Постанова

від 24.08.2023 по справі 140/6754/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 рокуСправа № 140/6754/22 пров. № А/857/5916/23 А/857/2918/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Довгополова О.М., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Петрунів В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року (суддя Димарчук Т.М., м.Луцьк, повний текст складено 9 березня 2023 року),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика» (далі ПАТ) звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі ЗМУ, ДПС відповідно) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 20.10.2021 №299/33-00-07-01 (далі ППР №299).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ЗМУ на користь ПАТ витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, їх оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

В доводах апеляційної скарги відповідач вказує, на необґрунтованість висновків суду щодо належного підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з його контрагентами. Зокрема судом не враховано наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача, відсутність документів щодо транспортування та зберігання товару по ланцюгу постачання. Зазначає, що ПАТ належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та відповідно співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у відзивах на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щоу ході розгляду справи судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК) є підставою для податкового обліку (договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, документи про оплату). Вказані документи містять відомості, які повністю відображають суть господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та у сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети у межах господарської діяльності позивача.

У додатковому рішення, суд вказав, що враховуючи предмет спору та заперечення відповідача, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, замість заявлених 18000 грн.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ПАТ14.03.1996 зареєстровано Володимир-Волинською районною державною адміністрацією Волинської області, 15.01.1997 взято на податковий облік в органах державної податкової служби, основний вид діяльності КВЕД 01.47розведення свійської птиці.

У період з 06.07.2021 по 09.08.2021 (продовжено на 10 робочих днів з 27.07.2021)ЗМУ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю(далі -ТОВ) «Меткомтех» (далі Меткомтех), ТОВ «СВК «Садко» (далі - СВК Садко) за червень 2019 року, що відображено у декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, ТОВ «Мердокс Інвест» (далі - Мердокс Інвест) за листопад 2019 року, що відображено у декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року, ТОВ «Карпатська молочарня» (далі - Карпатська молочарня)за грудень 2019 року, січень 2020 року, що відображено у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2019 року, січень 2020 року, ТОВ «ТК «Карпатська молочарня» (далі - ТК Карпатська молочарня) за січень-лютий 2020 року, що відображено у деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий та червень 2020 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 16.08.2021 №323/33-00-07-01/00851376 (далі Акт, т.1 а.с.85-129).

У вказаному Акті, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК, а саме встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 8271338,00 грн, в тому числі за липень 2019 року в сумі 5059429,00 грн, за листопад 2019 року в сумі 142460 грн, за грудень 2019 року на суму 904133,00 грн, за січень 2020 року на суму 1378905 грн, за лютий 2020 року на суму 711010 грн, за червень 2020 року на суму 75400 грн.

20.10.2021 на підставі Акта відповідачем прийнято ППР №299, яким позивачу збільшено розмір податкового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 8271338 грн (на суму заниження податку на додану вартість) та застосовано штрафні санкції в сумі 2067834,50 грн (т.1 а.с.196-199).

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки щодо застосування наведених вище норм у спірних відносинах узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №826/8956/14.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з ПДВ при господарських операціях з контрагентами: Меткомтех, СВК Садко, Мердокс Інвест, Карпатська молочарня та ТК Карпатська молочарня відповідач вважає, що представлені позивачем та дослідженні під час перевірки документи не підтверджують реальності надання позивачу робіт/послуг вказаними вище контрагентами.

Щодо обставин реальності господарських відносин ПАТ з його контрагентом Меткомтех, то матеріалами справи підтверджується наступне.

Так, згідно договору поставки від 24.06.2019 №ДГ-24/06/с, укладеного між ПАТ (покупець) та Меткомтех (постачальник), постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю сою в асортименті, зі змінами згідно з додатковими угодами №1, №2, №3 (т.2а.с.68-74).

Згідно укладеного між сторонами договору, на користь позивача було поставлено товар (сою) у червні 2019 року на загальну суму 20014386 грн, у тому числі ПДВ на суму 3335731 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 24.06.2019 №РН-0600048 на суму 800786 грн разом з ПДВ; №РН-0600049 на суму 770800 грн разом з ПДВ; №РН-0600050 на суму 775500 грн разом з ПДВ; №РН-0600051 на суму 780200 грн разом з ПДВ; №РН-0600052 на суму 794300 грн разом з ПДВ; №РН-0600053 на суму 789600 грн разом з ПДВ; №РН-0600054 на суму 761400 грн разом з ПДВ; №РН-0600055 на суму 785840 грн разом з ПДВ; №РН-0600056 на суму 765160 грн разом з ПДВ; 25.06.2019 №РН-0600057 на суму 799000 грн разом з ПДВ; №РН-0600058 на суму 787720,00 грн разом з ПДВ; №РН-0600059 на суму 791480 грн разом з ПДВ; № РН-0600060 на суму 760460 грн разом з ПДВ; № РН-0600061 на суму 799940 грн разом з ПДВ; № РН-0600062 на суму 777380 грн разом з ПДВ; №РН-0600063 на суму 754820 грн разом з ПДВ; №РН-0600064 на суму 747300 грн разом з ПДВ; 26.06.2019 № РН-0600065 на суму 784900 грн разом з ПДВ; №РН-0600066 на суму 764220,00 грн разом з ПДВ; №РН-0600067 на суму 686200,00 грн разом з ПДВ; №РН-0600068 на суму 711580,00 грн разом з ПДВ; №РН-0600069 на суму 752000 грн разом з ПДВ; № РН-0600070 на суму 723800 грн разом з ПДВ; №РН-0600071 від на суму 783020 грн разом з ПДВ; №РН-0600072 на суму 793360 грн разом з ПДВ; №РН-0600073 на суму 773620 грн разом з ПДВ (т.2 а.с.78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 119, 121, 123, 125, 127).

Поставлений товар був отриманий покупцем та переданий Меткомтех на відповідальне зберігання згідно договору про надання послуг відповідального зберігання від 24.06.2019 №2406-05 (т.2 а.с.75-77) за актами приймання-передачі №1 - №25 за період з 24.06 по 26.06.2019 (т.2 а.с.79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 118а, 120, 122, 124, 126, 128).

При цьому, постачальник Меткомтех виписав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні від 24.06.2019№№48, 49, 50, №51, 52, 53, 54, 55, 56, від 25.06.2019№№ №57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, від 26.06.2019№№65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73 (т.2 а.с.129-154).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 03.06.2019 між ПАТ (покупець) та Меткомтех (постачальник) на аналогічних умовах було укладено договір поставки №03/06-с (т.2 а.с.155-161).

На виконання вказаного договору на користь позивача поставлено товар (соя) у червні 2019 року на загальну суму 1552316 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Факт транспортування (поставки) товару на адресу покупця: м. Устилуг, вул. Володимирська, 3, Волинської області, підтверджується ТТН. Постачальник Меткомтех виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні від 04.06.2019 №1, від 07.076.2019 №2, від 20.06.2019 №39, від 27.06.2019 №133 (т.2 а.с.162-181).

Як слідує з Акту перевірки, контролюючим органом видаткова накладна від 27.06.2019 №РН-0600133 віднесена до договору поставки від 24.06.2019 №ДГ-24/06/с, тоді як вона була складена за договором поставки від 03.06.2019№03/06-с (т.2 а.с.162).

Щодо посилань скаржника на те, що у видаткових накладних встановлено ряд недоліків та невідповідностей, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) до перевірки не надано, не підтверджено реальність поставки товару, то суд апеляційної інстанції погоджується із твердженнями позивача про те, що, зокрема видаткові накладні по даному контрагенту, за своєю формою та змістом, відповідають вимогам чинного законодавства України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Згідно наявних у матеріалах справи вище перелічених видаткових накладних по контрагенту Меткомтех, то такі містять найменування постачальника та його реєстраційні відомості, найменування одержувача, платника, номер, дату договору на підставі якого здійснюється замовлення, умови продажу (вид розрахунку), найменування товару, одиницю виміру, кількість поставленого товару (згідно одиниці виміру), ціна з ПДВ, ціна без ПДВ, місце складання, прізвище, ініціали особи, що відповідальна за постачання та особи, що відповідальна за отримання товару, штампи відповідних контрагентів.

Зазначені видаткові накладні не містять графи «за довіреністю». Норма Закону №996-XIV також не передбачає обов`язкове зазначення в первинному документів про дату та номер довіреності. Зазначений факт також вказаний і у самому Акті перевірки. Сторони господарських відносин протягом строку дії відповідних договорів у встановленому порядку погодили перелік уповноважених осіб на прийняття та відпуск ТМЦ.

Щодо реальності поставки товару вказаному вище контрагенту, то слід відмітити, що за договором від 03.06.2019 №03/06 поставка товару здійснювалася на адресу покупця у м.Устилузі за зазначеною у договорі адресою, а за договором від 24.06.2019 №ДГ-24/06/с поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу зі складу Меткомтех в смт Козельщина, при чому поставлений товар був одразу переданий до Меткомтех на відповідальне зберігання згідно договору про надання послуг від 24.06.2019 №2406-05.

Згідно долученого позивачем на пропозицію апеляційного суду договору суборенди нерухомого майна від 27.05.2019 Меткомтех є користувачем нежитлової будівлі площею 1500 м кв, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується і актом прийому-передачі до договору суборенди нерухомого майна від 27.05.2019 (т.6 а.с.24-28).

Оплата ПАТ за поставлений Меткомтех товар, в межах спірних відносин, підтверджується платіжними інструкціями від 08.07.2019, 27.06.2019, 26.07.2019 №№62794, 62116, 64410 (т.6 а.с.16-18).

Щодо контрагента ОСОБА_1 , то згідно матеріалів справи, 24.06.2019 між ПАТ (покупець) та СГВК Садко (постачальник) було укладено договір поставки №24/06-к, згідно якого постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю зерно кукурудзи в асортименті, зі змінами згідно з додатковими угодами №1 та №2 (т.2 а.с.195-201, т.2).

На виконання умов вказаного договору на користь позивача поставлено товар (зерно кукурудзи) у червні 2019 року на загальну суму 10010000,88 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 24.06.2019 №22 на суму 1118390,10 грн разом з ПДВ; №23 на суму 1124 441,60 грн разом з ПДВ; №24 на суму 1151696,10 грн разом з ПДВ; від 25.06.2019 № 25 на суму 1171 397,60 грн разом з ПДВ; №26 на суму 1119800,60 грн разом з ПДВ; № 29 на суму 137 909,60 грн разом з ПДВ; від 26.06.2019 № 30 на суму 1156 428,10 грн разом з ПДВ; № 31 на суму 994630,09 грн разом з ПДВ; № 32 на суму 1035 034,09 грн разом з ПДВ (т.2 а.с.205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221).

Поставлений товар був отриманий покупцем та переданий ОСОБА_1 на відповідальне зберігання згідно договору про надання послуг відповідального зберігання від 24.06.2019 №2406 за актами приймання-передачі №1 - №9 за період з 24.06. по 26.06.2019 у (т.2, а.с.202-206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222).

Згідно договору суборенди нерухомого майна від 24.05.2019 ОСОБА_1 є суборендарем нежитлової будівлі площею 1500 м кв, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.6 а.с.19-23).

При цьому, постачальник ОСОБА_1 виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні від 24.06.2019№№22, 23, 24, від 25.06.2019 №№25, 26, 29, від 26.06.2019№№30, 31, 32 (т.2 а.с.223-231).

Факт не надання позивачем ЗМУ до перевірки товаро-транспортних накладних спростовується тим, що у ПАТ не було господарської необхідності та обов`язку на перевезення (переміщення) товару, поставлений товар був одразу переданий контрагенту на відповідальне зберігання; товар був переданий-отриманий сторонами без довіреностей, з причин, що уже наведені вище; документи на оприбуткування та внутрішнє переміщення, списання продукції не відносились до предмету перевірки, тому їх витребування контролюючим органом є безпідставним.

Оплата ПАТ за поставлений СГВК Садко товар, в межах спірних відносин, підтверджується платіжною інструкцією від 27.06.2019 №№62112 (т.6 а.с.15).

Стосовно відносин ПАТ з Мердокс Інвест, то у матеріалах справи наявні відомості про те, що згідно договору поставки від 21.10.2019 №21/10-о, укладеного між ПАТ (покупець) та Мердокс Інвест (постачальник) постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю соєву олію в асортименті (т.2 а.с.232-236). Постачальник мав зобов`язання поставити позивачу олію соєву за ціною та у кількості, які визначені у специфікаціях від 21.10.2019№1, 31.10.2019 №2, 07.11.2019 №3, що є невід`ємною частиною договору поставки (а.с.237-239, т.2).

На виконання умов договору, на користь позивача поставлено товар (олія соєва) у листопаді 2019 року на загальну суму 854760,20 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 02.11.2019№2 на суму 458660,11 грн разом з ПДВ; від 09.11.2019 №21 на суму 396 100,09 грн разом з ПДВ (т.2 а.с.240, 242).

Факт транспортування товару на адресу покупця: м. Устилуг, вул. Володимирська, 3, Волинської області, підтверджується товаро-транспортними накладними від 01.11.2019№645 та 09.11.2019 №111 (т.2 а.с.241, 243).

Якість товару підтверджується посвідченнями про якість на соєву олію, які виписані постачальником 01 листопада 2019 року та 05 листопада 2019 року (т.2 а.с.244-245).

При цьому, постачальник Мердокс Інвест виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні від 02.11.2019 №2 та від 09.11.2019 №247 (т.2 а.с.246-247).

Поставлений товар за видатковими накладними від 02.11.2019 №2 та від 09.11.2019 №21 був повністю оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.11.2019 №72951 та від 12.11.2019 №61390 (т.2 а.с.248-249).

Щодо ненадання документів на відрядження працівників ПАТ у певні міста для підписання документів, то суд звертає увагу, що згідно умов перерахованих вище договорів поставки товар ПАТ доставлявся його контрагентами на вказаний позивачем склад. При цьому, суд зазначає, що місце складання видаткової накладної не означає місце підписання сторонами даної видаткової накладної. Зазвичай, графа місце складання містить фактичну адресу постачальника.

Щодо зауважень контролюючого органу до паспортів якості, то необхідно вказати, що паспорти якості не є первинними документами у розумінні вимог статті 9 Закону №996-XIV на підставі вказаних документів не здійснюється обчислення та сплата податків платником, а тому їх наявність чи відсутність, або ж недоліки у складанні, жодним чином не впливають на визначення об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Актом перевірки також зафіксовано, що 28.09.2018 між ПАТ (покупець) та Карпатська молочарня (постачальник) було укладено договір поставки №15750, 01.03.2019 №17814, 14.03.2019 №18326 відповідно;

04.11.2019 між ПАТ (покупець) та ТК Карпатська молочарня було укладено договір поставки №21220, 03.02.2020 №22915 відповідно, згідно яких постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю:

сільськогосподарську продукцію, кормові добавки в асортименті, зі змінами згідно з додатковими угодами №1, №2, №4 (т.3 а.с.1-9);

олію соєву та/або шрот соєвий в асортименті, зі змінами згідно з додатковими угодами №1, №2, №3 (т.3 а.с.123-131).

кормові добавки в асортименті (сою), зі змінами згідно з додатковими угодами №1, №2 (т.3 а.с.235-241);

кормові добавки в асортименті (м`ясо-кісткове борошно), зі змінами згідно з додатковою угодою №1 (ТК Карпатська молочарня; т.4 а.с.28-32);

олію соєву в асортименті, зі змінами згідно з додатковою угодою №1 (ТК Карпатська молочарня; т.4 а.с.148-152, т.4).

Постачальники мали зобов`язання поставити позивачу сільськогосподарську продукцію та кормові добавки за ціною та у кількості, які визначені у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договорів поставки (т.3 а.с.10-24, 132-140, 242-243, ТК Карпатська молочарня - т.4, а.с.33-35, 153-155).

На виконання умов договорів на користь позивача поставлено відповідний товар, що підтверджується видатковими накладними (т.3 а.с.25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88,141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, а.с.244, 247, 250, т.4 а.с.3, 6, 9, 12, 15, 18, ТК Карпатська молочарня т.4 а.с.36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 156, 159, 162, 165, 168, 171).

Факт транспортування (поставки) товару на адресу покупця: м. Устилуг, вул. Володимирська, 3, Волинської області, підтверджується товаро-транспортними накладними.

На всю поставленою продукцію Карпатською молочарнею виписано та зареєструвано в ЄРПН податкові накладні.

На виконання умов зазначених договорів ПАТ здійснило передоплату на користь постачальника, що підтверджується відповідними платіжним дорученням (т.3 а.с.96-100, 186-204; ТК Карпатська молочарня - т.4 а.с.120-123, 186-191).

Якість товару підтверджується відповідними посвідченнями про якість.

У свою чергу, за господарськими операціями за договором поставки від 14.03.2019 №18326 контролюючим органом порушень не виявлено, хоча вони повністю аналогічні по суті з тими господарськими операціями за якими порушення виявлено (за договорами від 28.09.2018 №15750 та від 01.03.2019 №17814 щодо Карпатська молочарня), а також проведені з тим же самим контрагентом в межах періоду перевірки, що свідчить про вибірковість обраних контролюючим органом порушень.

При цьому, в Акті перевірки міститься посилання на поставку борошна м`ясокісткового 18,4 т (дата виписки 18.12.2019) на суму 262200 грн, на поставку борошна м`ясокісткового 125 т (дата виписки 02.12.2019) на суму 1781250 грн, на поставку борошна м`ясокісткового 18,4 т (дата виписки 18.02.2020) на суму 260360 грн, на поставку борошна м`ясокісткового 120,4 т (дата виписки 29.01.2020) на суму 1703660 грн, па поставку борошна м`ясокісткового 125 т (дата виписки 31.01.2020) на суму 1768750 грн, на поставку борошна м`ясокісткового (дата виписки 30.01.2020) 81,8 т на суму 1157470 грн без посилання на видаткові накладні та документи, на підставі яких дані поставки контролюючим органом віднесено до зазначених вище договорів поставки.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на ненадання окремих первинних документів, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів, що зазначені у Акті перевірки, правильно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Необхідно зазначити, що єдиними підставами до висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом слугувало те, що за даними податкового органу має місце обрив ланцюга постачання ТМЦ, які були реалізовані ПАТ його контрагентами, а також відсутність необхідних умов для самостійного виготовлення товару, зокрема матеріально-технічної бази, достатньої чисельності працюючих, наявності в оренді обладнання тощо.

Надаючи правову оцінку аргументам контролюючого органу щодо відсутності зокрема матеріально-технічної бази, достатньої чисельності працюючих, наявності в оренді обладнання суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявна у відповідача інформація щодо контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, а доводи відповідача про непідтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на наведене вище не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання ПАТ незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У контексті викладеного варто додати, що платник податків при виборі контрагента та в подальшому укладенні з ним договору повинен керуватися, в тому числі, «належною обачністю». Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується Верховним Судом у постанові від 13 травня 2021 року у справі №0340/1814/18.

Згідно зі статтею 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи вказаний спір суд першої інстанції вірно вказав на те, що відповідні господарські операції з контрагентами спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, як в частині витрат на придбання спірного товару, так і в частині подальшого його використання у своїй діяльності, що не спростовано відповідачем. При цьому, відповідачем як суб`єктом владних повноважень ані в Акті перевірки, ані у наданих до суду поясненнях не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного ППР №299.

Таким чином, оскаржуване ППР №299 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ухваленого додаткового рішення, та заперечень скаржника стосовно стягнення в користь ПАТ витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, замість заявлених 18000 грн,то оцінивши подані документи на понесення судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд підтримує висновки суду першої інстанції, що такі витрати є реальними, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору і підтвердженими матеріалами справи, тому повністю доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 11 вересня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Качмара В.Я. у відпустці у період з 04.09.-08.09.2023.