Постанова

від 07.09.2023 по справі 463/3374/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 463/3374/22

провадження № 61-3554св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

треті особи: Господарський суд Львівської області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства юстиції України та Господарського суду Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Господарський суд Львівської області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 29 254 900 грн, заподіяну діями органів державної влади.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що при здійсненні ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_2 ліквідатором було вчинено численні порушення, які, як наслідок, спричинили позивачу моральних страждань, адже ліквідаційна процедура тривала понад встановлений законом строк.

Позивач додатково зазначає, що Господарський суд Львівської області належної уваги на порушення строку здійснення ліквідаційної процедури не звернув також.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 22 листопада 2022 року під головуванням судді Кукси Д. А. позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду місцевий суд виходив з того, що ухвалою від 31 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

08 листопада 2022 року представник позивача - адвокат Блонський М. А. надіслав на адресу суду клопотання/заяву, у якій зазначив про звільнення позивача від сплати судового збору та просив врахувати дану заяву з поясненнями підстав позову.

Місцевий суд вказував, що подане клопотання/заява від 08 листопада 2022 року ні за формою, ні за змістом не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України. Зазначав, що позивачу слід було уточнити обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, а саме, з яких міркувань виходила сторона позивача, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в чому конкретно полягає така шкода та якими фактичними доказами підтверджується її наявність. У поданій заяві/клопотанні представник позивача перелічує ж лише факти душевних страждань, без конкретизації обґрунтування розміру моральної шкоди. Крім того, позивач не сплатила судового збору, визначеного ухвалою від 31 жовтня 2022 року.

Додатково місцевий суд зазначав, що у поданій заяві від 08 листопада 2022 року зазначається в черговий раз про звільнення позивача від сплати судового збору та не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо необхідності сплати судового збору з визначенням розміру такого.

Львівський апеляційний суд постановою від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 листопада 2022 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не врахував предмет і підстави пред`явленого ОСОБА_1 позову та доводи представника позивача Блонського М. А. щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», що підлягає застосуванню незалежно від обґрунтованості позовних вимог останньої.

Апеляційний суд вважав, що при вирішенні питання про залишення позову без розгляду після відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції проявив надмірний формалізм у застосуванні законодавчих положень, чим порушив статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2023 року представник Міністерства юстиції України - Толочко І. звернулась до суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в якій просить оскаржену постанову скасувати, а ухвалу суд першої інстанції залишити в силі.

У березні 2023 року від представника третьої особи - голови Господарського суду Львівської області Юркевича М. до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник Міністерства юстиції України зазначав, що висновки апеляційного суду не узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 та від 28 листопада 2018 року у справі 761/11472/15-ц.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статті 382 ЦПК України, адже не навів переконливих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув належну увагу на ту обставину, що позивачем було заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому еквіваленті, а тому є вимогою майнового характеру, а отже повинна бути оплачена судовим збором.

Представник третьої особи - Господарського суду Львівської області у поданій касаційній скарзі зауважує, що висновки апеляційного суду не узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19, від 28 листопада 2018 року у справі 761/11472/15-ц та від 04 серпня 2021 року у справі № 904/424/21.

Аргументом касаційної скарги представника третьої особи є також те, що на його думку відсутній висновок Верховного Суд щодо застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У поданому у квітні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Блонський М. А. просив касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Представник заявника зазначає, що відповідач та третя особа намагаються з незрозумілих для його причин всіма способами не дати суду першої інстанції розглянути справу, а позивачу отримати доступ до правосуддя.

Представник позивача зазначає, що позивач в повній мірі навела додаткові обґрунтування на підтвердження своїх позовних вимог. Міністерство юстиції України є органом з питань банкрутства, який безпосередньо відповідає за діяльність арбітражних керуючих. До цього органу позивач неодноразово надсилав скарги з приводу дій арбітражного керуючого, проте відповідач заходів з цього приводу не вживав та не реагував.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 27 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 463/3374/22 з місцевого суду.

11 квітня 2023 року справа № 463/3374/22 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З обставин цієї справи вбачається, що Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалою від 31 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 175-177 ЦПК України та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення заявнику її копії.

Залишаючи позовну заяву без руху місцевий суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам процесуального закону, зокрема, в порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позивач не зазначив у позовній заяві зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів у справі з урахуванням підстав і предмету позову. Крім того, в порушення вимог пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позивач не уточнив обставини, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, позивач не зазначив в чому конкретно полягає така шкода та якими фактичними доказами підтверджується її наявність. Крім того позивач посилався на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору, проте не довів факт заподіяння їй незаконними діями органу державної влади моральної шкоди, а таку обставину на час подачі позову судом не встановлено.

09 листопада 2022 року на виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, представник позивача - адвокат Блонський М. А. через підсистему «Електронний суд» подав клопотання в якому зазначив зміст позовних вимог та підстави звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, завданої органами державної влади, а також підстави для звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом.

Залишаючи позов ОСОБА_4 без розгляду, місцевий суд виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі про залишення скарги без руху, позивач не усунула.

Зокрема, заява про усунення недоліків від 08 листопада 2022 року ні за формою, ні за змістом не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України.

Місцевий суд зазначав, що крім того, як вбачається зі змісту ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року, позивачу слід було уточнити обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди - вказати, з яких міркувань виходила сторона позивача, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в чому конкретно полягає така шкода, та якими фактичними доказами підтверджується її заподіяння.

У поданому клопотанні сторона позивача перелічила лише факти душевних страждань без конкретизації обґрунтування розміру моральної шкоди. Крім того, позивач не сплатила судовий збір, визначений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року.

Відповідно до положень статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно зі статтею 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною першою статті 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з частиною тринадцятою статті 187 ЦПК України, позовна заява залишається без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд загальної юрисдикції за правилами позовного провадження самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М. А., поданої ним на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та правильно вказав, що заявник у визначений законом строк (10 днів) виконав вимоги ухвали, отже у місцевого суду не було підстав для висновку, що таку позовну заяву не може бути розглянуто судом.

За змістом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд апеляційної інстанції правильно зауважував, що місцевий суд, залишаючи без руху позовну заяву, а згодом її повертаючи, не врахував правил пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» на який посилалася позивач як на підставу її звільнення від сплати судового збору.

Отже правильним є його висновок про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до Міністерства юстиції України та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, тому позивач на підставі закону, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

Аргументи касаційний скарг про те, що висновки апеляційного суду не узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19, від 28 листопада 2018 року у справі 761/11472/15-ц та від 04 серпня 2021 року у справі № 904/424/21 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Ухвалою від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії з підстав несплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

У постанові від 28 листопада 2018 року у справі 761/11472/15-ц Верховний Суд зазначав, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Разом із тим за обставинами наведеної справи із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким частково було задоволено позов та стягнуто на користь ОСОБА_2 1 116 180 грн у відшкодування моральної шкоди зверталась Київська місцева прокуратура № 2, апеляційну скаргу якої було повернуто заявнику з підстав несплати судового збору.

Постановою від 04 серпня 2021 року у справі № 904/424/21 Верховний суд переглядав у касаційному порядку справу за позовом Кам`янської міської ради до Акціонерного товариства «Дніпроазот» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Кам`янської міської ради про внесення змін до пунктів 4.1 та 4.4.5 договору оренди земельної ділянки № 14037 від 01 липня 2015 року. У цій справі касаційний суд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій вказував, що у встановлені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року строки АТ «Дніпроазот» не усунуло недоліки зустрічної позовної заяви, а тому суд першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано повернув зустрічну позовну заяву АТ «Дніпроазот» на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Додатково Верховний Суд вказував, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, правовим висновкам Верховного Суду у наведених представниками заявників постановах висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать.

Інші доводи касаційних скарг спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржену постанову змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров