Постанова

від 17.09.2024 по справі 560/995/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа №560/995/21

адміністративне провадження № К/990/33580/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Прокопенка О.Б., Мацедонської В.Е.

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 560/995/21

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2023, ухвалене у складі головуючого судді Драновського Я.В., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023, ухвалену у складі: судді-доповідача Кузьмишина В.М., суддів Сушка О.О., Сапальової Т.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці, Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (правонаступник - Управління Держпраці у Хмельницькій області) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним і скасувати наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Державну службу України з питань праці, Управління Держпраці у Хмельницькій області видати накази про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 05.01.2021;

- стягнути з Управління Держпраці у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.01.2021;

- зобов`язати Управління Держпраці у Хмельницькій області відшкодувати моральну (немайнову) шкоду в сумі 50000,00 грн.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що його було звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області у зв`язку з поновленням на цій посаді особи, яка її раніше обіймала.

3. Позивач зазначав, що при звільнення з указаних підстав йому не пропонували іншої роботи, а в подальшому рішення про поновлення іншої особи на посаді було скасовано.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 в адміністративній справі №560/5820/20 частково задоволено позов ОСОБА_2 :

- визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань праці №76-КТ "Про звільнення ОСОБА_3 " від 27 серпня 2020 року; визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області №125-К "Про звільнення ОСОБА_3 " від 28 серпня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області.

5. На виконання цього рішення суду наказами Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " та Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача 05.01.2021 було звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Хмельницькій області відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону України «Про державну службу» (поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала).

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №560/5820/20 апеляційні скарги Управління Держпраці у Хмельницькій області, Державної служби України з питань праці та ОСОБА_1 задоволено; скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 про поновлення ОСОБА_2 на роботі та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

7. Не погоджуючись з наказами про звільнення, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023, позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнано протиправним і скасовано наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 05.01.2021;

- стягнуто з Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.01.2021 по 17.02.2023 в сумі 356 302,60 грн.

9. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

10. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №560/5820/20, яке стало підставою для поновлення на посаді ОСОБА_2 і звільнення ОСОБА_1 , зрештою було скасовано.

11. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій зазначили, що скасування рішення-підстави (судового рішення про поновлення ОСОБА_2 ) є безумовною обставиною для скасування оскаржуваного кінцевого рішення (наказів про звільнення ОСОБА_1 ).

12. Суди попередніх інстанцій також вважали, що відповідачами не було дотримано процедури звільнення.

13. За висновками судів попередніх інстанцій у розумінні приписів пункту 1 частини першої статті 88 Закону України "Про державну службу" та положень статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення працівника допускається лише після надання роботодавцем пропозицій щодо всіх наявних вакансій, на які може претендувати працівник, та у разі відмови працівника від запропонованих посад.

14. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду позивача під підпис не ознайомлювали.

15. Поновлюючи позивача на посаді, суди попередніх інстанцій зазначили, що у зв`язку з реорганізацією повноваження Управління Держпраці у Хмельницькій області були передані Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, у зв`язку з чим дійшли висновку, що саме в цьому органі має бути поновлений позивач.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. 06.10.2023 до Суду від Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшла касаційна скарга на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

17. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

18. За доводами скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суди попередніх інстанцій застосували статтю 235 Кодексу Законів про працю України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 квітня 2023 року у справі №540/3994/20, від 20 лютого 2019 року у справі №819/691/17, від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 29 січня 2020 року у справі №825/101717, від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18 та від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18.

19. Як зазначає скаржник, у вказаних постановах Верховний Суд сформував підхід, відповідно до якого у разі незаконного звільнення способом захисту порушених прав особи є поновлення її на посаді, з якої її було звільнено, у тому числі й у випадках, коли зазначена посада була скорочена. Водночас у спірних правовідносинах позивача було поновлено на посаді заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яку він ніколи не обіймав.

20. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини першої статті 88 Закону України «Про державну службу».

21. Скаржник доводить, що на момент видання оскаржуваних наказів рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 було чинним, а тому Державною службою з питань праці не було порушено вимог закону під час звільнення позивача.

22. Скаржник також уважає, що чинне законодавство не передбачає права працівника, який був звільнений у зв`язку з поновленням іншого працівника, повернутися на попередню роботу (посаду), якщо в подальшому поновлений працівник знову звільниться, чи у випадку скасування рішення, що було підставою для поновлення його на посаді.

23. У цьому контексті скаржник звертає увагу на той факт, що при перегляді цієї справи в касаційному порядку вперше Верховний Суд у постанові від 17.11.2022, оцінюючи законність оскаржуваних наказів про звільнення, зазначив, що на момент видання оскаржуваних наказів (про звільнення ОСОБА_1 ) у відповідачів були законні підстави для їхнього прийняття. Водночас скаржник зазначає, що попри зазначене, Верховний Суд не пішов далі в оцінці обставин справи й не зробив висновку щодо правомірного способу дій суб`єкта призначення у разі скасування судом підстави, яка була законною на момент прийняття наказу про звільнення.

24. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

25. Касаційна скарга за наслідками автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

26. у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи.

27. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Прокопенка О.Б., Мацедонської В.Е.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

28. Принципи, правові та організаційні засади державної служби, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

29. Пунктом 5 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону).

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

31. Частинами першою-третьою статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

32. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

33. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

34. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

35. Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Спір у цій справі виник у зв`язку зі звільненням позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII, яка передбачає, що підставою для припинення державної служби є поновлення на посаді особи, яка раніше її займала.

37. У межах спірних правовідносин фактичною підставою для звільнення позивача було рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №560/5820/20, яким на посаді, яку обіймав позивач, поновлено ОСОБА_2 .

38. Особливістю спірних правовідносин є те, що згодом після звільнення позивача з указаної підстави рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 було скасовано судом апеляційної інстанції, а ОСОБА_2 - звільнено з посади.

39. Застосовуючи положення пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII в аспекті вказаних особливостей, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що скасування судового рішення, виконання якого зрештою мало наслідком звільнення позивача (рішення-підстави), є безумовною підставою і для скасування наказів про звільнення позивача.

40. У касаційній скарзі скаржник доводить, що в контексті вимог пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII таке тлумачення юридичних наслідків скасування судового рішення про поновлення на роботі особи є помилковим. На думку скаржника, подальше скасування рішення про поновлення особи на роботі не впливає на чинність наказів про звільнення, що були видані у зв`язку з поновленням на посаді особи, яка раніше її займала.

41. Суд не погоджується з такими аргументами скаржника й вважає правильним підхід до тлумачення вимог пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII, застосований судами попередніх інстанцій.

42. Суд зазначає, що схожу правову проблему щодо наслідків скасування рішення одного органу, на підставі якого іншим органом чи посадовою особою було ухвалено рішення про припинення публічної служби, Верховний Суд вирішував у справах №800/237/17 та №800/396/17.

43. Предметом цих справ було розпорядження Президента України про відставку голови місцевої державної адміністрації, ухвалене на підставі рішення районної ради про висловлення недовіри голові райдержадміністрації, що згодом, після звільнення відповідного голови, було скасоване у судовому порядку.

44. У рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №800/396/17 зазначено, що сталий концептуальний підхід щодо розгляду судом справ про скасування рішень суб`єктів владних повноважень, що були ухвалені на підставі інших рішень суб`єктів владних повноважень за відповідною процедурою, свідчить про те, що скасування рішення-підстави є безумовною обставиною для скасування оскаржуваного кінцевого рішення.

45. Що ж до аргументів про те, що розпорядження було ухвалено на підставі чинного на той момент рішення районної ради та за відсутності інших порушень закону, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі № 800/237/17 зазначила, що Президент України видає розпорядження щодо звільнення з посади голови місцевої держадміністрації в межах відповідної процедури припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації, визначеної законом. Тому встановлення в судовому порядку незаконності одного з етапів цієї процедури свідчить про незаконність розпорядження, виданого за її наслідками на останньому етапі. Хоча порушення з боку посадової особи, яка видала розпорядження, могло би бути підставою для його скасування, таке скасування можливе і за відсутності порушень з боку Президента України, оскільки воно спрямоване на захист прав особи, тобто не має самостійної мети встановлення порушень з боку саме Президента України. Отже, та обставина, що Президент України на час прийняття спірного розпорядження діяв належним чином, зокрема, не мав підстав для сумніву в законності рішення районної ради, не може бути перешкодою для захисту прав особи, якщо її права порушено.

46. Суд зазначає, що застосований у справах №800/237/17, №800/396/17 підхід mutatis mutandis може бути поширений і на спірні правовідносини.

47. Так, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що оскаржувані накази про звільнення позивача з посади заступника начальника Управління Держпраці в Хмельницькій області були ухвалені за наслідками виконання судового рішення про поновлення на цій самій посаді ОСОБА_2 .

48. Це рішення було оскаржено Управлінням Держпраці у Хмельницькій області, Державною службою України з питань праці та ОСОБА_1 , який брав участь у вказаній судовій справі як третя особа на стороні відповідачів.

49. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №560/5820/20 скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2020 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі.

50. Отже, хоча й на момент видачі оскаржуваних наказів відповідачі мали правові й фактичні підстави для звільнення позивача, в подальшому ці накази втратили законну підставу.

51. Скасування судового рішення, яким було поновлено на посаді, яку обіймав позивач, ОСОБА_2 , не відновило права позивача. Єдиним способом усунути наслідки, пов`язані з виконанням незаконного судового рішення у спірних правовідносинах є скасування наказів про звільнення позивача і поновлення його на відповідній посаді.

52. З урахуванням викладеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані накази про звільнення позивача підлягали скасуванню з поновленням позивача на роботі.

53. Доводи касаційної скарги, пов`язані із іншим аспектом застосування судами попередніх інстанцій статті 88 Закону № 889-VIII, а саме щодо (не)надання позивачеві пропозиції іншої роботи, Суд не оцінює, адже в контексті попередніх висновків Суду вони не мають самостійного значення, а відповідні обставини не впливають на законність оскаржуваних наказів.

54. Водночас Суд погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, поновлюючи позивача на роботі, неправильно застосували статтю 235 КЗпП України.

55. Задовольняючи позов у цій частині вимог позивача, суди попередніх інстанцій вирішили поновити позивача на посаді заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, хоча до звільнення позивач обіймав посаду заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області.

56. Мотивуючи застосування саме такого способу захисту порушених прав позивача, суди попередніх інстанцій послалися на обставини реорганізації територіальних органів Держпраці, у зв`язку з чим наказом Державної служби України з питань праці від 05.12.2022 №235 було погоджено припинення виконання завдань і функцій, покладених на Управління Держпраці у Хмельницькій області, і передачу цих завдань і функцій до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

57. За висновками судів попередніх інстанцій, викладене свідчить про те, що посада, з якої було звільнено позивача, більше не існує, а тому належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення. Цією аналогічною посадою, на думку судів попередніх інстанцій, є посада заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

58. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3994/20, на яку скаржник посилається як на приклад неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 235 КЗпП України, зазначено, що у площині спірних правовідносин [які також стосувалися питання поновлення особи на роботі в органі, на який покладені функції органу, що припинявся внаслідок реорганізації] при вирішенні судом питання поновлення працівника йдеться не стільки про назву посади публічної служби і коло повноважень за цією посадою, на якій його належить поновити, скільки про необхідність відновити порушене право позивача працювати на посаді публічної служби шляхом його поновлення саме в тому органі (інституції), з посади у якому його було протиправно звільнено.

59. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

60. При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

61. Так, повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискреційних повноважень державного органу.

62. Обов`язок щодо працевлаштування незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.

63. Отже, ураховуючи сталу практику Верховного Суду щодо застосування положень статті 235 КЗпП України, у разі незаконного звільнення особа підлягає поновленню на тій посаді (роботі), з якої її було звільнено.

64. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що позивач має бути поновлений на посаді заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

65. Частиною першою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

66. Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

67. Рішення судів попередніх інстанцій в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області. Ураховуючи, що відповідно до наказів Державної служби України з питань праці від 04.01.2021 №2-кт та Управління Держпраці у Хмельницькій області від 04.01.2021 №1-к позивача звільнено 05.01.2021, який є останнім днем роботи, позивач підлягає поновленню на посаді з наступного робочого дня, яким є 06.01.2021.

68. В іншій частині, що переглядалася у межах цього касаційного провадження, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

69. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

70. Касаційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити частково.

71. Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 05.01.2021.

72. Ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області з 06.01.2021.

73. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 залишити без змін.

74. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О.Б. Прокопенко

В.Е. Мацедонська