що 10.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в додатках до якого зазначено про лист від 19.04.2022 за вих № 19-04ор.

При цьому, зазначено, що вказаний лист міститься на 2 аркушах. Натомість, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано лише першу сторінку вказаного листа.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, колегія суддів зауважує, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії»). Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів враховує, що позивач заперечує проти залучення вказаного листа (повного його тексту) до матеріалів справи лише з процесуальних підстав, і не ставить під сумнів справжність його змісту.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення обмеження права відповідача на доступ до суду, колегія суддів зазначає про можливість залучення до матеріалів цієї справи листа відповідача від 19.04.2022 за вих № 19-04ор, відповідно, надання йому оцінки при апеляційному розгляді справи. Це не вважатиметься порушенням положень статей 80, 269 ГПК України. В протилежному випадку, неприйняття судом цього листа було б відступом від принципу правової визначеності, проявом надмірного формалізму та правового пуризму, і з урахуванням вищенаведеного.

Щодо письмових пояснень ТОВ «Стрімекс» від 21.08.2023, а також заперечень ТОВ «Фірма КМК» проти їх долучення до матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Колегія суддів зазначає, що надані скаржником додаткові пояснення за своїм змістом не є іншою апеляційною скаргою (доповненням до скарги), вони не містять нових доводів та/або підстав для відмови у задоволенні позову, про які не зазначено скаржником в апеляційній скарзі, а є лише запереченнями (реагуванням) на доводи позивача, які викладені останнім у відзиві на апеляційну скаргу.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відтак, з метою забезпечення рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, кожній стороні спору у цій справі має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції, у тому числі можливість реагувати на аргументи іншої сторони.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе прийняти письмові пояснення ТОВ «Стрімекс».

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 30.12.2020 між ТОВ «Фірма КМК» (Орендар) та ТОВ «Стрімекс» (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 2, відповідно до п. 1.1. якого ним регулюються правовідносини, пов`язані зі переданням у суборенду Орендарем Суборендарю за плату у строкове користування для здійснення статутної господарської діяльності, нежитлового приміщення промислового призначення (далі Об`єкт), згідно із Планом, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Об`єкт знаходиться в орендному користуванні Орендаря з правом його передачі у суборенду відповідно до договору оренди № 1, укладеного « 29» березня 2018 року між ТОВ «Фірма КМК» і ОСОБА_1 (Власник). Об`єкт належить Власнику на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 01.08.2003 зареєстрованому Одеським БТІтаРОН 05.08.2003 за № 17727.093.

Відповідно до п. 1.2. Договору «Характеристика об`єкта» Об`єкт становить: нежитлове приміщення - 1 поверх (літера А Плана), обладнане краном мостовим вантажопідйомністю 10 тон, кран-балкою вантажопідйомністю 5 тон і столами слюсарними 3 шт. та офісні приміщення вбудовано-прибудованої споруди - 2-3 поверх (літери А-1 і А-2 Плана). Місце розташування: вулиця Бугаївська, 39, місто Одеса, 65005, Україна. Загальна площа приміщення, що орендується: 2239,2 квадратних метрів. З них, площа першого поверху 1933,2 квадратних метрів (літера А Плану). Офісні приміщення 2 й 3 поверху вбудовано-прибудованої споруди, з них площа другого поверху 154,3 квадратних метрів (літера А-1 Плану) та площа третього поверху 151,7 квадратних метрів (літера А-2 Птану).

Орендар протягом двох календарних днів з дня підписання цього договору передає, а Суборендар приймає у користування об`єкт, що оформлюється відповідним актом приймання передачі (додаток № 2), який підписується сторонами та з цього моменту починається обчислення строку суборенди за цим договором (п. 2.1. договору).

Згідно умов п. 2.2. договору, Суборендар негайно після закінчення строку суборенди повертає, а Орендар приймає Об`єкт, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Пунктом 5.2. договору передбачено, зокрема, що строк дії договору до 01.04.2021 без права на автоматичну пролонгацію.

01.04.2021 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення до договору.

31.12.2021 між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони внесли зміни до п. 3.1. та п. 5.2. договору, виклавши їх в наступній редакції:

- 3.1. За користуванням суборендованим приміщенням Суборендар сплачує щомісячно Орендарю суборендну плату з урахуванням її індексації у розмірі 33000 грн (без ПДВ).

- 5.2. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. цього договору, та діє до 31.03.2022 без права на автоматичну пролонгацію».

Листом від 31.03.2022 за № 31/03 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість звільнення від суборендної плати на період дії воєнного стану. Одночасно відповідач просив позивача продовжити строк дії договору шляхом укладення додаткової угоди.

Листом від 19.04.2022 за вих № 19-04ор позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для звільнення його від сплати орендних платежів. Також зазначив, що незважаючи, зокрема, на сплив строку дії договору, відповідач продовжує господарську діяльність і не звертався до позивача з повідомленням про продовження терміну чинності договору. Зазначив, що відповідне звернення від 31.03.2022 № 31/03, після неодноразових нагадувань, було надіслано на електронну скриньку позивача лише 18.04.2022. Таким чином, у відповідача на даний час відсутні будь-які правові підстави щодо користування приміщенням, що має наслідком застосування до нього приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України. Також зазначив, що стосовно можливості пролонгації дії договору, вказане питання може бути розглянуто та вирішено позитивно виключно у разі погашення існуючого боргу за користування майном. Крім того, відповідачу запропоновано розглянути можливість сплати за цим договором та за попереднім узгодженням, на період дії воєнного стану, шляхом заліку в рахунок погашення виконання відповідачем певних робіт або/чи постачання матеріалів, необхідних для утримання (ремонту) об`єкту оренди.

Листом від 26.05.2022 за вих № 26/-05ор. позивач просив відповідача звільнити приміщення, погасити заборгованість та сплатити неустойку.

Листом від 20.07.2022 за вих № 19 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з бажанням в подальшому користуватися приміщенням, він направив позивачу додаткову угоду щодо продовження строку дії договору. Просив її підписати. Також зазначив, що приміщення потребує капітального ремонту внаслідок вибуху, що стався 16.07.2022.

Листом від 22.07.2022 за вих № 22/-07ор позивач повідомив відповідача, зокрема, про відсутність намірів продовжувати строк дії договору, вимагав звільнити приміщення та передати його за актом приймання-передачі.

Листом від 28.07.2022 за вих № 20 відповідач просив позивача надати час (один місяць, до 31.08.2022) для організації виїзду, вивезення основних засобів, ТМЦ і іншого майна підприємства.

Листом від 29.07.2022 за вих № 29/-07ор позивач вимагав негайно звільнити приміщення. Також зазначив, зокрема, що власником прийнято рішення про заборону знаходження людей у приміщенні, оскільки останнє, за словами відповідача, перебуває в аварійному стані через влучання ракети в сусіднє приміщення.

Листом від 08.08.2022 за вих № 1/-08рр позивач вкотре вимагав відповідача звільнити приміщення.

Листом від 12.08.2022 за вих № 23 відповідач просив позивача надати час для звільнення приміщення - протягом 30 днів з моменту відновлення електропостачання.

Листом від 13.08.2022 за вих № 13/-08рр позивач знову вимагав відповідача звільнити приміщення.

В матеріалах справи міститься лист (без дати та номера), в якому директор відповідача повідомляє директора позивача, що станом на 16.11.2022 ТМЦ, які належать відповідачу, повністю вивезені з орендованого майна.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ «Фірма КМК» стягнути з ТОВ «Стрімекс» 193645,16 грн неустойки, нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, за користування відповідачем об`єктом оренди після спливу строку дії договору за період квітень-жовтень 2022 року (7 місяців), із розхрахунку: 462000 грн ((33000 (місячна орендна плата) х 7 (кількість місяців користування об`єктом після спливу строку дії договору) х 2 (ч. 2 ст. 785 ЦК України)) - 268354,84 грн (часткова сплата неустойки відповідачем, що не заперечується учасниками справи) = 193645,16 грн (залишок несплаченої неустойки).

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною першою ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 цієї статті такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, відповідно до ст. 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто, потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Як вже зазначалось, 31.12.2021 між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 2 до договору, якою вони узгодили розмір суборендної плати (33000 грн) та строк дії договору (до 31.03.2022), зазначивши, що він є присічним, без права на автоматичну пролонгацію.

Водночас, матеріали цієї справи свідчать, що фактичне повернення відповідачем об`єкту оренди відбулось лише 16.11.2022.

Щодо доводів скаржника про те, що він не вживав заходів з повернення майна одразу після закінчення дії договору, оскільки зміст листа 19.04.2022 за вих № 19-04ор, а також усні перемовини між сторонами надавали йому впевненість у тому, що всі спірні питання будуть врегульовані між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах цієї справи міститься лист від 31.03.2022 за вх № 31/03, в якому відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути можливість звільнення від суборендної плати на період дії воєнного стану та просив продовжити строк дії договору шляхом укладення додаткової угоди.

Колегія суддів зазначає, що вказаний лист хоч і датований 31.03.2022, натомість жодних доказів на підтвердження дати направлення цього листа матеріалі справи не містять.

У будь-якому випадку, навіть направлення такого листа в день його складення відповідачем (31.03.2022) буде свідчити лише про те, що до закінчення строку дії договору відповідач, знаючи, що у орендованому приміщенні розміщені виробничі потужності та обладнання, вивезення яких (за твердженнями відповідача) у короткий термін ускладнено, не вживав жодних заходів з метою завчасного вирішення з позивачем питання щодо продовження строку дії договору. Тобто фактично, відповідач вперше звернувся до позивача з таким проханням в останній день дії договору, що не може свідчити про його добросовісну поведінку.

При цьому, у відповідь на вищевказаний лист відповідача, позивач листом 19.04.2022 за вих № 19-04ор повідомив про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів. Також зазначив, що незважаючи, зокрема, на сплив строку дії договору, відповідач продовжує господарську діяльність і не звертався до позивача з повідомленням про продовження терміну чинності договору. Зазначив, що відповідне звернення від 31.03.2022 № 31/03, після неодноразових нагадувань, було надіслано на електронну скриньку позивача лише 18.04.2022. Таким чином, у відповідача на даний час відсутні будь-які правові підстави щодо користування приміщенням, що має наслідком застосування до нього приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України. Також зазначив, що стосовно можливості пролонгації дії договору, вказане питання може бути розглянуто та вирішено позитивно виключно у разі погашення існуючого боргу за користування майном. Крім того, відповідачу запропоновано розглянути можливість сплати за цим договором та за попереднім узгодженням, на період дії воєнного стану, шляхом заліку в рахунок погашення виконання відповідачем певних робіт або/чи постачання матеріалів, необхідних для утримання (ремонту) об`єкту оренди.

Колегія суддів зазначає, що зміст вищевказаного листа позивача від 19.04.2022 за вих. № 19-04ор не можна розцінювати як його згоду на пролонгацію договору оренди з відповідачем.

Подальше листування сторін лише додатково підтверджує факт користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії договору за відсутності згоди орендодавця на його продовження.

Доводи скаржника про те, що в період з травня 2022 по початок серпня 2022 року позивач приймав орендну плату жодним чином не свідчать про пролонгацію орендних правовідносин між сторонами.

Посилання скаржника на завдання орендованому майну шкоди внаслідок влучання ракети в сусіднє приміщення, вибиття у зв`язку з цим віконного скла, пошкодження віконних рамок, даху та металевих конструкцій орендованої будівлі, не можуть бути безумовними підставами для звільнення відповідача від майнової відповідальності, оскільки не свідчать про неможливість виконати умови договору та повернути орендоване приміщення позивачу.

Доводи скаржника про чинення з боку позивача перешкод для вивезення майна з орендованого приміщення жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали цієї справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б дійсно підтверджували, що наявний станом на момент закінчення дії договору воєнний стан вплинув на обов`язок відповідача звільнити орендоване майно.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши обставини справи у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне повернення об`єкту оренди, у тому числі вивезення орендованого майна, залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого відповідача.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2023 у справі № 916/1035/23 про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2023 у справі № 916/1035/23 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська