Постанова

від 13.09.2023 по справі 136/1619/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1619/19

Провадження № 22-ц/801/1660/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 рокуСправа № 136/1619/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Денишенко Т.О., Медвецького С.К.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., представника ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Онофрійчука Д.М., розглянувши у відкритомусудовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного підприємства "Світоч+"- адвоката Ладана Олексія Анатолійовича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Світоч +", третя особа державний реєстратор Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником, якого є ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПП "Світоч+", третя особа державний реєстратор Липовецької РДА, у якому просив визнати недійсним договір оренди землі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 15.09.2006 між ТОВ "Концерн" Сімекс-Агро", правонаступником якого є позивач та матір`ю відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , був укладений договір оренди землі № 293 щодо передачі у строкове платне користування земельної ділянки площею 3,5399 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради, строком на 10 років. Надалі за додатковою угодою до договору було внесено зміни та сторонами визначено його строк 20 років. 18.01.2007 договір було зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 0407807000028, а державну реєстрацію додаткової угоди проведено 05.08.2010 у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041004400017. Відтак, строк дії договору сторонами узгоджено за договором до 15.09.2026. Позивач вказав, що усі взяті за договором зобов`язання належним чином виконуються, своєчасно сплачується орендна плата, земельна ділянка використовується виключно за її цільовим призначенням. За наслідками отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо про те, що державним реєстратором Чубатюк О.Р. проведено державну реєстрацію речового права на вищезгадану земельну ділянку з кадастровим номером 0522280700:03:000:0301, орендарем зазначено ПП "Світоч+". Позивач стверджував у позові, що оскільки договір оренди, що укладений між позивачем та матір`ю відповідача 1, після смерті якої відповідач 1 стала її правонаступницею, був чинним на момент укладення іншого договору №162 від 12.10.2015 ОСОБА_1 з ПП "Світоч+", а тому правових підстав розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду ОСОБА_1 не мала, а такі дії порушують права позивача.

Рішенням Липовецького районногосуду Вінницькоїобласті від01червня 2023року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 162 від 12.10.2015, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Світоч+" стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522280700:03:000:0301 площею 3,5399 га.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ПП "Світоч+"- адвокат Ладан О.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при дослідженні доказів не було звернуто увагу та проігноровано те, що додаткова угода до договору оренди землі № 293, укладеного 15.09.2006 між ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" щодо передачі у строкова платне користування земельної ділянки площею 3,5399 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради не містить дати її укладення.

Враховуючи наведене, ПП "Світоч+" переконане, що таким чином порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для відмови в реєстрації договору, а тому реєстрація договору проведена з порушенням вимог законодавства.

Також на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх заперечень представник позивача зазначає, що між землекористувачем та власником при укладенні договору оренду землі та додаткової угоди погоджено істотні умови, що підтверджується змістом договорів оренди. При цьому, наявність підписів під оспорюваними договорами свідчить про наявність волевиявлення попереднього власника, яке було спрямоване на укладення договорів оренди. До того ж, представник позивача вказує, що під час реєстрації договору оренди уповноважена посадова особа, яка проводить державну реєстрацію, перевіряла укладений договір оренди землі на відповідність вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі. Після чого, оспорювані угоди укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5399 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради Вінницької області.

15.09.2006 між ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" було укладено договір оренди землі № 293 щодо передачі у строкове платне користування земельної ділянки площею 3,5399 га, яка розташована на території Вербівської сільської ради, строком на 10 років. Надалі за додатковою угодою до договору було внесено зміни та сторонами визначено його строк 20 років. 18.01.2007 договір було зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 0407807000028, а державну реєстрацію додаткової угоди проведено 05.08.2010 у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041004400017. Отже, строк дії договору сторонами узгоджено за договором до 15.09.2026. Надалі земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 0522280700:03:000:0301.

Крім цього, 12.10.2015 між відповідачами ОСОБА_1 , яка успадкувала згадану земельну ділянку від своєї матері ОСОБА_2 та ПП "Світоч+" було укладено Договір оренди землі № 162, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку, площею 3,5399 га (кадастровий номер 0522280700:03:000:0301), яка розташована на території Вербівської сільської ради Вінницької області, строком на 10 років до 12.10.2025. Рішенням державного реєстратора Липовецької РДА було здійснено реєстрацію речового права оренди вищезгаданої земельної ділянки. Відповідно до статуту ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», затвердженого рішенням № 22/12/20-01 від 22.12.2020 встановлено, що ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» перейменовано у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», яке є його правонаступником усіх прав та обов`язків. Також, судом встановлено, що у провадженні Липовецького районного суду Вінницької області знаходилась цивільна справа за №136/2078/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, але ухвалою суду від 27.10.2022 у справі №136/2078/19 позов було залишено без розгляду, а ухвала суду набрала чинності.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованої відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Аналіз ст.ст. 13, 15, 16, 203, 215 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Доводи апеляційної скарги про те, що порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для відмови в реєстрації договору, а тому реєстрація договору проведена з порушенням вимог законодавства, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання додаткової угоди до договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

З наведеного вбачається, що серед істотних умов, станом на момент укладання додаткової угоди до договору оренди, такої умови, як дата укладення договору, не було.

До того ж, варто зазначити, що при укладенні додаткової угодидо договоруоренди землі № 293 між ОСОБА_2 та ТОВ"Концерн"Сімекс-Агро" істотні умови погоджено, що підтверджується змістом додаткової угоди та власним підписом ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст вказаної презумпції полягає у тому, що усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати їх прав і перешкоджати здійсненню їх обов`язків. Разом із тим, вказана презумпція може бути спростована у судовому порядку.

Апеляційним судом попередньо встановлено, що у провадженні Липовецького районного суду Вінницької області знаходилась цивільна справа за № 136/2078/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, рішення у ній безпосередньо впливало б на вирішення цього спору, але ухвалою суду від 27.10.2022 у вказаній справі позов було залишено без розгляду, ухвала набрала законної сили.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (ст. 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В силу ст. 13 ЦК Українивизначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , яка успадкувала від ОСОБА_2 земельну ділянку, за наявності чинного договору оренди землі укладеного останньою з ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є позивач, розпорядилася належною їй земельною ділянкою, яка перебувала у правомірному користуванні позивача, передавши її в оренду - ПП "Світоч+", що порушує права позивача, як землекористувача, що є підставою для визнання такого правочину недійсним та припинення права, оскільки такий договір суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з нормами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що розглядаючи спір місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Липовецького районногосуду Вінницькоїобласті від01червня 2023року без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ПП "Світоч+" - адвоката Ладана Олексія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2023 року залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Т.О. Денишенко

С.К. Медвецький