Постанова

від 12.09.2023 по справі 613/171/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» вересня 2023 року

м. Харків

справа № 613/171/21

провадження № 22ц/818/578/23

провадження № 22ц/818/843/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

за участі секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ),

відповідачі Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» (провадження у справі в частині вимог до цього відповідача закрито), представниця відповідача Рибак Я. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех», Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 січня 2023 року в складі судді Харченко С.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» на додаткове рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2023 року в складі судді Харченко С.М.

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувсядо судуз позовомдо Державногопідприємства «Богодухівськийсільськогосподарський учбово-курсовийкомбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» про визнання права оренди припиненим та повернення земельних ділянок.

Також улютому 2021року ОСОБА_3 звернулась досуду зпозовом доДержавного підприємства«Богодухівський сільськогосподарськийучбово-курсовийкомбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» про визнання права оренди припиненим та повернення земельних ділянок.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 квітня 2021 року позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 об`єднані в одне провадження.

Позовні заяви мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,21 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0094 та площею 2,2106 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0093. ОСОБА_3 є власницею земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023 та площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022.

Зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 за договорами оренди землі від 24 грудня 2013 року, 21 липня 2016 року передані в оренду Державному підприємству «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» строком на 10 років. Земельні ділянки, належні ОСОБА_3 , передані в оренду підприємству за договорами оренди землі від 24 травня 2012 року ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є ОСОБА_3

31 серпня 2017 року сторони уклали додаткові угоди до цих договорів, за якими ОСОБА_3 як правонаступник ОСОБА_4 набула статуту орендодавця за договорами від 24 травня 2012 року.

Договорами оренди передбачено, що їхня дія припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін.

Вказали, що 03 грудня 2019 року сторони договорів оренди уклали угоди, якими за спільної та добровільної згоди достроково розірвали ці договори, склали та підписали акти прийому передачі (повернення) земельних ділянок власникам.

Зазначили, що 10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», за яким товариство вважає себе правонаступником орендаря у договорах оренди землі з ними.

Відповідачі не визнають угоди про розірвання договорів оренди землі та відмовляються повернути їм земельні ділянки. За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» накладено заборону органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на вчинення реєстраційних дій щодо речових прав на їхні земельні ділянки.

На думку позивачів Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» порушив умови угод про розірвання договорів оренди землі, не здійснив їх державної реєстрації та припинення права оренди, чинить перешкоди в цьому, а також всупереч домовленості та без їхньої згоди продовжує користуватися їхніми земельними ділянками.

Вказали, що після укладання угод про розірвання договорів оренди землі та підписання сторонами актів про повернення земельних ділянок, відповідачі неправомірно утримують та використовують належні їм земельні ділянки. Такі протиправні дії відповідачів порушують їхні законні права та інтереси як власників земельних ділянок та сторони договорів.

Також їхні права порушуються наявністю відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право оренди на земельні ділянки за відповідачем Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат». Сторони досягли домовленості про припинення цього права у відповідача та зобов`язалися у зв`язку із цим зареєструвати в реєстрі угоди про розірвання договорів оренди землі. Дані домовленості та зобов`язання відповідачі в добровільному порядку протиправно не виконують і не визнають їх дійсність.

Просили, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог

визнати припиненим право оренди Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовийкомбінат» за договорами оренди землі між Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_1 : б/н від 24 грудня 2013 року на земельну ділянку площею 2,21 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0094, б/н від 21 липня 2016 року на земельну ділянку площею 2,2106 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0093; за договорами оренди землі між Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_3 , б/н від 24 травня 2012 року на земельну ділянку площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023, б/н від 24 травня 2012 року на земельну ділянку площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022;

повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею 2,21 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0094, площею 2,2106 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0093;

повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023, площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022.

У жовтні 2022 року представник позивачів подав до суду заяву про відмову від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех».

Ухвалою Богодухівського районногосуду Харківськоїобласті від20грудня 2022 року задоволено заяву представника позивачів адвоката Колєсніка І.А. про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та провадження у справі закрито в цій частині.

У відзивахна позовнізаяви Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Навчальнийвиробничо-досліднийцентр «Агротех» просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в сумі по 30000,00 грн.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 12 січня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено;

визнано припиненим право оренди Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» за договорами оренди землі між Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_1 , б/н від 24 грудня 2013 року на земельну ділянку площею 2,21 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0094, б/н від 21 липня 2016 року на земельну ділянку площею 2,2106 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0093;

повернуто ОСОБА_1 земельні ділянки площею 2,21 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0094, площею 2,2106 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0093;

визнано припиненим право оренди Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» за договорами оренди землі між Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_3 б/н від 24 травня 2012 року на земельну ділянку площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023, б/н від 24 травня 2012 року на земельну ділянку площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022;

повернуто ОСОБА_2 земельні ділянки площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023, площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022;

стягнуто з Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат`на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір кожному в розмірі по 3632,00 грн.

Додатковим рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2023 року резолютивну частину рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 січня 2023 року доповнено абзацом наступного змісту: «У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» про стягнення з позивачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» судових витрат на правничу допомогу відмовити».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» просив рішення суду в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розподілити судові витрати та стягнути з позивачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн з кожного.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Так, він помилково не вважав поведінку позивачів щодо звернення до суду з позовом до нього необґрунтованою та не вбачав підстав для стягнення з них витрат на правничу допомогу. Дійсно, товариство зверталось до суду в інших справах із заявами про забезпечення позову щодо спірних земельних ділянок. Проте такі звернення є його правом і не дають позивачам підстав для звернення до суду з вимогами до нього у цій справі. Відсутність будь-яких правових підстав для звернення до суду з позовом до товариства була очевидна для позивачів ще в момент подачі позову. Позивачі навіть не розмежували позовні вимоги до двох відповідачів. Також позивачам і їх представникам було відомо про не завершення процедури реорганізації державного підприємства. У відзиві на позов товариством одразу було зазначено про відсутність підстав для звернення до суду з вимогами саме до нього. Проте позивачі наполягали на своїх вимогах та відмовились від них лише на стадії розгляду справи по суті безпосередньо перед прийняттям рішення. Позивач зловживав правами та подав завідомо безпідставний позов до нього.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» просив додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким розподілити судові витрати та стягнути з позивачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 30000,00 грн з кожного.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду є аналогічними доводам скарги на рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини,що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, зокрема, тому факту, що угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі укладені в період дії обмежень, передбачених Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», тобто заборони на вчинення правочинів, які можуть призвести до зменшення земельної ділянки, що перебуває у користуванні підприємства без згоди органу приватизації. Директор товариства не звертався до Фонду державного майна України за наданням згоди на укладення угод про дострокове розірвання договорів оренди землі. Отже, вони є нікчемними. Суд необґрунтовано посилався на норму частини 3 статті 92 ЦК України щодо перевищення повноважень представником юридичної особи, адже застосуванню підлягає спеціальна норма Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не входження до складу єдиного майнового комплексу підприємства права оренди як майнового права. До складу єдиного майнового комплексу не увійшли земельні ділянки як об`єкт нерухомого майна, однак щодо права оренди землі відбулось правонаступництво за договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, та майнові права на користування землею увійшли до складу об`єкту приватизації. Розірвання договорів оренди під час приватизації орендаря за відсутності згоди органу приватизації на укладення таких правочинів призвело до зменшення розміру земельних ділянок, що перебували у користуванні підприємства. Полтавський апеляційний суд у справі № 613/734/21 підтвердив нікчемність укладених саме з позивачами у цій справі угод про розірвання договорів оренди землі. Рішеннями господарського суду у справі № 922/89/20, які є преюдиційними для цього спору, встановлено неправомірність дій директора державного підприємства ОСОБА_5 з відчуження прав на земельні ділянки. Позивачі ухилились від участі у проведенні експертизи, відмовились надавати оригінали угод від 03 грудня 2019 року, проте суд безпідставно відмовив у визнанні факту відсутності угод про дострокове розірвання договору оренди землі. Суд першої інстанції закрив підготовче провадження за наявності невиконаної ухвали про призначення експертизи.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

В суді апеляційної інстанції представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» підтримала свою апеляційну скаргу і апеляційну скаргу Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та просила їх задовольнити. Зокрема, акцентувала увагу суду на правомірності стягнення витрат на правничу допомогу та по суті спору звернула увагу на нікчемність укладених саме з позивачами у цій справі угод про розірвання договорів оренди землі. Просила долучити до матеріалів справи копії судових рішень, зокрема, копію постанови Полтавського апеляційного суду у справі № 613/734/21 та копію ухвали про відкриття касаційного провадження.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» на рішення суду необхідно задовольнити частково, рішення суду та додаткове рішення суду скасувати.

Судові рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що відповідач безпідставно не повертає позивачам земельні ділянки, оскільки договори оренди між ними розірвано, та ці угоди є чинними, на них не поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна». Відмовляючи у стягненні судових витрат з позивачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» суд виходив з того, що дії позивачів з пред`явлення позову не були завідомо необґрунтованими та недобросовісними, тож підстав для покладення на них судових витрат у зв`язку із закриттям провадження у справі за частиною позовних вимог не вбачається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Богодухівської міської ради Харківської області: площею 2,21 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0094; площею 2,2106 га, кадастровий номер: 6320810100:03:003:0093, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 057040 від 24 червня 2004 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 лютого 2015 року, реєстровий № 3-105 (а. с. 6, 19 том 1).

Вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передав в оренду відповідачу Державному підприємству «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» строком на 10 років: ділянку з кадастровим номером: 6320810100:03:003:0094 за договором оренди землі, б/н від 24 грудня 2013 року; ділянку з кадастровим номером: 6320810100:03:003:0093 за договором оренди землі, б/н від 21 липня 2016 року, що підтверджується копіями договорів, актом визначення меж земельної ділянки в натурі, актом прийому-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди, додатковою угодою від 26 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 24 грудня 2013 року (а. с. 7-13, 20-23 том 1).

Пунктом 41 договору від 24 грудня 2013 року та пунктом 12.3 договору від 21 липня 2016 року передбачено, що їхня дія припиняється шляхом їхнього розірвання за взаємною згодою сторін.

Право оренди зареєстровано належним чином, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 243365872 та № 243373905 від 08 лютого 2021 року (а. с. 16-17, 26-27 том 1).

У власності ОСОБА_3 перебували дві земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Богодухівської міської ради Харківської області: площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022; площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023, які вона успадкувала після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 15 серпня 2014 року, №№ 1-1500, 1-1502 (а. с. 6, 7, 17, 18 том 2).

За життя ОСОБА_4 передала ці земельні ділянки в оренду Державному підприємству «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» строком на 10 років за договорами оренди землі б/н від 24 травня 2012 року (а. с. 8-9, 19-20 том 2).

Пунктом 41 договорів передбачено, що їхня дія припиняється шляхом їхнього розірвання за взаємною згодою сторін.

31 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» укладені додаткові угоди до вказаних договорів оренди землі, за якими ОСОБА_3 замінила ОСОБА_4 в договорах як орендодавець у зв`язку із переходом до неї права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, а строк оренди було змінено на 20 років з дати державної реєстрації права оренди (а. с. 10-12, 21-23 том 2).

Право оренди зареєстровано належним чином, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 243422591 та № 243423158 від 08 лютого 2021 року (а. с. 15-16, 28-29 том 2).

Наказом Фонду державного майна України по Харківській області від 27 березня 2018 року № 447 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році, до якого включено Державне підприємство«Богодухівський сільськогосподарськийучбово-курсовийкомбінат» (а. с. 53-55, том 1).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року №895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» з направленням його для опублікування в газеті «Відомості приватизації» та на офіційному сайті Фонду державного майна України (а. с. 56 том 1).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 08 жовтня 2019 року № 00590 затверджено протокол засідання аукціонної комісії для продажу об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», яким затверджено умови його продажу, зокрема, що покупець є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків (а. с. 76 том 1).

03 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» укладено угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок від 24 грудня 2013 року і 21 липня 2016 року та підписано акти прийому-передачі (повернення) земельної ділянки (а. с. 14-15, 24-25 том 1).

Також 03 грудня 2019 року між ОСОБА_3 та Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» укладено угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок від 24 травня 2012 року та підписано акти прийому-передачі (повернення) земельної ділянки (а. с. 13-14, 26-27 том 2).

Згода директором Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на розірвання договорів оренди землі Регіональним відділенням Фонду державного майна України не надавалась, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях №20-05-00124 від 11 січня 2020 року (а. с. 58 том 1).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 19 грудня 2019 року № 01192 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» шляхом його викупу Товариством з обмеженою відповідальністю НВДЦ «Агротех» за запропонованою ним ціною продажу (а. с. 28 том 1).

10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «АГРОТЕХ» укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», до якого договором від 20 жовтня 2020 року внесено зміни щодо строку проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Пунктом 1.3. цього договору передбачено, що земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації. Пунктом 5.5. договору визначено, щопокупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» відповідно до законодавства України (а. с. 80-84,89 том 1).

До договору складено акт приймання-передачі державного майна від 28 січня 2020 року та переліки нерухомого і рухомого майна об`єкта малої приватизації, до яких не входять земельні ділянки та право оренди (а. с. 85-88 том 1).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 03 лютого 2020 року № 00299 затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», приватизованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «АГРОТЕХ», і визнано приватизацію завершеною (а. с. 57 том 1).

У відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23 грудня 2020 року № 20-04-11192 зазначено, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються Державним підприємством «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», не є власністю підприємства та не обліковуються на його балансі, відомості про них відсутні в матеріалах інвентаризації (а. с. 29 том 1).

У відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 30 вересня 2021 року № 20-10-13-Кол-5 також зазначено, що згідно матеріалів інвентаризації майна до складу майна підприємства не входили земельні ділянки, орендарем яких було Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат». Земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку після переходу до нього права власності на об`єкт приватизації (а. с. 82-83 том 3).

З Інформаційного повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», яке було розміщено на електронному майданчику вбачається, що Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. Зазначені земельні ділянки не обліковуються на балансі Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу (а. с. 84-88 том 3).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01 квітня 2021 року призначено у справі судову технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлено наступні питання: чи виготовлені підписи сторін та печатка орендаря в Угоді від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 24 грудня 2013 року у той час, яким датований документ (03 грудня 2019)? чи виготовлені підписи сторін та печатка орендаря в Акті прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 03 грудня 2019 року до Угоди від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 24 грудня 2013 року у той час, яким датований документ (03 грудня 2019)? чи виготовлені підписи сторін та печатка орендаря в Угоді від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 27 червня 2016 року у той час, яким датований документ (03 грудня 2019)? чи виготовлені підписи сторін та печатка орендаря в Акті прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 03 грудня 2019 року до Угоди від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 27 червня 2016 року у той час, яким датований документ (03 грудня 2019)? чи виготовлені рукописний текст, підписи та печатка в Угоді від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 24 травня 2012 року щодо земельної ділянки площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023, у той час яким датований документ (03 грудня 2019)? чи виготовлені рукописний текст, підписи та печатка в Акті прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 03 грудня 2019 року щодо земельної ділянки площею 4,4226 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0023 у той час, яким датований документ (03 грудня 2019 року)? чи виготовлені рукописний текст, підписи та печатка в Угоді від 03 грудня 2019 року про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 24 травня 2012 року земельної ділянки площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:036002:0022, у той час, яким датований документ (03 грудня 2019)? чи виготовлені рукописний текст, підписи та печатка в Акті прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 03 грудня 2019 року площею 4,4224 га, кадастровий номер: 6320810100:03:002:0022, у той час, яким датований документ (03 грудня 2019)?

Зазначена ухвала суду залишена без виконання у зв`язку з відсутністю оригіналів досліджуваних документів (а. с. 232-233 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а. с. 101 том 3).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3 .

За змістом статей 41 Конституції України,321ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 317 ЦК передбачено, щовласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістомстатті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Аналіз наведеної норми закону свідчить, що передбачене правонаступництво хоча і є частковим, оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, однак усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі.

Нормами цивільного законодавства визначено, що майновими є будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складниками права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Нормами статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» передбачені обмеження в розпорядженні майном об`єкта приватизації.

Відповідно до абзаців 1,4 частини 4 вказаної статті з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

Отже, законодавцем визначений обмежений порядок та умови розпорядження речовими правами об`єкта приватизації, у тому числі щодо відчуження майнових прав на земельні ділянки, які перебувають у його користуванні.

Вказаною нормою встановлена заборонана вчинення визначених законом дій/прийняття рішеньбез згоди органів приватизації саме державним або комунальним підприємством, товариством, їх уповноваженим органам управління.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Тлумачення частини другоїстатті 215 ЦК Українисвідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, провадження № 61-5800зпв18.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про приватизацію Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» прийнято до вчинення його директором дій із розірвання укладених з позивачами договорів оренди земельної ділянки. Згоду на укладення угод про розірвання договорів оренди землі відповідач не отримував. Отже, угоди про розірвання договорів оренди є нікчемними в силу прямої вказівки закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» зверталось до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» про визнання незаконними дій відповідача, спрямованих на вчинення без згоди органу приватизації правочинів, предметом яких є відчуження права оренди земельних ділянок, що перебували в його користуванні, вчинені з дня прийняття рішення про приватизацію відповідача, та зобов`язання відповідача утриматися від вчинення таких дій. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11 січня 2021 року у справі № 922/89/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року, позов задоволено. Постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року

Судовими рішеннями у справі № 922/89/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» до Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» про визнання незаконними дій встановлено, що Державне підприємство«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», в порушення частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» здійснило незаконні дії, спрямовані на відчуження майнових прав щодо користування земельними ділянками за укладеними раніше договорами оренди земельної ділянки після прийняття Фондом державного майна України рішення про приватизацію підприємства.

Суд першої інстанції помилково не врахував зазначені обставини. У цьому господарському спорі судами зроблені висновки саме щодо спірних правовідносин з укладення угод про розірвання договорів оренди землі. Встановлені судами обставини та зроблені висновки щодо незаконності дій директора підприємства з укладення угод про розірвання договорів оренди мають значення для розгляду цієї справи та повинні бути враховані судом.

Задовольняючи позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції також виходив з того, що право оренди земельних ділянок не входило до єдиного майнового комплексу підприємства, що приватизувалось, орендовані земельні ділянки не є власністю підприємства, не обліковуються на його балансі, відомості про них відсутні в матеріалах інвентаризації. Однак, право оренди є майновим правом. Укладення угоди про розірвання договору оренди позбавляє підприємство такого права, що суперечить вимогам частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

Посилання суду першої інстанції на норму частини 3 статті 92ЦК України судова колегія також вважає безпідставним, адже спірні правовідносини стосуються не наявності у представника юридичної особи обмежень на представництво, а передбачених законом обмежень на укладення правочину без згоди органу приватизації.

Отже, оскільки Державне підприємство«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» без згоди органу приватизації не мало права вчиняти угоди з розірвання договорів оренди землі, такі правочини є нікчемними. За таких умов, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання оренди припиненою та повернення їм земельних ділянок не вбачається.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. У зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Оскільки позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, судові витрати Державного підприємства«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», зокрема, на правничу допомогу, покладаються на позивачів.

У відзивах на позов Державне підприємство«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» просив стягнути з позивачів на його користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 25000,00 грн з кожного. Також відповідач в подальшому подав відповідну заяву про стягнення судових витрат у зазначеному розмірі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимогстатті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

19 лютого 2021 року між Державним підприємством«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» в особі голови комісії з припинення та Адвокатським об`єднанням «Шкребець і партнери» укладено договори про надання правової допомоги № 19021 та № 19025 (а. с. 59-60 том 1, а. с. 61-62 том 2).

Пунктом 5.2. договорів передбачено, що гонорар за правову допомогу, надану згідно з пунктом 2.1. цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю сторін та визначається у фіксованому розмірі 25000,00 грн за надання правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції.

09 березня 2021 року укладено додаткові угоди № 1, якими передбачено, що плата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання у строк до 01 червня 2021 року (а. с. 41 том 3).

26 травня 2021 року Державним підприємством«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» сплачено Адвокатському об`єднанню «Шкребець і партнери» 25000,00 грн за договором про надання правової допомоги № 19021 та 25000,00 грн за договором про надання правової допомоги № 19025, що підтверджується платіжними дорученнями № 116 та № 120 та випискою (а. с. 42-43 том 3).

Інтереси підприємства представляв адвокат Мартиненко А.М. на підставі зазначених договорів та ордерів, серія ХВ № 000389 та № 000388 від 03 березня 2021 року (а. с. 61 том 1, а. с. 63 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Мартиненком А.М. в інтересах відповідача подано відзиви на позов, заяви про відкладення підготовчого судового засідання, про проведення підготовчого судового засідання за відсутності відповідача, клопотання про витребування оригіналів доказів, заяву про визнання явки позивача обов`язковою та виклик свідка, клопотання про призначення експертизи, заяви про розгляд справи за відсутності представника.

У судових засіданнях ОСОБА_6 участі не брав.

Зважаючи на складність і предмет спору, обсяг наданої правової допомоги, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також розумності їх розміру,враховуючи, що позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є аналогічними, об`єднані в одне провадження, процесуальні документи за двома позовами також аналогічні, позиція адвоката протягом розгляду справи не змінювалась, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з позивачів на користь Державного підприємства«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» 10 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, по 5000,00 грн з кожного.

Щодо вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 січня 2023 року в частині розподілу судових витрат та додаткове Богодухівського районного суду Харківської області від 21 березня 2023 року судова колегія виходить з наступного.

22 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та Адвокатським бюро «Антона Новакова» укладено договори № 9/02-21 та №5/02-21 про надання правової (правничої) допомоги у цій справі (а. с. 91 том 1, а. с. 93 том 2).

Пунктом 4.2. договорів передбачено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором визначено сторонами у розмірі 30000,00 грн, що охоплює собою оплату всього обсягу правової допомоги, яка надається адвокатом у суді першої інстанції до прийняття судом першої інстанції остаточного рішення у справі.

Інтереси товариства представляли адвокат Рибак Я.В. на підставі зазначеного договору та ордерів, серія ХВ № 1426/254, серія ХВ № 1426/253 та адвокат Новаков А.І. на підставі зазначеного договору та ордеру № 1042659 (а. с. 90, 205 том 1, а. с. 92 том 2).

У жовтні 2022 року представник позивачів подав до суду заяву про відмову від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех».

Ухвалою Богодухівського районногосуду Харківськоїобласті від20грудня 2022 року задоволено заяву представника позивачів адвоката Колєсніка І.А. про відмову від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» та провадження у справі закрито в цій частині.

У відзивахна позовнізаяви Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Навчальнийвиробничо-досліднийцентр «Агротех» просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в сумі по 30000,00 грн.

Відповідно до частини третьоїстатті 142 ЦПК Україниу разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави зробити висновок, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі відмови позивача від позову передбачає, що витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 21 квітня 2021 року в справі № 199/9188/16-ц, від 07 липня 2021 року в справі № 554/4353/17).

Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду також врегульованочастиною 5 статті 142 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства зобмеженою відповідальністю«Навчальний виробничо-досліднийцентр «Агротех» про розподіл судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до частини п`ятої статті 142 ЦПК України відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

Однак, такі висновки суду є помилковими, оскільки вказані у частині третій та у частині п`ятій статті 142 ЦПК України підстави відшкодування витрат на користь відповідача є різними за своєю правовою природою.

Тобто частина п`ята статті 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (частина перша статті 255 ЦПК України).

Частиною ж третьою статті 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов`язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов`язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача, як помилково вважав суд першої інстанції.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 755/3436/20, провадження № 61-20476св21.

Як вбачається з матеріалів справи адвокатом Рибак Я.В. в інтересах Товариства зобмеженою відповідальністю«Навчальний виробничо-досліднийцентр «Агротех» подано відзиви на позовну заяву, клопотання про відкладення підготовчого засідання, про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача, про відкладення розгляду справи, про участь у справі в режимі відеоконференції, про вступ у справу як представника, а також адвокат брала участь у судових засіданнях 22 квітня 2021 року, 27 липня 2021 року (також брав участь адвокат Новаков А.І.), 20 грудня 2022 року.

З урахуванням викладеного, виходячи з обсягу наданої правової допомоги, предмету спору, критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також розумності їх розміру,враховуючи, що позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є аналогічними, об`єднані в одне провадження, процесуальні документи за двома позовами також аналогічні, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» 10 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, по 5000,00 грн з кожного.

Отже, рішення суду та додаткове рішення суду щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» про стягнення судових витрат на правничу допомогу також підлягають скасуванню з частковим задоволенням заяви відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех».

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державного підприємства«Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» також підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 896,00 грн, по 5448,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.367, 368,п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» - задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12січня 2023року та додаткове рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21березня 2023року скасувати таухвалити новесудове рішення,яким взадоволенні позовів ОСОБА_1 доДержавного підприємства«Богодухівський сільськогосподарськийучбово-курсовийкомбінат» провизнання праваоренди припиненимта поверненняземельних ділянокта ОСОБА_3 ,правонаступником якоїє ОСОБА_2 ,до Державногопідприємства «Богодухівськийсільськогосподарський учбово-курсовийкомбінат» про визнання права оренди припиненим та повернення земельних ділянок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 , на користь Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» 10000,00 грн витрат на правничу допомогу по 5000,00 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Навчальний виробничо-досліднийцентр «Агротех» 10000,00 грн витрат на правничу допомогу по 5000,00 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 , на користь Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» 10896,00грн судовогозбору заподання апеляційноїскарги по5448,00грн зкожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 12 вересня 2023 року.