ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2023м. ХарківСправа № 922/1688/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" (61037, м. Харків, просп. Московський, 247, оф. 907; код ЄДРПОУ:42141140) до Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за участю представників:
позивача Прасолова І.В., адвокат, ордер АХ №1127982 від 26.04.2023;
відповідача не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
27.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича заборгованість за договором підряду №0207 від 02.07.2020 у розмірі 75 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов договору підряду №0207 від 02.07.2020 в частині виконання робіт у строки, встановлені договором.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" до Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1688/23. Вирішено розгляд справи №922/1688/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2023 вирішено перейти до розгляду справи №922/1688/23 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/1688/23 до розгляду у підготовчому засіданні на 19.07.2023. Зобов`язано позивача надати суду обґрунтовані пояснення щодо встановлених обставин, викладених в ухвалі. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
18.07.2023 на електронну скриньку суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 22.06.2023 надійшли пояснення (вх.№18700 від 18.07.2023).
В підготовчому засіданні 19.07.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.08.2023.
15.08.2023 на електронну скриньку суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№21669 від 15.08.2023) про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 поновлено позивачу строк на подання додаткових доказів. Відповідні докази прийнято судом до розгляду та долучено їх до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.08.2023.
Присутній в судовому засіданні 30.08.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 30.08.2023 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.
Ухвали суду про відкриття провадження по справі від 28.04.2023, про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін від 22.06.2023, ухвали-повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 19.07.2023, про оголошення перерви у судовому засіданні від 16.08.2023, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направляв на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Суд зазначає, що адреса відповідача - Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича, а саме: АДРЕСА_1 , збігається з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження ФОП.
Водночас, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фізичною особою-підприємцем Циба Олегом Олександровичем 19.11.2021 припинено свою підприємницьку діяльність.
Статтею 52 ЦК України та статтею 128 ГК України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, Циба Олег Олександрович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, ухвали суду про відкриття провадження від 28.04.2023, про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін від 22.06.2023 та ухвалу-повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 19.07.2023 було скеровано на адресу ОСОБА_1 , зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі, як адреса реєстрації.
Проте, згідно Акту відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) про неможливість відправки кореспонденції Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 вищевказану судову кореспонденцію, адресовану відповідачу, не відправлено у зв`язку зпризупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 84792.
Додатково, секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, наявний в матеріалах справи. Проте, вказана телефонограма передана не була, оскільки абонент за вказаним номером не може прийняти дзвінок.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.08.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши у судових дебатах промову присутнього в судовому засіданні прокурора, суд встановив наступне.
02.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" (замовником) та Фізичною особою-підприємцем Цибою Олегом Олександровичем (підрядником) було укладено договір підряду №0207 (надалі - Договір) (а.с.14-15 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору, підрядник зобов`язується своїми силами, з використанням матеріалів (в тому числі витратних), техніки, механізмів та засобів замовника виконати роботи і монтажу одного сходового маршу, що складається із 17 поверхів на об`єкті Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вулиці Клочківська, 98-А в м. Харкові, згідно договірною ціною №1, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи, згідно акту приймання-здачі виконаних робіт, у строки та на умовах, визначених цим Договором підряду.
Вартість робіт визначається договірною ціною і становить 60 000,00 грн. без ПДВ (п.2.1.Договору).
Згідно п.2.2. Договору, вартість робіт підлягає коригуванню в разі:
- зміни обсягів і складу робіт;
- призупинення робіт за рішенням замовника, якщо воно пов`язане з непереборними обставинами.
Оплата за цим Договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок підрядника грошових коштів в такий спосіб: 100% від загальної вартості робіт за Договором протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт (п.2.3.Договору).
Відповідно до п.3.1.1. Договору, підрядник зобов`язаний своїми силами якісно виконати роботи, визначені проектною документацією, в строки, встановлені цим Договором, з дотриманням діючих в Україні нормативно-технічних документів (ДБН, ГОСТ, СНіП), вимог щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, норм техніки безпеки і охорони праці.
Виконані обсяги робіт підрядник зобов`язаний передати замовнику за актом. Зауваження замовника при передачі обсягів робіт в частині дотримання СНіП, якості робіт фіксуються в акті і усуваються підрядником власними силами до підписання форм (п.3.1.2.Договору).
Підрядник зобов`язаний надати копію Дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвішеної небезпеки, якщо роботи підвищеної небезпеки виконуються на підставі Дозволу (п.3.1.10.Договору).
Згідно п.3.2.1. Договору замовник зобов`язався передати підряднику проектну документацію за актом прийому-передачі за 10 днів до початку виконання робіт.
Також, згідно п.3.2.2. та п.3.2.3. Договору, замовник зобов`язався приймати роботи, виконані підрядником, відповідно до Договору, а також своєчасно в установлені цим Договором терміни сплатити виконані роботи.
Строки виконання робіт: протягом 30 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем отримання підрядником усіх необхідних для початку робіт документів та матеріалів від замовника. Несвоєчасна поставка замовником матеріалів (в тому числі витратних), затримка в наданні підряднику замовником механізмів або засобів є безумовною підставою для продовження строку виконання на час такої затримки (п.4.1.Договору).
Відповідно до п.4.4. Договору, здача-приймання виконаних робіт оформляється актом виконаних робіт.
Роботи вважаються виконаними після підписати сторонами акту виконаних робіт. Замовник протягам 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт зобов`язаний його підписати або надати підряднику письмову мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт. За наданими зауваженнями сторони складають протокол, в якому визначають порядок усунення недоліків. Виявлені недоліки усуваються підрядником за свій рахунок протягом 14 днів (п.4.5.Договору).
Зміни і доповнення обсягів робіт оформляються в письмовій формі і приймаються підрядником для виконання після відповідного технічного оформлення, виявлення впливу на вартість і терміни виконання робіт, погодження порядку додаткової оплати і (або) перегляду термінів виконання робіт. Таке узгодження здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди (п.5.2.Договору).
Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Згідно з Договірною ціною №1 (Додатку №1 до договору підряду №0207 від02.07.2020) сторони погодили ціну робіт (монтаж сходового маршу 17 поверхів), що становить 60 000,00 грн. без ПДВ (а.с.17 т.1).
Як вбачається з видаткової накладної №Рнк/НЗ-0019179 від 02.06.2020, 02.06.2020 постачальник -Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" поставило, а вантажоотримувач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" отримало товар, а саме: інвертор зварювальний Патон ВДІ -250E DС ММА, 250кBА, 8, 8кBА, 5кг; маска зварювальна COMPASS WM-350F з автомат затемненням; провід ПВС 2*4 Expart Power; розетка 2-на зовн. установки з заглушками Lezard каучук 106-0400-0110, 16A, 220-240V, 2Р+РЕ; вилка каучук Lezard каучук, 106-0400-0110, 16A, 250V, 2Р+, розетка 4- на зовн. установки з заглушками Lеzard каучук, 106-0400-0110, 16А, 250V, 2Р+ Е загальною вартістю 8 740,32 грн. (а.с.17 т.1).
Згідно видаткової накладної №1257 від 31.07.2020, 31.07.2020 постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргосет" поставило, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" отримало товар, а саме: електричну лебідку KCD 300/600, 220 V вартістю 13 129,56 грн. (а.с.18 т.1).
03.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №1 за встановлення посадочних отворів під швелер (свердління бетону, отвір діаметром 20*18 см (кількість 23) на загальну суму 5 000,00 грн. (а.с.127 т.1).
В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №192 від 03.07.2020 у розмірі 5 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ" (а.с.31 т.1).
13.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №2 за встановлення посадочних отворів під швелер (свердління бетону, отвір діаметром 20*18 см (кількість 47) на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с.128 т.1).
В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №199 від 13.07.2020 у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ" (а.с.35 т.1).
30.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №3 за виготовлення деталей сходового маршу у кількості 7 449,40 кг на загальну суму 30 000,00 грн. (а.с.128 т.1).
В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №209 від 30.07.2020 у розмірі 30 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ (а.с.34 т.1).
07.08.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №4 за монтаж поверхів сходового маршу (кількість 5,7) на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с.129 т.1).
В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №219 від 07.08.2020 у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ (а.с.33 т.1).
20.08.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №5 за монтаж поверхів сходового маршу (кількість 11,3) на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.129 т.1).
В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №231 від 20.08.2020 у розмірі 20 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ (а.с.33 т.1).
Як стверджує позивач, на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" здійснило належним чином свій обов`язок стосовно оплати за монтаж сходового маршу згідно договору підряду №0207 від 02.07 2020 на зазначений відповідачем розрахунковий рахунок у загальному розмірі 75 000,00 грн., а також 01.08.2020 для виконання робіт ФОП Цибою О.О. по договору підряду №0207 від 02.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" привезло на об`єкт Нове будівництво в багатоквартирному житловому будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Клочківська, 98-А в м. Харкові інструменти, а саме: електричну лебідку KCD 300/600, 220 V вартістю 13 129,56 грн.; інвертор зварювальний Патон ВДІ -250E DС ММА, 250кBА, 8, 8кBА, 5кг; маска зварювальна COMPASS WM-350F з автомат затемненням; провід ПВС 2*4 Expart Power; розетка 2-на зовн. установки з заглушками Lezard каучук 106-0400-0110, 16A, 220-240V, 2Р+РЕ; вилка каучук Lezard каучук, 106-0400-0110, 16A, 250V, 2Р+, розетка 4- на зовн. установки з заглушками Lеzard каучук, 106-0400-0110, 16А, 250V, 2Р+ загальною вартістю 8 740,32 грн. Таким чином, в повинен був до 31.08.2020 виконати роботи з монтажу одного сходового маршу, що складається із 17 поверхів на об`єкті: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вулиці Клочківська, 98-А в м. Харкові. Проте, до виконання робіт за Договором відповідач так і не приступив. При цьому, позивач не отримував від відповідача жодних письмових повідомлень про наявність будь-яких обставин, які можуть впливати на зміни термінів виконання робіт.
Також, як стверджує позивач, відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ФОП Циби О.О. відсутній КВЕД 43.99 (Інші спеціалізовані будівельні роботи) для здійснення робіт за Договором підряду від 02 .07.2020. Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку ФОП Циба О.О. перебуває на 2 групі єдиного податку, тобто він не може натавати послуги юридичним особам, зокрема, таким як ТОВ "Асгард Компані", які не є платниками єдиного податку.
Разом з цим, позивач зазначив, що в порушення п.3.1.10. Договору дозвіл на роботи підвищеної небезпеки ФОП Цибою О.О. отримано не було.
У вересні 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензію від 16.09.2020 щодо невиконання умов договору №0207 від 02.07.2020, в якій повідомив, щоТовариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" відмовляється від виконанняФізичною особою-підприємцем Цибою Олегом Олександровичем в подальшому договору підряду №0207 від 02.07.2020 та просив повернути оплату, здійснену відповідно до договору підряду №0207 від 02.07.2020 у розмірі 75 000,00 грн. та відшкодувати збитки у зв`язку із втратою інструменту на загальну суму 21 869,88 грн., всього на загальну суму 96 869,88 грн. Зазначив, що станом на день пред`явлення даної претензії обов`язку щодо виконання роботи з монтажу за Договором відповідачем, як підрядником, виконано не було (а.с.19-22 т.1).
Згідно відповіді відповідача на претензію від 30.09.2020 кожен платіж відбувався після приймання робіт, акти яких було передано особисто замовнику для підписання та здійснення згідно них оплати. Виплати, згідно сум зазначених в актах було виконано, але акти про приймання робіт відповідачу не повернули. До виконання робіт відповідач приступив раніше ніж 01.08.2020, а саме 03 07.2020, за усною згодою із замовником, та з власним інструментом, доказом цього є запис в журналі "Виданих та прийнятих матеріальних цінностей", де вказано адресу об`єкта, хто прийняв інструмент, дата та підпис, а також акт виконаних робіт цього дня та сума сплачена за цим актом. Для виконання робіт не було надано зазначених інструментів. Всі інструменти для виконання робіт використовувались особисті, працівникам вони надаватись під особистий підпис та відповідальність, із зазначенням марки та серії інструменту. Фактично було виконано монтаж сходового маршу у розмірі 17 поверхів, що можна додатково засвідчити. Але встановлення поверхових ступенів та бетонування міжповерхових площадок не було включено до вартості встановленою у договорі. Остання сума за договором була сплачена 20.08.2020. Саме тоді відповідач закінчив виконання умовлених робіт (а.с.23-24 т.1).
За твердженням позивача, відповідачем не було виконано жодних робіт з монтажу на об`єкті Нове будівництво в багатоквартирному житловому буднику з об`єктами торгово-розважальної за ринкової інфраструктури по вул. Клочківська, 98-А в м. Харкові, а тому є достатні правові підстави для стягнення з відповідача здійсненої позивачем оплати за Договором у розмірі 75 000,00 грн.
Обґрунтовуючи правові підстави позову позивач посилається на норми частини 2 статті 849 ЦК України.
Також, як стверджує позивач, у зв`язку з невиконання робіт за Договором підряду №0207 від 02.07.2020 відповідачем та виявленими порушеннями вимог чинного законодавства України уФізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича, з метою виконання робіт на об`єкті Нове будівництво в багатоквартирному житловому буднику з об`єктами торгово-розважальної за ринкової інфраструктури по вул. Клочківська, 98-А в м. Харкові, позивач звернувся до ТОВ СТАЛЬМОНБУД, з яким було укладено договір підряду №0109 від 01.09.2020, відповідно до якого підрядник в особі ТОВ СТАЛЬМОНБУД зобов`язався провести роботи на зазначеному об`єкті, а позивач зобов`язався прийняти закінчені роботи та оплатити їх. Згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року позивач прийняв роботи з монтажу на об`єкті Нове будівництво в багатоквартирному житловому буднику з об`єктами торгово-розважальної за ринкової інфраструктури по вул. Клочківська, 98-А в м. Харкові у ТОВ СТАЛЬМОНБУД (а.с.36-43 т.1).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.
За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.
Судом встановлено, що між сторонами у цій справі виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі договору підряду №0207 від 02.07.2020.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 цього Кодексу можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Кодексом.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.
Як встановлено судом, позивач, вимагаючи стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 75 000,00 грн., підставою позову визначив положення частини 2 статті 849 ЦК України, посилаючись при цьому на те, що відповідач взагалі не виконав жодних робіт за договором і саме це стало підставою для реалізації позивачем свого права на односторонню відмову від Договору.
Судом встановлено, що відповідно до направленої відповідачу претензії від 16.09.2020 щодо невиконання умов договору №0207 від 02.07.2020, позивач реалізував своє право на розірвання договору підряду в односторонньому порядку з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України, а також, констатувавши невиконання відповідачем робіт з монтажу за Договором, дійшов висновку про виникнення у останнього обов`язку, зокрема, повернути позивачу оплату, здійснену відповідно до договору підряду №0207 від 02.07.2020.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, у постановах
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19 зазначив, що частиною 2 статті 849 ЦУ України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування збитків необхідно встановлювати наявність у діях винної особи чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №909/240/19 зазначив, що для правильного вирішення даного спору, суду необхідно з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду, яке відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України не є безумовним і пов`язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), з урахуванням умов укладеного між сторонами договору підряду та, відповідно, встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення збитків.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами Договору замовник зобов`язався передати підряднику проектну документацію за актом прийому-передачі за 10 днів до початку виконання робіт (п.3.2.1.Договору).
Строки виконання робіт: протягом 30 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем отримання підрядником усіх необхідних для початку робіт документів та матеріалів від замовника. Несвоєчасна поставка замовником матеріалів (в тому числі витратних), затримка в наданні підряднику замовником механізмів або засобів є безумовною підставою для продовження строку виконання на час такої затримки (п.4.1.Договору).
Відповідно до п.3.1.1. Договору, підрядник зобов`язався своїми силами якісно виконати роботи, визначені проектною документацією, в строки, встановлені цим Договором, з дотриманням діючих в Україні нормативно-технічних документів (ДБН, ГОСТ, СНіП), вимог щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, норм техніки безпеки і охорони праці.
Виконані обсяги робіт підрядник зобов`язався передати замовнику за актом. Зауваження замовника при передачі обсягів робіт в частині дотримання СНіП, якості робіт фіксуються в акті і усуваються підрядником власними силами до підписання форм (п.3.1.2.Договору).
Відповідно до п.4.4. Договору, здача-приймання виконаних робіт оформляється актом виконаних робіт.
Підрядник зобов`язаний надати копію Дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвішеної небезпеки, якщо роботи підвищеної небезпеки виконуються на підставі Дозволу (п.3.1.10.Договору).
Оплата за цим Договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок підрядника грошових коштів в такий спосіб: 100% від загальної вартості робіт за Договором протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт (п.2.3.Договору).
Згідно з Договірною ціною №1 (Додатку №1 до договору підряду №0207 від 02.07.2020) сторони погодили ціну робіт (монтаж сходового маршу 17 поверхів), що становить 60 000,00 грн. без ПДВ.
Зміни і доповнення обсягів робіт оформляються в письмовій формі і приймаються підрядником для виконання після відповідного технічного оформлення, виявлення впливу на вартість і терміни виконання робіт, погодження порядку додаткової оплати і (або) перегляду термінів виконання робіт. Таке узгодження здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди (п.5.2.Договору).
Відповідно до п.7.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Відтак, за умовами спірного Договору підрядник повинен був розпочати роботи не пізніше ніж через 10 днів після того як замовник надав йому усі необхідні для початку робіт документи та матеріали від замовника, в тому числі проектну документацію, передачу якої сторони зобов`язані були оформити актом прийому-передачі у відповідності до п.3.2.1. Договору.
В свою чергу підрядник повинен був виконати роботи у строк протягом 30 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем отримання підрядником усіх необхідних для початку робіт документів та матеріалів від замовника, а здачу-приймання виконаних робіт оформити актом виконаних робіт.
І лише після виконання підрядником робіт, замовник повинен був здійснити розрахунок з підрядником за виконані роботи шляхом 100% оплати від загальної вартості робіт за Договором протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт у відповідності до вимог п.2.3. Договору. При цьому ціну передбачених Договором робіт, а саме: монтаж сходового маршу 17 поверхів, становить 60 000,00 грн. без ПДВ.
Проаналізувавши обставини справи, суд констатує наступне.
По-перше, матеріали справи не містять акту прийому-передачі проектної документації у відповідності до п.3.2.1. Договору. Жодних доказів того, що відповідну документацію позивачем було надано відповідачу і коли саме її було надано, матеріали справи не містять.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п.3.2.1. Договору, що в свою чергу унеможливлює встановлення початкової дати виконання робіт відповідачем.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні №Рнк/НЗ-0019179 від 02.06.2020 та №1257 від 31.07.2020 підтверджують постачання позивачу 02.06.2020 та 31.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргосет" інструментів, а саме: інвертор зварювальний Патон ВДІ -250E DС ММА, 250кBА, 8, 8кBА, 5кг; маска зварювальна COMPASS WM-350F з автомат затемненням; провід ПВС 2*4 Expart Power; розетка 2-на зовн. установки з заглушками Lezard каучук 106-0400-0110, 16A, 220-240V, 2Р+РЕ; вилка каучук Lezard каучук, 106-0400-0110, 16A, 250V, 2Р+, розетка 4- на зовн. установки з заглушками Lеzard каучук, 106-0400-0110, 16А, 250V, 2Р+ Е загальною вартістю 8 740,32 грн. та електричну лебідку KCD 300/600, 220 V вартістю 13 129,56 грн.
Однак, вищезазначені видаткові накладні жодним чином не доводять факту передачі позивачем вказаних інструментів відповідачу. Жодних доказів того чи надавалися відповідачу вказані інструменти і коли саме вони йому надавалися матеріали справи не містять.
При цьому суд звертає увагу, що згідно п.4.1. Договору несвоєчасна поставка замовником матеріалів (в тому числі витратних), затримка в наданні підряднику замовником механізмів або засобів є безумовною підставою для продовження строку виконання на час такої затримки.
За приписами статті 851 ЦК України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
По-друге, у позивача було право вимагати від відповідача виконання робіт. Натомість позивач, не надавши відповідачу проектну документацію, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, надіслав відповідачу претензію, в якій повідомив про відмову від виконання в подальшому Договору та вимагав повернути оплату, здійснену відповідно до цього Договору, в сумі 75 000,00 грн., що фактично суперечить вимогам ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не довів несвоєчасне виконання роботи або її повільне виконання саме з вини відповідача, а не з вини позивача, який не надав проектну документацію відповідачу.
По-третє, стосовно твердження позивача щодо невиконання відповідачем п.3.1.10 Договору в частині отримання дозволу на роботи підвищеної небезпеки, суд констатує, що ані з умов Договору, ані з матеріалів справи не вбачається, що роботи, які повинен був виконати відповідач, були роботою підвищеної небезпеки.
Згідно ч.3 ст.837 ЦК України для окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.
За умовами п.3.1.10. Договору підрядник зобов`язаний був надати копію Дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвішеної небезпеки у разі, якщо роботи підвищеної небезпеки виконуються на підставі Дозволу. Відповідно, якщо такі роботи не виконувалися на підставі Дозволу, то і Дозвіл не повинен був надаватися.
По-четверте, як стверджує позивач, відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ФОП Циби О.О. відсутній КВЕД 43.99 (Інші спеціалізовані будівельні роботи) для здійснення робіт за Договором підряду від 02 .07.2020, а відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку ФОП Циба О.О. перебуває на 2 групі єдиного податку, тобто він не може натавати послуги юридичним особам, зокрема, таким як ТОВ "Асгард Компані", які не є платниками єдиного податку.
Однак суд зауважує, що виписки, на які посилається позивач, сформовані у листопаді 2018 року, тобто до підписання Договору з відповідачем. Відтак позивач, підписуючи спірний Договір повинен був усвідомлювати, що у ФОП Циби О.О. відсутній КВЕД 43.99 (Інші спеціалізовані будівельні роботи) для здійснення робіт за Договором підряду від 02.07.2020 та те, що він перебуває на 2 групі єдиного податку.
По-п`яте, щодо обставин виконання відповідачем робіт, то за умовами Договору оплата за цим Договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування на рахунок підрядника грошових коштів у розмірі 100% від загальної вартості робіт протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України).
Так, матеріали справи не містять жодних актів приймання-передачі виконаних робіт.
Водночас, відповідно до встановлених у справі обставин 03.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №1 за встановлення посадочних отворів під швелер (свердління бетону, отвір діаметром 20*18 см (кількість 23) на загальну суму 5 000,00 грн. В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №192 від 03.07.2020 у розмірі 5 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ".
13.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №2 за встановлення посадочних отворів під швелер (свердління бетону, отвір діаметром 20*18 см (кількість 47) на загальну суму 10 000,00 грн. В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №199 від 13.07.2020 у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ".
30.07.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №3 за виготовлення деталей сходового маршу у кількості 7 449,40 кг на загальну суму 30 000,00 грн. В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №209 від 30.07.2020 у розмірі 30 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ.
07.08.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №4 за монтаж поверхів сходового маршу (кількість 5,7) на загальну суму 10 000,00 грн. В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №219 від 07.08.2020 у розмірі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ.
20.08.2020 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №5 за монтаж поверхів сходового маршу (кількість 11,3) на загальну суму 20 000,00 грн. В той же день, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно платіжного доручення №231 від 20.08.2020 у розмірі 20 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за монтаж сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020 без ПДВ.
Такі дії сторін узгоджуються з встановленим Договором порядком розрахунків за виконані роботи. При цьому протягом усього періоду перерахування коштів позивач не пред`являв жодних зауважень щодо строків виконання робіт, їх обсягу та якості.
При цьому позивач, поетапно перераховуючи грошові кошти на рахунок відповідача, також не пред`являв жодних зауважень відповідачу стосовно загальної суми оплати, адже сума сплачена позивачем на підставі рахунків-фактури у загальному розмірі 75 000,00 грн. значно перевищує ціну Договору, яка становить 60 000,00 грн.
Водночас, згідно відповіді відповідача на претензію від 30.09.2020 кожен платіж відбувався після приймання робіт, акти яких було передано особисто замовнику для підписання та здійснення згідно них оплати. Виплати, згідно сум зазначених в актах було виконано, але акти про приймання робіт відповідачу не повернули. До виконання робіт відповідач приступив раніше ніж 01.08.2020, а саме 03.07.2020, за усною згодою із замовником, та з власним інструментом, доказом цього є запис в журналі "Виданих та прийнятих матеріальних цінностей", де вказано адресу об`єкта, хто прийняв інструмент, дата та підпис, а також акт виконаних робіт цього дня та сума сплачена за цим актом. Для виконання робіт не було надано зазначених інструментів. Всі інструменти для виконання робіт використовувались особисті, працівникам вони надаватись під особистий підпис та відповідальність, із зазначенням марки та серії інструменту. Фактично було виконано монтаж сходового маршу у розмірі 17 поверхів, що можна додатково засвідчити. Але встановлення поверхових ступенів та бетонування міжповерхових площадок не було включено до вартості встановленою у договорі. Остання сума за договором була сплачена 20.08.2020. Саме тоді відповідач закінчив виконання умовлених робіт.
По-шосте, наданий позивачем договір підряду №0109 від 01.09.2020, укладений між позивач та ТОВ СТАЛЬМОНБУД та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року про прийняття роботи з монтажу на об`єкті Нове будівництво в багатоквартирному житловому буднику з об`єктами торгово-розважальної за ринкової інфраструктури по вул. Клочківська, 98-А в м. Харкові у ТОВ СТАЛЬМОНБУД жодним чином не підтверджує виконання ТОВ СТАЛЬМОНБУД тих саме робіт, які були предметом спірного договору підряду №0207 від 02.07.2020.
Зокрема, предметом договору підряду №0207 від 02.07.2020 є роботи з монтажу одного сходового маршу, що складається з 17 поверхів на об`єкті, а предметом договору підряду №0109 від 01.09.2020, укладеного з ТОВ СТАЛЬМОНБУД, є роботи з монтажу двох сходових клітин із дрібнорозмірних елементів. А згідно Акту №1, наданого позивачем, ТОВ СТАЛЬМОНБУД здійснило монтаж сходових маршів, площадок у кількості 10,526 т на загальну суму 28 345,15 грн.
Доказів виконання ТОВ СТАЛЬМОНБУД роботи з монтажу того самого сходового маршу, що складається з 17 поверхів, визначеного договором підряду №0207 від 02.07.2020 матеріали справи не містять.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За принцип тлумачення правочинів «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Також суд зазначає, що згідно з п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.
Відтак, врахувавши у сукупності:
1) ненадання позивачем відповідачу проектної документації згідно п.3.2.1 Договору, від моменту надання якої залежав і строк виконання робіт відповідачем;
2) погоджений сторонами у Договорі алгоритм оплати виконаних робіт, зокрема те, що повний розрахунок за етапом робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт;
3) призначення платежу у платіжних дорученнях позивача, з яких вбачається, що оплата позивачем здійснювалася саме за виконання робіт "монтажу сходового маршу згідно договору підряду 0207 від 02.07.2020", і саме на підставі рахунків-фактури, виставлених відповідачем за виконані роботи, зокрема, за встановлення посадочних отворів під швелер, за виготовлення деталей сходового маршу та за монтаж поверхів сходового маршу, а не як передплата;
4) ту обставину, що предметом укладеного між сторонами Договору є надання послуг у сфері будівництва, а саме: монтажу сходового маршу, який відповідач здійснював на об`єкті позивача;
Суд, зрівнявши дії сторін із установленим Договором порядком розрахунків за виконані роботи та дійшов висновку про те, що позивач не довів виникнення у відповідача обов`язку з повернення заявленої до стягнення суми у розмірі 75 000,00 грн. на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги зазначених норм чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладається на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Компані" до Фізичної особи-підприємця Циби Олега Олександровича про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "11" вересня 2023 р.
СуддяТ.О. Пономаренко
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 30.08.2023 |
Оприлюднено | 13.09.2023 |
Номер документу | 113387280 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Пономаренко Т.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні