Постанова

від 11.09.2023 по справі 916/1517/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1517/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Дичко В. О., за посвідченням;

від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Врадіївське лісове господарство", м. Київ не з`явився;

від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївська обл., м.Миколаїв не з`явився;

від Кривоозерської селищної ради, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт Криве Озеро не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Могильне Шеремет М.П., на підставі ордера.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року, м. Одеса, суддя Бездоля Ю.С., повний текст рішення складено та підписано 08.06.2023 року

у справі №916/1517/22

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, Миколаївська обл., м. Первомайськ

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївська обл., м. Миколаїв

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївська обл., м.Миколаїв

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Могильне

3. Кривоозерської селищної ради, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт Криве Озеро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Врадіївське лісове господарство", м. Київ

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У липні 2022 року Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ, Кривоозерської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Врадіївське лісове господарство, у якій просив суд:

-визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2019 року №72, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576;

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.10.2019 року №8602/0/14-19-СГ в частині прийняття рішення про продаж права оренди строком на 7 років на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, площею 48,7066 га, розташовану в межах Багачівської сільської ради Кривоозерського району, на земельних торгах (п.2 Додатку №1);

- визнати недійсними результати земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, площею 47,7066 га, оформлені протоколом товарної біржі Універсальна біржа Номінал про проведення повторних земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності №0007/20 від 12.03.2020 року;

- визнати недійсним договір оренди землі від 12.03.2020 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ, з одночасним припиненням відповідного права оренди, державна реєстрація якого вчинена 20.03.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис №36059573);

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.12.2020 року №31-ОТГ в частині надання у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кривоозерської селищної ради земельної ділянки площею 48,7066 га (кадастровий номер 4823980400:01:000:0576) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з одночасним припиненням права комунальної власності на неї, державна реєстрація якого вчинена 05.03.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №40968174);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 площею 48,7066 га, розташованої в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області;

- вирішити питання про розподіл судових витрат у даній справі.

Зокрема, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2017 року №79 було включено до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на земельних торгах земельну ділянку площею 50 га, розташовану в межах Багачівської сільської ради Кривоозерського району (в подальшому таку сільську раду приєднано до Кривоозерської селищної ради за рішенням №02 від 14.12.2020 року), та надано в тому числі, відділу у Кривоозерському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав на земельних торгах.

В подальшому, як зазначено прокурором, виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 площею 48,7066 га, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №72 від 14.02.2019 року, яким внесено зміни до п.30 додатку 1 наказу Головного управління від 21.04.2017 року в частині зміни площі земельної ділянки та зобов`язано керівника відділу у Кривоозерському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області забезпечити передачу документів і матеріалів для формування лотів виконавцю земельних торгів.

За доводами позовної заяви прокурор вважає, що Головним управлінням Держгеокадастру в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України (на час прийняття спірних наказів), - та постійного землекористувача Державного підприємства Врадіївське лісове господарство - спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення та прийнято рішення про включення її до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на земельних торгах і проведення продажу права її оренди приватним особам.

Окрім того, прокурор вказує, що відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки для продажу прав на неї супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України без необхідних погоджень органів контролю.

Прокурор також зазначив, що накази Головного управління Держгеокадастру №72 від 14.02.2019 року і №8602/0/14-19-СГ від 28.10.2019 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 та продажу права оренди такої землі на земельному аукціоні стосуються земельної ділянки лісового фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган державної влади та яка не могла бути передана в оренду поза волею на той час власника - Кабінету Міністрів України, при цьому, такі накази суперечать вимогам ст. ст. 116, 141, 149 Земельного кодексу України та порушують інтереси держави, що, згідно зі ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, є підставою для визнання відповідних наказів незаконними та їх скасування.

В той же час, на переконання прокурора, оскільки земельні торги були організовані та проведені на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, які на його думку підлягають визнанню незаконними та скасуванню, щодо об`єкта - земельної ділянки, - який не підлягав відчуженню з користування Державного підприємства Врадіївське лісове господарство, то рішення про результати проведення земельних торгів, оформлене протоколом земельних торгів №0007/20 від 12.03.2020 року та договір оренди землі також потребують визнанню їх недійсними, а державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 потребує скасування.

Окрім наведеного, прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва ним у даній справі інтересів держави.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 у задоволенні позову Керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи прокурору у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оцінюючи позовні вимоги прокурора у даній справі, останні є недоведеними, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Зокрема, за висновками суду, ненадання прокурором належних та достатніх доказів на підтвердження факту того, що в результаті оскаржуваних земельних торгів продажу права оренди та внаслідок укладеного договору оренди землі були порушені вимоги законодавства та наявні підстави для визнання результатів земельних торгів та договору оренди землі недійсними та недоведеність наявності підстав для визнання незаконними і скасування наказів відповідача-1, скасування державної реєстрації земельної ділянки, ненадання належних та достатніх доказів розпорядження відповідачем-1 земельними ділянками лісового фонду, оскільки тривала несформованість і невизначення меж земельної ділянки лісового фонду та відсутність належних доказів накладення земельних ділянок, як-то висновку експерта щодо меж можливого накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду тощо, унеможливлює для суду встановлення факту незаконності дій відповідачів.

Окрім того, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, вказав на неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, який у спірних правовідносинах в будь-якому випадку не забезпечує відновлення можливо порушених прав власника земельної ділянки державної власності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Виконуючий обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги прокурор, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду у сфері способів захисту порушеного права, наголосив, що у даному випадку, спірні накази стали підставою для незаконного формування земельної ділянки площею 48,7066 га з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, як ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, що відбулося внаслідок неправомірного вилучення з державної власності і постійного користування Державного підприємства «Врадіївське лісове господарство» земель державного лісового фонду площею 9,63 га, як наслідок, незаконної державної реєстрації права комунальної власності на таку землю та набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Південь» похідних прав оренди на цю земельну ділянку, з огляду на що оскарження спірних наказів у справі №916/1517/22 за умови їх невідповідності закону спрямоване на захист інтересу держави в юридичній визначеності на майбутнє.

При цьому, прокурор наголосив, що оскільки незаконно сформована спірна земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду лише частково (площею 9,63 га), то лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави в особі обраного прокурором позивача, інша її частина - це землі комунальної власності, а тому, вимога про повернення (чи витребування) земельної ділянки площею 48,7066 у власність держави порушуватиме право комунальної власності Кривоозерської селищної ради, а часткове її повернення, з урахуванням її юридичного формування як єдиного об`єкта цивільних прав, є неможливим.

З огляду на зазначене, прокурор вважає, що ним обрано вірний спосіб захисту, а саме визнання незаконними і скасування спірних наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, оскільки вказаний спосіб захисту дозволить позивачу вільно володіти, користуватися і розпоряджатися землями державного лісового фонду, юридично відновить первісний стан земель площею 9,63 га, які згідно з матеріалами лісовпорядкування є землями державного лісового фонду.

При цьому, прокурор уточнив, що визнання в судовому порядку незаконними і скасування спірних наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди землі, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на спірну ділянку і поновить права Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Врадіївське лісове господарство» на користування землями державного лісового фонду.

Крім того, на переконання прокурора, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі, належним чином не надано правової оцінки наявним у справі письмовим доказам.

Зокрема, як вважає прокурор, ним до позовної заяви суду надано копію Державного акта серії ЯЯ за №193236 від 15.03.2010 року, виданого на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 09.10.2009 року №379-р, згідно з яким Державне підприємство «Врадіївське лісове господарство» набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 20,25 га (кадастровий номер 4823980400:01:000:0452) для ведення лісового господарства ще у 2009 році, проте, при перенесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру виявлено дублювання цього кадастрового номера, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі у 2021 році вказаній земельній ділянці присвоєно інший кадастровий номер 4823980400:01:000:0624.

Отже, на думку прокурора, присвоєння земельній ділянці площею 20,25 га іншого кадастрового номера відбулось унаслідок автоматичного присвоєння кадастрових номерів після набрання чинності Законом У країни «Про Державний земельний кадастр» та не потягло за собою зміну характеристик такої земельної ділянки (її місця розташування, конфігурації, меж, площі і статусу як ділянки державного лісового фонду).

З огляду на зазначене прокурор вважає, що висновок суду першої інстанції про невідповідність відомостей щодо цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та матеріалах справи є хибним і таким, що жодним чином не впливає на неможливість установити незаконність формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 за рахунок земель державного лісового фонду.

До того ж, як зазначив прокурор, урахування судом при ухваленні рішення даних сайту https://kadastr.1ive/, який не є офіційним, у той час як матеріали справи містять відомості уповноважених суб`єктів владних повноважень, може свідчити про упереджене ставлення суду, що перешкоджає досягненню завдання господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.

В той же час, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, прокурор наголосив, що згідно поданої суду позивачем копії листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання земельна ділянка з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 частково накладається на квартал 44 земель державного лісового фонду Березківського лісництва ДП «Врадіївське лісове господарство», а долучений до цього листа кольоровий фрагмент Публічної кадастрової карти України, на якому доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 на землі державного лісового фонду, підтверджується, що спірна земельна ділянка входить у межі земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Врадіївське лісове господарство», з огляду на що саме подані прокурором докази є належними, допустимими та достовірними.

Також, як вказано прокурором, поза увагою суду першої інстанції залишено той факт, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 02.12.2021 року №10-14-0.2-7377/2-21 повідомлено прокуратуру про те, що існує факт перетину спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 із земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0624, землекористувачем якої є Державне підприємство «Врадіївське лісове господарство».

На переконання прокурора, також хибним є твердження суду першої інстанції про те, що відсутність у матеріалах справи висновку експерта щодо меж можливого накладення спірної ділянки на землі державного лісового фонду унеможливлює встановлення факту незаконності дій відповідачів, з огляду на наявність належних, допустимих та достатніх доказів, на підставі яких можна встановити обставини, що мають значення для справи.

У той же час, як зауважив прокурор, судом не враховано, що жодним із відповідачів не подано доказів на спростування обґрунтованих доводів прокуратури щодо накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду.

