Рішення

від 31.07.2024 по справі 463/3374/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 463/3374/22 Провадження № 2/450/777/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кукси Д.А.

при секретарі Качмар М.З.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Господарський суд Львівської області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_4 про стягнення заподіяної моральної шкоди,-

суд постановив таке рішення:

підстава позову(позиціяпозивача): представник позивача звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 з позовом про стягнення з Державного бюджету України заподіяної діями органів державної влади моральної шкоди в розмірі 29254900,00 грн. В обгрунтування заявленого позову покликається на те, що з 19.03.2010 господарським судом Львівської області суддею Морозюк А.Я. було порушено справу №28/32 про банкрутство фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за заявою кредитора Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», який був чоловіком ОСОБА_5 , проживав з нею однією сім`єю. Процедура банкрутства тривала до 06.12.2019, у цей період позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 та така процедура накладалась на всю їхню сім`ю, оскільки чоловік не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю, отримувати дохід та забезпечувати сім`ю. крім цього в цій процедурі було введено арешт на все майно, що належало ОСОБА_4 , було протиправно вилучено майно і ОСОБА_5 , яке належало їй на праві спільної сумісної власності. В процесі процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 , вилучене майно виставлено на прилюдні торги та було ряд спроб його незаконного продажу. Процедура банкрутства має на меті для банкрута звільнення від неможливості погасити борги через таку процедуру та надання йому можливості «розпочати з початку». У випадку проведення процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 , позивач розраховувала, що така процедура надасть можливість їх сім`ї вийти з тяжкого фінансового стану, пов`язаного з неможливістю погашати свої зобов`язання по кредитам в результаті об`єктивних факторів, а саме фінансової кризи 2008-2009 та стрімкого зростання курсу іноземних валют. Але внаслідок процедури банкрутства було порушено її права та чоловіка, застосовано до них усі негативні наслідки процедури банкрутства. ФОП ОСОБА_4 з 2014 неодноразово звертався до суду з заявами та клопотаннями про закриття провадження та звільнення його від всіх заборгованостей, оскільки починаючи з 2012 строк ліквідаційної процедури, протягом якої така може здійснюватися сплив (ліквідаційна процедура не може тривати більше 12 місяців та може бути одноразово продовжена до 18 місяців). Господарський суд Львівської області всупереч цим вимогам закону ліквідаційнй процедуру не припинив та не закрив провадження у справі із звільненням боржника від всіх боргів. Натомість суд продовжував здійснювати ліквідаційну процедуру з перевищенням встановленого строку більше 18 місяців з 20.10.2010. Провадження у справі було закрито 06.12.2019 на підставі ухвали суду, якою задоволено клопотання ОСОБА_4 , який посилався на те, що процедура банкрутства була розпочата незаконно з порушенням процесуальних норм, які дають право на звернення з заявою кредитора, оскільки було порушено провадження на підставі вимог кредиторів, які носять особистий характер, а саме на основі споживчих кредитів. Однак суд виходив з того, що процедура банкрутства фізичної особи-підприємця може здійснюватися виключно за згодою такої фізичної особи. Оскільки ОСОБА_4 такої згоди не надав, то суд припинив провадження у справі. Однак суд не врахував, що згода боажника фізичної особи повинна бути наявна виключно на момент відкриття провадження, а тому процедура банкрутства повинна була здійснюватися і надалі. Факт припиненя провадження у справі про банкрутство мав певний юридичний наслідок для неї та її чоловіка, вони усвідомили, що їх сім`я внаслідок тривалої процедури банкрутства, яка тривала більше 10 років, зазнала втручання в особисті та майнові права, не принесла для них жодного позитивного результату, який вимагається законом. А тому в результаті здійснення такої процедури у позивача ОСОБА_5 виникли підстави для стягнення моральної шкоди з відповідачів. Першочергово до ОСОБА_4 було подано позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення боргу за договором кредиту на суму 140000,00 доларів США. Порушення 19.03.2010 господарським судом Львівської області суддею Морозюк А.Я. справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за заявою кредитора Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було наслідком наявності боргу за цим кредитом. Даний кредит був забезпечений іпотекою квартирою АДРЕСА_1 . Сума заборгованості за цим кредитом №010/08-3/3684/ станом на момент звернення з заявою про порушення справи про банкрутство становила 118836,97 доларів США. При цьому на момеент звернення з такою заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» вже отримав рішення Господарського суду Львівської області про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором в сумі 144136,52 долари США. Цим рішенням суду встановлено наявність підстав для звернення стягнення АТ «Райффайзен Банк Аваль» з ФОП ОСОБА_4 у зв`язку з простроченням останнім оплати заборгованості по кредиту. Виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором було забезпечено договором іпотеки, укладеним 23.04.2008 між позивачем і відповідачем, згідно якого було передано нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв.м, вартістю на дату посвідчення договору іпотеки 1017667 грн., зо за курсом НБУ становило 201518,22 доларів США. 21.01.2010 предмет іпотеки був реалізований на прилюдних торгах за ціною в 4 рази нижчою від його оцінки на момент надання цього майна в іпотеку. Реалізація предмета іпотеки відбувалася на прилюдних торгах установами, які віднесені до управління Міністерства юстиції України, тобто перебували в безпосередньому підпорядкуванні та віданні цією установи. Рішення господарського суду Львівської області не є рішенням суду в розумінні Закону України «Про іпотеку» на підставі якого здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки не стосувалося таких вимог та не містило відповідних реквізитів такого. А тому в органів юстиції не було підстав до звернення стягнення на предмет іпотеки та така дія була незаконна. Реалізований предмет іпотеки належав позивачу на праві спільної сумісної власності та його примусове відчуження з порушенням норм матеріального права заподіяло шкоду, пов`язану з порушенням його прав та інтересів. Позивач та її чоловік ОСОБА_4 , який надав в іпотеку дане майно, обгрунтовано очікували, надаючи в іпотеку майно, вартість якого є вищою загальну вартість кредиту вони розраховували на можливість погашення вимог по кредиту за рахунок цього майна. Тому сім`я Туліки вважала, що банк повинен був проводити стягнення боргу виключно за рахунок майна переданого в іпотеку, та після реалізації такого майна, обов`язок позичальника повинен був бути припинений. Протиправний продаж майна боржника за заниженою вартістю, в порушення норм закону УКкраїни «Про іпотеку» призвів до непогашення кондиту, збільшення суми заборгованості ОСОБА_4 і відповідно до наявності в банку підстав для звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Ці протиправні дії були зумовлені бездіяльністю Міністерства юстиції України як органу з питань банкрутства та органу, що забезпечує організацію примусового виконання рішень суду. Арбітражним керуючим Надлонком А.І. в процесі банкрутства були допущені порушення і на які Міністерство юстиції як орган з питань банкрутсва не звернув увагу та не вжив відповідних заходів. Підставою для звернення з заявою до суду для порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4 став кредитний договір на купівлю будинку, який по своїй правовій природі є споживчий кредитом і жодного відношення до здійснення підприємницької діяльності не мав та не має. Таке нерухоме майно використовувалося виключно для проживання ОСОБА_4 та для задоволення його особистих житлових та сімейних потреб, в той час не маючи жодного відношення до підприємницької діяльності. Ліквідатором всупереч вимогам ч.2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було неправильно включено до вимог 1 черги вимоги АТ «Райффайзен Банк» на суму 973,00 грн та на суму 2816369,31 грн. (вимоги забезпечені заставою) та ПАТ «Альфа-Банк» вимоги на суму 1567810,50 грн. (вимоги забезпечені заставою), до вимог 4 черги вимоги ПАТ «Райффайзен Банк» на суму 915371,35 грн. вимоги 6 черги взагалі не можуть існувати згідно вимог цієї статті. Законодавцем виключається можливість задоволення вимог кредитора-заставодержателя за вимогами не пов`язаними з підприємницькою діяльністю та виключається можливість включення до ліквідаційної маси і реалізації діквідатором предметів застави (іпотеки) за зобов`язаннями, не пов`язаними з підприємницькою діяльністю. Ліквідатор протиправно включив до ліквідаційної маси майно ОСОБА_5 та здійснював продаж всього майна без врахування наявної частки ОСОБА_5 у такому. До ліквідаційної маси було включено майно, яке не могло бути реалізоване в процедурі банкрутства, до кредиторських вимог ПАТ «Альфа-Банк» та АТ «Райффайзен Банк» фактично включено кредиторські вимоги не як до фізичної особи підприємця, а як до простої фізичної осби, зокрема у зв`язку з тим, що як застава по цим кредитам надавалось житло, яке перебувало у власності фізичної особи. 03.10.2014 на підставі ухвали господарського суду Львівської області від 16.09.2014 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , яка була скасована 28.01.2015 постановою Львіського апеляційного господарського суду. Проте з 03.10.2014 по 2017 ФОП ОСОБА_4 значився як припинений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і процедура банкрутства не могла здійснюватися, проте ОСОБА_6 продовжував виконувати функції ліквідатора. Ліквідатор здійснював ліквідаційну процедуру понад встановлений законом строк її тривалості та виключно в інтересах кредиторів, чим заподіяно шкоду сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Ліквідаційна процедура щодо її чоловіка повинна була закінчитися через 18 місяців з моменту її початку 20.10.2010, однак тривала до 06.12.2019. Дані порушення арбітражного керуючого не знайшли жодного відклику з боку органів юстиції як контролюючих органів в результаті чого процедура банкрутства тривала понад встановлений законом строк та заподіяла шкоду сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Арбітражний керуючий Надлонок А.І, уклав договір з АТ «Райффайзен Банк» згідно якого ліквідатор отримував кошти за свою роботу арбітражного керуючого в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 безпосередньо від цього кредитора без затвердження умов оплати рішенням суду.відомості про вчинення порушення в процедурі банкрутства неодноразово доволилися до відома відповідача, проте жодні заходи ним не вживалися. 28.02.2020 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) своїм листом повідомило про відсутність підстав для проведення перевірки арбітражного керуючого та відмовило в цьому; згідно відповіді на звернення від 15.03.2021 Міністерство юстиції України відмовило у проведенні перевірки діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. з приводу допущених ним порушень під час здійснення діяльності в процесі банкрутства ФОП ОСОБА_4 , листом від 22.12.2021 Міністерством юстиції України було повторно відмовлено у проведенні перевірки діяльності арбітражного керуючого. Щодо підстав стягнення моральної шкоди з господарського суду, то позивач вважає такими допущені порушення з боку арбітражного керуючого Надлонка А.І. в процедурі банкрутсова, які не були усунені судом, який наділений широким колом повноважень для унеможливлення порушень прав людини. Крім того, моральна шкода була заподіяна тривалістю процедури банкрутства. Заподіяна їй моральна шкода полягає у дешевних стражданнях, яких вона зазнала будучи незаконно втягнута у процедуру банкрутства її чоловіка, незаконним вилученням її майна, його незаконному продажу, збиранню щодо неї інформації, здійнення цього провадження більше 10 років. За весь період з 2010 по 2019 вся ця процедура та тиск з боку кредторів на сім`ю позивача наклав значний відбиток на їхнє життя, яке суповоджувалося постійними стресами та переживаннями. Будучи обмеженими в засобах для існування, коли підприємницька діяльність чоловіка припинена та він не може нею займатися, абсолютно все майна сім`ї вилучене, арештоване та виставляється на продаж на прилюдних торгах, вона зазнала значних душевних страждань і переживань. В результаті таких постійних стресів погіршився стан здоров`я її батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 через проблеми з серцем, які зумовлені проблемами з триванням процедури банкрутства та арештом майна. Верховний суд вказував на затягування строків розглдяу справи та необхідність суду переглянути законність дій ліквідатора в процедурі банкрутства. Вказаних дій відповідач та третя особа не вчинили. В результаті порушень прав та інтересів позивача, їй була заподіяна моральна шкода, яку оцінює в сумі 29254900,00 грн.

02.08.2022 представник позивача подав відповідь на відзив Державної казначейської служби України у якому вказав, що позивач саме як відповідача зазначив державу Україна. Процедура банкрутства була розпочата та здійснювалась господарським судом Львівської області, який є державною установою, яка виконує функції від імені держави України. Оскільки позивач вважає, що державою в результаті дій її державних органів завдано їй моральної шкоди, то господарський суд Львівської області залучений до справи як третя особа, оскільки саме в результаті здійснення процедури банкрутства ОСОБА_4 у позивача і виникли підстави для стягнення моральної шкоди. Господарський суд Львівської області не може бути відповідачем по справі, що відповідає правовому висновку Верховного суду в постанові №636/5534/15, а тому такий залучений до участі у справі як третя особа. Крім того зазначив факти заподіяння моральної шкди, які вказані в позовній заяві та вказав, що позивач визначила розмір моральної шкоди в тій сумі, яку вона вважає відповідатиме її моральним та душевним стражданням і підлягає компенсації; якщо відповідачі вважають що такий розмір шкоди є завищеним, то вони можуть навести свій розмір, який вони вважають компенсує позивачу моральну шкоду.

Щодо відзиву на позовну заяву та пояснення органів юстиції, то ОСОБА_5 участі в справі про банкрутство не брала, а тому обставини встановлені в цій справі не мають преюдиційного значення для неї. Безпосередньо підстави заподіяння моральної шкоди зазначені в позовній заяві, і твердження відповідача, що вони відсутні є необґрунтованим. Міністерство юстиції України є органом з питань банкрутства, на який покладено ряд функцій і повноважень в цій сфері. Міністерство юстиції України є державним органом з питань банкрутства. При Міністерстві юстиції України як державному органі з питань банкрутства утворюється Кваліфікаційна комісія арбітражних керуючих. Мінюст в межах своїх повноважень здійснює виконання завдань, покладених на Міністерство, щодо забезпечення реалізації державної політики з питань банкрутства, зокрема, здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих, перевірку організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства; та здійснює інші організаційні функції щодо діяльності арбітражних керуючих. Порушення, які були допущені в процедурі банкрутства, вчинені арбітражним керуючим, проте Міністерство юстиції та його органи таких порушень не виявили та їх не усунули в результаті неодноразових звернень. Як наслідок, настали обставини, що спричинили позивачу моральну шкоду. Позивач відповідачем по справі вважає державу Україна, органи і установи якої через свої дії, рішення та бездіяльність спричинили порушення прав позивача і відповідно заподіяння їй моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.

Позиція відповідачів:

26.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної казначейської служби України, згідно якого Казначейство відповідно до наданих повноважень здійснює виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (в тому числі і виконання рішень про стягнення коштів для відшкодування (компенсації) відповідної шкоди. Державна казначейська служба України є юридичною особою, має самостійний коштирис видатків і здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Державну казначейську службу України і не несе відповідальності за протиправні дії чи бездіяльність фізичних осіб, а відшкодування шкоди, завданої останніми, здійснюється з врахуванням норм ЦК України. Держава бере участь у справі як співвідповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Казначейство жодлних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним, жодної шкоди позивачу не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Вважає, що Казначействобезпідставно має статус відповідача у справі, може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на те, що на органи Казначейства покладено функції з виконання судових рішень по даній категорії справ. Крім того, дії/бездіяльність посадових осіб органів державної влади не визнано незаконними, а тому відсутні будь які правові підстави для відшкодування моральноїх шкоди, розмір якої в позовній заяві необгрунтовано завищено. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Позивач на думку відповідача не підтвердила факт заподіяння їй моральної шкоди, не підтвердила протиправність (незаконність) діяння відповідачів, не навела причинно-наслідкового зв`язку між порушеними життєвими зв`язками і стосунками та діями відповідачів. Не зрозуміло з чого виходила позивач при оцінці заподіяної моральної шкоди, її розмір не обгрунтований, відсутні належні ддокази її завдання. А тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

28.07.2022 до суду надійшов відзив Міністерства юстиції України, у якому зазначається, що Господарським судом Львівської області було встановлено преюдиційні обставини, а саме в ухвалі Господарського суду Львівської області від 06.12.2019 у справі №28/32, зазначено: «Клопотання ОСОБА_4 від 19.09.2019 задовольнити. Припинити процедуру ліквідації Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Худоногової Людмили Юріївни. Провадження у справі №28/32 закрити». У даній ухвалі вказувалося, що станом на дату подання ОСОБА_4 вказаного клопотання господарським судом не приймались рішення щодо припинення провадження у даній справі. А тому провадження у справі №28/32 не було припинено, підприємницька діяльність не припинена, а внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 з 28.01.2015 такою, що не відповідає дійсності та є недостовірною. Крім того, в ухвалі суд зазначив, що з клопотання ОСОБА_4 , не вбачається наявності жодного порушення з боку арбітражних керуючих Надлонка А.І. та ОСОБА_8 . Більше того, заявником навіть не зазначається чи він звертався до правоохоронних органів з заявою (повідомленням) про вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення. До боржника судові процедури застосовувались у відповідності до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013, що свідчить про недостовірність обставин, зазначених позивачкою в позовній заяві та вільне тлумачення та розуміння змісту. Встановлені обставини та досліджені докази у вказаному вище судовому рішенні, а також ряду інших, на які посилається позивачка, є підтвердженням у встановленні фактів і немає необхідності піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Позивачка просить стягнути з Державного бюджету України заподіяну органами державної влади моральну шкоду в розмірі 29254900,00 грн., однак не конкретизує зміст позовних вимог до кожного з відповідачів. Доказів завдання позивачці моральної шкоди з боку Міністерства юстиції України не доведено і не надано, не наведено доводів з яких ОСОБА_9 виходила при визначенні розміру цієї шкоди. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.08.2022 подано заперечення на відповідь на відзив у якій представник відповідача зазначає, що дії Міністерства юстиції не визнані незаконними, а рішення Господарського суду Львівської області не визнані неконституційними. Виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він має можливість оскаржити ухвалені у цих справах судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі. Позивачка не надала жодного доказу неправомірних дій чи рішень Міністерства юстиції, Господарського суду Львівської області, вчинених в ході розгляду справи про банкрутство ОСОБА_4 , не навела в позовній заяві ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім дій, які здійснювалися у провадженні про визнання банкрутом ОСОБА_4 при визначенні розміру моральної шкоди не надано жодного доказу чи будь якого підтвердження, з якого можна було б встановити дійсність вказаної суми, яку позивач брала для розрахунку, як і саме заподіяння моральної шкоди.

У суді представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

У поясненнях третьої особи Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), зазначено, що позивачка у позовній заяві невірно визначилась із складом учасників справи, зокрема, третьою особою. У позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини, ціна стягнення моральної шкоди є явно завищеною, а обгрунтований розрахунок суми, що стягується, взагалі відсутній, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того представник просила поновити строк на подання пояснень третьої особи щодо позову у зв`язку з введенням воєнного стану, частими повітряними тривогами, надмірною завантаженістю працівників відділу судової роботи та міжнародно правової допомоги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

В судовому засіданні представник третьої особи просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

У поясненнях третьої особи Господарського суду Львівської області вказується, що причинами тривалого розгляду справи №28/32 стали як сама поведінка боржника ОСОБА_4 , яка була недобросовісною, а також оскарження ним судових рішень та тривалість дій щодо розпорядження майном. Причиною банкрутства ФОП ОСОБА_4 стало невиконання ним узятих на себе кредитних зобов`язань за кредитними договорами. Заявлені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредиторські вимоги в розмірі 948794,40 грн. виникли за кредитним договором № 010/08-3/3684в від 23.04,2008, укладеним безпосередньо з ФОП ОСОБА_4 , про що кредитором зазначено у заяві про порушення справи про банкрутство та зафіксовано ухвалою суду від 29.04.2010, решта кредиторських вимог в розмірі 3445353,95 грн. виникло за кредитним договором № 014/7299/74/55832 від 11.03.2008, укладеним з громадянином ОСОБА_4 , про що кредитором зазначено у заяві № 02-06-02/15-2078 від 09.06.2010 про збільшення вимог кредитора. Вимоги ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 2251612,52 грн. виникли за кредитним договором № 490022803 від 25.01.2007 та кредитним договором № 800002153 від 11.10.2007, укладеним з ОСОБА_4 , про що кредитором зазначено у заяві № 33922-102-6/6 від 23.06.2010. Наявне у ОСОБА_4 майно передане ним у заставу та іпотеку, як фізичною особою. Недобросовісна поведінка, а саме не виконання ФОП ОСОБА_4 і ним же, як громадянином, своїх фінансових зобов`язань та наведення надуманих причин щодо їх не виконання не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку щодо повернення отриманих ним кредитних коштів. Судами України не були встановлені факти неправомірності чи незаконності порушення провадження справи про банкрутство. Передача майна в іпотеку та заставу відбувалась зі згоди другого з подружжя - дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , що свідчить про згоду позивачки на прийняття нею як і її чоловіком зобов`язань за кредитними договорами, а отже і відповідно наслідків, які наступили у зв`язку із їх невиконанням. Провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 порушено ухвалою суду від 19.03.2010. Постановою суду від 20.10.2010 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І. За період з моменту порушення провадження у даній справі по дату введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства 21.10.2019, до боржника судові процедури застосовувались у відповідності до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013). У поданому 19.09.2019 суду клопотанні ОСОБА_4 просив закрити провадження у справі № 28/32 на підставі п. 1 та п. З ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку зі встановленням під час розгляду справи на стадії ліквідаційної процедури обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження. На думку заявника, доказами таких обставин є те, що заявлені кредиторські вимоги як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», так і AT «Альфа-Банк» про повернення кредитних коштів є вимогами, які не стосуються підприємницької діяльності ОСОБА_4 , а були отримані боржником для споживчих потреб. Представники кредиторів та ліквідатор проти закриття провадження у даній справі заперечили. У зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства та згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно де положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. А тому господарським судом при розгляді даної справи застосовувалися положення Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Таким чином, можливість здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця можливе лише за наявності згоди боржника. У даній справі боржником подано клопотання про закриття провадження у справі, що свідчить про відсутність згоди боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на здійснення провадження у справі про його неплатоспроможність. Враховуючи наведене, провадження у даній справ, судом закрито. Водночас суд відхилив доводи боржника з покликанням на норму п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки ухвала від 19.03.2010 про порушення провадження у даній справі та постанова господарського суду від 20.10.2010 про визнання боржника банкрутом, при прийнятті яких суд керувався Законом України «Про відновлення платоспроможності боржник; або визнання його банкрутом», набрали законної сили. Ухвала суду від 06.12.2019 у справі № 28/32 набрала законної сили. Позивачем не були вичерпані засоби для оскарження судових рішень в межах національного законодавства та системи правосуддя; позивач безпідставнао заявила про заподіяння їй моральної шкоди, тим більше, що банкрутства стосувалось її чоловіка, тобто не її безпросередньо. Сам же ОСОБА_4 таких страждань не зазнав, хоча саме ОСОБА_4 усвідомлюючи наслідки отримував від банків кредитні кошти та відповідно зобов`язувався їх повернути у визначений договорами строк. Факт перебування позивачки з ОСОБА_4 у шлюбі чи спільному проживанні автоматично не призводить до причинно-наслідкового зв`язку із спричиненням позивачці моральної шкоди, адже кредитні кошти отримувались саме чоловіком позивачки і подальші його дії щодо неповернення кредитів, а відтак і судові процедури вказують на те, що не суд завдав їй моральну шкоду - а неправомірні дії її чоловіка з кредитними коштами. Борги залишаються не погашеними. Спроби позивачкичерез судовіпозови досудів іншоїюрисдикції переглядатиабо ставитипід сумнісудові рішенняГосподарського судуЛьвівської області,що набрализаконної силиу справі№ 28/32,перебувають поза«правовим полем»та такими,що суперечатьзагальним принципамздійснення судочинствав Україні.Крім того,рішенням Галицькогорайонного судум.Львова від10Л0.2023у справі№ 461/3526/22провадження №2/461/892/23відмовлено взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_4 про стягненняз Державногобюджету Українина користь ОСОБА_4 заподіянудіями органамидержавної владиморальну шкодув розмірі 1462745000,00 грн. Вважає дану справу зловживанням правами та спробою затягування вирішення питання щодо повернення коштів, узятих ОСОБА_4 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 та 010/08-3/3684в від 23.04.2008. А тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

В судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги заперечив з вищевикладених підстав та зазначив, що майно позивачки не було реалізовано під час процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 .

Позиція третьої особи на стороні позивача:

02.08.2022 до суду надійшло пояснення ОСОБА_4 про підтримання позовних вимог, у яких заначається, що відносно нього чоловіка позивача була введена процедура банкрутства, яка тривала більше 10 років, яка призвела до накладення арешту на все спільне майно, яке виставлялося на продаж на прилюдних торгах, позивач зазнала порушення її прав в результаті такої процедури банкрутства, та інші порушення, які вказані у позові. Моральна шкода була завдана незаконними діями та бездіяльністю Міністерства юстиції України та Господарським судом Львівської області, однак згідно позиції ВСУ не дозволяється зазначати суд у якості відповідача, тому відповідачем було залучено Державу Україна в особі Державної казначейської служби України. Вважає, що позивач просить відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями чи бездіяльністю державних органів, а не збагатити її.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги ОСОБА_5 та зазначив, що на даний час не перебуває у шлюбі; а також вказав, що борги за кредитними зобов`язаннями на даний час не погашені.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

18.05.2022 ухвала судді Личаківського районного суду м.Львова про передачу цивільної справи за підсудністю; 28.06.2022 ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області про відкриття загального позовного провадження; 26.07.2022 заява Господарського суду Львівської області про роз`яснення ухвали від 28.06.2022; 26.07.2022 відзив Державної казначейської служби на позовну заяву; 28.07.2022 відзив Міністерства юстиції на позовну заяву; 28.07.2022 пояснення третьої оосби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на позов; 29.07.2022 ухвала про роз`яснення ухвали від 28.06.2022; 02.08.2022 пояснення третьої соби ОСОБА_4 ; 02.08.2022 відповідь на відзив; 09.08.2022 заперечення відповідача Міністерства юстиції на відповідь на відзив; 06.09.2022 заява про залишення позову без руху; заперечення сторони позивача на заяву; 15.09.2022 заява відповідача Міністерства юстиції в порядк ст. 182 ЦПК України; 31.10.2022 ухвала про залишення позовної заяви без руху; 09.11.2022 заява представника позивача; 22.11.2022 ухвала про залишення позову без розгляду; 29.11.2022 апеляційна скарга на ухвалу від 22.11.2022; 31.01.2023 постанова Львівського апеляційного суду, якою скасовано ухвалу від 22.11.2022 та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції; 13.03.2023 касаційна скарга; 07.09.2023 постанова Верховного Суду; 26.09.2023 повернення справи до Пустомитівського районного суду Львівської області; 23.10.2023 клопотання представника відповідача Міністерства юстиції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 24.10.2023 клопотання третьої особи Господарського суду Львівської області про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; 26.10.2023 пояснення Господарського суду Львівської області; 30.10.2023 ухвала про витребування доказів; 15.01.2024 ухвала про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду; 20.05.2024 клопотання представника позивача про дослідження окремих аркушів справи про банкрутство; 18.07.2024 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі наведеної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Приписами ст.1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведені статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Позивач ОСОБА_5 свої позовні вимоги обгрунтровує порушеннями, на її думку, проведення процедури банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у Господарському суді Львівської області з 19.03.2010 по 06.12.2019 за заявою кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль», який був чоловіком ОСОБА_5 , проживав з нею однією сім`єю.

Як зазначили учасники справи, доводи ОСОБА_4 щодо порушень відносно нього, як фізичної особи-підприємця, під час процедури банкрутства, внаслідок чого йому була завдана шкода, неодноразово були предметом розгляду судами.

Згідно із ч.4, ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як зазначено стороною позивача, було порушено її права саме як дружини ОСОБА_4 під час процедури банкрутства його фізичної особи-підприємця.

Рішенням Галицького районного суду від 10.10.2023 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління ДПС у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України»,Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області,про стягнення заподіяної моральної шкоди. Дане рішення набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного суду від 14.05.2024.

ОСОБА_4 обґрунтовував свої вимоги саме проведенням відносно нього процедури банкрутства, як фізичної особи-підприємця у Господарському суді Львівської області з 19.03.2010 по 06.12.2019, а також незаконним впливом на нього з боку державних органів влади в інтересах кредиторів, пов`язаних з процедурою банкрутства.

У рішенні Галицького районного суду від 10.10.2023 вказано про те, що не підтверджено заподіяння позивачу ОСОБА_4 моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) державними органами, їх посадовими особами і структурними підрозділами, та їх вини в заподіянні цієї шкоди. Обґрунтування позивачем своїх позовних вимог, фактично свідчить про незгоду із прийнятими рішеннями в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства за його позовами, а також відповідями на численні звернення, скарги та заяви в ході провадження про банкрутство його, як фізичної особи-підприємця, якими не встановлено порушення прав позивача ОСОБА_4 , відтак відсутні підстави для компенсації позивачу моральної шкоди за рахунок держави.

Як вбачається з матеріалів справи №28/32, яка розглянута Господарським судом Львівської області, встановлені такі обставини.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2010 прийнято до розгляду заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

У зазначеній заяві банку вказано, що 23.04.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ФОП ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №010/08-3/3684/в. Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки, однак, починаючи з вересня 2008 року, боржником порушувалися умови кредитного договору. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 з ФОП ОСОБА_4 стягнуто відповідну заборгованість. 11.02.2010 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки в боржника відсутнє майно, яке б перебувало в заставі та на яке можна було б звернути стягнення. Вищенаведені обставини, а також загальний розмір заборгованості, зумовили звернення банку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2010 у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких кредитор першої черги - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Загальна сума вимог даного кредитора: 973 грн (судові витрати та витрати на публікацію оголошення), 2816369,31 грн (вимоги, забезпечені заставою).

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2010 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

В ході ліквідаційної процедури арбітражним керуючим вчинялись дії щодо інвентаризації майна банкрута, організації проведення оцінки вартості майна, подавались оголошення щодо продажу майна. В процесі ліквідаційної процедури встановлено відсутність майнових активів, на які можна було б звернути стягнення та погасити боргові зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 затверджено звіт ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 , звільнено ФОП ОСОБА_4 від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948 794,40 грн, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 та припинено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 , скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.09.2014, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора, справу про банкрутство ФОП ОСОБА_4 надіслано Господарському суду Львівської області для розгляду на стадії судової процедури ліквідації.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2015 припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ «Альфа-Банк» на суму 2251612,52 грн, а також виключено з ліквідаційної маси боржника транспортний засіб марки «TOYOTA Corolla», 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , та земельну ділянку в с. Бартатів Городоцького району Львівської області площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029; припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 3 445 353,95 грн та розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ФОП ОСОБА_4 ; звільнено ФОП ОСОБА_4 від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2798,22 грн, Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948794,40 грн; припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 ; провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 02.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про зменшення розміру вимог кредитора у справі про банкрутство та клопотання ПАТ «Альфа-Банк» про припинення провадження в частині грошових кредиторських вимог банку в сумі 2251612,52 грн та виключення з ліквідаційної маси боржника транспортного засобу марки «TOYOTA Corolla», 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , та земельної ділянки в с. Бартатів, Городецького району, Львівської області площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029 відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 21.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 залишено без змін.

Ухвалою суду від 01.08.2017 у задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 11.05.2016 відмовлено, у задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 27.09.2017 відмовлено, клопотання арбітражного керуючого Надлонка А.І. від 19.07.2017 за № 01-21/02-01/188 задоволено, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Надлонка А.І. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень арбітражного керуючого з моменту призначення у справі № 28/32, затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Надлонка А.І. у розмірі 1 236 742,00 грн за весь період з 2010-2016 р.р., заяву арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. від 30.05.2017 за № 182/01-09 задоволено, ліквідатором ФОП ОСОБА_4 призначено арбітражного керуючого Худоногову Л.Ю., розгляд справи відкладено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2019 заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк».

Ухвалою суду від 30.10.2019 заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2019, яку залишено без змін ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року та, відповідно, залишено без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 , клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено; здійснено заміну кредитора управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області на правонаступника Городоцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області; здійснено заміну кредитора Городоцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Цією ж ухвалою заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» та заяву АТ «Кристалбанк» задоволено; здійснено заміну кредитора АТ «Кристалбанк» на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2019, прийнято відмову арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. від клопотань від 29 січня 2018 року за № 195/01 та від 05 березня 2018 року за № 298/01 про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди, відшкодування витрат, понесених ліквідатором за період виконання нею повноважень ліквідатора із закриттям провадження в частині розгляду вказаних клопотань. У задоволенні клопотання боржника від 13 березня 2018 року про винесення окремої ухвали щодо арбітражних керуючих Надлонка А. І. та ОСОБА_8 відмовлено. Заяву арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. від 11 листопада 2019 року за № 249/02 задоволено. Клопотання ОСОБА_4 від 19 вересня 2019 року задоволено. Припинено процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_4 та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. Провадження у справі № 28/32 закрито.

В поданому клопотанні ОСОБА_4 просив закрити провадження у справі № 28/32 на підставі пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з встановленням під час розгляду справи на стадії ліквідаційної процедури обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження. На думку заявника, доказами таких обставин є те, що заявлені кредиторські вимоги як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», так і АТ «Альфа-Банк» про повернення кредитних коштів є вимогами, які не стосуються підприємницької діяльності ОСОБА_4 , а були отримані боржником для споживчих потреб.

У зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства та згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Саме з цієї підстави господарський суд припинив процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_4 та закрив провадження у справі № 28/32.

При закритті провадження у справі у зв`язку із вказаною обставиною, судом відхилено доводи боржника з покликанням на норму п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки ухвала від 19.03.2010 про порушення провадження у даній справі та постанова господарського суду від 20.10.2010 про визнання боржника банкрутом, при прийнятті яких суд керувався Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», набрали законної сили.

Вищевказана ухвала Господарського суду Львівської області від 06.12.2019, якою закрито провадження у справі № 28/32, набрала законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 оскаржувались інші судові рішення в ході розгляду Господарським судом Львівської області справи №28/32, зокрема які були також предметом перегляду Верховним Судом. Разом з тим, в ході перегляду таких не встановлено порушень чинного законодавства України щодо здійснення процедури банкрутства.

Порушення процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 було також предметом судового розгляду Сихівським районним судом м.Львова цивільної справи №464/590/21 за позовом ОСОБА_5 (дружини ОСОБА_4 ) до ОСОБА_6 , АТ«Райффайзен Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення заподіяної моральної шкоди. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 08.10.2021 відмовлено у задоволенні позову у даній справі. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14.02.2022 зазначене рішення першої інстанції від 08.10.2021 залишено без змін.

Даними рішеннями також було встановлено, що в ході провадження справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4 , жодного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було реалізовано, відтак завдання позивачці моральної шкоди фактом продажу її майна, яке незаконним чином вилучене ліквідатором та виставлене на торги, суди не прийняли до уваги.

Як встановлено судом, належне позивачці майно (1/2 ідеальна частина автомобіля ТОYОТА СОRОLLА реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2006, та 1/2 ідеальна частина земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029, що розташована на території Бартатівської сільської ради (за межами с. Бартатів) Городоцького району, Львівської області) не було реалізоване під час здійснення процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 .

Доказів реалізації майна позивачки в ході процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 суду надано не було: як і не представлено доказів неправомірності реалізації предмету іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ) на прилюдних торгах 21.01.2010.

Як зазначила представник відповідача Міністерства юстиції та не заперечив представник позивачки, діяльність арбітражного керуючого Надлонка А.І. під час ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_4 неодноразово була предметом перевірок здійснених відповідачем, однак жодних порушень виявлено не було.

Зокрема, за зверненням ОСОБА_4 від 19.02.2020 щодо дій арбітражного керуючого Надлонка А.І. під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 було надано відповідь від 28.02.2020 №3201/0/1-20/05-14 у якій роз`яснено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2010 порушено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 (у відповідності до ст.ст. 47-49 Закону в редакції до 19.01.2013), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І. Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2010 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_6 . Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв до 19.01.2013, до повноважень ліквідатора входило: виявляти майнові активи боржника, включати їх до ліквідаційної маси та проводити їх реалізацію з метою погашення вимог кредиторів. Згідно з поясненням арбітражного керуючого від 26.02.2020 № 01-20/1 ліквідатору ФОП ОСОБА_4 не було передано жодних правовстановлюючих документів на майнові активи боржника, які включені у ліквідаційну масу при банкрутстві. З метою проведення реалізації майна боржника, яка станом на 2010-2012 роки передбачала надання торгівельній організації, нотаріусу правовстановлюючий документ на майнові активи, що підлягають продажу, арбітражним керуючим виготовлено правовстановлюючий документ на майно боржника (житловий будинок АДРЕСА_2 ), який перебував на той момент у іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». У зв`язку з тим, що витрати арбітражного керуючого відшкодовувалися не в повній мірі, а витрати, пов`язані з іпотечним майном у повному обсязі покладаються на забезпеченого кредитора з метою проведення оцінки іпотечного майна та виготовлення технічного паспорта на дане майно, арбітражним керуючим Надлонком А.І. передано оригінал дублікату правовстановлюючого документа на майно боржника (житловий будинок АДРЕСА_2 ) представнику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (забезпечений кредитор у справі). В поясненні арбітражного керуючого зазначено, що у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 не було реалізовано жодних активів ФОП ОСОБА_4 . Також у своїх поясненнях арбітражний керуючий зазначив, що передасть позивачу згідно з актом приймання-передачі оригінал дублікату договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 .

Також ОСОБА_4 скеровував до Міністерства юстиції України заяву від 10.02.2021, в якій останній просив провести повторну перевірку діяльності ОСОБА_6 як арбітражного керуючого у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 . У відповідь на таке звернення, Міністерство юстиції України надало відповідь № 1116/Т-4627/21 від 15.03.2021, в якій зазначається, що відповідно до частин першої та третьої статті 20 Кодексу України з питань банкрутства контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства або саморегулівною організацією арбітражних керуючих. Державний орган з питань здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих шляхом проведення планових та позапланових перевірок у встановленому ним порядку. Позапланові виїзні та невиїзні перевірки проводяться за зверненням фізичних чи юридичних осіб, якщо з таких звернень випливає необхідність здійснення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих врегульовано Порядком здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 № 3928, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2019 за № 1228/3419. Пунктом 6 розділу ІІ Порядку здійснення контролю передбачено, що підстава для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних чи юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність такого контролю. Вказано, що за результатами звернень позивача вживалися заходи реагування за діяльністю арбітражного керуючого Надлонка А.І. під час виконання ним відповідних повноважень у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 . Так, на виконання доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства від 11.09.2017 № 1181/22482-0-32-17/9.4, Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області у строк з 18.10.2017 по 20.10.2017 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. з питань, порушених позивачем у зверненні від 22.08.2017 № б/н. За результатами проведеного позапланового заходу контролю, Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 20.10.2017 № 22 та акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 24.10.2017 № 22, яким порушень в діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 не виявлено. Також зазначено, що на виконання доручень Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 05.04.2018 № 345/Т-5917/9.3.1 Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області витребувано і проаналізовано пояснення арбітражного керуючого Надлонка А.І. в результаті чого, порушень в його діяльності не виявлено.

На звернення ОСОБА_10 від 29.11.2021 б/н щодо банкрутства ФОП ОСОБА_4 його було повідомлено про відсутність об`єктивних підстав для проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Надлонка А.І. з питань, порушених у зверненні, у зв`язку з наявністю ухвали Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 про припинення повноважень арбітражного керуючого Надлонка А.І. у справі № 28/32 та ухвали від 06.12.2019 про закриття провадження у справі № 28/32.

Крім того рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 08.10.2021, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , Акціонерного товариства«Райффайзен Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення заподіяної моральної шкоди.

Таким чином покликання позивачки на порушення її прав арбітражним керуючим Надлонком А.І. під час ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

А тому безпідставними є посилання позивачки на порушення її прав Міністерством юстиції як державним органом з питань банкрутства.

Крім того, як зазначив третя особа ОСОБА_4 , на даний час позивачка не перебуває з ним у шлюбі.

Однак стороною позивача жодних дани щодо розірвання шлюбу не надано, а долучено лише копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 05.03.2005.

В обґрунтування моральної шкоди позивач покликається також на те, що внаслідок постійних стресів і страждань, які були викликані процедурою банкрутства її чоловіка та арештом майна, які переживала вона та внаслідок яких також погіршився стан здоров`я її батька ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 через проблеми з серцем. Саме ці проблеми були зумовлені проблемами з триванням процедури банкрутства та арештом майна. Однак жодних доказів наявності причинового зв`язку між настанням таких наслідків сторона позивача суду не представила.

Відповідно до ч.1-ч.4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту спричинення їй моральної шкоди незаконними діями відповідачів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючисьст. ст.2,10, 12,141, 258, 259,263-265ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні позову ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Господарський суд Львівської області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_4 про стягнення заподіяної моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Відповідачі: Міністерство юстиціїУкраїни,код ЄДРПОУ00015622, 01001, м.Київ, вул. Городецького, 13.

Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код 37567646, 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6.

Треті особи: Господарський суд Львівської області, код 03499974, 79014, м.Львів, вул. Личаківська, 128.

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), код 43317547, 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 09.08.2024.

СуддяД. А. Кукса