Постанова

від 11.09.2023 по справі 560/995/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/995/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

11 вересня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 "; визнати протиправним та скасувати наказ Хмельницького Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; зобов`язати Державну службу України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області видати накази про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 05.01.2021; стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2021 по теперішній час; зобов`язати Управління Держпраці у Хмельницькій області відшкодувати моральну (немайнову) шкоду в сумі п`ятдесяти тисяч гривень.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 05.01.2021.

Стягнуто з Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 січня 2021 року по 17 лютого 2023 року в сумі 356 302 (триста п`ятдесят шість тисяч триста дві) грн 60 коп., з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та в частині стягнення з Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна служба України з питань праці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, не погодившись із судовим рішенням, Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких заперечує їх доводи та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року відкрито апеляційні провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в адміністративній справі №560/5820/20 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці №76-КТ "Про звільнення ОСОБА_3 " від 27 серпня 2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області №125-К "Про звільнення ОСОБА_3 " від 28 серпня 2020 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області; допущено до негайного виконання поновлення на посаді.

На виконання рішення суду наказом Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області 5 січня 2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу".

Наказом Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 " у зв`язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, наказу Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області 5 січня 2021 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу".

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №560/5820/20 апеляційні скарги Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці, ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року скасовано в частині задоволеного позову.

Ухвалено в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року залишено без змін.

Позивач, вважаючи вказані вище накази відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 позовні вимоги задоволено частково, скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ", скасовано наказ Хмельницького Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 05.01.2021. Зобов`язано Управління Держпраці у Хмельницькій області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2021 по 07.06.2021. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 рішення суду першої інстанції змінено. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Стягнуто з Управління Держпраці у Хмельницькій області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05.01.2021 по 17.06.2021 у розмірі 74 421, 80 грн.». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року касаційні скарги Державної служби України з питань праці та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі №560/995/21 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи своє рішення, судом касаційної інстанції зазначено, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи було в даному випадку відповідачами запропоновано позивачу всі наявні в Управлінні Держпраці у Хмельницькій області вакансії. Суди також не встановили, чи були дотримані відповідачами вимоги положень статті 40 Кодексу законів про працю України при звільненні позивача.

Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи у частині стягнення з відповідач-1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Порядку № 100, зокрема не дослідили на підставі відповідної довідки про середній заробіток, сформованої згідно з правилами пунктів 3 та 4 Порядку № 100, склад доходів позивача за останні два місяці, що передують незаконному звільненню, та не встановили кількість фактично відпрацьованих позивачем днів у останні два місяці перед звільненням.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу", державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному

рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5)управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Пунктом 5 частини першої статті 83 Закон України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Згідно з частиною першою-третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Колегія суддів звертає увагу, що станом на 4 січня 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в справі №560/5820/20 не було скасоване, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані накази видані відповідачами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Однак, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року встановлено, що рішення суду, яке слугувало відповідачам підставою для видання спірних наказів, було скасоване. З цього моменту оскаржувані накази втратили законну підставу.

При цьому, на переконання колегії суддів, скасування рішення-підстави є безумовною обставиною для скасування оскаржуваного кінцевого рішення.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 скасовано рішення суду, яке слугувало підставою для видання відповідачами спірних наказів, колегія суддів вважає оскаржувані позивачем накази такими, що підлягають скасуванню.

Слід також звернути увагу, що оскаржувані накази прийнято відповідачами на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 560/5820/20, яке в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області допущено до негайного виконання.

За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Так само пункт 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Аналіз наведених норм дає суду підстави вважати, що на момент видання оскаржуваних наказів у відповідачів були законні підстави для їх прийняття.

Щодо підстави припинення державної служби позивача, яка визначена в оскаржуваних наказах, суд наголошує, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У розумінні приписів пункту першого частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу" та положень статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення працівника допускається лише після надання роботодавцем пропозицій щодо всіх наявних вакансій, на які може претендувати працівник, та у разі відмови працівника від запропонованих посад.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу" викладені у постановах від 08.07.2020 у справі № 813/3294/17, від 02.06.2020 у справі № 826/11434/18, від 09.06.2022 у справі № 520/12253/19.

З матеріалів справи встановлено, що Державною службою України з питань праці було направлено позивачу лист від 17.12.2020 з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду в Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що належних та допустимих доказів стосовно того, що позивач був ознайомлений із вказаною пропозицією матеріали справи не містять (відомості про те, що позивач погодився/не погодився із пропозицією на переведення на вакантну посаду відсутні), не надані такі докази і відповідачами, що свідчить про порушення останніми норм чинного законодавства в частині дотримання процедури звільнення позивача.

Вказані вище обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими поясненнями, згідно з якими з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду його під підпис не ознайомлювали.

Відповідно до правової позиції, викладеною в постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №821/496/16, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином аналіз зазначених правових норм разом з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином законодавством не передбачено будь-якого іншого способу поновлення порушених прав у разі незаконного звільнення, окрім поновлення на попередній роботі.

Враховуючи встановлення незаконності звільнення позивача, порушені права позивача підлягають поновленню.

Переглядаючи рішення суду в частині способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином встановлена законодавцем можливість ліквідації установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження установи, що ліквідується, передбачає обов`язок роботодавця по переведенню працівників ліквідованої установи на іншу посаду до новоствореного органу.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У силу вимог частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Так, наказом від 05.12.2022 №235 Державна служба України з питань праці погодилася із пропозицією Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо забезпечення можливості здійснення ним з 06.12.2022 повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Центрально - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 №171 та іншими нормативно-правовими актами.

Цим же наказом визначено припинити, зокрема Управління Держпраці у Хмельницькій області з 06.12.2022 здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

За наведених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в процесі реорганізації територіальні органи Державної служби з питань праці реорганізовано та утворено Центрально - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке фактично є правонаступником реорганізованого Управління Держпраці у Хмельницькій області.

При цьому на час прийняття рішення судом першої інстанції посади - заступник начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області, з якої було звільнено позивача, не існує.

Зі свого боку належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній з тією, з якої особу звільнили, і яка існує на дату поновлення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №817/860/16.

Згідно з витребуваними судом першої інстанції матеріалами посада заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області є рівнозначною посаді заступника начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Отже, в штаті як у ліквідованої, так і новоутвореної установи існувала аналогічна посада заступника начальника, яку займав позивач до його звільнення.

Встановивши неможливість поновлення на посаді, з якої було звільнено позивача, і яка на даний час не існує, належним способом захисту відновленого права позивача повинно бути поновлення ОСОБА_1 на посаді аналогічній з посадою, з якої його звільнено, і яка існує на даний момент.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №817/280/16.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та має бути адекватним наявним обставинам, а також виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незаконно звільнений із займаної посади ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, аналогічній із посадою, з якої його звільнено, яка існує на цей момент, а саме на посаді заступника начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 05.01.2021.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2ст.235 КЗпП України).

При цьому середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Згідно з довідкою Управління Держпраці у Хмельницькій області (т.2 а.с.213) середньоденна заробітна плата ОСОБА_4 становить 658,60 грн.

При цьому кількість днів вимушеного прогулу останнього слід обраховувати з 05.01.2021 по 17.02.2023 (день ухвалення рішення судом першої інстанції).

Відповідно середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.01.2021 по 17.02.2023, становить 356 302,60 грн. (541 робочий день х 658,60 грн. - середньоденна заробітна плата).

Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не беруться, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.