Ухвала

від 12.09.2023 по справі 287/674/23

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/674/23

2-о/287/25/23

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

12 вересня 2023 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, Олевський відділ Коростенської окружної прокуратури, ОСОБА_3 , про усиновлення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Олевського районного суду Житомирської області із вищевказаною заявою, в якій просить:

1. Постановити рішення про усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Завітне Бажання, Великоновосілківського району Донецької області, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Октябрський, Великоновосілківського району Донецької області, громадянином України;

2. Змінити в актовому записі за № 1 від 05.01.2007 року про народження ОСОБА_2 :

1) в графі «відомості про дитину», присвоївши прізвище дитині: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

2) в графі «відомості про батька», записавши батьком дитини: « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Октябрський, Великоновосілківського району Донецької області, громадянин України».

3. Дату та місце народження усиновленої дитини залишити без змін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.3 ст.294 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), cправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перевіривши заяву та додані до неї матеріали на відповідність вимогам статей 175, 177, 311 ЦПК України, суд дійшов висновку, що подана заява не відповідає вимогам Кодексу, з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 311 ЦПК України заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім`я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім`я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров`я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір`ю або батьком дитини.

Як вбачається із змісту поданої заяви про усиновлення, зазначена заява не містить повного найменування суду, до якого подається заява.

Також, у заяві відсутні відомості про стан здоров`я неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 311 ЦПК України до заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя. Проте в матеріалах заяви письмова згода дружини заявника ОСОБА_3 , яка засвідчена нотаріально, відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади.

Згідно ч.1 ст.313 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов`язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров`я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Всупереч вищевказаним вимогам, заявник ОСОБА_1 в поданій заяві в якості учасника справи не вказав відповідний орган опіки та піклування, тому в цій частині заяву слід уточнити.

Також, за необхідності, заявнику необхідно конкретизувати коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі в якості заінтересованих осіб.

Пунктами 4 та 5 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до положень ч.2 ст.224 СК України, при дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

На виконання вказаних вимог, заявнику слід привести у відповідність вимоги заяви в частині " Постановити рішення про усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Завітне Бажання, Великоновосілківського району Донецької області, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с. Октябрський, Великоновосілківського району Донецької області, громадянином України» з урахуванням того, що приписами законодавства передбачено можливість оголошення особи усиновлювачем, а не постановлення рішення про усиновлення дитини.

Згідно п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

При цьому, в поданій заяві заявниками не зазначено щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Зокрема, відмітку про засвідчення копії документа складають із слів "Згідно з оригіналом", назви посади (якщо заява подається юридичною особою), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з тим, копії письмових доказів, доданих до оригіналу заяви про усиновлення, засвідчені неналежною особою, а саме начальником ССД Наталією Скумін, а не заявником ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, Олевський відділ Коростенської окружної прокуратури, ОСОБА_3 , про усиновлення - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.В.Винар