Ухвала

від 11.09.2023 по справі 512/713/23

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.512/713/23

Провадження №2/512/229/23

смт. Саврань

"11" вересня 2023 р.

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду

та відкриття провадження у справі

Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю. розглянувши можливість відкриття провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Савранської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Саврань» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 виконувач обов`язків керівника Любашівської окружної прокуратури Ковальчук Тетяна Володимирівна звернулася до Савранського районного суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Савранської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Саврань», у який просить суд:

- припинити право приватної власності громадянки республіки Комі РФ ОСОБА_2 (реквізити документу, що посвідчує особу іноземця паспорт № НОМЕР_1 виданий відділом ВС Княжпогостського району Республіки Комі РФ 26.06.2001 код підрозділу №112-009, проживає РФ Республіка Комі АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером №5124383200:01:003:0225 площею 2,1595 га, яка розташована на території колишньої Полянецької сільської ради Савранського району (на даний час Подільського району) Одеської області масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом конфіскації на користь держави;

- припинити право користування ТОВ "АПК "Саврань" (код ЄДРПОУ 39394107) земельною ділянкою із кадастровим номером 5124383200:01:003:0225 площею 2,1595 га, розташованою на території колишньої Полянецької сільської ради Савранського району (на даний час Подільського району) Одеської області масив №12 ділянка 15, шляхом скасування державної реєстрації від 23.06.2018 номер запису про інше речове право: 27441946;

- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 5368 грн.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 ЦПК України справа відноситься до юрисдикції загальних судів і підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України, та подана особою, яка має цивільну процесуальну дієздатність.

Так, згідно із Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру,державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Враховуючи зазначені положення законодавства,саме Головне управління Держгеокадастру у Одеській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та, в даному випадку, з урахуванням частинами 2, 4статті 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Водночас, пунктом 3статті 131-1 Конституції Україниунормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4статті 56 Цивільного процесуального кодексу Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 23 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення у справі «Менчинська проти РФ» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, від 15 січня 2009 року, пункт 35).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені у постановах: від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Обґрунтовуючи право звернення до суду з даним позовом, прокурор вказав, що воно спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: недопущення володіння громадянином РФ земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав.

Слід зазначити, що наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Воєнні дії, які ведуться на території України, вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у даній справі є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинахГоловного управління Держгеокадастру у Одеській області (ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

Відтак,за обставинами спору суддя визнає, що участь прокурора у цій справі є виправданою, відповідає інтересам держави, спрямована на захист майнових інтересів держави, та не порушує принцип рівності сторін.

Підстави, визначеністаттями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Відповідно до частини першоїстатті 187ЦПК Україниза відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Частиною 3статті 274 ЦПК Українивизначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, враховуючи предмет позовних вимог, значення справи для сторін, категорію та складність справи, вважаю необхідним відкрити провадження у справі та розглядати справу за правилами загального позовного провадження одноособово суддею.

Будь-яких заяв чи клопотань від заступника керівника Любашівської окружної прокуратури при подачі позовної заяви до суду не надходило.

Водночас, слід зазначити, що, як встановлено суддею, відповідач у справі ОСОБА_2 є громадянкою РФ та має постійне місце проживання у РФ, оскільки зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Комі, РФ.

Відповідно до вимогстатті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістомстатті 3 ЦПК УкраїниЦивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини другоїстатті 496 ЦПК Україниунормовано, що іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбаченихКонституцієюта законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини першоїстатті 498 ЦПК Україниу разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Слід зауважити, що вказаною нормою встановлено право, а не обов`язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Разом з тим, 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції УкраїнитаЗакону України "Про правовий режим воєнного стану",Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому цей строк був неодноразово продовжений, зокрема,Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до частини першоїстатті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території РФ регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованоїЗаконом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами РФ на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права, крім випадків передачі судам чи громадянам України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року", керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України",зупиненоу відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Згідно із статтею 2 Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року", керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України",здійснено вихідз Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованоїЗаконом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованогоЗаконом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26,ст. 162).

Разом з тим, станом на дату постановлення даної ухвали Україна та РФ є країнами учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженоїНаказом Міністерства Юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54(далі - Інструкція), ця Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.

Пунктом 6.1. Інструкції передбачено, що у разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2-6.14 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 6.7. Інструкції Суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Разом зтим,згідно зповідомленням,розміщеним 25лютого 2022року наофіційному вебсайтіАкціонерного товариства«Укрпошта»,у зв`язкуз агресієюз бокуРФ тавведенням воєнногостану,АТ «Укрпошта»припинило поштовеспівробітництво зПоштою РФ та Білорусії; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Отже, відповідно до правових норм чинного законодавства України, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити їй копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Водночас, у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією РФ проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з РФ, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та РФ від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в РФ та РФ в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Таким чином, подальше застосування відповідного алгоритму з отримання згоди РФ на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію РФ проти України.

Крім того, оскільки вчинення РФ з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, Держава Україна зупинила у відносинах з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, а тому направляти позовну заяву та додані до неї документи до посольства та інших компетентних органів цієї країни не потрібно.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 квітня 2022 року в справі № 308/9708/19.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що Держава Україна зупинила у відносинах з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, зважаючи на неможливість повідомлення відповідача про судовий розгляд справи відносно неї у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом та міжнародними договорами, відповідно дост. 187 ЦПК України, а також з метою інформування ОСОБА_2 про розгляд судом справи відносно неї, з метою дотримання її права бути обізнаною та поінформованою про існування спору щодо неї, суддя дійшов висновкупро повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

На підставі викладеного, керуючись статей19,175180,187,274,353,354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Савранської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АПК «Саврань» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою.

Провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 18.10.2023 в залі судових засідань №2 Савранського районного суду Одеської області, що знаходиться за адресою: смт. Саврань, вул. Генерала Карначова, 5, Одеської області.

У підготовче судове засідання викликати учасників судового провадження.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини 4 статті 174 ЦПК України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Встановити відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву і усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову

У зазначений строк відповідачі мають право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до вимог частини 4 статті 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, зобов`язати відповідача надіслати (надати) копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу, а за наявності - іншим відповідачам, третім особам.

Роз`яснити відповідачам, що, згідно із частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Роз`яснити відповідачу право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Позивачу та третій особі надіслати копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачу ОСОБА_2 про відкриття провадження та можливість отримання копій процесуальних документів і позовної заяви з додатками у приміщенні суду повідомити через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі одночасно надіслати копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Роз`яснити учасникампроцесу, що суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена об`єктивними обставинами.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/sud1525.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький