Постанова

від 07.09.2023 по справі 760/8441/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/10274/2023

справа №760/8441/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Нежури В.А.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Гранцерт Марії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року, постановлену під головуванням судді Кушнір С.І.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Зарічненського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року до суду звернулась ОСОБА_1 із скаргою на дії та рішення державного виконавця.

Вимоги заяви мотивує тим, що 08 лютого 2023 року державним виконавцем Заріченського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полюхович І.А. винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №760/4732/20, виданим 21 липня 2020 року Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 104 339,80 гривень та виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу.

20 лютого 2023 року державним виконавцем Заріченського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полюхович І.А. винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про арешт коштів боржника.

Вказує, що 31 липня 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва виніс постанову у справі, якою визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - 104 339,80 гривень, з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил.

09 червня 2022 року Державною митною службою Київською митницею подано до Солом`янського районного суду міста Києва заяву про поновлення строків пред`явлення постанови до виконання. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року заяву задоволено.

Вказує, що виконавче провадження відкрито 08 лютого 2023 року, тобто через шість місяців після набрання законної сили ухвали про поновлення строків для пред`явлення до виконання рішення суду.

Уважає, що строк пред`явлення виконавчого документу пропущено, а тому виконавчий документ мав бути повернутий без виконання.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 08 лютого 2023 року про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Зарічненського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полюхович І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Зарічненського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Гранцерт М.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

Уважає оскаржувану ухвалу такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Вказує, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ.

Вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі та з метою виконання постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року №760/4732/20.

Уважає, що оскільки виконавче провадження відкрито з виконання постанови, виданої Солом`янським районним судом міста Києва, відтак заявлений у цій справі спір не підвідомчий адміністративному суду.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №808/8368/15 від 28 серпня 2019 року, №814/1727/16 від 14 травня 2020 року.

В судовому засіданні представник скаржника - адвокат Гранцерт М.О. доводи апеляційної скарги підтримала. Окрім того, вказала, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічненського ВДВС у Вараському районі Рівненської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у відкритті провадження за скаргою на дії та рішення державного виконавця, суд першої інстанції вказав, що заявник звернувся до суду із скаргою в порядку статті 447 ЦПК України щодо оскарження дій та рішень державного виконавця, вчинених при виконанні постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року у справі №760/4732/20. Суд зазначив, що державним виконавцем здійснювалося примусове виконання судового рішення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за результатами розгляду цивільної справи, тому вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи установлено, що постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України. Накладено на громадянку України ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - 104 339,80 грн, з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил згідно з описом предметів до протоколу про порушення митних правил 0944/10000/19 від 24 грудня 2019 року, які вилучені та зберігаються на складі Київської міської митниці ДФС, за адресою: м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8А.

Стягнуто з громадянки України ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн (а.с. 15-17).

Постановою державного виконавця Зарічненського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полюхович І.А. від 08 лютого 2023 року відкрито виконавче провадження №70951409 з примусового виконання постанови №760/4132/20, виданої 21 липня 2020 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 104 339,80 гривень (а.с.8).

Постановою ВП №70951409 від 20 лютого 2023 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с.9).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вказує про таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно із вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, а так само порядок розгляду такої скарги та постановлення судом ухвали пов`язані із наявністю судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, та примусовим виконанням такого рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 1); адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини 1 цієї статті (пункт 4).

Відповідно до частини 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У цій справі ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв`язку із примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи.

Зважаючи на викладене, а також те, що ОСОБА_1 оскаржила рішення, дії та рішення державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, звернувшись до суду зі скаргою в порядку статей 447, 448 ЦПК України, а не в порядку адміністративного судочинства - шляхом подання відповідної позовної заяви, як передбачено частиною 1 статті 287 КАС України, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що така скарга не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №757/62025/17 (провадження №14-619цс18).

Разом з цим, у цій конкретній справі установлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічненського ВДВС у Вараському районі Рівненської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними (справа №460/10292/23). В позові ОСОБА_1 ставила питання про скасування постанови про відкриття провадження № 70951409, винесеної 08 лютого 2023 року, яка є предметом оскарження у справі, що переглядається апеляційним судом (а.с.60-62).

Відповідно до частини 5 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою.

Отже, з огляду на припис частини 5 статті 283 КАС України позивачка не матиме доступу до адміністративного суду з вимогою, яку вона раніше заявляла за правилами адміністративного судочинства у справі №460/10292/23.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вказує Європейський суд з прав людини, у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 і № 23654/08), у якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції через відсутність у заявників доступу до суду касаційної інстанції, бо відмова Вищого адміністративного суду України розглянути їхні касаційні скарги всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), у якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці через те, що її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є саме Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ виснував, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, бо національні суди надавали суперечливі роз`яснення стосовно їхньої юрисдикції у справі заявниці, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Колегія суддів уважає, що за наявності чинної ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/10292/23, яку залишив без змін Восьмий апеляційний адміністративний суд згідно з постановою від 10 липня 2023 року, відмова у відкритті провадження у цій справі ставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Відтак, з метою забезпечення прав ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, вирішення цієї справи слід продовжити за правилами цивільного судочинства.

З огляду на наведене, апеляційна скарга адвоката Гранцерт М.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Гранцерт Марії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.А. Нежура