Постанова

від 05.09.2023 по справі 903/824/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року Справа № 903/824/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача : Ратич С.Р. представника, наказ №43 від 09.03.23

відповідача : Тойка С.С. представника за довіреністю № 2 від 26.09.22

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Улар" на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 09.05.23р. суддею Шум М.С. о 13:18 у м.Луцьку, повний текст складено 18.05.23р. у справі № 903/824/22

за позовом Фермерського господарства "Улар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелиум Трейд"

про стягнення 327 394 грн 36 коп.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство УЛАР в позовній заяві від 14.10.2022 №14-10 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕЛИУМ ТРЕЙД 327 394 грн. 36 коп. в тому числі 205 961 грн. 75 коп. основного боргу, 65 755 грн. 38 коп. пені, 7 228 грн. 41 коп. 3% річних, 48 448 грн. 82 коп. втрат від інфляції, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 910 грн. 93 коп. покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021 в частині повної та вчасної оплати відповідачем отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №903/824/22 в позові Фермерського господарства "УЛАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛИУМ ТРЕЙД" про стягнення 327 394,36грн відмовлено повністю.

Так, з посиланням на ст.ст. 16, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 638, 655, 662, 663, 692, 712 ЦК України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 265 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, ст.ст. 2, 13, 79, 86 ГПК України, постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, умови договору поставки, рішення Європейського Суду з прав людини, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, суд дійшов висновку, що ФГ УЛАР не надало суду достатню кількість доказів в підтвердження наявності заборгованості ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД на суму 205 961 грн 75 коп. згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021, видаткової накладної №УЛ-00019941 від 12.07.2021, товарно-транспортної накладної №Р19941 від 12.07.2021, акту прийому-передачі продукції №00019941/А від 12.07.2021 до ТТН №Р19941 від 12.07.2021, а тому прийшов до висновку про відмову в позові.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фермерське господарство "УЛАР" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 09.05.2023 повністю та стягнути з ТОВ "Гелиум Трейд" грошову заборгованість у розмірі 327 394,36 грн, в тому числі 205 961,75 грн основного боргу, 65 755,38 грн пені та 7 228,41 грн 3% річних, а також 48 448,82 грн інфляційних втрат. Судові витрати покласти на відповідача. Крім того, просить постановити окрему ухвалу про зловживання процесуальними правами ОСОБА_1 та ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з ОСОБА_1 штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує таке.

-неправильне дослідження та оцінка доказів судом першої інстанції (оригінали видаткової накладної від 12.07.2021 № УЛ-00019941, товарно-транспортної накладної від 12.07.2021 № Р19941 та акту прийому-передачі продукції від 12.07.2021 № УЛ-00019941/А, зарахування коштів сплачених згідно платіжного доручення №856 від 01.07.2021 в рахунок попередньої оплати за товар, відображення сторонами в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару, факту обов`язковості оформлення замовлення, надсилання претензії від 30.09.2022 №312);

-порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, а саме щодо залишення без розгляду поданих клопотань представника позивача про відсутність у представника відповідача повноважень щодо підписання та подачі відзиву на позов та його повноважень щодо представництва, оскільки він не є адвокатом.

Разом з тим, до апеляційної скарги представником скаржника було долучено докази, які не були подані до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить визнати причину пропуску на подання відзиву на апеляційну скаргу поважними та долучити відзив до матеріалів справи. Призначити почеркознавчу експертизу підпису, що міститься на видатковій накладній, акті приймання-передачі продукції та ТТН, що були долучені до позовної заяви. На розгляд експерта поставити питання: 1)Чи відповідає підпис на вказаних документах підпису Малець Миколи Григорійовича? Проведення експертизи доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (вул. Залютинська, 8, м. Харків, Україна, 61177). Відмовити ФГ «Улар» у задоволенні апеляційної скарги повністю. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Курім того, від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду подані ОСОБА_1 через Електронний суд: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 10.08.2023; заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 11.08.2023; відзив на апеляційну скаргу від 18.08.2023, у зв`язку із тим, що представник Тойко С.С. не є адвокатом, в порушення вимог ст. ст. 56, 59, 60, 61 ГПК України та п. 30 Положення про ЄСІТС.

Вказане клопотання було підтримано представником позивача в судовому засіданні.

Представник відповідача заперечив проти задоволення такого клопотання.

Колегія суддів порадившись, врахувавши, що справа є незначної складності ухвалила допустити представника відповідача до участі в справі та прийняти відзив до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на підтвердження своєї позиції. Просить скасувати рішення від 09.05.2023 повністю та стягнути з ТОВ "Гелиум Трейд" грошову заборгованість у розмірі 327 394,36 грн, в тому числі 205 961,75 грн основного боргу, 65 755,38 грн пені та 7 228,41 грн 3% річних, а також 48 448,82 грн інфляційних втрат.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Разом з тим, просить залишити без розгляду його клопотання про призначення експертизи.

Колегія суддів порадившись ухвалила залишити клопотання відповідача про призначення експертизи без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.03.2021 між Фермерським господарством УЛАР (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЕЛИУМ ТРЕЙД (Покупець/відповідач) укладено договір поставки №1-18/273 відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товар, відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Замовлення це факт узгодження сторонами умов поставки кожної окремої партії товару. Замовлення може здійснюватися в письмовій, електронній, а також в усній формі, якщо цього вимагають інтереси сторін. Замовлення не є невід`ємними частинами цього договору.

Первинний документ це документ, укладений відповідно до умов цього договору, що підтверджує факт поставки та передачі Покупцю відповідної партії товару, що в ньому вказана, в тому числі, але не виключно, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, тощо. Первинні документи є невід`ємними частинами цього Договору.

Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Замовленнях ( п.1.2 Договору).

Асортимент товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору ( п.2.1 Договору).

Товар з асортименту, вказаного у Специфікації, поставляється Постачальником окремими партіями Товару, у кількості, за цінами та в асортименті відповідно до Замовлення, узгодженого сторонами у встановленому цим Договором порядку ( п.2.2 Договору).

Ціна товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Замовленнях та первинних документах ( п.2.4 Договору).

Загальна вартість цього Договору складається з вартості поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем товару, згідно первинних документів, протягом дії Договору (п.2.5 Договору).

Оплата за товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів від дати поставки товару. Покупець має право дострокової оплати погодженої в Замовленні ціни товару. (п.2.7 Договору).

Зобов`язання Постачальника по поставці товару виникають на підставі погодженого Сторонами замовлення, яке повинно відповідати умовам даного договору та оплати заставної вартості тари, відповідно до умов Додатку №4 до цього договору. Покупець повинен надіслати Постачальникові замовлення не пізніше, ніж за: 15 календарних днів при замовленні товару, що є замороженим; 5 календарних днів при замовленні товару, що є охолодженим до запланованої дати поставки товару Постачальником в Місце поставки, якщо інше не передбачено договором (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили інформацію про уповноважених осіб для здійснення та узгодження замовлення.

Для узгодження замовлення письмово або по електронній пошті сторонами використовується узгоджена форма замовлення, зразок якої є додатком №2 до цього договору (п. 3.6 Договору).

Постачальник зобов`язується здійснити поставку партії товару в асортименті, кількості і за цінами, що зазначені в узгоджених сторонами Замовленнях ( п.3.7 Договору).

Постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару за місцем поставки та в строк/термін, що вказані в Замовленні (п.3.11 Договору).

Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі первинних документів ( п.3.15 Договору).

Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар покупцю до місця поставки, визначеного у Замовленні (п. 3.17 Договору).

Датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідних первинних документів уповноваженим представником Покупця (п. 3.18 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату до повного виконання таких зобов`язань сторонами (п.11.1 Договору).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб. Зі сторони відповідача договір скріплено печаткою ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД з відміткою для документів.

Крім того, додатковою угодою до договору поставки №1-18/273 від 01.03.2021 сторони погодили таке: Покупець (відповідач у справі) підтверджує, що нижчезазначені особи є його належними представниками, мають повноваження на приймання-передачу Товару та підписання первинних документів (як з використанням печатки та/або штампу, так і без їх використання). Ці повноваження підтверджуються фактом отримання Товару та підписанням цими особами супровідних документів на товар: Руденко Наталія Валеріївна із зразком підпису представника Покупця.

Договір та додаткова угода містять відбиток печатки ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД для документів, натомість спірні видаткова накладна, ТТН та акт приймання-передачі містять відбиток іншої печатки ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна від 12.07.2021, у якій відсутнє посилання на конкретний договір поставки №1-18/273 від 01.03.2021.

Факт поставки спірного товару позивач також підтверджує товарно-транспортною накладною №Р19941 від 12.07.2021 про перевезення вантажу на суму 272 338 грн 00 коп. (а. с. 22).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься платіжне доручення №856 від 01.07.2021 на суму 100 000 грн 00 коп. яким позивач пояснює часткову оплату отриманого товару згідно з видатковою накладною №УЛ-00019941 від 12.07.2021, товарно-транспортною накладною №Р19941 від 12.07.2021 про перевезення вантажу на суму 272 338 грн 00 коп. та акту прийому-передачі продукції №00019941/А від 12.07.2021 до ТТН №Р19941 від 12.07.2021.

Крім того, позивачем до відповідача була надіслана претензія №312 від 30.09.2022 з вимогою негайно погасити існуючу заборгованість згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021 в розмірі 205 961 грн. 75 коп. з долученням квитанції АТ Укрпошта та опису вкладення у цінний лист про надіслання відповідачеві відповідної претензії та акту звіряння взаємних розрахунків, номер поштового відправлення 7949500733573.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021 в частині повної та вчасної оплати відповідачем отриманого товару позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕЛИУМ ТРЕЙД 327 394 грн. 36 коп. в тому числі 205 961 грн. 75 коп. основного боргу, 65 755 грн. 38 коп. пені, 7 228 грн. 41 коп. 3% річних, 48 448 грн. 82 коп. втрат від інфляції, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 910 грн. 93 коп. покласти на відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору поставки №1-18/273 від 01.03.2021, який за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, укладений між сторонами договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує невиконанням зобов`язань згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021 в частині повної та вчасної оплати відповідачем отриманого товару.

Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови продажу/поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N902/761/18, від 04.12.2019 у справі N917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 N132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається із матеріалів справи та зазначалося вище, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору поставки №1-18/273 від 01.03.2021, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товар, відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору).

Замовлення це факт узгодження сторонами умов поставки кожної окремої партії товару. Замовлення може здійснюватися в письмовій, електронній, а також в усній формі, якщо цього вимагають інтереси сторін. Замовлення не є невід`ємними частинами цього договору.

Первинний документ це документ, укладений відповідно до умов цього договору, що підтверджує факт поставки та передачі Покупцю відповідної партії товару, що в ньому вказана, в тому числі, але не виключно, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, тощо. Первинні документи є невід`ємними частинами цього Договору.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Замовленнях ( п.1.2 Договору).

Асортимент товару, що поставляється за Договором, відображається сторонами в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору ( п.2.1 Договору).

Товар з асортименту, вказаного у Специфікації, поставляється Постачальником окремими партіями Товару, у кількості, за цінами та в асортименті відповідно до Замовлення, узгодженого сторонами у встановленому цим Договором порядку ( п.2.2 Договору).

Постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару за місцем поставки та в строк/термін, що вказані в Замовленні (п.3.11 Договору).

Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі первинних документів ( п.3.15 Договору).

Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар покупцю до місця поставки, визначеного у Замовленні (п. 3.17 Договору).

Датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідних первинних документів уповноваженим представником Покупця (п. 3.18 Договору).

Відтак, умовами договору встановлено, що замовлення є фактом узгодження сторонами умов поставки кожної окремої партії.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє замовлення щодо поставки товару, який зазначено у спірних видатковій накладній №УЛ-00019941 від 12.07.2021, товарно-транспортній накладній №Р19941 від 12.07.2021 про перевезення вантажу та акті прийому-передачі продукції №00019941/А від 12.07.2021 до ТТН №Р19941 від 12.07.2021.

Відповідач оспорює поставку товару згідно із зазначеними документами в тому числі, посилаючись і на відсутність замовлення.

Як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, позивач зазначає, що договором передбачено можливість здійснення замовлення в усній формі. Так, договором дійсно передбачено здійснення замовлення усній формі, якщо цього вимагають інтереси сторін.

Однак позивачем не пояснено ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції обставини, які спричинили необхідність здійснення замовлення товару, що зазначений у спірних видатковій накладній та акті прийому-передачі в усній формі. Позивачем не зазначено про обставини узгодження між сторонами конкретних умов спірної поставки товару (виду товару, кількості, строків поставки, місця поставки тощо).

Отже, докази узгодження сторонами умов поставки спірної партії товару у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, у відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме продаж товару відповідачу повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Так, в матеріалах справи міститься видаткова накладна від 12.07.2021. Однак, у видатковій накладній відсутнє посилання на конкретний договір поставки №1-18/273 від 01.03.2021. Як зазначено вище, відсутнє і замовлення на поставку відповідного товару. При цьому представник відповідача зазначив, що поставка між сторонами відбувалася, крім цього договору, також і по договору від 17.03.2021 №17/03-02, так і були позадоговірні поставки. Заперечуючи будь-які інші договори між сторонами позивач не зміг пояснити апеляційному господарському суду посилання в платіжних інструкціях долучених ним до апеляційної скарги на договір від 17.03.2021.

Відтак, з врахуванням невизнання відповідачем факту поставки товару, суд апеляційної інстанції не може достеменно встановити, що поставка товару згідно з накладною могла відбутися на підставі та згідно з умовами договору поставки №1-18/273 від 01.03.2021.

Факт поставки спірного товару позивач також підтверджує товарно-транспортною накладною №Р19941 від 12.07.2021 про перевезення вантажу на суму 272 338 грн 00 коп.

Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

В ТТН №Р19941 від 12.07.2021 про перевезення товару на суму 272 338 грн 00 коп. в графі автомобільний перевізник зроблено перекреслення надрукованої інформації та від руки зазначено ФОП Андреева Л. К., водій ОСОБА_2 , в графі пункт розвантаження зазначено лише м.Харків; у графі здав (відповідальна особа вантажовідправника) зазначено Стельмах О. Б., комірник. В свою чергу, у акті прийому-передачі продукції №00019941/А від 12.07.2021 до ТТН №Р19941 від 12.07.2021 в графі відвантажив зазначено ОСОБА_3 , проте не перевізник чи водій.

На усіх документах від покупця зазначено Малець М. П. з проставленням підпису та печатки ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД.

Малець М. П. є директором ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД. Як було вказано у суді першої інстанції, представником відповідача, що директор товариства особисто не здійснює приймання-передачу товару на складах тощо.

В свою чергу, додатковою угодою до договору поставки №1-18/273 від 01.03.2021 сторони погодили таке: Покупець (відповідач у справі) підтверджує, що нижчезазначені особи є його належними представниками, мають повноваження на приймання-передачу Товару та підписання первинних документів (як з використанням печатки та/або штампу, так і без їх використання). Ці повноваження підтверджуються фактом отримання Товару та підписанням цими особами супровідних документів на товар: Руденко Наталія Валеріївна із зразком підпису представника Покупця.

Матеріалами справи підтверджено, що договір та додаткова угода містять відбиток печатки ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД для документів, натомість спірні видаткова накладна, ТТН та акт приймання-передачі містять відбиток іншої печатки ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД.

Платіжним дорученням №856 від 01.07.2021 на суму 100 000 грн 00 коп. позивач підтверджує часткову оплату отриманого товару згідно з видатковою накладною №УЛ-00019941 від 12.07.2021, товарно-транспортною накладною №Р19941 від 12.07.2021 про перевезення вантажу на суму 272 338 грн 00 коп. та акту прийому-передачі продукції №00019941/А від 12.07.2021 до ТТН №Р19941 від 12.07.2021.

При цьому, позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не пояснено обставини оплати платіжним дорученням, що датоване 01.07.2021 товару, що поставлений 12.07.2021. Договором поставки не обумовлено передоплати товару, в матеріалах справи відсутнє замовлення про узгодження майбутнього факту поставки та можливої домовленості про попередню оплату тощо. Призначення платежу в платіжному дорученні №856 від 01.07.2021 оплата за товар згідно договору №1-18/273 від 01.03.2021.

Відповідач, зокрема, у суді апеляційної інстанції, зазначав про відсутність між сторонами практики попередньої оплати товару. Позивачем обставини зарахування саме 66 376 грн 25 коп. згідно з платіжним дорученням №856 від 01.07.2021 на суму 100 000 грн 00 коп. як оплати (передоплати) за товар, що поставлений 12.07.2021 не обґрунтовано.

В матеріалах справи міститься претензія №312 від 30.09.2022 з вимогою негайно погасити існуючу заборгованість згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021 в розмірі 205 961 грн 75 коп. Суд зауважує, що у відповідній претензії відсутні посилання на конкретні первинні документи (видаткова накладна від 12.07.2021, ТТН від 12.07.2021 та акт приймання-передачі продукції від 12.07.2021), на які посилається позивач, обґрунтовуючи в суді свої вимоги і які оспорює відповідач. До матеріалів справи долучено квитанцію АТ Укрпошта та опис вкладення у цінний лист про надіслання відповідачеві відповідної претензії та акту звіряння взаємних розрахунків, номер поштового відправлення 7949500733573.

Відповідач отримання претензії заперечує.

Згідно з інформацією із сайту АТ Укрпошта трекінг поштових відправлень дані про відправлення за номером 7949500733573 на момент запиту інформації відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Разом з тим, щодо податкової накладної, на яку посилається позивач, суд апеляційної інстанції зауважує, що сам факт наявності у позивача податкових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт постачання товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний у первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту. При цьому, враховуючи ст. 79 ГПК України, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами в підтвердження наявності заборгованості ТзОВ ГЕЛИУМ ТРЕЙД на суму 205 961 грн 75 коп. згідно з договором поставки №1-18/273 від 01.03.2021, видаткової накладної №УЛ-00019941 від 12.07.2021, товарно-транспортної накладної №Р19941 від 12.07.2021, акту прийому-передачі продукції №00019941/А від 12.07.2021 до ТТН №Р19941 від 12.07.2021.

Щодо долучення додаткових доказів до апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, необхідна наявність таких критеріїв, як: «винятковість випадку», «причини, що об`єктивно не залежать від особи» та «наявність доказів неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близькою за змістом є правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/2222/19.

Верховним Судом вказано, що за змістом частин 4 та 8 статті 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що на залежали від неї.

Суд касаційної інстанції також вказав, що відповідно до висновку щодо застування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасність вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скаржник в своїй апеляційній скарзі не навів жодних правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, зокрема: не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції; не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника; не надав доказів неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції.

За наведеного, колегія суддів не бере до уваги долучені скаржником до апеляційної скарги докази.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, представником позивача в апеляційній скарзі заявлено клопотання про постановлення окремої ухвали про зловживання процесуальними правами Тойкою Станіславом Сергійовичем та ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з ОСОБА_1 штрафу у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання вказує на заявлення представником відповідача у суді першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, заявлення завідомо безпідставного відводу.

Розглянувши вказане клопотання суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що воно є необґрунтоване, відповідно підлягає відхиленню, з огляду на таке.

Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №910/5211/18).

За змістом ч. 4 ст. 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У свою чергу, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 131 ГПК України).

Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (п. 4 ч. 1 ст. 132 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

За наведеного, колегія суддів вважає, що подання вказаних клопотань про призначення почеркознавчої експертизи та заявлення відводу, є реалізацією ним своїх прав визначених ст. 42 ГПК України та не свідчать про зловживання представником відповідача процесуальними правами чи вчинення будь-яких дій передбачених ч.1 ст. 135 ГПК України, дані твердження є лише власною позицією заявника.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Улар" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.23 у справі № 903/824/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.23 у справі № 903/824/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 903/824/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "11" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.