Рішення

від 11.09.2023 по справі 520/17394/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2023 р. № 520/17394/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИСОЛ" (просп. Гагаріна, буд. 215,м. Харків,61001) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНИСОЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023.

2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000239 від 09.05.2023.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНИСОЛ» (Код ЄДРПОУ 42171484, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 215) сплачену суму судового збору у розмірі 3 934,45 грн. та суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9240,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківська митниця (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16 Б, код ЄДРПОУ ВП: 44017626).

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000239 від 09.05.2023 є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 25.07.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000239 від 09.05.2023 є такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

02.08.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2022 між ZHANGZHOU J.Z. COMMERCE CO., LTD (Постачальником) та ТОВ «ЮНИСОЛ» (Покупцем) було укладено контракт № 1810, відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник передає у власність Покупця Товар, кількість, асортимент (номенклатура), якого узгоджується сторонами в Інвойсах.

У Комерційному інвойсі №JZE230103 від 07.03.2023 вказано, що поставляється наступний товар NONWOVEN SHEET (Нетканий синтетичний матеріал 100% поліестер, у листах, щільністю більше 150г/м2, без покриття):

0.80ММ/1.00Мх1.50М у кількості 5000 sheets /листів, вартість за одиницю 0.96 дол. США, загальна вартість 4800,00 доларів США

1.00ММ/1.00Мх1.50М у кількості 2000 sheets /листів, вартість за одиницю 1.11 дол. США, загальна вартість 2220.00 дол. США

1.20ММ/1.00Мх1.50М у кількості 3000 sheets /листів, вартість за одиницю 1.28 дол. США, загальна вартість 3840,00 дол. США

1.40ММ/1.00Мх1.50М у кількості 2000 sheets /листів, вартість за одиницю 1.53 дол. США, загальна вартість 4590,00 дол. США.

Загальна вартість поставленого товару за комерційним інвойсом №JZE230103 від 07.03.2023 -15 450.00 доларів США.

Відповідно до п. 3.2 Контракту Товар поставляється Постачальником на умовах EXW Китай, у відповідності до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки не передбачені сторонами в Інвойсі.

У пункт 3.2 Контракту внесено зміни додатковою угодою б/н від 29.10.2022 та викладено пункт 3.2 у наступній редакції: «Товар поставляється Постачальником на умовах FOB-Xiamen, China, у відповідності до міжнародних правил тлумачення термінів

«Інкотермс» в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки не передбачені сторонами в Інвойсі».

Комерційний інвойс №JZE230103 від 07.03.2023 також містить умову поставки товару на умовах FOB-Xiamen, China.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціна Товару вказується в Інвойсах на кожну окрему партію Товару.

Відповідно до пункту 2.8 Контракту умови оплати прописані в інвойсі або передплата 100% вартості до відвантаження.

Специфікація до контракту №JZE230103 від 07.03.2023 до Контракту № 1810 від 18.10.2022 містить наступні умови: умови постачання: FOB-Ксямен, Китай; термін постачання: Не пізніше 90 днів після відправлення попередньої оплати; умови сплати: Попередня сплата до 100%, остаточний розрахунок не пізніше 90 днів після постачання товару.

Вартість товару вказана в специфікації 15450,00 доларів США.

На виконання умов Контракту № 1810 від 18.10.2022р. покупцем 06.01.2023 було сплачено грошові кошти у сумі 15450,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою за 06.01.2023.

Постачальником було здійснено поставку товару відповідно до комерційного інвойсу №JZE230103 від 07.03.2023 на загальну суму 15450,00 дол.США.

Відповідно до умов поставки FOB-Ксямен, Китай, продавець здійснив митне оформлення товару на території Китаю.

Зазначене підтверджується митною декларацією країни відправлення (Китаю) за №370820230000096898 від 08.03.2023р. Митна декларація країни відправлення (Китаю) за №370820230000096898 від 08.03.2023р також є документом, що підтверджує митну вартість товару та заповнена продавцем товару (китайською компанією ZHANGZHOU J.Z. COMMERCE CO., LTD) при вивезенні товару із митної території Китаю. Декларація містить інформацію про ціну товару, що складає 15450,00 USD.

Суд зазначає, що всі документи містять одну й ту саму вартість товару у розмірі 15450,00 USD та будь-які розбіжності у документах, щодо вартості товару відсутні.

Транспортування товару із території Китаю до України в м. Харків відбулось на підставі Договору транспортного експедирування №20/12 від 20.12.2022 та Заявки №16629 від 28.04.2023; Рахунку-фактури №СФ-31576 від 28.04.2023 за контейнером MSMU8612821, Рахунку-фактури №СФ-31557 від 28.04.2023 за контейнером MSMU8612821; Договору на надання транспортно-експедиційних послуг №0610 від 06.10.2022; Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0160 від 27.04.2023.

Факт здійснення перевезення підтверджується коносаментом № XHSE070738103A від 14.03.2023; міжнародною товаро-транспортною накладною CMR№ LGI05969I23B від 28.04.2023. Вказаний документ містить інформацію щодо перевізника, номер транспортного засобу, що перевозив вантаж, інформацію щодо відправника та отримувача та інше.

На підтвердження витрат по перевезенню ТОВ «ТГЛ Україна» було складено Довідку транспортування вантажу у Контейнері MSMU8612821 вих№28/04 від 28.04.2023, що підтверджує вартість послуг з транспортування, яка була подана митному органу.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що митне оформлення товару на території України здійснювалося підприємством ТОВ «ІРТА-ПЛЮС» на підставі укладеного Договору про надання митно-брокерських послуг № 40 від 01.02.2023.

Страхування вантажу сторонами контракту № 1810 від 18.10.2022 не здійснювалось, так як умови поставки FOB не покладають такого обов`язку на сторін та умовами контракту обов"язок щодо страхування вантажу у сторін не передбачено.

Декларантом було складено електронну митну декларацію за №23UA807200005180U7 від 08.05.2023, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

З метою здійснення митного оформлення вантажу та підтвердження заявленої митної вартості товару, та на виконання вимог частин 2 статті 53 Митного кодексу України, декларантом до Харківської митниці разом із декларацією були подані наступні документи:

08.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНИСОЛ» через уповноважену особу ТОВ «ІРТА-ПЛЮС» було складено та подано до митного органу митну декларацію 23UA807200005180U7, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом.

До вказаної декларації позивачем були подані наступні документи:

1) Декларація митної вартості, яка містить наступну інформацію: 1. Митна вартість визначена із застосуванням методу основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). 2. Продавець та покупець між собою не пов`язані. 3. Обмеження прав покупця на використання товарів відсутні. 4. Умови та застереження, які унеможливлюють визначення вартості оцінюваних товарів, відсутні. 5. Відсутня умова, за якої частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо або опосередковано продавцеві. 6. При визначені митної вартості враховано ціну товару в іноземній валюті 15450 доларів США, що за курсом 1$=36,5686 гривень становить у гривні 564984,87. 7. Витрати на транспортування до пп. «Рава-Руська - Хребенне» мп. «Рава-Руська» -166687,00 гривень. 8. Заявлена митна вартість 731 671,87 гривень, 20008,20 доларів США.

2) контракт №1810 від 18.10.2022;

3) специфікація до контракту MJZE230103 від 07.03.2023

4) Інвойс №JZE230103 від 07.03.2023

5) Пакувальний лист від 07.03.2023

6) Коносамент №XHSE070738103A віл 14.03.2023

7) CMR № LGI05969123B від 28.04.2023

8) Сертифікат походження №23С3506М0291/00020 від 07.03.2023

9) Рахунок фактура №СФ-31576 від 28.04.2023 за контейнером MSMU8612821

10) Рахунок фактура №СФ-31557 від 28.04.2023 за контейнером MSMU8612821

11) Довідка транспортування вантажу у контейнері MSMU8612821 вих№28/04 від 28.04.2023

12) Договір про надання послуг митного брокера №40 від 01.02.2023

13) Супровідний лист від 07.03.2023

08.05.2023 ТОВ «ЮНИСОЛ» отримало електронне повідомлення, наступного змісту:

«В зв`язку з надходженням до ВКМВ запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСУР (Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджений наказом наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. У відповідності до вимог п. 5 cm. 55 та п. 4 cm. 5 7 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між: продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов 'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСУР в ПІК АСМО Інспектор пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Розмір файлу не може перевищувати 500 кб!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ».

Також судом встановлено, що у відповідь на вказане електронне повідомлення ТОВ «ЮНИСОЛ» надав лист вих. №2/01 від 09.05.2023 та наступні документи: 1) Банківська виписка за 06.01.2023 (підтвердження оплати у розмірі 15 450,00 доларів США); 2) Договір транспортного експедирування №20/12 від 20.12.2022; 3) Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0610 від 06.10.2022; 4) Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0160 від 27.04.2023; 5) Прайс лист від 03.01.2023

Однак відповідач - Харківська митниця, відмовив позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по ВМД за №23UA807200005180U7 від 08.05.2023, про що була складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000239 від 09.05.2023 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

09.05.2023р. Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023, згідно якого було визначено нову митну вартість товару.

Товари поставлені підприємством позивача випущені у вільний обіг за митною декларацією від 09.05.2023 № 23UA807200005232U0 шляхом надання гарантій на підставі частини 7 ст. 55 Митного кодексу України та відповідно до розділу X Митного кодексу України в строк до 09.08.2023.

Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які повинні бути сплачені, у зв"язку із винесенням рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023, становить - 262 296,37 грн.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам. зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, -страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Наявність у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в постановах від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16, від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16 неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо зауваження митного органу стосовно того, що декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МКУ - та не зроблено верифікацію експортної митної декларації відповідно до вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп; відомості вказані в митній декларації країни відправлення (не зазначено географічний пункт умов поставки FOB, відсутня дата інвойсу, не зазначено порт відправлення; відомості зазначені у митній декларації країни відправлення не відповідають; код товару у митній декларації країни відправлення не відповідає коду товару зазначеному у митній декларації, що подана до митного оформлення; дата видачі митної декларації країни відправлення раніше ніж дата наданого коносаменту, що не є логічним, суд зазначає наступне.

Код товару вказаний у експортній декларації та рахунку зазначено відповідно до довідників і класифікаторів Китаю, а код товару вказаного в ВМД в графі 33 відповідно до УКТ ЗЕД. Вказана розбіжність не впливає на числовий показник митної вартості товару.

Недоліки митної декларації країни відправлення щодо не зазначення географічного пункту умов поставки FOB, відсутності дати інвойсу, не зазначення порту відправлення не свідчать про невідповідність числових значень складових митної вартості товарів. У свою чергу, експортна декларація містить відомості про вантажоодержувача ТОВ «ЮНИСОЛ», посилання на номер інвойсу JZE230103, номер контейнеру MSMU 8612821, який відповідає інформації про контейнер зазначеній в коносаменті XHSE070738103A від 14.03.2023.

Водночас, копія митної декларації країни відправлення - це документ, який не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Даний документ відноситься до переліку додаткових документів, визначених положеннями МК України.

Відповідно до ч.1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд зазначає, що згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Положення про порядок підтвердження відповідності (верифікації) експортних митних декларацій та інших документів на товари, що імпортуються з Китайської Народної Республіки в Україну, яке затверджене постановою Правління Українського національного комітету Міжнародної Торгової Палати від 17.12.2010 (із змінами, внесеними згідно з Постановою ICC Ukraine № 6 від 12.12.2014) визначає порядок подання, розгляду та оформлення документів, необхідних для підтвердження відповідності (верифікації) експортних митних декларацій та інших документів на товари, країною походження яких є Китайська Народно Республіка або які імпортуються з КНР.

Згідно з пунктом 1.5 вказаного Положення підтвердження відповідності (верифікація) експортних митних декларацій та інших документів, що надаються експортером КНР, здійснюється як додатковий захід в окремих випадках, пов`язаних з недостатністю у ДМСУ інформації щодо дійсних цін на імпортовані товари або сумнівами у достовірності задекларованих імпортером цін на китайські товари, або з ініціативи українського імпортера.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказана позиція суду узгоджується з позицію, викладеною в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Стосовно зауваження митного органу про те, що у наданому декларантом рахунку на оплату транспортних послуг зазначена інформація, щодо оплати морського фрахту, але відсутня інформація, щодо вартості експедиторських послуг за межами митної території України, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості; декларантом надано рахунок на транспортні витрати, довідка на перевезення товару від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар виходячи з наданого до митного оформлення CMR; декларантом не надано договір на здійснення транспортно-експедиційних послуг з перевізником, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості, суд зазначає наступне.

Транспортування товару із території Китаю до України в м. Харків відбулось за участі експедитора ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі Договору транспортного експедирування №20/12 від 20.12.2022 та Заявки №16629 від 28.04.2023; Рахунку-фактури №СФ-31576 від 28.04.2023 за контейнером MSMU8612821, Рахунку-фактури №СФ-31557 від 28.04.2023 за контейнером MSMU8612821. ТОВ «ТГЛ Україна» в свою чергу укладено Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0610 від 06.10.2022 з AIRKON LOGISTIC SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, який в свою чергу уклав Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №0160 від 27.04.2023 з Frank-Trans.

Факт здійснення перевезення підтверджується коносаментом № XHSE070738103A від 14.03.2023; міжнародною товаро-транспортною накладною CMR № LGI05969I23B від 28.04.2023. Вказаний документ, містить інформацію щодо перевізника, номер транспортного засобу, що перевозив вантаж, інформацію щодо відправника та отримувача та інше.

На підтвердження витрат по перевезенню ТОВ «ТГЛ Україна» було складено Довідку транспортування вантажу у контейнері MSMU8612821 вих№28/04 від 28.04.2023, що підтверджує вартість послуг з транспортування, яка була подана митному органу.

Витрати на транспортування товару до міста Харкова - 365 460,68 гривень.

Стосовно зауваження митного органу про те, що не надано документів, щодо вартісних характеристик від виробника товару ( прайс-листи, калькуляція, тощо), суд зазначає наступне.

Прайс лист виробника від 03.01.2023 надано у відповідь на електронне повідомлення митного органу, що підтверджується інформацією з програми QDPro від 09.05.2023 Ідентифікатор повідомлення 864982109-docs-23UA807200005180U7.

Отже, Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, повністю збігається з задекларованою позивачем ціною товарів.

Також суд зазначає, що прайс лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. В той же час, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 р. по справі №810/690/17.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що ТОВ «ЮНИСОЛ» було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Окрім іншого суд зазначає, що Рішенні про коригування митної вартості товарів MUA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023 Харківською митницею не обґрунтовано застосування резервного методу. Для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним) за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митною декларацією МД MUA100230/2023/8790 від 22.04.2023.

Відповідачем не наведено ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, можлива відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Відповідно до правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 p., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказана позиція суду у згоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Суд зазначає, що у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000239 є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судові витрати це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компенсуються їй стороною, яка програла справу.

Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов`язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлять інсти тут судових витрат.

Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стриму ючу, стимулюючу та компенсаційну.

Механізм дії стримуючої (або інакше запобіжної, превентивної) функції поля гає у тому, що особа, перш ніж звертатися до суду, повинна дуже добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи вона несе ризик втратити не лише кошти, понесені нею у зв`язку з розглядом справи, а й кошти, витрачені відпо відачем. Цими самими мотивами повинен керуватися відповідач, оскільки у багатьох випадках йому невигідно буде заперечувати проти адміністративного позову, тому що це може призвести до ще більших втрат у разі програшу справи. Таким чином, інститут судових витрат сприяє зменшенню кількості безпідставних адміністратив них позовів та запобігає використанню судів не для вирішення спору, а для тиску на суб`єктів правовідносин шляхом створення судової тяганини.

З таких міркувань можна вивести й розуміння стимулюючої функції судових ви трат, яка полягає у тому, що сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть. Тож інститут судових витрат стимулює сторони до швидко го і мирного врегулювання спору без судового розгляду справи по суті.

Компенсаційна функція судових витрат проявляється у тому, що інститут судових витрат передбачає за результатами розгляду справи відшкодування стороною, яка програла справу, витрат, що понесла сторона, яка виграла справу, а за допомогою судового збору державі частково компенсуються витрати на суди та здійснення су дочинства.

Отже, у разі вирішення спору не на користь відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу не компенсуються.

Крім того, відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції № 972 від 06.07.2023 року, згідно з актом від 26.06.2023 року на оплату по договору про надання правничої допомоги, вартість послуг адвоката за надання правової допомоги становить 9240,00 грн.

Суд аналізуючи складність справи, приходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 9240,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИСОЛ" (просп. Гагаріна, буд. 215,м. Харків,61001) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2023/000229/2 від 09.05.2023.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000239 від 09.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИСОЛ" сплачений судовий збір у сумі 3934 (три тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн. 45 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИСОЛ" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9240 (дев`ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.