Постанова

від 05.09.2023 по справі 905/286/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року м. Харків Справа № 905/286/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Денисенко Н.М. (поза межами суду)

відповідача - Щербина Р.О. (поза межами суду)

розглянувши апеляційну скаргу КП «Торецьккомсервіс» (вх. № 1262Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23 (повний текст якого складено та підписано 31.05.2023 в приміщення господарського суду Донецької області суддею Паляниця Ю.О.)

за позовом: ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719)

до відповідача: КП «Торецьккомсервіс» (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3, код ЄДРПОУ 31217526)

про стягнення 366082,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м. Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Торецьккомсервіс», м.Торецьк про стягнення:

- суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 260884,84 грн за період лютий-березень 2022р.;

- суми 3% річних у розмірі 7346,48 грн, нарахованих за невиконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за період лютий-березень 2022р.;

- суми інфляційних втрат у розмірі 46793,05 грн за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за період лютий-березень 2022р.;

- суми пені у розмірі 51057,96 грн, нарахованої за невиконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за період лютий-березень 2022р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між сторонами з огляду на приєднання Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» до умов відповідного публічного договору шляхом підписання заяви-приєднання, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту у період з лютого по березень 2022 року електричну енергію в розмірі 260884,84 грн, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства «Торецьккомсервіс» (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3, код ЄДРПОУ 31217526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719) суму боргу за спожиту електроенергію у розмірі 260884,84 грн за період лютий-березень 2022р., 3% річних у розмірі 7346,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 46793,05 грн, пеню у розмірі 51057,96 грн, а також судовий збір в сумі 4392,99 грн.

КП «Торецьккомсервіс» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Здійснити перерозподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду, постановлене з порушенням норм процесуального права, оскільки він не був повідомлений належним чином про судове провадження та був позбавлений можливості прийняти участь у судових засіданнях та надати відповідні докази.

Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено питання стосовно того, що невиконання умов договору відбулось в умовах настання обставин непереборної сили, не прийняті до уваги загальновідомі факти стосовно перебування Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області у зоні активних бойових дій.

Крім того, апелянт зазначає, що невиконання умов договору. Укладеного між позивачем та відповідачем, сталось внаслідок обставин непереборної сили, невиконання контрагентами відповідача умов інших договорів, зменшення прибутковості відповідача внаслідок збройної агресії проти України, розташування підприємства відповідача у зоні активних бойових дій, беручи до уваги те, що розмір пені, нарахованої позивачем, складає майже 20% від суми основного боргу, а загальна суми штрафних та компенсаційних санкцій складає 105197,44 грн, тобто 40% від суми основного боргу, з огляду на дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру неустойки, вважає, що в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат до більш низьких показників з урахуванням майнового стану відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Торецьккомсервіс» (вх. № 1262Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23. Розгляд справи призначено на 05.09.2023.

20.07.2023 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Розглянувши вказане клопотання апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки зазначене клопотання не було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Щодо тверджень апелянта про те, що оскаржуване рішення, постановлене з порушенням норм процесуального права, оскільки він не був повідомлений належним чином про судове провадження та був позбавлений можливості прийняти участь у судових засіданнях та надати відповідні докази, колегія суддів зазначає наступне.

До того ж, ч. 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Разом з тим, ч.5 цієї статті визначає, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації, яка наявна у комп`ютерних програмах, що входять до складу LIGA 360 (https://360.ligazakon.net/company), Комунальне підприємство «Торецьккомсервіс» зареєстровано за адресою: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3 та має наступну електронну адресу: kptks3@ukr.net. Також, зазначена електронна адреса підтверджена відповідачем у апеляційній скарзі.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 27.03.2023 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Вказана ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", «за закінченням встановленого строку зберігання», «відсутність адресата», «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

Таким чином, аргумент апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача не знайшов свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і відхиляється колегією суддів.

В судове засідання, призначене на 05.09.2023, з`явились представники позивача та відповідача та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2020 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник), та відповідачем, Комунальним підприємством «Торецьккомсервіс» (споживач), укладено договір б/н про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання б/н від 10.04.2020, за змістом п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

До вказаного договору були підписані додатки: №1 «Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу», №2 «Комерційна пропозиція «Індивідуальна (строкова)».

У відповідності до п.5.1 укладеного сторонами правочину споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірюваня) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. (п.5.2 договору б/н від 10.04.2020р.).

У заяві-приєднанні визначено, що операторами системи розподілу, з якими споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, є Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі».

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток №2), яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (п.13.1 вищезазначеного правочину).

За приписами п.9.1 комерційної пропозиції договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду травня 2021р., але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції, договір укладається на строк 12 календарних місяців, діє до 30 квітня 2022р. та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п.5.1 цієї комерційної пропозиції.

Вказана комерційна пропозиція підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб без зауважень та заперечень.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» поставило Комунальному підприємству «Торецьккомсервіс» електроенергію:

- у лютому 2022 року в обсязі 39357 кВт/год на суму 190410,26 грн з ПДВ - акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022р. б/н від 28.02.2022р.,

- у березні 2022 року в обсязі 16293 кВт/год на суму 80478,10 грн з ПДВ - акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень 2022 б/н від 22.03.2022.

Вищезазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

За твердженням позивача, відповідач встановлений договором від 10.04.2020 обов`язок щодо оплати електричної енергії у визначений строк та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» заявлено, зокрема, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 260884,84 грн.

Відповідно до п.7.1 комерційної пропозиції у разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати.

З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення 51057,96 грн пені, а саме:

- за зобов`язанням лютого 2022 року - 34058,34 грн за період з 12.03.2022р. по 11.09.2022;

- за зобов`язанням березня 2022 року - 16999,62 грн за період з 16.04.2022р. по 15.10.2022.

Позивач також заявив до стягнення 3% річних у розмірі 7346,48 грн, а саме:

- за зобов`язанням лютого 2022 року - 5269,50 грн за період з 12.03.2022 по 23.02.2023;

- за зобов`язанням березня 2022 року - 2076,98 грн за період з 16.04.2022 по 23.02.2023

А також інфляційні в сумі 46793,05 грн за наступними періодами:

- за зобов`язанням лютого 2022 року - 34651,11 грн за період з 01.04.2022 по 31.01.2023;

- за зобов`язанням березня 2022 року - 12141,94 грн за період з 01.05.2022 по 31.01.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р. і безпосередньо договором.

У відповідності до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За приписами ч.1 ст.634 вказаного кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.642 наведеного нормативно-правового акту відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.5.7 договору б/н від 10.04.2020р. оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Пунктом 5.1 комерційної пропозиції визначено, що остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №2540 від 03.03.2022 за лютий 2022 року на суму 190410,26 грн підписаний споживачем - 03.03.2022, кінцевою датою сплати визначено 11.03.2022, рахунок №2540 від 08.04.2022 за березень 2022 року на суму 80478,10 грн підписаний відповідачем та, за твердженням позивача, був отриманий представником Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» нарочно 08.04.2022, кінцевою датою сплати визначено 15.04.2022.

Отже, зобов`язання відповідача з оплати рахунка №2540 від 03.03.2022 за лютий 2022 року на суму 190410,26 грн мало бути виконано не пізніше 11.03.2022, рахунка №2540 від 08.04.2022 за березень 2022 року на суму 80478,10 грн не пізніше 15.04.2022.

Як зазначає позивач, в рахунок часткового погашення нарахувань за розрахунковий період «лютий 2022р.» позивачем зараховано надлишок від оплати 16.03.2022р. на суму 8400 грн в розмірі 3,52 грн та перевищення суми платежу від 05.07.2022р. на суму 10000 грн в розмірі 10000 грн.

У залишковій частині заборгованість не сплачено, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором б/н від 10.04.2020 виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 260884,84 грн за період лютий-березень 2022 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7346,48 грн, нарахованих за період з 12.03.2022 по 23.02.2023 та за період з 16.04.2022 по 23.02.2023, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшла висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, а тому підлягає задоволенню в сумі 7346,48 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановила, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, колегія суддів визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних у розмірі 46793,05 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 51057,96 грн, нарахованої за період з 12.03.2022 по 11.09.2022 та за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, колегія суддів вважає слушними застосування положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, з огляду на таке.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в України, а Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022 - продовжено строк його дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, колегією суддів встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

26.04.2022 Постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів зауважує, що період нарахування пені позивачем заявлено в такий, який входить в період дії воєнного стану, а саме: за період з 12.03.2022 по 11.09.2022 та за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.

Отже, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо посилання відповідача на те, що невиконання зобов`язань підприємством відповідача за вказаним договором виникло через обставини непереборної сили, що підтверджується листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 факт збройної агресії російської федерації щодо України визнається надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами (форс-мажор) для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.

Цивільний та Господарський кодекси України передбачають, що виникнення для учасника/учасників договірних відносин надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення таким учасником/учасниками факту того, що результатом впливу таких обставин є об`єктивна неможливість виконання зобов`язання.

Аналіз наведеного свідчить про те, що мова йде про звільнення від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання, а не про звільнення від виконання за договором.

Таким чином, існування форс-мажорних обставин не перешкоджає стягненню заборгованості за договором.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу КП «Торецьккомсервіс» (вх. № 1262Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 51057,96 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2023 у справі № 905/286/23 в такій редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3, код ЄДРПОУ 31217526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719) суму боргу за спожиту електроенергію у розмірі 260 884,84 грн за період лютий-березень 2022р., 3% річних у розмірі 7 346,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 793,05 грн, а також судовий збір в сумі 3780,29 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719) на користь Комунального підприємства «Торецьккомсервіс» (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3, код ЄДРПОУ 31217526) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1148,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 11.09.2023.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко