ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 873/165/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників відповідно протоколу судового засідання від 06.09.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теленексус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023
за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023
та клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про залучення правонаступника
у третейській справі №24/23
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Теленексус", 2) ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі № 24/23 позов АТ "Райффайзен Банк" до ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" (код ЄДРПОУ 37949645) та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором №011/9408/01138286 від 01.07.2021 у сумі 343 877, 57 грн; стягнуто з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" третейський збір у сумі 3 838, 78 грн, по 1 919, 39 грн з кожного.
2. 18.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду від АТ "Райффайзен Банк" надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду, в якій заявник просив прийняти заяву АТ "Райффайзен Банк" та постановити ухвалу про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №011/9408/01138286 від 01.07.2021 у розмірі 343 877,57 грн, а також третейського збору у розмірі 3 838,78 грн по 1 919,39 грн з кожного; видати судові накази (по кожному боржнику окремо) про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 року у справі № 24/23 про солідарне стягнення з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 011/9408/01138286 від 01.07.2021 у розмірі 343 877,57 грн; видати судові накази у справі № 24/23 про стягнення у рівних частинах з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" третейський збір 3 838,78 грн, тобто по 1 919,39 грн. з кожного, судовий збір за подання заяви про видачу виконавчого документа у розмірі 1342,00 грн, тобто по 671, 00 грн з кожного; при задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду видати по одному судовому наказу на кожного із боржників із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат на користь стягувача в одному наказі.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №873/165/23 заяву АТ "Райффайзен Банк" про залучення правонаступника у справі залишено без розгляду. Заяву АТ "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23 задоволено частково. Видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23, якими стягнуто з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" на користь АТ"Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором №011/9408/01138286 від 01.07.2021 у сумі 343 877, 57 грн та третейський збір у сумі 3 838, 78 грн. Відмовлено у задоволенні решти заяви АТ "Райффайзен Банк". Стягнуто з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" на користь АТ "Райффайзен Банк" 1342,00 грн сплаченого судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23. Видано наказ.
3.1. Суд встановив, що Боржником (ТОВ «ТЕЛЕНЕКСУС») не надано до суду доказів добровільного виконання рішення третейського суду, суд приходить до висновку задовольнити частково заяву АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23.
3.2.Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23 в частині видачі наказу про стягнення солідарно суми боргу та суми третейського збору з ОСОБА_1 , суд виходив з того, що справа, по якій прийнято це рішення третейського суду, у вказаній частині не підвідомча третейському суду, рішення третейського суду у вказаній частині прийнято у спорі між банком та поручителем, який не передбачений третейською угодою, договір поруки не міститься відповідного третейського застереження; третейське застереження, що містяться у кредитному договорі № 011/9408/01138286 від 01.07.2021 не стосується поручителя ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
4. До Верховного Суду від ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" надійшла апеляційна скарга в порядку частини другої статті 253 Господарського процесуального кодексу України, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №873/165/23 в частині щодо стягнення коштів з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" та відмовити АТ "Райффайзен Банк" у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23 в цій частині.
4.1. ТОВ «ТЕЛЕНЕКСУС» переконує, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з огляду на те, що на момент розгляду справи АТ "Райффайзен Банк Аваль" не був належною особою, яка має право ініціювати та підтримувати питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки уступив свої вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".
5. Крім того, до Верховного Суду від ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" надійшла апеляційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №873/165/23 в частині відмови у задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23 та залишення заяви про залучення правонаступника АТ "Райффайзен Банк" без розгляду.
5.1. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непідвідомчість третейському розгляду спору між кредитором та поручителем, оскільки правовідносини у цьому випадку є однорідними та нерозривно пов`язаними між собою, а отже, спір є підвідомчим третейському розгляду як щодо позичальника, так і поручителя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та подані клопотання
6. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подано пояснення у справі з проханням залишити апеляційну скаргу ТОВ «ТЕЛЕНЕКСУС» без задоволення.
7. Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву із клопотанням про залучення правонаступника у справі, у якому останній просить суд замінити Банк його правонаступником - ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал".
8. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023 розгляд справи № 873/165/23 відкладено на 6 вересня 2023 року о 12 год. 55 хв. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330. Визнано явку повноважених представників ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АТ "Райффайзен Банк" в судове засідання обов`язковою.
Зобов`язано АТ "Райффайзен Банк" надати до суду належним чином засвідчені документи, що підтверджують перехід до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги до відповідачів у справі, оригінали всіх документів для огляду у судовому засіданні, у тому числі оригінали договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 № 114/2-58, укладеного між ТОВ "Райффайзен Банк" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Позиція Верховного Суду
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
9. За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
10. підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
11. Частиною другої статті 25 ГПК України, передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
12. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
13. Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо видачі наказів на примусове виконання рішень третейських судів.
14. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
15. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
16. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
17. Оцінивши наведені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши позицію скаржника, перевіривши матеріали справи та правильність застосування Північним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з такого.
18. Щодо клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про залучення правонаступника у справі - ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", суд зазначає таке.
19. Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
20. Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). При цьому зауважила, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.
22. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
23. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
24. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
25. Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц(пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).
26. Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.
27. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
28. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
29. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16.
30. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).
31. Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
32. Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
33. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
34. Заявник посилався на те, що між ним та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги від 13.04.2023 №114/2-58, за яким від АТ "Райффайзен Банк" (первісного кредитора) до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (нового кредитора) переходять відповідні права вимоги до відповідачів у цій справі.
35. У судовому засіданні, на виконання ухвали суду від 16.08.2023, АТ "Райффайзен Банк" підтвердив перехід до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги до відповідачів у справі, надавши оригінали документів для огляду у судовому засіданні, у тому числі оригінали договору відступлення права вимоги від 13.04.2023 № 114/2-58, укладеного між ТОВ "Райффайзен Банк" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
36. У зв`язку із наведеним, суд вважає, що клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про залучення правонаступника у справі підлягає задоволенню, отже, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" слід замінити його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".
37. Предметом судового розгляду у цій справі є заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (правонаступник Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал") про видачу виконавчого документа (наказу) на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у третейській справі № 24/23.
38. Відповідно до частини 2 статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
39. Згідно з частиною 3 статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
40. Відповідно до статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
41. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст.327 ГПК України та п.1-1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
42. Згідно з ч.1 ст.56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
43. Відповідно до ч.6 ст.56 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
44. У відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст.56 Закону України "Про третейські суди" та ст.355 ГПК України.
45. За частиною шостою статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
46. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 24.02.2004 № 3-рп/2004).
47. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, умовами Кредитного договору №011/9408/01138286 від 01.07.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕНЕКСУС», сторони погодили, що всі спори, що виникають між Сторонами у зв`язку з Договором підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів, - всі спори між Сторонами, які виникають за Договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» (місцезнаходження: вул. Євгенія Сверстюка, 11, м. Київ, 02002), або до Постійно діючого Третейського суду при асоціації Українських банків (місцезнаходження: вул. Є. Сверстюка, 15, м. Київ, 02660) (далі - Третейський суд).
48. На момент винесення оскаржуваної ухвали, Північному апеляційному господарському суду не подано жодних належних і допустимих доказів того, що: рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 19.01.2023 у справі № 24/23 в частині стягнення заборгованості з ТОВ "ТЕЛЕНЕКСУС" скасовано компетентним судом; справа в цій частині не була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону; строк для звернення за видачею виконавчого документа пропущений; зазначене рішення третейського суду у вказаній частині прийнято не у спорі, передбаченому третейською угодою; третейська угода (третейське застереження викладене у п. 11.4 договору від 01.07.2021 № 011/9408/01138286) визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" та третейській угоді; рішення третейського суду містить способи захисту прав, які не передбачені законами України, третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
49. Отже, врахувавши, що Боржником (ТОВ «ТЕЛЕНЕКСУС») не надано до суду доказів добровільного виконання вказаного рішення, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23 щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕНЕКСУС»
50. Крім того, як вбачається з матеріалів третейської справи, Третейським судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (банк) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №011/9408/01138286/П від 01.07.2021, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням, які виникають з умов Кредитного договору №011/9408/01138286 від 01.07.2021, в повному обсязі цих зобов`язань.
51. В рішенні третейського суду зазначено, що відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечуваних зобов`язань, ТОВ «ТЕЛЕНЕКСУС» та ОСОБА_1 відповідають перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов`язаннями.
52. Задовольняючи заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третейський суд рішенням від 19.01.2023 стягнув солідарно суму боргу за кредитним договором №011/9408/01138286 від 01.07.2021 та суму третейського збору солідарно з ТОВ «ТЕЛЕНЕКСУС» та ОСОБА_1 .
53. Водночас, Північний апеляційний господарський суд встановив, що наведений договір не містить третейського застереження про передачу спору між банком та поручителем, у разі його виникнення, на вирішення третейським судом. Доказів укладення окремої третейської угоди між Банком та поручителем матеріали справи не містять.
54. Верховний Суд враховує висновки, викладені у постановах від 03.12.2019 у справі №876/42/19, від 18.11.2020 у справі № 876/51/20, від 08.04.2021 у справі № 876/79/20, від 10.11.2021 у справі № 876/13/21, від 30.08.2022 у справі №803/140/20 відповідно до яких Суд дійшов висновку, що спір в частині поручителя за аналогічних правовідносин не підвідомчий третейському суду.
55. Отже, Північний апеляційний господарський суд правильно відмовив у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.01.2023 у справі №24/23 в частині видачі наказу про стягнення солідарно суми боргу та суми третейського збору з ОСОБА_1 , оскільки справа, по якій прийнято це рішення третейського суду, у вказаній частині не підвідомча третейському суду, рішення третейського суду у вказаній частині прийнято у спорі між банком та поручителем, якій не передбачений третейською угодою, договір поруки не міститься відповідного третейського застереження; третейське застереження, що містяться у кредитному договорі № 011/9408/01138286 від 01.07.2021 не стосується поручителя ОСОБА_1 .
56. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".
57. При цьому, колегія суддів враховує, що скаржник не позбавлений права звернутись за захистом порушеного права на загальних підставах до суду загальної юрисдикції.
58. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теленексус" у касаційній скарзі також не спростувало висновків суду першої інстанції та не довело неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення, наведені у скарзі доводи не впливають на правильність та законність оскаржуваного судового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
59. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
60. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 - без змін як законної та обґрунтованої.
В. Розподіл судових витрат
62. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 29, 52, 253, 269, 275, 276, 282, 284, 346 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про залучення правонаступника у справі задовольнити.
2. Замінити Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".
2. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теленексус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" залишити без задоволення.
4. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 873/165/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Г. Пєсков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.09.2023 |
Оприлюднено | 13.09.2023 |
Номер документу | 113387688 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Жуков С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні