Постанова

від 06.09.2023 по справі 260/3038/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3038/23 пров. № А/857/11586/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засіданняХомич О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року про закриття провадження (головуючий суддя Калинич Я.М., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного нотаріуса Бисаги Юрія Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Бисаги Юрія Юрійовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просило визнати протиправними дії приватного нотаріуса Бисага Ю.Ю. щодо видання свідоцтва від 17.04.2019 №266 про придбання нерухомого майна (належного боржнику ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211), а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4) з електронного аукціону на підставі протоколу №388182 про проведення електронних торгів, акту про проведені електронні торги від 22.02.2019 по зведеному ВП №43447465, проведення державної реєстрації нерухомого майна (номер запису про право власності №31230443) на власника - ОСОБА_1 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101, при наявності податкової застави згідно акту опису №7 від 25.08.2016, про що державним реєстратором внесено запис про обтяження №31230449 від 25.08.2016 та скасувати номер запису про право власності №31230443 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року провадження у справі закрито з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить оскаржувану ухвалу скасувати а справу направити для продовження її розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що закривши провадження у даній справі суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. При цьому, вказані висновки суду висновуються з висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц., а також у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №826/16703/15 від 09 жовтня 2019 року.

Водночас, згідно обставин даної справи, та відповідно до обставин у справі №907/850/22, 10.12.2018 відбулися електронні торги щодо нерухомого майна належного боржнику ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211), а саме будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення яких, ОСОБА_1 визнано переможцем цих торгів (копія протоколу №388182 від 15.02.2019 та копія акту про проведенні електронні торги від 22.02.2019 міститься у матеріалах справи).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Номер ідентифікаційної довідки №164439423 від 17.04.2019) приватним нотаріусом Бисага Ю.Ю. (Ужгородський міський нотаріальний округ, Закарпатська область) було видано свідоцтво №266 від 17.04.2019 про придбання нерухомого майна (належного боржнику ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» (код ЄДРПОУ 14313211), а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) з електронного аукціону та проведена державна реєстрація нерухомого майна (номер запису про право власності №31230443) на власника - ОСОБА_1 .

Водночас, у зв`язку із наявністю у ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» податкового боргу станом на 25.08.2016 та станом на сьогоднішній день, вказане нерухоме майно перебуває у податковій заставі згідно акту опису №7 від 25.08.2016, про що державним реєстратором внесено запис про обтяження №31230449 від 25.08.2016.

Так, ураховуючи наявність чинного обтяження у вигляді податкової застави на вказане нерухоме майно, відповідач у порушення пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-ІУ (далі - Закон №1952-ІУ), пункту 90.1 статті 90 ПК України, пункту 93.1 статті 93 ПК України, здійснивши переоформлення (перереєстрацію) права власності на нерухоме майно з ПрАТ «Машинобудівний завод «Тиса» на ОСОБА_1 , порушив законодавчо встановлене право позивача на формування податкової застави за вказаним боржником.

При цьому, указані вище рішення Верховного суду у вказаних справ як і правові висновки в таких зроблені у справах про визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто, предметом позовних вимог у вказаних справах є основна позовна вимога про визнання прилюдних торгів недійсними.

Однак, спір у цій справі як зазначено вище, ґрунтуються виключно на твердженні про протиправність дій нотаріуса як державного реєстратора як суб`єкта, наділеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-1V) владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав, у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо перевірки поданих для реєстрації документів та перевірки інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Предмет та підстава позову у цій справі жодним чином не пов`язані з майновими правами, з виконанням чи невиконанням цивільно-правових угод. Позовна заява не містить жодних доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, як помилково вважав суд першої інстанції та відповідно посилаючись на вказані вище висновки Верховного суду.

Позивач не заперечує у справі набуття у власність особою ( ОСОБА_1 ) нерухомого майна яке придбано на електронних торгах, жодних позовних вимог у даній частині не заявлено, в т.ч. і до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як третьої особи у даній справі.

У даній справі один суб`єкт владних повноважень звернувся фактично до іншого суб`єкта владних повноважень, який фактично виконує делеговані функції Держави як державний реєстратор про визнання протиправними дій такого при виконанні вказаних функцій.

Тобто, у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса Бисаги Ю.Ю., як державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Правовий висновок, щодо віднесення даної категорії спорів до правил адміністративної юрисдикції зроблено Верховним судом у постанові від 25.07.2018 у справі №128/3652/16-ц та від 04.09.2018 у справі №823/362/16.

Крім цього, звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», та зокрема на пункт 8 такої, в якій зазначено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону №1952- IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Відповідно до частини другої статті ЗО цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб`єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказані висновки, також, відображені у пункті 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №2 «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні»

Крім цього, суд першої інстанції, також, посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 4 вересня та 28 листопада 2018 року (№823/2042/16, №823/1508/16 відповідно) спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Однак, судова практика з вказаних питань є неоднозначною та зазнає постійних змін. Так, в межах одного року, з урахуванням наведених постанов, Велика палата Верховного Суду двічі відступили від вказаних вище висновків, як в бік адміністративного так і в бік цивільного судочинства з розгляду даної категорії спорів.

Вважає, що дослідженню в цій справі підлягають владні, управлінські рішення відповідача щодо державної реєстрації речових прав, прийняті/вчинені відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом №1952-ІУ. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-ІУ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

Питання правомірності чи неправомірності набуття ОСОБА_1 як переможцем електронних торгів права власності на вказане нерухоме майно, як і питання, невиконання умов цивільно-правової угод (реалізації такого майна), перед судом не порушено.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Положеннями Закону № 1952-ІУ визначено порядок державної реєстрації прав, який включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав або прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону № 1952-ІУ).

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно предметом якої є нерухоме майно.

Згідно пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до пункт 90.1 статті 90 ПК України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

На підставі наведеного, податкова застава в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відноситься до окремого виду обтяження з встановленим пріоритетом, відповідно положення пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не застосовуються при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що законодавець поклав на таку особу обов`язок під час реєстрації перевіряти відповідність нормам законодавства форми таких правочинів, відсутність суперечності зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації, та в деяких випадках - факт виконання умов правочину. Зазначене свідчить, що реєстрація прав на нерухоме майно не є автоматичною, здійснюється не за явочним принципом. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює аналіз поданих документів, зареєстрованих прав тощо та приймає відповідне рішення про здійснення реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов`язковим для заявника.

Діяльність з державної реєстрації речових прав у такому випадку має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється державним органом або суб`єктом з делегованими державою повноваженнями, тому має всі ознаки діяльності з державного управління. Суб`єкт такої діяльності здійснює від імені і за дорученням держави функції з контролю у сфері державної реєстрації (зокрема перевіряє подані документи), приймає обов`язкові для заявника управлінські рішення, тому має всі ознаки суб`єкта владних повноважень. Такі управлінські відносини за участю суб`єкта владних повноважень, що врегульовані нормами саме адміністративного законодавства, є адміністративними правовідносинами.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання вказує, що дії відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно абзацу першого пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на це, суд правильно зазначив, що юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частинами першою та третьою статті 62 Закону №606-XIV встановлено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №656/5 (далі - Тимчасовий порядок) визначено, що електронні торги - це прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі, а прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 розділу 1 Тимчасового порядку). Цим же порядком передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів та правила щодо оформлення результатів торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, то суд слушно зауважив, що така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Також, суд підставно вказав, що аналіз частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами у договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. Юрисдикція ж адміністративних судів не поширюється на спори, пов`язані з реєстрацією майна та майнових прав, з тих підстав, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Згідно матеріалів справи, спірне майно реалізоване при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43447465 від 19.11.2013 року, по виконанню виконавчих документів, де боржником є ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», відповідно до протоколу №388182 від 15.02.2019 року Державним підприємством «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) 10.12.2018 р. проведено реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: лот № 314229 нежитлові приміщення, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Нерухоме майно придбано - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ), за 1501000,00 грн.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- 20.1.30. звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

- 20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;

- 20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;

- 20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

- 20.1.34. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;

- 20.1.34-1. звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;

- 20.1.35. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

- 20.1.35-1. звертатися до суду щодо зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган;

- 20.1.35-2. звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу;

- 20.1.36. звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;

- 20.1.37. звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання;

- 20.1.38. звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом;

- 20.1.39. звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство;

- 20.1.40. звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов`язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;

- 20.1.40-1. звертатися до суду щодо визнання осіб пов`язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи;

- 20.1.40-2. звертатися до суду щодо вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу.

Позивач звернувся за захистом свого майнового права, оскільки вживав заходи щодо звернення стягнення на спірне майно боржника - ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», яке попередньо визначив як таке, що перебуває у податковій заставі, та претендував на це майно як заставодержатель.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Позовні вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовими і стосуються захисту прав осіб у приватноправових відносинах.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц., а також у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №826/16703/15 від 09 жовтня 2019 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, зважаючи на особливості правовідносин, пов`язаних із проведенням електронних торгів та реєстрацією права власності на майно, придбане на цих торгах, на яких Державне підприємство «СЕТАМ» за дорученням Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, виступає продавцем майна, спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 16, статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).

Оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Тому, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд дійшов обґрунтованого висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд слушно зауважив, що позивач шляхом пред`явлення адміністративного позову з цим предметом спору в дійсності має намір вжити заходів щодо захисту своїх прав, скасувавши номер запису про право власності №31230443 (проведено державну реєстрацію за власником ОСОБА_1 ) за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 4 вересня та 28 листопада 2018 року (№823/2042/16, №823/1508/16 відповідно) спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, дійшов правильно висновку про закриття провадження у цій справі, бо дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року про закриття провадження по справі №260/3038/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.І. Мікула

А.Р. Курилець

повний текст складено 12.09.2023