Постанова

від 23.05.2023 по справі 927/88/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Справа№ 927/88/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Репіковій З.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.05.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019

у справі №927/88/19 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до Дмитрівської селищної ради (відповідача -1)

Фермерського господарства "Маяк" (відповідача - 2)

Фермерського господарства "Давидок" (відповідача - 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі №927/88/19 відмовлено:

- в задоволенні позовних вимог керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування наказу від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг;

- в задоволенні позовних вимог керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Фермерського господарство «Маяк», Фермерського господарства «Давидок» про визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2016.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі № 927/88/19 та задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 Керівником Бахмацької місцевої прокуратури (прокурор) подано до Господарського суду Чернігівської області позов в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивач) до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; 2. Фермерського господарства «Маяк»; 3. Фермерського господарства «Давидок», в якому викладені позовні вимоги:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки»;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_1 , а саме: договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог керівник місцевої прокуратури зазначає, що оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг прийнято всупереч встановленої нормами Земельного кодексу України процедури проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, в зв`язку з чим укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області договір оренди землі від 04.03.2016, за яким ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:11:000:0379 є таким, що не відповідає вимогам закону.

При цьому прокурор вважає, що оскільки на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області оспорюваного наказу від 22.02.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» ОСОБА_1 вже зареєстрував Фермерське господарство «Маяк» на підставі укладених в 2015 році договорів оренди земельних ділянок, тому реалізація права ОСОБА_1 для отримання додаткових земельних ділянок державної форми власності для ведення фермерського господарства мала відбуватися лише із застосуванням конкурсної процедури на земельних торгах.

За твердженням прокурора, спірна земельна ділянка, яка передана в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, використовувалась останнім для здійснення господарської діяльності Фермерського господарства «Маяк», а тому, на думку прокурора, вищевказаний спірний договір оренди землі не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України. На підтвердження цієї позиції прокурор посилається на той факт, що Фермерське господарство «Давидок» було засновано та зареєстровано ОСОБА_1 лише в серпні 2018 року, а до цього часу земельні ділянки використовувались Фермерським господарством «Маяк». Також прокурор стверджує, що за Фермерським господарством «Давидок» не значиться зареєстрованої сільськогосподарської техніки, у господарстві відсутні наймані працівники, що свідчить про намір ОСОБА_1 на момент укладення договору оренди землі від 04.03.2016 використовувати отриману на пільгових умовах земельну ділянку у господарській діяльності саме Фермерського господарства «Маяк».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі №927/88/19 у задоволенні позову відмовлено.

В частині подання позову прокурором в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором достатньо обгрунтовано наявність державного інтересу, вірно визначено позивача у даній справі, окрім того, не підтримуючи заявлений прокурором в інтересах держави позов, позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.5 ст.55 Господарського процесуального кодексу України на відмову від позову, а тому в силу приписів ч.4 цієї ж статті Кодексу суд здійснює розгляд справи по суті.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив з наступного:

- аналіз законодавства, чинного на момент прийняття відповідачем-1 наказу від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» свідчить, що оспорюваний наказ видано Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України з питань передачі у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності;

- прокурор не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують існування на момент прийняття оспорюваного наказу передбачених ст.123 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у затвердженні цього проекту, що є підставою для висновку про відповідність наказу від 22.02.2016 № 25-2500/14-16-сг вимогам чинного законодавства;

- існування Фермерського господарства «Маяк», заснованого 02.06.2015 ОСОБА_1 після отримання ним в 2015 році в оренду 8-ми земельних ділянок, про які зазначає прокурор у позовній заяві, не обмежує право ОСОБА_1 як фізичної особи на отримання іншої земельної ділянки з метою створення та ведення іншого фермерського господарства, що є проявом свободи підприємницької діяльності;

- ОСОБА_1 набув право строкового оплатного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169 га державної форми власності на законних підставах у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги прокурора судове рішення від 06.05.2019 прийнято з порушенням норм матеріального (ст.ст. 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 123, 124, 134 ЗК України) та процесуального (ст. ст.2, 11, 76 - 79, 86, 236 ГПК України) права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що згідно із ст.ст. 275, 277 ГПК України є підставою для його скасування.

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що судом проігноровано вимоги ст. ст. 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 124 Земельного кодексу України, які визначають, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз; додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство (у томі числі у користування) можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах;

всупереч правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, а також ст. ст.76, 77, 79, 86, 236 ГПК України, ст.ст. 286.2, 288.2 Податкового кодексу України, ст. ст. 5, 6, 13 Закону України «Про оренду землі» при винесенні оскаржуваного рішення судом проігноровано належні докази факту використання спірної земельної ділянки упродовж 2016 - 2018 років саме фермерським господарством «Маяк», не надано належної правової оцінки податковим деклараціям з плати за землю; зокрема, після реєстрації оспорюваного договору 20.04.2016 за № 1600003104 ФГ «Маяк» (а не ОСОБА_1 ) подано до Бахмацької ДПІ уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, згідно з якою, починаючи з квітня 2016 року цей суб`єкт господарювання задекларував за собою обов`язок по сплаті орендної плати за використання спірної земельної ділянки;

прокурором доведено належними, допустимими та достатніми, у розумінні ст. ст. 76 - 79 ГПК України, доказами порушення порядку отримання ОСОБА_1 земель у користування ФГ «Маяк», що полягає у реалізації схеми з набуття земельних ділянок в користування в обхід земельних торгів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі №927/88/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.07.2019.

18.07.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 927/88/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги змінювався, апеляційне провадження поновлено, справу призначено до розгляду на 19.12.2019 зміненим складом суду ухвалою від 13.11.2019.

19.12.2019 апеляційне провадження у справі №927/88/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та опублікування повного тексту судового рішення.

06.08.2020 поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 15.10.2020.

13.10.2020 змінено склад суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2020.

26.11.2020 розгляд справи №927/88/19 не відбувся, справу призначено до розгляду на 21.01.2021 ухвалою від 30.11.2020.

Розгляд апеляційної скарги відкладався в судових засіданнях 21.01.2021, 25.02.2021.

01.04.2021 розгляд справи № 927/88/19 не відбувся, справу призначено до розгляду на 27.05.2021 ухвалою суду від 12.04.2021.

27.05.2021 здійснено заміну відповідача у справі № 927/88/19 з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на його правонаступника - Дмитрівську селищну раду; відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про заміну позивача у справі №927/88/19 з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на Дмитрівську селищну раду та зупинено апеляційне провадження у справі № 927/88/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19 та опублікування повного тексту постанови.

06.03.2023 поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд справи №927/88/19 призначено на 06.04.2023.

Розгляд апеляційної скарги у справі відкладався на 25.04.2023, на 23.05.2023.

Під час апеляційного провадження 03.07.2019 до справи від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивач) отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Чернігівської області та залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі № 927/88/19; 04.07.2019 від представника Фермерського господарства «Маяк» (відповідач-2) та Фермерського господарства «Давидок» (відповідач-3) отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому обгрунтовано прохання залишити апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі № 927/88/19 без змін; 08.07.2019 судом зареєстровано надходження відзиву на апеляційну скаргу від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (відповідач-1) згідно з доводами якого суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; 12.10.2020 прокурором до справи подані письмові пояснення з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; 13.10.2020 ОСОБА_1 (третя особа у справі) подані письмові пояснення стосовно позовних вимог прокурора з урахуванням наданих апеляційному суду доказів та пояснень у справі №927/88/19, в яких останній просив скасувати постановлене Господарським судом Чернігівської області рішення у справі № 927/88/19, а позовну заяву прокурора залишити без розгляду згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки в ній не наведені передбачені законом обгрунтовані підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, тобто провадження у даній справі було відкрито без дотримання вимог ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 5 ст. 162 ГПК України; 19.03.2021 прокурором подані письмові пояснення у справі стосовно заміни позивача правонаступником; 31.03.2023 Ніжинською окружною прокуратурою подані письмові пояснення у справі з урахуванням висновків викладених Верховною Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Явка представників сторін

Прокурор в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у додатково наданих письмових поясненнях з урахуванням, зокрема судової практики, оскаржуване рішення - просив скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Відповідачами у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги прокурора заперечувались, рішення суду прийняте у справі відповідачі просили залишити без змін.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 23.05.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

За результатами розгляду заяви, поданої 04.12.2015 ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 16.01.2016 видано наказ №25-506/14-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», в якому на підставі статей 151, 93, 122, 123 Земельного кодексу України, статей 13, 15, 21, 23 Закону України «Про оцінку земель», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 № 12, визначено про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 3,00га за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02).

08.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження документації із землеустрою та надання йому в оренду земельної ділянки площею 2,1169га (кадастровий номер 7420387500:11:000:0379) терміном на 7 років за рахунок земель запасу державної власності Рубанської сільської ради (за межами населеного пункту). В заяві зазначено, що до неї додаються проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погоджений відповідно до вимог чинного законодавства, та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

22.02.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 видано наказ №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» (далі по тексту - наказ від 20.02.2016), в якому визначено про:

1. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області;

2. надання в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,1169га (кадастровий номер 7420387500:11:000:0379) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області;

3. встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки;

4. доручено керівнику Відділу Держгеокадастру у Бахмацькому районі Чернігівської області укласти договір оренди земельної ділянки;

5. виникнення права оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) з моменту державної реєстрації цього права;

6. використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням вимог статей 96, 107 Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.

04.03.2016 року між Головним управління Держгеокадастру у Чернігівській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (договір оренди), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 2,1169га, в тому числі рілля - 2,1169 га, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (п.1.).

В розділі «Об`єкт оренди» договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169га, в тому числі ріллі - 2,1169га (п.2); на земельній ділянці відсутні розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (п.3); форма власності - державна (п.4).

В пункті 5 договору оренди сторонами передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із подання орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування. До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що для земельних ділянок нижче вказаної площі складають: земельна ділянка кадастровий номер 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169га - 51701,37 грн. Сторони дійшли до згоди, що якщо розмір орендної плати, що визначений за даними затвердженої вперше технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є більшим за розмір орендної плати, що був визначений згідно даного пункту договору, то сплачена орендарем сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з п.8 договору оренди - договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В пунктах 15 і 16 договору оренди сторонами визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

04.03.2016 року сторонами договору оренди землі складено та підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди (зворотна сторона а.с.22), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у своє користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,1169 га, у тому числі рілля 2,1169 га, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 7420387500:11:000:0379 площею 2,1169 га. Земельна ділянка надається для ведення фермерського господарства.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наведених в інформаційній довідці №152834912 (а.с.24-25), право оренди земельної ділянки кадастровий номер 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169 га за договором оренди землі від 04.03.2016, зареєстровано 14.04.2016. При цьому суб`єктом іншого речового права - права оренди землі - зазначено орендаря ОСОБА_1 .

Посилаючись на ст.17 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка передана орендарю - ОСОБА_1 - з моменту реєстрації права на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

09.08.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 10401020000001051 про проведення державної реєстрації юридичної особи - Фермерського господарства «Давидок», що підтверджується копією доданого прокурором до позовної заяви Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.08.2018.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

При встановлених обставинах, суд першої інстанції правильно виходив з того, що предметом спору у даній справі є рішення органу виконавчої влади щодо укладення договору оренди земельної ділянки та укладений на підставі цього рішення відповідний договір оренди землі, зокрема під час розгляду справи підлягають з`ясуванню питання правомірності наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» і укладеного між відповідачем-1 і ОСОБА_1 договору оренди землі від 04.03.2016.

В частині повноважень прокурора на звернення до суду апеляційний господарський суд відзначає про обгрунтовані мотиви відхилення доводів відповідачів та третьої особи в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим підлягають відхиленню твердження третьої особи у справі ( ОСОБА_1 ) про те, що суд розглянув позовну заяву прокурора в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду, прокурор стверджував, що порушення порядку набуття речових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення обмежує державу в особі уповноважених органів у її використанні та залученні як найбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах (аукціоні); позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки у користування, отримавши перемогу у відповідних торгах; визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою державної власності без урахуванням нормативної грошової оцінки завдає державі збитків. У даному випадку прокурор вбачав порушення інтересів держави у протиправному набутті юридичною особою прав на земельну ділянку державної форми власності всупереч вимогам закону; зловживання відповідачами положеннями законодавства про фермерське господарство; передачу в оренду суб`єкту господарювання земельної ділянки державної форми власності за ціною, визначеною без урахування нормативної грошової оцінки щодо конкретної земельної ділянки (об`єкта оренди).

Встановивши, що прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, оскільки, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що наведені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для здійснення захисту інтересів держави прокурором.

Повноваження щодо здійснення контролю за законністю використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 за №15 (надалі - Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За підпунктом 25-1 пункту 4 Положення відповідно до покладених на Держгеокадастр завдань він: організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до статті 188 ЗК України, статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» функції з державного нагляду за додержанням законів у сфері земельних відносин покладено на органи Держгеокадастру.

З урахуванням наведеного, прокурором правильно визначено позивача у даній справі - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, який не вживав належних заходів щодо усунення виявлених прокурором порушень, оскільки вважав, що дії його територіального органу були правомірними та відповідали вимогам діючого законодавства, про що свідчить лист-відповідь на звернення прокурора від 14.12.2018 за №10-28-0.19-12922/2-18.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі.

Разом з тим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 року встановлено наявність підстав та здійснено заміну відповідача-1 у справі № 927/88/19 з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на його правонаступника - Дмитрівську селищну раду.

З урахуванням правової позиції, яку викладено Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270 та від 09.11.2020 у справі №826/14670/16 наявними є підстави для заміни відповідача-1 у спірних правовідносинах згідно ст. 52 ГПК України, за якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, втратили актуальність посилання третьої особи ( ОСОБА_1 ) у письмових поясненнях наданих суду 13.10.2020 на правову позицію Верховного Суду викладену у п. 21, 22, 25 постанови від 06.11.2019 у справі № 917/708/19, у п. 5.36 - 5.37 постанови від 16.09.2020 у справі № 922/708/19.

Положеннями ст. 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон України) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У ст. 2 Закону України закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України «Про фермерське господарство».

За ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 вказаного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень ст. 12 Закону України вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до ст. 1 Закону України, і відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча спірна земельна ділянка надавалась фізичній особі, однак метою надання було подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

За висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою природою наказ, який оспорюється прокурором в межах даної справи, є юридичною формою рішення органу виконавчої влади, який спрямований на регулюванням земельних відносин, породжує певні правові наслідки і має обов`язковий характер для суб`єктів таких відносин. Враховуючи, що на підставі оспорюваного прокурором наказу права і обов`язки виникли у ОСОБА_1 , тобто у особи, якій вони адресовані, такий наказ є актом ненормативного характеру індивідуальної дії.

Будь-який акт державного органу може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності такого акту вимогам чинного законодавства, визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» прокурор у позовній заяві вказує на те, що даний наказ не відповідає вимогам закону, порушує встановлений порядок передачі прав на земельні ділянки державної чи комунальної власності, а відтак має бути визнаний недійсним та скасований, оскільки на момент отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ним вже було створено ФГ «Маяк», для ведення якого ОСОБА_1 в 2015 році отримав земельні ділянки, а тому спірна земельна ділянка могла бути отримана лише юридичною особою (ФГ «Маяк») та виключно на земельних торгах, а не ОСОБА_1 як фізичною особою.

За змістом ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями ст. 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 3 ст. 93 ЗК України).

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами 2, 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (ч.ч. 2, 4 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Таким чином, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціальною щодо статті 123 Земельного кодексу України. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Положеннями ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №924/863/17, від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №627/1351/18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення ОСОБА_1 04.12.2015 до ГУ Держгеокадастру щодо отримання в користування спірної земельної ділянки було повторним, оскільки в березні 2015 року ОСОБА_1 вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди 8 земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної форми власності на території Чернігівської області.

Крім цього, на час повторного звернення ОСОБА_1 до ГУ у Чернігівській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду терміном на 25 років площею 3 га, для ведення фермерського господарства із земель державної власності Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, позивач був засновником Фермерського господарства «Маяк» (код ЄДРПОУ 39813493), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата та номер запису у реєстрі - 02.06.2015 року, 10401020000000923.

Для створення зазначеного фермерського господарства ОСОБА_1 одержав в оренду наступні земельні ділянки:

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0325, площею 11,2027 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0348, площею 23,1061 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0689, площею 10 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 07.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0686, площею 15,2789 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 06.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:07:000:0687, площею 21,5766 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0372, площею 10,1725 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 08.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0373, площею 21,0011 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 30.04.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області);

- кадастровий номер 7420387500:11:000:0347, площею 10,1043 га (договір оренди від 30.03.2015, зареєстрований 06.05.2015, орендар: ОСОБА_1 ; орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь в торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має правої отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є засновником ФГ «Маяк», який отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства в березні 2015 року, його звернення у грудні 2015 року до ГУ у Чернігівській області із заявою про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

Факт здійснення 09.08.2018 реєстрації ФГ «Давидок», створеного ОСОБА_1 не спростовує факт реалізації ОСОБА_1 свого права на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності внаслідок чого було створено ФГ «Маяк».

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення передбаченої Земельним кодексом України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 2, 1169 га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказу від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки судом апеляційної інстанції підтверджено порушення встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, а також те, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру, який став підставою для укладення між Головним управлінням Держгеокадастру та ОСОБА_1 договору оренди землі, прийнятий з порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2016, як похідні, також підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги прокурора рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі №927/88/19 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі №927/88/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у справі №927/88/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управляння Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки».

5. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , а саме: договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169 га розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2016).

6. Стягнути з Фермерського господарства «Маяк» (16571, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Терешиха, пров. Молодіжний, 9, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1 921 грн. судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з Фермерського господарства «Давидок» (16571, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Терешиха, пров.Молодіжний 9, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного 9, код ЄДРПОУ 02910114) 1 921 грн. судового збору за подання позовної заяви.

8. Стягнути з Фермерського господарства «Маяк» (16571, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Терешиха, пров. Молодіжний, 9, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного 9, код ЄДРПОУ 02910114) 2 881, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Стягнути з Фермерського господарства «Давидок» (16571, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с. Терешиха, пров. Молодіжний 9, код ЄДРПОУ 39813493) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного 9, код ЄДРПОУ 02910114) 2 881, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази.

11. Матеріали справи №927/88/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.09.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко