Постанова

від 12.09.2023 по справі 638/13533/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/13533/20 Номер провадження 22-ц/814/940/23Головуючий у 1-й інстанції Штих Т.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Триголов В.М., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2021 року, постановлену суддею Штих Т.В.,

у справі за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території,

в с т а н о в и в:

01.10.2020 КП «Жилкомсервіс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2014 по 01.09.2020 у сумі 12816,47 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.10.2020 відкрито спрощене провадження у вказаній справі; призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін; роз`яснено відповідачу право протягом 15 днів з дня отримання копії даної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; а також право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву./а.с.24/

17.11.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до КП «Жилкомсервіс» про визнання порушеним конституційного права, передбаченого статтями 32,41 Конституції України, зобов`язання вчинити дії, списавши грошові кошти, які витребовуються із нього, як безнадійну заборгованість, постановивши до стягнення із відповідача на його користь шкоду в розмірі 25100,00 грн./а.с.92-103/

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача в об`єднанні в одне провадження справи за позовом КП «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території та зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Жилкомсервіс» про визнання порушеним конституційного права, передбаченого статтями 32,41 Конституції України, зобов`язання вчинити дії, списавши грошові кошти, які витребовуються із нього, як безнадійну заборгованість, постановивши до стягнення із відповідача на його користь шкоду у розмірі 25100,00 грн.

Повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та роз`яснено можливість звернення із указаною позовною заявою у передбаченому чинним законодавством порядку.

При постановленні ухвали районний суд керувався положеннями ч.2 ст.193 ЦПК України, виходячи із того, що такі позови не є взаємопов`язані, а тому не можуть розглядатися в одному провадженні,та застосував наслідки, передбачені ч.3 ст.194 цього Кодексу.

Відповідач оскаржив ухвалу районного суду в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. За змістом доводів апеляційної скарги, доводить безпідставність первісного позову та обґрунтованість зустрічного позову, які вважає взаємопов`язаними, а тому з підстав порушення норм процесуального закону просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводить взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів, яка виражається у тотожності предмету спору, де матеріально-правова вимога стосується сплати за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, право вимоги за яким, на думку відповідача, не належить КП «Жилкомсервіс», оскільки таке майно є власністю мешканців будинків і зустрічний позов містить обґрунтування щодо привласнення чужої приватної власності та відновлення порушеного конституційного права. Звертає увагу на можливості взаємозаліку заявлених позовних вимог та наголошує, що задоволення зустрічного позову виключає можливість задоволення первісного позову, оскільки має на меті довести відсутність у КП «Жилкомсервіс» матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, де оцінці підлягають одні і ті самі докази.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18.01.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.11.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 24.01.2022.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.01.2023 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2021 КП «Жилкомсервіс» звернулося в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період із 01.04.2014 по 01.09.2020 у розмірі 12816,47 грн., заявлена позивачем до стягнення із відповідача, а також 2102,00 грн. судового збору./а.с.1-6/

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.10.2020 відкрито провадження у вказаній справі; призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін; роз`яснено відповідачу право протягом 15 днів з дня отримання копії даної ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; а також право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву./а.с.24/

Відповідач завами від 16.01.2021, 05.03.2021, 12.04.2021, 17.06.2021, 26.07.2021, 12.10.2021 просив суд надіслати йому копію ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та доданих до неї документів./а.с.31-32, 38-40, 46-47, 56-57, 63-64, 70-71/

17.11.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву та зустрічний позов до КП «Жилкомсервіс» щодо приватизації державного житлового фонду, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, привласнення чужої приватної власності, відсутність цивільних прав на майно та незаконне подання КП «Жилкомсервіс» позовної заяви про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. За змістом позовних вимог просить визнати, що КП «Жилкомсервіс» порушено його, ОСОБА_1 , конституційні права, передбачені статтями 32,41 Конституції України, зобов`язати підприємство списати грошові кошти, які витребовуються із нього, як безнадійну заборгованість, та постановити до стягнення на його користь шкоду в розмірі 25100,00 грн./а.с.92-103/

Відмовляючи в об`єднанні в одне провадження таких позовів та повертаючи зустрічний позов відповідачу, районний суд виходив із того, що позовні вимоги за зустрічним позовом не пов`язані з первісним позовом та не можуть розглядатися в одному провадженні. Так, ОСОБА_1 просить розглядати його позов у загальному провадженні, натомість первинний позов розглядається за правилами спрощеного провадження, що на думку суду свідчить про намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

За змістом частин першої-третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.15 постанови ПВСУ«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» від 12.06.2009 №2, об`єднання в одне провадження з первісним позовом вимог, коли відсутня спільність предмета позову не допускається.

За змістом позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №916/3245/17 від 13.03.2019, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду, взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2987/18 від 20.03.2019 та Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №910/18778/20).

У цій справі предметом первісного позову КП «Жилкомсервіс» є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, що надаються останньому, як власнику житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом такого позову відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем на підставі публічного договору, опублікованому в газеті «Слобода» від 28.11.2006 №95/1 відповідно до Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та на підставі п.5 ч.2 ст.7 цього Закону повинен сплатити заборгованість, заявлену до стягнення.

У той же час за змістом зустрічного позову відповідач доводить незаконне управління та використання підприємством з метою отримання прибутку спільного майна, а саме:будинку АДРЕСА_2 , який не відноситься до житлового фонду комунальної власності міста та є спільною власністю мешканців такого будинку. Із підстав викладеного, просить: визнати порушеними конституційні права, передбачені статтями 32,41 Конституції України зобов`язати КП «Жилкомсервіс» списати грошові кошти, які витребовуються із нього за первісним позовом, як безнадійну заборгованість; стягнути із відповідача на його користь спричинену шкоду в розмірі 25100,00 грн.

Отже, установивши, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов`язаними, а об`єднання їх в одне провадження та спільний їх розгляд є недоцільним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм закону на власну користь. Тоді як предметом спору за первісним позовом є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що надаються на підставі публічного договору, який відповідачем не оскаржується, та де предметом доказування є належність виконання власником майна обов`язку його утримання.

Можливість взаємозаліку первинних та зустрічних вимог, колегія суддів не вбачає, як і підстав вважати, що спільний розгляд таких позовів сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Тоді як можливе задоволення зустрічного позову відповідача та визнання порушеними його конституційні права, зобов`язання списати заборгованість за первісним позовом, як безнадійну, та стягнути з відповідача спричинену шкоду, не виключає можливість задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за послуги надані на підставі дійсного договору про надання житлово-комунальних послуг м.Харків. Оскільки можливе визнання порушеними конституційні права відповідача є підставою стягнення шкоди, що не виключає його, відповідача, відповідальність за неналежне виконання договору про надання житлово-комунальних та стягнення з нього такої заборгованості. При цьому списання заборгованості за зобов`язанням щодо якого минув строку позовної давності (безнадійна заборгованість) не є підставою об`єднання таких позовів в одне провадження та їх спільний розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтованості зустрічного позову, який судом першої інстанції правильно був повернутий відповідачу, та безпідставності первісного позову, оцінка якого буде надана судом при постановленні рішення по суті спору. Оскільки відповідачем було реалізовано право на оскарження ухвали суду першої інстанції, помилковість висновків районного суду про її остаточність, не мала наслідком порушення прав відповідача та не впливає на підставність повернення зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена із дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.09.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді В.М. Триголов

О.В. Чумак