Рішення

від 12.09.2023 по справі 907/240/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/240/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Закарпатська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал", м. Свалява, Закарпатська область

про стягнення 174 132,68 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участі представників сторін:

від позивача Бомбушкар Е.М., представник в порядку самопредставництва;

від відповідача Козар М.М., адвокат;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Свалявська міська рада Закарпатської області заявила позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал" з вимогою про стягнення з відповідача 174 132,68 грн безпідставно збережених коштів. Позов заявлено з посиланням на статті 623, 1212, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 120, 125, 206 ЗК України.

Ухвалою суду від 29.03.2023 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

09.05.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

18.05.2023 позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 31.05.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/240/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2023 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2 684,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що Свалявська міська територіальна громада недоотримала кошти у розмірі 174 132,68 грн у вигляді орендної плати за землю, які могла б реально одержати у випадку належного виконання відповідачем своїх обов`язків по оформленню землекористування.

Згідно частини 5 статті 120 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час придбання товариством нерухомого майна) визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Позивач зазначає, що в порушення ст.ст. 12, 80, 116, 120, 122, 124 та Перехідних положень Земельного Кодексу України на даний час відповідачем право користування земельною ділянкою належним чином не оформлено, земельна ділянка (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, загальною площею 1,2019 га) використовується для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код. 11.02) без оформлення документів, що посвідчують право власності чи право користування нею. Плата за земельну ділянку до бюджету не сплачується.

Вказане свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки, що має своє вираження в неоформленні права користування земельною ділянкою, на якій находяться належні йому на праві власності будівлі. У зв?язку з чим йому були нараховані збитки за період з вересня 2019 року по серпень (включно) 2022 року за використання земельної ділянки (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, площею 1,2019 в м. Свалява, вул. Волошина, 134).

До участі в роботі комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідач запрошувався, однак не з`явився, хоч був належним чином повідомлений (лист - повідомлення Свалявської міської ради від 09.09.2022 №04-12/1957).

На виконання Рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 11.10.2022 року №255 «Про затвердження акту №10 Комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам», Свалявською міською радою було повідомлено відповідача про необхідність у місячний термін з дати затвердження Акту відшкодувати Свалявській міській раді збитки за користування спірною земельною ділянкою.

Зазначені вимоги позивача залишені без відповіді, що стало підставою для звернення Свалявської міської ради як власника землі до суду.

Правова позиція відповідача

Відповідач заперечує проти позовних вимог у зв`язку з тим, що в акті комісії від 19.09.2022 року відсутні докази того, що ТОВ «Суперпортал» користувалося в цілому земельною ділянкою за кадастровим номером 2124010100:01:035:0010 площею 1.2019 га. Зазначає, що товариство користувалося виключно своїм майном та земельною ділянкою, на якій розміщенні об`єкти нерухомого майна, що належать товариству.

Додатково повідомляє, що сума в акті є помилковою і в розрахунку допущено помилку, що призвело неправильного розрахунку суми, яку визначено комісією Свалявської міської ради.

Вважає, що оскільки договір між ТОВ «Суперпортал» та Свалявською міською радою є неукладеним, то і зобов`язання на підставі договору не можуть виникати. Відповідно до п.288.1 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, а точніше її мінімальна та максимальна, розрахована та встановлюється у п.288.5 ПКУ. Таким чином, відповідач вважає, що застосовувати розмір орендної плати без укладення договору не можливо.

Окрім цього, відповідач просить застосувати строки позовної давності.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З метою захисту майнових прав Свалявської міської ради від несумлінних землекористувачів, що ухиляються від вчасного укладання договорів оренди, недопущення безоплатного використання земельних ділянок комунальної власності, що призводить до втрат міського бюджету, визначення та відшкодування збитків, завданих Свалявській міській раді, власникам землі та землекористувачам в наслідок порушення порядку землекористування, виконавчий комітет Свалявської міської ради прийняв рішення від 15.06.2022 року №132 «Про створення комісії з визначення розміру збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам».

За результатами роботи комісії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі Постанова КМУ №284) складено акт №10 від 19.09.2022 року Комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачів та 11 жовтня 2022 року затверджено акт №10 рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради №255 «Про затвердження акту №10 Комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам».

Комісією встановлено, що нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ», розміщене на земельній ділянці Свалявської міської ради, комунальної форми власності (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, загальна площа, що використовується 1,2019 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код. 11.02)).

02.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ» набуло право приватної власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Свалява, вул. Волошина, 134 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 43179831, виданий 02.09.2015 року, видавник Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції у Закарпатській області, а саме: ??об?єкт нерухомого майна - ЛМРУ літера Б, загальною площею 1397,2 кв.м.; ??об?єкт нерухомого майна - РММ літера В, загальною площею 937,4 кв.м.; ??об?єкт нерухомого майна - модуль літера Х, загальною площею 536,8 кв.м.; ??об?єкт нерухомого майна - трансформаторна літера Д. загальною площею 42,4 кв.м.; об`єкт нерухомого майна - котельня літера Е, загальною площею 87,7 кв.м. Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером: 2124010100:01:035:0010, площею 1,2019 га в м. Свалява, вул. Волошина, 134.

Як зазначає позивач, на час набуття права власності на нерухоме майно у Відповідача були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки не укладено та викуп земельної ділянки не здійснено.

Відповідно до Акту №10 від 19.09.2022 року Комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам за період з вересня 2019 року по серпень (включно) 2022 року, сплату коштів за користування вказаною земельною ділянкою відповідач не здійснював, внаслідок чого без достатніх правових підстав зберіг у себе грошові кошти.

Згідно Акту №10 комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам встановлено, що неодержаний дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010) складає 174 132,68 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперпортал» на користь Свалявської міської ради Закарпатської області суму 174 132,68 грн безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги Свалявської міської ради Закарпатської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал" на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі 174 132,68 грн орендної плати за використання земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно за адресою м. Свалява, вул. Волошина, 134.

Відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Щодо характеру спірних правовідносин

Свалявською міською радою у мотивувальній частині позову зазначено як підставу позову частину першу статті 1212 ЦК України, а саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно, тобто фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (наведена правова позиція неодноразово викладена у постановах Великої Палати Верховного Cуду).

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Судом встановлено наявність таких умов: 1. Відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою. 2. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. 3. Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м.Свалява в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Отже, в даному випадку наявні усі три названі умови кондикційного зобов`язання.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відтак, кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати, а саме стягнення з ТОВ «Суперпортал» на користь Свалявської міської ради Закарпатської області безпідставно збережених коштів.

Щодо земельної ділянки, яка є предметом доказування у справі

Судом встановлено, що 02.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ» набуло право приватної власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Свалява, вул. Волошина, 134 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 43179831, виданий 02.09.2015 року, видавник Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції у Закарпатській області, а саме: ??об?єкт нерухомого майна - ЛМРУ літера Б, загальною площею 1397,2 кв.м.; ??об?єкт нерухомого майна - РММ літера В, загальною площею 937,4 кв.м.; ??об?єкт нерухомого майна - модуль літера Х, загальною площею 536,8 кв.м.; ??об?єкт нерухомого майна - трансформаторна літера Д. загальною площею 42,4 кв.м.; об`єкт нерухомого майна - котельня літера Е, загальною площею 87,7 кв.м. Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером: 2124010100:01:035:0010, площею 1,2019 га в м. Свалява, вул. Волошина, 134.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, з уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі на Свалявську міську раду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.

При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту м. Сваляви, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом встановлено, що земельна ділянка сформована 27.02.2008 року, їй присвоєно кадастровий номер 2124010100:01:035:0010, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.03.2023 року.

Твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки (лише тією, на якій розташована нежитлова будівля), суд вважає недоречними, оскільки спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами. Така позиція висловлена у постанові Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 08.08.2022 у справі 922/2060/20.

Також судом враховано висновки у постановах Верховного Суду від 24.02.2023 у справі №910/4978/21, від 31.01.2023 у справі 916/3508/21, від 18.10.2022 у справі 916/2158/21, від 09.11.2022 у справі 908/2269/21, згідно яких принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Відтак, наведене повністю спростовує твердження відповідача про те, що товариство користувалося виключно своїм майном та земельною ділянкою, на якій розміщенні об`єкти нерухомого майна, що належать товариству.

Щодо суми безпідставно збережених коштів

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду та чинного земельного законодавства, в тому числі статті 20 Закону України "Про оцінку земель", не міститься обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначається про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.07.2022 №12111/221-22, нормативна оцінка складає 2 082 021,46 грн.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.01.2022 №13-28-0.222-275/2-22, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2019 - 2020 рік становить 1,0; 2021 рік становить 1,1.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 2022 рік: 2 082 021,46 грн (згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21.06.2022р. №10508/221-22); 2019-2021 роки: 1 892 746,78 грн.

Рішенням 10 сесії 6-го скликання Свалявської міської ради від 13.12.2013 року №809 затверджено розмір орендної плати за земельні ділянки по Свалявській міській раді - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (пункт 28. Інші землі промисловості).

Суд перевірив розрахунки позивача на відповідність нормативно-правовим актам у сфері визначення вартості земель і технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та дійшов висновку, що розрахунок правильний, здійснений з урахуванням чинних коефіцієнтів, які були застосовані при визначенні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що сума в акті є помилковою. Суд розцінює це як технічну помилку позивача, що не призвела до неправильного нарахування безпідставно отриманих коштів.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В матеріалах справи не міститься договору (умов договору) про збільшення позовної давності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме: обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

За змістом статей 264, 267 ЦК України переривання строку позовної давності може мати місце виключно у випадку вчинення особою відповідних дій в межах цього строку.

Як зазначає позивач, між Свалявською міською радою та відповідачем відбувався діалог, що міститься в додатках позовної заяви, де позивача було запрошено на участь у комісії, де за результатами роботи комісії складено акт, та у порядку претензійно-позовної роботи проводились дії щодо добровільної оплати заборгованості відповідачем, що свідчить в разі встановлення судом пропущення строку позовної давності переривання такого строку.

Водночас, суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України. Надалі термін дії карантину неодноразово продовжувався.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача про пропуск строку позовної давності не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як необґрунтовані.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 174 132,68 грн безпідставно збережених коштів.

Висновки, наведені судом при розгляді даної справи, узгоджуються з висновками, наведеними у Постанові Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі №907/639/22.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 2684,00 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал" (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул.Волошина, 134, код в ЄДРПОУ 39101993) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, Закарпатська область, м. Свалява, площа Головна, будинок 1, код ЄДРПОУ 04053884) 174 132,68 грн (сто сімдесят чотири тисячі сто тридцять дві гривні 68 коп.) безпідставно збережених коштів, а також 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 12.09.2023

Суддя Андрейчук Л. В.