Постанова

від 04.10.2007 по справі 10/443

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/443

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2007 р.                                                                                   № 10/443  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:суддів:Добролюбової Т.В.Рогач Л.І., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі”

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.07

у справі№10/443

за позовомПриватного малого підприємства “Фагот”  

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі”

про стягнення 46678,40 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі”

до Приватного малого підприємства “Фагот”  

простягнення 44544,32 грн.

           Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені  про  час  і  місце  розгляду  касаційної  скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г, розпорядженням В. о. Голови судової палати від 03.10.2007 для розгляду касаційної скарги у справі                   №10/443 господарського  суду  Донецької області призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Рогач Л.І., Швеця В.О.

доповідач: Добролюбова Т.В.

Приватним малим підприємством “Фагот” у грудні 2005 року заявлений позов про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі”  46 678, 40 грн  через неналежне виконання останнім зобов'язань за договором від 22.09.04 №17/09/277.   Під  час розгляду спору в суді першої інстанції позивач уточнив   позовні   вимоги   та   просив  стягнути з   відповідача 26 723,20 грн. –збитків за неналежне виконання робіт,        3500,00 грн. –збитків за неналежне зберігання відповідачем продукції,              8 820,00 грн. - витрат пов'язаних з встановленням рекламних конструкцій, 7635,20 грн. - штрафних санкцій. При цьому, позивач посилався на приписи статей 509, 526 Цивільного кодексу України.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю “Брокколі” звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з  Приватного малого підприємства “Фагот”  11 616,03 грн. заборгованості за договором №17/09/277-1 з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, 2450,00 грн. - заборгованості за зберігання продукції, 145,95 грн. –інфляційних, 53,34-3 % річних, 2 375,00 грн. –витрат, пов'язаних зі зміною місця встановлення рекламних конструкцій, 23 600,00 грн. –збитків через втрату доходів, 1700,00 грн. –моральної шкоди, 2604,00 грн. - адвокатських послуг.  Обґрунтовуючи вимоги  ТОВ “Брокколі” посилалось на приписи статей 837, 847, 848, 850, 851 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.06, прийнятим суддею Приходько І.В., у задоволенні вимог Приватного малого підприємства “Фагот” відмовлено через недоведеність  факту порушення відповідачем зобов'язань за договором. При цьому, суд посилався на приписи статей 224 Господарського кодексу України, статей 614, 617 Цивільного кодексу України. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі” за зустрічним позовом задоволені в сумі            10 942,80 грн. -  основної заборгованості, 503,61 грн. –інфляційних,  164,22 грн. - 3% річних та 2 604,00 грн. за послуги адвоката. Суд,  посилаючись на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України визнав ці вимоги доведеними. В решті позовних вимог відмовив через ненадання ТОВ “Брокколі” доказів у підтвердження заявленої суми. Місцевий суд керувався приписами статей 611, 1167 Цивільного кодексу України, статтею 225 Господарського кодексу України, статтями 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : Стойка О.В.-головуючого, Гези Т.Д., Діброва Г.І., постановою від 12.03.07, перевірене рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови  у задоволені позовних  вимог Приватного малого підприємства "Фагот" щодо стягнення 26 723,20 грн. збитків та 7635, 20 грн. штрафних санкцій. В цій частині прийняв нове рішення,  яким   позовні  вимоги Приватного малого підприємства "Фагот" у вказаному розмірі задовольнив. Апеляційний суд вмотивовуючи постанову в цій частині виходив з того, що акт  приймання продукції за якістю від  27.07.05, підписаний обома сторонами,  є доказом  неякісного виготовлення ТОВ “Брокколі” рекламних конструкцій. Позивач використав право на відмову від договору. Суд послався на положення статі  614, частини 1,2 статті  857, пункту 3 статті 858, статті 678  Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України. З цих же підстав відмовив у задоволенні зустрічного позову.  В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 3 500,00 грн. збитків від зберігання продукції залишив без змін, погодившись з мотивом щодо недоведеності таких.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Брокколі” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.  Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зауважує на тому, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, статей 32, 33, 34, 38 щодо повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та надання доказам належної правової оцінки. Крім цього, заявник наголошує на порушенні приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України та вказує на неналежне повідомлення його про час і місце розгляду справи, оскільки розгляд апеляційної скарги призначено на 12.03.07, а ухвалу він отримав лише 17.03.07.  Разом з цим, скаржник зазначає про помилкове незастосування  судом апеляційної інстанції вимог Закону України “Про рекламу” та неправильне застосування приписів статті 614 Цивільного кодексу України.  

Від Приватного малого підприємства “Фагот”  відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., перевіривши  матеріали справи і доводи  касаційної скарги, правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

          Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.09.04 Приватне мале підприємство “Фагот” –замовник уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Брокколі” –виконавцем договір №17/09/277-1Ф. За умовами цього договору, виконавець  виготовляє і встановлює 4 рекламних конструкцій розміром 3 х 6м та  постери (печатна продукція) у кількості 8 штук. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору вартість  робіт  становить        38176,00 грн. Сторони погодили, що замовник розраховується  шляхом 70% передплати на  розрахунковий  рахунок виконавця упродовж 3-х банківських днів після підписання договору, а решту перераховує після  закінчення  робіт. Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 вказаного договору сторони узгодили, що виконавець зобов'язаний виконати робити на протязі 21 дня з  моменту отримання  передплати.  Згідно із підпунктами 4.1.3,  4.1.6 пункту 4.1 договору  відповідач надсилає  рахунок-фактуру при отриманні  замовлення та  акт  приймання-передачі виконаних  робіт після  виконання  роботи, транспортує  і  виконує  монтаж рекламних  конструкцій за  свій рахунок. Пунктом 5.5 договору також передбачено, що у разі порушення виконавцем строків виконання замовлення і установки рекламних конструкцій, виконавець зобов'язується відшкодувати замовнику збитки в розмірі 20% від вартості договору.  Термін дії договору сторони визначили до 31.12.04. З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є матеріально - правова вимога  Приватного малого підприємства “Фагот” про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі” 26 723,20 грн. –збитків за неналежне виконання робіт,  3500,00 грн. –збитків за неналежне зберігання відповідачем продукції, 8 820,00 грн. –збитків, пов'язаних з встановленням рекламних конструкцій, 7635,20 грн. - штрафних санкцій. Судами також установлено, що предметом  зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі” про стягнення з Приватного малого підприємства “Фагот”  11 616,03 грн. - заборгованості  з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, 2450,00 грн. - заборгованості за зберігання продукції, 145,95 грн. –інфляційних, 53,34 - 3 % річних,                2 375,00 грн. –витрат, пов'язаних зі зміною відстані встановлення рекламних конструкцій,  23 600,00 грн. –збитків через втрату доходів, 1700,00 грн. –моральної шкоди, 2604,00 грн. - адвокатських послуг. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до приписів статтей 173, 174 Господарського кодексу  України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до приписів статей 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з статтею 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання.  Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Судом апеляційної інстанції установлено, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним та містить ознаки договорів купівлі - продажу і підряду.   Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона - підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно приписів статті 655 названого Кодексу за договором купівлі - продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Судами установлено, що на виконання умов договору замовник 23.09.04, платіжним  дорученням №1513 перерахував  відповідачеві  70 %  вартості  продукції, а саме 26 723,20 грн. Згідно з актом приймання продукції за якістю від 27.07.05 сторонами  були  виявлені  недоліки з  виготовлення  продукції, зокрема: наявність раковин  на зварювальних  швах, не захищеність  швів та металу від  іржи,  неякісність  фарбування  поверхні,  відсутність  болтів на щитах, неякісність  виконання  проклейки  постерів. Пунктом 5.6 договору сторони узгодили, що у випадку неякісного виготовлення замовлення або неякісного встановлення конструкцій, виконавець за власний рахунок усуває недоліки у двотижневий термін з часу їх виявлення. Відповідач за первісним позовом із вказаними недоліками погодився та зобов'язався усунути їх за свій рахунок до 10.08.05. Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Судом апеляційної інстанції установлено, що ТОВ “Броколлі” не надано доказів,  підтверджуючих  усунення  виявлених недоліків у визначений строк. Між тим, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Апеляційним судом установлено, що ТОВ “Фагот” претензією від 29.09.05 фактично відмовився від спірного договору через  невиконання ТОВ “Броколлі” зобов'язання з усунення недоліків. Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Пунктом 1 статті 230 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми,  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неякісного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів визнає вірним висновок суду про стягнення з ТОВ “Броколлі” збитків у вигляді, попередньо сплачених за договором  26723,00 грн. та  7 635,20 грн. штрафних санкцій, а відмову у задоволенні зустічної вимоги про стягнення 11 446,41 грн. заборгованості –обґрунтованою. Судами також установлено, що на підставі акта здачі –приймання робіт №ОУ-0000021 від 31.03.05 ТОВ” Фагот” сплачений рахунок №177 від 26.03.05 на суму 3500,00 грн. наданий ТОВ “Броколлі”  за зберігання виготовленої продукції. При цьому, суди попередніх інстанцій установили, що умови зберігання продукції сторонами не узгоджувались, угод про зберігання продукції не укладалось. Посилання ПМП “Фагот” на неналежне зберігання відповідачем виготовленої продукції суди визнали безпідставним, оскільки такі не підтверджені документально. З огляду на встановлене, відмова судів у задоволенні вимог позивача за первісним позовом про стягнення 3500,00грн. та відповідно про стягнення 2649,29 грн. за зустрічним  позовом визнається колегією суддів обґрунтованою.  Разом з цим, відповідно до підпунктів 4.1.5, 4.1.6 пункту 4.1 спірного договору до зобов'язань відповідача віднесено, зокрема, встановлення рекламних конструкцій, в місцях, вказаних замовником, транспортування і здійснення їх монтажу за свій рахунок. Суд першої інстанції зазначив, що надані ТОВ “Фагот” рахунок собівартості та акт №1 не є належними доказами, оскільки ці документи складені між ТОВ “Фагот” та СПД Мотовою Л.В, яка не є стороною за спірним договором. Відтак, господарські суди дійшли обґрунтованого  висновку про недоведеності ТОВ “Фагот” наявності у нього збитків на суму 8820,00 грн., спричинених встановленням,  транспортуванням і монтажем рекламних конструкцій. Судом першої інстанції установлено, і з цим погодився апеляційний суд, що  ТОВ “Броколлі” не надано доказів, підтверджуючих понесення ТОВ “Броколлі” витрат, пов'язаних зі зміною місця встановлення рекламних конструкцій у розмірі 2 375,00 грн., збитків від недоотримання суми договору - 23 600,00 грн. та моральної шкоди на суму 1700,00 грн. Згідно із приписами частини 2 статті 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 77 Господарського процесуального  кодексу України через те, що ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги на 12.03.07 отримана ним невчасно, не може бути підставою для скасування постанови у справі. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фагот” призначено на 08.02.07 ухвалою від 31.01.07. На звороті цієї ухвали (арк. 172 ІІ тому справи) зроблена відмітка про скерування її сторонам 31.01.07 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Ухвалою від 08.02.07 через нез'явлення сторін розгляд справи відкладений на 01.03.07. Вручення примірника ухвали представникові ТОВ “Броколлі” 16.02.07 підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (179 арк. ІІ тому справи). Представник ТОВ “Броколлі” право на  участь у засіданні суду апеляційної інстанції не використав, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений був належним чином. Проте, судове рішення 01.03.07 прийняте не було, розгляд скарги відкладений до 12.03.07, водночас судом витребувані - письмові пояснення ПМП “Фагот”. Згідно зі статтею 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали розсилаються сторонам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.  З відбитку штампа пошти на конверті вбачається, що ухвала від 01.03.07 була надіслана  ТОВ “Броколлі” 05.03.07 за адресою: 83017, місто Донецьк, вул. Шевченка,27. За правилами розсилання процесуальних документів, судовий акт має надсилатися за адресою, що вказана особою, яка бере участь у справі. Відтак, суд апеляційної інстанції не мав підстав для відкладення розгляду справи, оскільки ухвала завчасно скеровувалась скаржникові за вказаною ним адресою. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції. За таких встановлених обставин, не вбачається правових підстав для скасування  переглянутої постанови у справі та задоволення касаційної скарги.  

На підставі  викладеного та керуючись статтями  1115, 1117,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.07 у справі №10/443 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокколі” залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                              Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Л.Рогач

                                                                                                   В. Швець