Наведені обставини, на думку прокурора є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року, справу призначено до судового розгляду.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Проте, 11.09.2023 року, під час судового розгляду, до Південно-західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ надійшли додаткові пояснення у справі №916/1517/22 (вх. №1934/23/Д5), у яких відповідач 2 просив суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року без змін. Судовою колегією пояснення долучено до матеріалів господарської справи.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з мотивів, що викладені письмово, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ підтримав доводи та вимоги, викладені письмово у наданих поясненнях.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Окрім цього, від представників Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи №916/1517/22 (вх. №1934/23/Д4, 14934/23/Д3, 1934/23/Д2), аргументовані тим, що такі представники не мають змоги бути присутніми під час розгляду апеляційної скарги прокурора у зв`язку із занятістю в іншому судовому засіданні та задля підготовки та надання суду апеляційної інстанції мотивованих заперечень на апеляційну скаргу.

Розглянувши вказані клопотання, судова колегія, порадившись на місці, виснувала про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відкладення розгляду справи у даному випадку є недоцільним, в тому числі і у зв`язку із тим, що один з представників Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ Шеремет М.П. брав участь в судовому засіданні, що, в свою чергу є свідченням належного захисту прав та інтересів відповідача 2.

В той же час, як встановлено судовою колегією під час розгляду справи, ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у даній справі від 17.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ отримало 22.07.2023 року, про що свідчить наявне у матерілах справи поштове повідомлення від 19.07.2023 року, а тому процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідача - 2 сплив 05.08.2023 року.

З огляду на вказане, та те, що відповідач - 2 в установлений процесуальним законом строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також не ставив перед колегією суддів питання щодо поновлення такого строку, зазначене є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотань представників відповідача - 2 про відкладення розгляду справи, яка переглядається.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, учасники справи скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2017 року №79 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, зокрема, включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах земельні ділянки згідно додатку №1; надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення та технічних документацій з нормативної грошової оцінки для земельних ділянок згідно з додатком №2; затверджено умови продажу права оренди строком на 7 років.

З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерською району Миколаївської області вбачається, що він виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Кадастр у 2017 році на замовлення директора Товарної біржі «Універсальна біржа «Номінал» Зелінського О.В.

Зокрема, в матеріалах проекту землеустрою наявний висновок від 27.06.2018 року №6844 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому визначено, зокрема: підстава розробки проекту: наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2017 №79; адреса (місцерозташування): в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області; загальна площа: 48,7066 га; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, форми власності - державна, склад угідь - пасовища; цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: на момент складання проекту землеустрою - 16.00 - землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності; запропоноване проектом землеустрою - 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; належність земельної ділянки до особливо цінних земель: проектом землеустрою не встановлено; наявність обмежень на земельній ділянці: проектом землеустрою не встановлено; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ А.01.01) за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області відповідає земельному законодавству.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2019 року№72 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області; кадастровий номер земельної ділянки 4823980400:01:000:0576.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.10.2019 року №8602/0/14-19-СГ Про проведення земельних торгів у формі аукціону, зокрема вирішено продати право оренди строком на 7 років на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком; встановлено стартову ціну у розмірі 8,0% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та крок аукціону у розмірі 0,5% від стартового розміру річної плати згідно з додатком 2.

В матеріалах справи наявний додаток №1 до наказу №8602/0/14-19-СГ, відповідно до якого визначено перелік земельних ділянок, зокрема, вказана земельна ділянка за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 площею 48,7066 га та додаток №2 до наказу №8602/0/14-19-СГ, відповідно до якого визначено умови продажу прав оренди на земельні ділянки, зокрема, земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 площею 48,7066 га.

12.03.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів №0007/20 від 12 березня 2020 року надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, яка розташована за межами населеного пункту в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 48,7066 га, у тому числі: 48,7066 га пасовища. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Згідно з п.3.1-3.2 договору, його укладено на строк 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до п.4.1 договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів №0007/20 від 12 березня 2020 року у розмірі річної орендної плати, що становить 30673,30 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору оренди.

Згідно із п.5.1 договору земельна ділянка передається в оренду за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.8.1 договору на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження у використанні.

Згідно з п.15.1 договору він договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Зазначений договір підписано уповноваженими особами сторін та скріплено їх печатками.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.12.2020 року №31-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, зокрема, передано територіальній громаді, в особі Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4014,8214 га, які розташовані в межах території Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області, згідно з актом приймання передачі; визначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної власності реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 року, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області згідно наказу №31-ОТГ від 10.12.2020 року передало із державної власності, а територіальна громада, в особі Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області, прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 4014,8214 га згідно з додатком. Додаток до вказаного акту, який міститься в матеріалах справи, визначає перелік земельних ділянок, зокрема, в ньому вказана земельна ділянка за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 площею 48,7066 га.

У листі від 20.01.2021 року №41 Державне підприємство Врадіївське лісове господарство у відповідь на запит прокурора від 15.01.2021 року повідомило, що:

- земельна ділянка площею 41,29 га по Багачівській сільській раді Кривоозерського району Миколаївської області та земельна ділянка площею 20,25 га по Багачівській сільській раді Кривоозерського району Миколаївської області намічена до відводу для передачі до складу державного лісового фонду та погоджена рішенням XXIX сесії 23 скликання Миколаївської обласної ради від 20 грудня 2001 року №12; Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №193235 виданий на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 09 жовтня 2009 року №379-р ДП Врадіївське лісове господарство та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №031047600002 від 15 березня 2010 року; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4823980400:01:000:0451; Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №193236 виданий на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 09 жовтня 2009 року №379-р ДП Врадіївське лісове господарство та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №031047600003 від 15 березня 2010 року; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4823980400:01:000:0452;

- причину розміщення даних кадастрових номерів на Публічній кадастровій карті і зареєстрованих на земельних ділянках, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватну власність ОСОБА_1 , не відомо; ДП Центр державного земельного кадастру в грудні 2010 року згідно акту наданих послуг провів перевірку, обробку інформації на магнітних носіях земельних ділянок згідно кадастрових номерів наданих ДП Врадіївське лісове господарство; матеріали лісовпорядкування виконані Комплексною лісовпорядною експедицією Укрліспроект в 2013 році; картографічною основою для складання лісовпорядних планшетів стали акти на право постійного користування земельними ділянками; для таксації деревостанів використовувалися ортофотоплани масштабу 1:10000 задовільної якості, зальоту 2010 року;

- встановлено, що згідно Публічної кадастрової карти (вкладка Ортофотоплани та Ліси), в межах даної ділянки сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823980400:01:000:0575, площею, що накладається 3,9 га та 4823980400:01:000:0576, площею, що накладається 9,63 га, які надані у приватну власність;

- земельні ділянки під кадастровими номерами 4823980400:01:000:0575, 4823980400:01:000:0578 станом на 01.01.2020 та на цей час входять в межі земель ДЛФ, так як були погоджені з сільською та районною радами в 2001 році; вилучення земель державного лісового фонду проведено кадастровим реєстратором Кривоозерського відділу Держгеокадастру у 2019 році при проведенні інвентаризації земель державної власності; земельна ділянка під кадастровим номером 4823981500:01:000:1108 не входить в межі земель ДЛФ; землевпорядна організація межі земель приватної та державної власності з Врадіївське лісове господарство не погоджувала (з суміжником); вказане свідчить про те, що землевпорядна організація, яка виконувала Технічну документацію на земельні ділянки, камеральні роботи на місці не проводила; 12.02.2020 за вих.№65 ДП Врадіївське лісове господарство звернулося з листом до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області за фактом встановлення земельних накладок та 12.03.2020 за №8-14-032-1868/2-20 отримали відповідь Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо вжиття заходів по внесенню земельних ділянок до автоматизованої системи ведення земельного кадастру у порядку встановленому чинним законодавством.

До вказаного листа від 20.01.2021 року №41 наявні додатки, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- рішення Миколаївської обласної ради від 20.12.2001 №12 Про погодження вибору земельних ділянок лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств;

- розпорядження Миколаївської обласної ради від 09.10.09 №379-р Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земель в постійне користування ДП Врадіївське лісове господарство для ведення лісового господарства;

- Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №193236 від 15.03.2010, виданий Державному підприємству Врадіївське лісове господарство на підставі розпорядження Миколаївської обласної ради від 09.10.2009 №379-р, в якому вказано, що ДП Врадіївське лісове господарство є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,25 га, розташованої в межах території Багачівської сільскої ради для ведення лісового господарства;

- план меж земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0452, площею 20,25 га;

- планшет №12 лісовпорядкування 2013 року.

У листі від 13.01.2021 року №25 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО Укрдержліспроект у відповідь на запит прокурора повідомило, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4823980400:01:000:0575, 4823980400:01:000:0576, 4823983300:01:000:2934 станом на 01.01.2014 року частково накладаються на землі лісового фонду кв. 43, 44, 25 Березківського лісництва ДП Врадіївський лісгосп; земельна ділянка з кадастровим номером 4823981500:01:000:1108 розміщена поза межами лісового фонду ДП Врадіївський лісгосп.

Також, в матеріалах справи наявний фрагмент Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та межами таксаційних виділів Березківського лісництва ДП Врадіївський лісгосп та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів станом на 01.01.2014.

У листі від 19.03.2021 року №260 Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства за результатами розгляду запиту відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980400:01:000:0576, 4823980400:01:000:0575, 4823983300:01:000:2934 проінформувало прокурора, що згідно з аналізом даних Публічної кадастрової карти України (базові шари Ортофотоплани і Ліси) та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування зазначені ділянки частково розміщені в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні Державного підприємства Врадіївське лісове господарство; інформація про вилучення зазначених у запиті земельних ділянок зі складу земель постійного користування ДП Врадіївське лісове господарство до Управління не надходила; проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення цих земельних ділянок у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам, зміни цільового призначення ділянок лісогосподарського призначення, а також вилучення їх зі складу земель ДП Врадіївське лісове господарство на розгляд та погодження до Управління не надходили і відповідно висновки про погодження будь-якої документації Управлінням не надавалися; не розглядалася та не погоджувалася і відмова від користування цими ділянками.

У листі від 22.03.2021 року №10-14-0.3-1921/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо надання інформації та копії документів, зокрема, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 повідомило прокуратуру про те, що:

- відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 площею 48,7066 га, із земель запасу державної форми власності внесено до Державного земельного кадастру відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №79 від 21.04.2017 року; земельна ділянка перебуває в оренді від 20.03.2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ терміном на 7 років;

- земельні ділянки лісового фонду Берізківського лісництва Державного підприємства Врадіївське лісове господарство Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства в межах території Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області (по яким виникло питання у листі від 09.03.2021 року № 35/4-1191 вих-21) на цей час в автоматизованій програмі ведення Державного земельного кадастру, як об`єкти Державного підприємства Врадіївське лісове господарство, а також як об`єкти Державного земельного кадастру не зареєстровані;

- земельна ділянка з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 07.09.2018 року, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, загальною площею 48,7066 га пасовища, цільове призначення (КВЦПЗ: 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно Миколаївським міським нотаріальним округом від 18.02.2019 №30465490;

- шар Ліси Публічної кадастрової карти України - шар меж земель лісового фонду; шар внесено адміністратором Державного земельного кадастру за інформацією отриманою в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром; шар не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформативний характер, а матеріали лісовпорядкування не є підставою для реєстрації земельних ділянок, але можуть бути враховані при їх формуванні.

У листі від 24.03.2021 року №05-67/1195/5-21 Миколаївська обласна державна адміністрація щодо надання копії документів та інформації стосовно видання облдержадміністрацією розпоряджень про вилучення з постійного користування ДП Врадіївське лісове господарство земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980400:01:000:0576, 4823980400:01:000:0575 і 4823983300:01:000:2934 повідомила, що головою Миколаївської облдержадміністрації розпорядження про вилучення з постійного користування Державного підприємства Врадіївське лісове господарство вищевказаних земельних ділянок Берізківського лісництва або припинення права постійного користування підприємства цими земельними ділянками, а також про зміну цільового призначення не видавались.

У листі від 15.04.2021 року №143 Державне підприємство Врадіївське лісове господарство у відповідь на запит прокурора від 13.04.2021 року повідомило, що:

- на земельні ділянки, які надані в постійне користування Державному підприємству Врадіївське лісове господарство на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 09 жовтня 2009 року №379-р видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками серія ЯЯ №193235, серія ЯЯ №193236, згідно Публічної кадастрової карти (вкладка Ортофотоплани та Ліси), в межах даних ділянок сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами: 4823980400:01:000:0575, площею, що накладається 3,9 га та 4823980400:01:000:0576, площею, що накладається 9,63 га, які надані у приватну власність;

- ділянка №1 на площі 3,9 га станом на 15.04.2021 року розорена, підготовлена під посів зернових культур, що свідчить про зміну цільового призначення цієї ділянки; ділянка №2 на площі 9,63 га станом на 15.04.2021 року розкорчована від порослі дерев; погоджень на зміну цільового призначення, на вилучення або відмову від користування земельними ділянками (кв.43 вид.15, кв.44 вид.2.4 Березківського лісництва) у відведення фізичним особам в приватну та комунальну власність, лісгоспом не надавалося; технічна документація та акти встановлення меж земельних ділянок (що накладаються), лісгоспом не погоджувались.

У листі від 26.08.2021 року №27576/0/2-21 Секретаріат Кабінету Міністрів України у відповідь на запит прокурора від 19.08.2021 року повідомив, що Кабінетом Міністрів рішень про вилучення, припинення права постійного користування та зміну цільового призначення зазначених у запиті земельних ділянок, що перебували у постійному користуванні Державного підприємства Врадіївське лісове господарство, не приймалося; про факт укладання договорів оренди земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами Секретаріатові Кабінету Міністрів стало відомо із запиту Первомайської окружної прокуратури; стосовно інформування чи вживалися Кабінетом Міністрів заходи щодо захисту прав та інтересів держави повідомляємо, що запит надіслано Мін`юсту, Держлісагентству та Держгеокадастру для розгляду в установленому порядку.

У листі від 01.09.2021 року №05-67/3597/5-21 Миколаївська обласна державна адміністрація щодо надання інформації стосовно видання облдержадміністрацією розпоряджень про вилучення, припинення права постійного користування Державного підприємства Врадіївське лісове господарство або зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980400:01:000:0576, 4823980400:01:000:0575, повідомила, що:

- розпорядження про вилучення, припинення права постійного користування Державного підприємства Врадіївське лісове господарство, зміну цільового призначення вищевказаних земельних ділянок головою облдержадміністрації не видавались;

- про можливі порушення чинного законодавства при прийнятті Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області рішень, на підставі яких укладено договори оренди землі від 12.03.2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ, облдержадміністрація дізналась з листа Первомайської окружної прокуратури від 19.08.2021 року №54/3-2769 вих-21, тому заходи щодо визнання вищевказаних договорів недійсними та повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980400:01:000:0576, 4823980400:01:000:0575 в судовому порядку не вживались.

У листі від 01.09.2021 року №89648-11-21 Держлісагенство повідомило, що про рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підставі яких вилучались земельні лісові ділянки і відповідно вносились відомості до Державного земельного кадастру (кадастрові номери земельних ділянок: 4823980400:01:000:0575, 4823980400:01:000:0576), стало відомо з листа Первомайської окружної прокуратури від 19.08.2021 року №54/3-2768вих-21; Держлісагенство погоджень щодо вилучення земельних лісових ділянок та зміни їх цільового призначення не надавало.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2021 року щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 вбачається, що площа земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Миколаївська область, Кривоозерський р-н, с/рада Багачівська) становить 48, 7066 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.09.2018 року.

У листі від 16.09.2021 року №81053/13378-4-21/9.1.1 Міністерство юстиції України повідомило, що:

- відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України від 31.08.2021 року №02-33/6950-21 про рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підставі яких вилучались земельні лісові ділянки і відповідно вносились відомості до Державного земельного кадастру (кадастрові номери земельних ділянок: 4823980400:01:000:0575, 4823980400:01:000:0576), стало відомо з листа Первомайської окружної прокуратури від 19.08.2021 року №54/3-2768вих-21; Державне агентство лісових ресурсів України погоджень щодо вилучення земельних лісових ділянок та зміни їх цільового призначення не надавало; враховуючи вищевикладене, Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо вжиття Первомайською окружною прокуратурою заходів представницького характеру із захисту інтересів держави в судовому порядку;

- 27.05.2021 року набрав чинності Закон України від 28.04.2021 року №1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, відповідно до якого до повноважень Кабінету Міністрів України не належить розпорядження землями лісогосподарського призначення та землями природно-заповідного фонду.

У листі від 23.11.2021 року №10-14-0.2-7166/2-21 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області надано копію протоколу проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 від 12.03.2020 року.

Також, в матеріалах справи наявний протокол №0007/20 «Про проведення повторних земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності» від 12.03.2020 року, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, площею 48,7066 га, переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ.

У листі від 02.12.2021 року №10-14-0.2-7377/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідь на запит прокурора повідомило, зокрема, що земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 сформовано за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу прав на неї на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2017 році та зареєстровано в ДЗК у 2018 році; земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0624 сформовано за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП Врадіївське лісове господарство у 2009 році, затвердженим розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 09.10.2009 року №379-р (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №193236 від 15.03.2010) та зареєстровано в ДЗК у 2021 році.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у вказаному листі повідомило прокурора про те, що помилка геометрії при внесенні даних до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4823980400:01:000:0624, 4823980400:01:000:0576 не має місця, а існує факт перетину земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0624.

Також, в матеріалах справи наявні відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 4823980400:01:000:0624, в яких зазначено, зокрема:

- категорія земель: землі лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства;

- площа: 20,2529 га;

- форма власності: державна власність;

- інформація про документацію із землеустрою: Приватне підприємство "Мередіан";

- дата державної реєстрації: 14.09.2021 року;

- вид права: право постійного користування земельною ділянкою;

- інформація про власника: ДП Врадіївське лісове господарство.

Також в матеріалах справи наявний кадастровий план земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0624.

Крім того, в матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земель в постійне користування Державному підприємству Врадіївське лісове господарство для ведення лісового господарства із земель державної власності не переданих у власність та користування (земель запасу) в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, виготовлений Приватним підприємством "Мередіан" на замовлення Державного підприємства «Врадіївський лісгосп».

При цьому, за відомостями про земельну ділянку, яка запроектована до відведення вказані наступні кадастрові номери земельних ділянок: 4823980400:01:000:0450, 4823980400:01:000:0451, 4823980400:01:000:0452, 4823980400:01:000:0453, 4823980400:02:000:0275 на загальну площу 88.25 га.

Також в матеріалах справи наявний кадастровий план земельної ділянки за кадастровим номером 4823980400:01:000:0576.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.07.2022 року №10-14-0.3-1364/2-22 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4823980400:01:000:0452 та 4823980400:01:000:0624 в межах території Первомайського (Кривоозерського) району Миколаївської області вбачається наступне: з набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України Про Державний земельний кадастр, ведення Державного земельного кадастру здійснюється із застосуванням програмного забезпечення Державного земельного кадастру; за інформацією, отриманою відповідно до повноважень, від Відділу №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до 01.01.2013 року Миколаївською РФ ЦДЗК в Державному реєстрі земель було зареєстровано земельну ділянку приватної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0452 площею 0,1142 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відомості про вищезазначену земельну ділянку після 01.01.2013 року перенесено до Державного земельного кадастру в автоматичному порядку; відомості про земельну ділянку з аналогічним кадастровим номером, який зазначений у правовстановлюючому документі, землекористувачем якої є Державне підприємство Врадіївське лісове господарство, до Державного земельного кадастру не було внесено, оскільки мало місце дублювання кадастрових номерів; земельну ділянку, що перебуває в користуванні Державне підприємство Врадіївське лісове господарство, зареєстровано в Державному земельному кадастрі 14.09.2021 року та при державній реєстрації програмним забезпеченням Державного земельного кадастру даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4823980400:01:000:0624.

У листі від 19.08.2021 року №54/3-2769вих-21 Первомайська окружна прокуратура звернулась до Миколаївської обласної державної адміністрації щодо підтвердження випадків накладення земель державної форми власності на землі лісового фонду та укладеного договору оренди землі від 12.03.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ, яким передано у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, площею 48,7066 га, а також, у вказаному листі просила надати інформацію щодо вжитих заходів до захисту інтересів держави.

20.06.2022 року листом №54-1833ВИХ-22 Первомайська окружна прокуратура в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомила Миколаївську обласну державну адміністрацію про підготовку позову в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ, Кривоозерської селищної ради про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2019 року №72, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.10.2019 року №8602/0/14-19-СГ в частині прийняття рішення про продаж права оренди строком на 7 років на вищевказану земельну ділянку на земельних торгах, визнання недійсними результатів земельних торгів із продажу права оренди на зазначену земельну ділянку, оформлені протоколом товарної біржі Універсальна біржа Номінал про проведення повторних земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності №0007/20 від 12.03.2020 року, визнання недійсним договору оренди землі від 12.03.2020 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ПІВДЕНЬ з одночасним припиненням відповідного права оренди, державна реєстрація якого вчинена 20.03.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (запис №36059573), визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.12.2020 року №31-ОТГ в частині надання у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кривоозерської селищної ради спірної земельної ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності на неї, державна реєстрація якого вчинена 05.03.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №40968174), скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки у зв`язку із частковим перетинанням земельної ділянки комунальної власності, наданої відповідачу 2 в оренду із земельною ділянкою державної власності, що перебуває у тимчасовому користуванні Врадіївського лісового господарства.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Оскільки у даному разі підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївська обл., м. Миколаїв сторонами у справі жодним чином не оспорюється, вказані обставини колегією суддів в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджуються та не переглядаються.

В той же час, з матеріалів господарської справи, зокрема з доводів та вимог позовної заяви прокурора, судовою колегією встановлено, що останнім визначено групу відповідачів у даному спорі, а саме: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Могильне, Кривоозерську селищну раду, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт Криве Озеро.

Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом, прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою, не розмежував свої позовні вимоги стосовно кожного з відповідачів, проте зазначив про неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, які полягають в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, у вилученні поза волею Кабінету Міністрів України спірної земельної ділянки державної власності.

Таким чином, як визначено судовою колегією, основна маса позовних вимог, зокрема щодо визнання спірних наказів незаконними та їх скасування, визнання договору оренди недійсним, визнання недійсними результатів земельних торгів із продажу права оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки спрямовані до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; в другу чергу вимоги про визнання договору оренди недійсним до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Могильне, як учасника спірного договору; в третю чергу до Кривоозерської селищної ради, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт Криве Озеро, як до власника спірної земельної ділянки на час подання позову до суду.

З огляду на вказане судова колегія наголошує, що перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги по суті позовних вимог, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що фактично, у даному разі прокурор, формуючи позовні вимоги, застосував правову аргументацію, яка регулює такий вид позову, як негаторний, апеляційному господарському суду необхідно дослідити питання, які стосуються обставин ефективності способу захисту, обраного представником держави та чи є спосіб захисту, обраний прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

При цьому, ст. 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Разом з тим, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 та інших).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19.

Таким чином, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Так, як раніше було зазначено колегією суддів за текстом постанови, звертаючись до суду з позовними вимогами, прокурор визначив одну з осіб відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

При цьому, прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави в особі Адміністрації вважає, що завдяки саме неправомірним діям відповідача 1 з володіння держави вибула частина спірної земельної ділянки.

З приводу зазначеного та щодо вимог прокурора до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсними наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування результатів торгів та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, судова колегія зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах ( такі висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 року у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та інші).

Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді.

У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Близькі за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Отже, фактичним позивачем у даній справі є держава.

Аналогічно відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсними наказів органу державної влади також є держава, оскільки саме держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, постанова КГС Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №911/2762/19).

Таким чином, за позовними вимогами прокурора про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2019 року №72, від 28.10.2019 року №8602/0/14-19-СГ в частині прийняття рішення про продаж права оренди строком на 7 років на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, площею 48,7066 га, розташовану в межах Багачівської сільської ради Кривоозерського району, на земельних торгах (п.2 Додатку №1), від 10.12.2020 року №31-ОТГ в частині надання у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Кривоозерської селищної ради земельної ділянки площею 48,7066 га (кадастровий номер 4823980400:01:000:0576) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з одночасним припиненням права комунальної власності на неї, державна реєстрація якого вчинена 05.03.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №40968174), держава є одночасно позивачем і відповідачем, тобто позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру).

Разом з тим, за змістом ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позивачем і відповідачем є різні суб`єкти права, тобто один і той же суб`єкт права не може бути одночасно позивачем і відповідачем, бо спір суб`єкта з самим собою є неможливим.

Подібні висновки, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17, Схожий висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/2905/19.

Також, у постанові від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19 Велика Палата дійшла висновку про те, що в разі, якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

При цьому, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18) та такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

При цьому, позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

Таким чином, зважаючи на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні про те, що у задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконними та скасуванні наказів до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту, як зазначалося вище, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними результатів земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, площею 47,7066 га, які оформлені протоколом товарної біржі Універсальна біржа Номінал про проведення повторних земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності №0007/20 від 12.03.2020 року, судова колегія наголошує таке.

Звертаючись до місцевого господарського суду із сформованими позовними вимогами, прокурор зазначив, що вимога, пов`язана із визнання недійсними результатів земельних торгів із продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 насамперед пов`язана із прийняттям відповідачем 1 оскаржуваного, в тому числі, наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 28.10.2019 року №8602/0/14-19-СГ, яким вирішено продати на земельних торгах земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576. При цьому, підставою для всіх позовних вимог прокурор визначив знову ж таки невідповідні чинному законодавству дії Держгеокадстру в частині прийняття відповідних рішень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, в тому числі і в постанові від 28.09.2022 року у справі №483/448/20 зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами ст. 650, 655 і ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32)). Оскільки продаж права оренди на публічних торгах є правочином (купівлею-продажем), то за певних умов такий правочин можна оспорити.

Проте, у даній справі фактичне рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, викладене у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 28.10.2019 року №8602/0/14-19-СГ, яким вирішено продати на земельних торгах земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576 вже було реалізоване та вичерпало дію фактом проведення торгів з продажу права оренди спірної земельної ділянки, за наслідками якого відповідач-1 та відповідач - 2 уклали відповідний договір оренди землі.

Отже, з огляду на зазначене, оспорювання вказаного наказу відповідача 1, а також результатів проведення земельного аукціону між відповідачами 1 та 2 у даному разі не призвело б до захисту інтересів держави у такому випадку, оскільки для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо ставити питання про визнання недійсним договору оренди землі та повернення спірної земельної ділянки її власникові, з огляду на що судом першої інстанції також вірно висновано в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для відмови в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, як встановлено судовою колегією з матеріалів господарської справи, у даному випадку з боку прокурора йде мова взагалі про частину земельної ділянки державної власності, яка передавалася у постійне користування Врадіївському лісгоспу на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №193236 від 15.03.2010, виданого Державному підприємству Врадіївське лісове господарство на підставі розпорядження Миколаївської обласної ради від 09.10.2009 року №379-р, в якому вказано, що Державне підприємство Врадіївське лісове господарство є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,25 га, розташованої в межах території Багачівської сільскої ради для ведення лісового господарства.

При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор послався на факт наявності накладення частини земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4823980400:01:000:0576, яка передана відповідачу 2 в оренду на частину земельної ділянки державної власності, яка була надана у постійне користування Врадіївському лісгоспу з кадастровим номером 4823980400:01:000:0452, та яка у подальшому, у 2021 році була сформована як об`єкт цивільних прав за кадастровим номером 4823980400:01:000:0624.

Письмовими доказами у даному випадку прокурор вважає листи та відповіді Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, Державного підприємства Врадіївське лісове господарство, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект та інші.

Як висновано у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі №619/2766/19, згідно із ч. 1, 4 ст. 24 Закону України від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (абз. 5 ч. 6 ст. 24 Закону).

З матеріалів господарської справи вбачається, що у 2017 році Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Кадастр у 2017 році на замовлення директора Товарної біржі «Універсальна біржа «Номінал» Зелінського О.В. було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди земельної ділянки на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерською району Миколаївської області.

Після затвердження вказаного проекту земельній ділянці, призначеній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Миколаївська область, Кривоозерський р-н, с/рада Багачівська), площа якої становить 48, 7066 га було присвоєно кадастровий номер 4823980400:01:000:0576. Вказане можливо встановити з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2021 року.

В той же час, в матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земель в постійне користування Державному підприємству Врадіївське лісове господарство для ведення лісового господарства із земель державної власності не переданих у власність та користування (земель запасу) в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, виготовлений Приватним підприємством "Мередіан" на замовлення Державного підприємства «Врадіївський лісгосп».

При цьому, за відомостями про земельну ділянку, яка запроектована до відведення вказані наступні кадастрові номери земельних ділянок: 4823980400:01:000:0450, 4823980400:01:000:0451, 4823980400:01:000:0452, 4823980400:01:000:0453, 4823980400:02:000:0275 на загальну площу 88.25 га.

В подальшому, у зв`язку із дублюванням кадастрового номеру 4823980400:01:000:0452, вказаній земельній ділянці кадастровим реєстратором було присвоєно кадастровий номер 4823980400:01:000:0624 в Державному земельному кадастрі від 14.09.2021 року.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що фактично в Державному земельному кадастрі зареєстровано спірну земельну ділянку з номером 4823980400:01:000:0576 - 07.09.2018 року, а земельну ділянку з номером 4823980400:01:000:0624 14.09.2021 року.

При цьому, на переконання прокурора вказані ділянки перетинаються між собою (накладаються одна на одну) в площі 9,63 га.

Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 6.1 гл. 6 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Системний аналіз положень вказаних статей дає підстави для висновку, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, перелік яких визначений ч. 3 ст. 24 Закону № 3613-VI або висновки експерта у земельно-технічній експертизі. (близький за значенням наявний висновок суду касаційної інстанції, викладений у постанові від 14.12.2022 року у справі №619/2766/22).

Оскільки за матеріалами господарської справи прокурором у даній справі на підтвердження доводів про накладення однієї земельної ділянки на іншу в частині ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано відповідних письмових доказів, таких як висновок земельно-технічного експерта, довідки сертифікованого інженера землевпорядника або кадастрового реєстратора, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно висновано про те, що у даному разі представником держави в особі Адміністрації недоведено факту такого часткового накладення вказаних вище земельних ділянок, що свідчить про відсутність порушеного права держави та виключає неправомірність дій відповідачів.

З огляду на зазначене судова колегія наголошує, що доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених апеляційним господарським судом за текстом постанови, а тому, не можуть слугувати підставами для скасування вірного по суті висновку, викладеного в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

Зокрема, колегія суддів має відмітити, що посилання прокурора на лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 13.01.2021 року №25, як на доказ підтвердження наявності перетину земельних ділянок сприймається апеляційним господарським судом критично, оскільки окрім зазначеного листа представником позивача не підтверджено жодним чином, що ВО Укрдержліспроект в межах наданої йому компетенції здійснювало топографо геодезичні роботи, інвентаризацію земельної ділянки лісового фонду, яка на переконання прокурора була незаконно вилучена відповідачем 1 з державної власності тощо.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 ухвалене з дотриманням норм матеріального права та вимог процесуального закону, з огляду на що підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене вище, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга Виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які мають бути застосовані в даному випадку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконуючого обов`язки керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 року у справі №916/1517/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2023 року.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош