Постанова

від 12.09.2023 по справі 916/3518/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3518/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

представника Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» - Клименко Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023

по справі №916/3518/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ»

до відповідача Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт»

про відшкодування збитків у розмірі 457 041,81 грн.

суддя суду першої інстанції Петренко Н.Д.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.07.2023.

ВСТАНОВИВ:

20.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про відшкодування збитків у розмірі 457 041,81 грн.

Позов обґрунтовано невиконання відповідачем встановленого ПК України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. У зв`язку із чим, позивач назавжди позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» збитки у розмірі 457 041,81 грн.

06.04.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача по справі адвоката Бондаренко Катерини Василівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та про поновлення строку на подання доказів понесення таких витрат позивачем /вх. № 2-471/23/, в якій позивач просить поновити адвокату Бондаренко К.В. строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача судові витрати, понесені під час розгляду справи, у розмірі 18 000,00 грн.

06.07.2023 Господарським судом Одеської області прийнято додаткове рішення по справі №916/3518/22, яким:

Заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» про розподіл судових витрат у справі № 916/3518/22 задоволено.

Стягнуто з державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» витрати на правову допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Місцевий господарський суд дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, проаналізувавши зміст акту виконаних робіт/наданих послуг № 3376 від 05.04.2023 року, а також розрахунок вартості правничої допомоги (опис наданих послуг) за договором № 01/12 про надання правничої допомоги від 01.12.2022 року, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн., є обґрунтованими.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06 липня 2023 року скасувати, постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви ТОВ «НОВОЛОГ».

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

Щодо порушення судом норм процесуального права, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою той важливий факт, що представником Позивача не надано жодних доказів поважності причин, які б завадили йому своєчасно отримати рішення суду та подати відповідну заяву в рамках процесуального строку.

Щодо порушення судом норм матеріального права, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що матеріали справи не містять доказів сплати Позивачем коштів у розмірі 18 000 грн. На думку відповідача відсутність документального підтвердження :витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що представництво інтересів у суді першої інстанції, пов`язане з розглядом даної справи є неспівмірним із складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг, піною позову, значенням справи для сторін.

Вартість послуг на адвоката є завищеною, представником ТОВ «НОВОЛОГ» не подано детального опису наданих послуг: акт виконаних робіт/наданих послуг №3376: від 05 квітня 2023 р. не є розрахунком здійснених витрат часу при наданні правничої допомоги.

У свою чергу, враховуючи встановлену судом малозначність справи №916/3518/22, яка спростовує її значну складність, Скаржник наголошує, що матеріали справи не містять великої кількості документів,, які були подані представником Відповідача та на які адвокат Позивача витратив би значний час, треті особи не залучалися, правова позиція не змінювалася.

Заявлені Позивачем витрати є необґрунтованими з огляду на відсутність необхідності застосування вузько-спеціалізованих нормативних актів, необхідності збирання великої кількості доказів, участі у судових засіданнях та необхідністю довго ознайомлюватися з матеріалами справи. Необхідність витрат обмежується лише підготовкою та поданням процесуального документу - позову, що не потребує значних витрат часу. Фактично справа була вирішена швидко. '

Отже, можна стверджувати, що визначена в договорі ставка плати за послуги надання правничої допомоги є необґрунтованою та такою, що не відповідає складності справи, оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу у розмірі 18000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні із виконаною у суді першої інстанції роботою.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Богатир К.В., Аленін О.Ю., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 по справі №916/3518/22.

Призначено справу № 916/3518/22 до розгляду на 12.09.2023 о 15:30 год.

В судове засідання з`явився представник Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», який доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 12.09.2023 з огляду тієї обставини, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, та судом апеляційної інстанції вжито усіх можливих заходів для повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Предметом апеляційного оскарження у справі №916/3518/22 є додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 про здійснення розподілу судових витрат на правову допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Місцевим господарським судом встановлено, що з метою захисту порушених прав, 01.12.2022 між АО «АНК. Бізнес адвокати» та ТОВ «НОВОЛОГ» укладено договір № 01/12 про надання правничої допомоги, за умовами адвокатське об`єднання зобов`язалося надати клієнту правничу допомогу в процесі стягнення збитків у розмірі 457 041,81 грн з ДП «Ренійський морський торговельний порт» /п. 1 договору/.

Вартість правничої допомоги складає 2 000,00 грн без ПДВ за 1 годину роботи адвоката у межах надання правничої допомоги /п. 2 договору/.

Відповідно до розрахунок вартості правничої допомоги (опис наданих послуг) за договором № 01/12 про надання правничої допомоги від 01.12.2022 року. Вартість послуг становить 18 000,00 грн за 9 витрачених годин. Опис послуг: надання консультацій, розробка правової позиції, збирання доказів, вивчення актуальної судової практики, підготовка позовної заяви про стягнення збитків.

05.04.2023 між АО «АНК. Бізнес адвокати» та ТОВ «НОВОЛОГ» підписано акт виконаних робіт/наданих послуг № 3376, згідно якого адвокатське об`єднання надало послуги з правничої допомоги шляхом надання консультацій, розробки правової позиції (декількох варіантів з характеристикою переваг і недоліків кожної) і представництво інтересів ТОВ «НОВОЛОГ» по справі № 916/3518/22. Кількість витрачених годин 9, вартість послуг у загальному розмірі 18 000,00 грн.

05.04.2023 АО «АНК. Бізнес адвокати» виставлено ТОВ «НОВОЛОГ» рахунок № 3376 на сплату коштів у розмірі 18 000,00 грн.Представництво ТОВ «НОВОЛОГ» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Бондаренко К.В. на підставі ордеру ВН №1210681 від 09.12.2022, яка входить до АО «АНК. Бізнес адвокати», що вбачається із витягу із Єдиного реєстру адвокатів України.

Місцевий господарський суд, дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, застосовуючи критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн., є обґрунтованими, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Так, дана справа розглядалася Господарським судом Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів дослідивши та оцінивши заяву ТОВ «НОВОЛОГ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг.

Розмір заявлених ТОВ «НОВОЛОГ» витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 18 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції.

Так, дослідивши та оцінивши заяву ТОВ «НОВОЛОГ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує:

1) рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі;

2) обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору;

3) відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні;

4) зазначені окремо в розрахунку вартості правничої допомоги послуги у вигляді надання консультацій, розробки правової позиції, збирання доказів, вивчення актуальної судової практики, підготовка позовної заяви.

Заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки надані послуги охоплюються однією послугою зі здійснення підготовки заяв по суті спору (в межах яких і формується правова позиція сторони по суті спору), справа була розглянута без виклику представників сторін.

Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за належне стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутність в матеріалах справи доказів сплати позивачем коштів у розмірі 18 000 грн., а також щодо відсутність документального підтвердження :витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, відповідно до наступного.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Крім того, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом норм процесуального права, оскільки, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою той факт, що представником Позивача не надано жодних доказів поважності причин, які б завадили йому своєчасно отримати рішення суду та подати відповідну заяву в рамках процесуального строку.

Представник позивача у поданій заяві просив вважати причини пропуску строку на подання доказів понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу поважними і поновити вказаний процесуальний строк. В обґрунтування заявленого звернув увагу, що оскільки справа № 916/3518/22 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, копія ухваленого рішення була направлена лише Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ», а представник позивача адвокат Бондаренко К.В. отримала зазначене рішення від клієнта лише 05.04.2023, хоча електронна адреса представника також була зазначена в позовній заяві.

З цього приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що враховуючи матеріали справи в їх сукупності, а також те, що зазначений у заяві процесуальний строк пропущений стороною лише на два календарні дні, є правових підстав для поновлення позивачу строку на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти до розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі суперечить принципу розподілу таких витрат, розумності їх розміру.

Згідно з частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, оскільки судом першої інстанції допущено помилки у застосуванні норм процесуального права, колегія суддів вважає наявними правові підстави для часткового скасування оскарженого додаткового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» про розподіл судових витрат та стягнення з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 у справі №916/3518/22 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» про розподіл судових витрат /вх. № 2-471/23 від 06.04.2023 року/ у справі № 916/3518/22 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОЛОГ» витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн /дев`ять тисяч гривень 00 копійок/.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.09.2023.

Головуючий суддяФілінюк І.Г.

СуддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.