Ухвала

від 12.09.2023 по справі 344/10598/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10598/22

Провадження № 11-сс/4808/277/23

Категорія ст. 170 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи - адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2022 року про накладення арешту на земельну ділянку в кримінальному провадженні №12022090000000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України,

за участю представника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник третьої особою захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції якою накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельну ділянку кадастровий номер 2611000000:05:006:0204, прощею 0.075 га. розташовану на території м. Яремче, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 .

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим і таким, що грубо порушує конституційні права ОСОБА_8 .

Зазначає, що слідчим під час судового розгляду не надано жодних відомостей, що вказане майно містить ознаки речового доказу.

Наголошує, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Вказує, що слідча суддя в оскаржуваній ухвалі не вказала чому арешт земельної ділянки не поєднаний з позбавленням права користування не може забезпечити завдання кримінального провадження. А також не дослідила та не врахувала наслідки арешту майна для третьої особи, яка була їй відома.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2022 року частково задоволено клопотання слідчого, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельну ділянку кадастровий номер 2611000000:05:006:0204 площею 0,075 га, розташовану на території м. Яремче, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 ,.

Слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим доведено необхідність вжиття як заходу забезпечення кримінального провадження - арешту даного майна із позбавленням права відчуження, розпорядження та користування та з метою недопущення відчуження третім особам земельної ділянки кадастровий номер 2611000000:05:006:0204, яка є предметом злочинного посягання, визнана речовим доказом та належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , а також з метою збереження речового доказу, забезпечення в подальшому позову про визнання недійними державних актів про право власності на земельні ділянки та повернення їх законному власнику у користування.

Під час апеляційного розгляду:

- представник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу слідчого судді;

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя при прийнятті оскарженого рішення дотримався вказаних вимог закону.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно дійшов висновку про наявність підстав для арешту майна із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельну ділянку кадастровий номер 2611000000:05:006:0204, площею 0,075 га, розташовану на території м. Яремче, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_8 , слідчим суддею було враховано що клопотання про арешт майна, було погоджене прокурором (а.п. 4).

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На даний час здійснюється кримінальне провадження № 12022090000000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

На переконання колегії суддів, слідчим суддею було належним чином перевірено, що зазначене вище нерухоме майно, в повній мірі відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а відтак, наявна правова підстава, передбачена ст. 170 КПК України для арешту вказаного майна.

З огляду на положення ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апеляційної скарги про неможливість арешту вказаного майна є недоведеними.

На думку колегії суддів, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні органу досудового розслідування.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції від 30 серпня 2022 року, а особа звернулась з апеляційною скаргою майже через один рік, що також свідчить про співмірність застосованих обмежень.

На переконання колегії суддів, арешт майна в даному конкретному випадку відповідає принципу розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Втручання у права та інтереси власника майна, на які посилається сторона захисту, окрім іншого, не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, оскільки Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст. 1 КК України).

На переконання колегії суддів, у даному конкретному випадку, той факт, що клопотання про арешт майна подане слідчим, не є тим істотним порушенням, що є безумовною підставою для визнання прийнятого слідчим суддею рішення незаконним, за умови, що таке клопотання погоджено з прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 , шляхом його підписання разом із слідчим, чим фактично й було підтверджено факт особистого волевиявлення прокурора (а.п. 2).

Отже, сам по собі факт звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна слідчим, за умови його погодження та підписання прокурором, не може бути підставою для відмови в арешті майна, виходячи із завдання кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді є обґрунтованою, належно мотивованою, та такою, що ґрунтується на законі. Підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді не позбавляє права зацікавленої особи у зверненні до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України або до судді під час судового провадження з клопотанням про скасування арешту майна.

Обставин, які б викликали сумнів у повноті, всебічності та неупередженості дослідження як слідчим, так й слідчим суддею зібраних доказів, колегією суддів не встановлено, а тому прийняте слідчим рішення є таким, що відповідає загальним засадам кримінального провадження, обґрунтованим та законним.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при судовому розгляді, які б тягли за собою скасування судового рішення, допущено не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 172, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника третьої особи - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2022 року про накладення арешту на земельну ділянку в кримінальному провадженні №12022090000000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК України,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5