Постанова

від 22.08.2023 по справі 910/3733/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2023 р. Справа№ 910/3733/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Мудрак Р.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 22.08.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 (повний текст складено 16.06.2023)

у справі №910/3733/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс»

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солекс» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач або КМР) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 24.04.2009, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №63-6-00539, площею 2 860,47 кв.м., яка розташована у Дарницькому районі м. Києва на вул. Автотранспортній, 1, смт. Бортничі (кадастровий номер 8000000000:90:243:0005), у редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради №5449/5490 від 13.09.2022 «Про внесення змін до рішення Київради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 0 відсотків, тобто на вказаний період змінено розмір орендної плати, що є підставою для внесення відповідних змін до спірного договору, проте відповідач відмовляється внести відповідні зміни до укладеного із позивачем договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/3733/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд зазначив, що рішенням КМР від 13.09.2022 №5449-5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» не було встановлено обов`язку для сторін внести відповідні зміни щодо розміру орендної плати до договорів оренди земельних ділянок, таке рішення стосувалось саме бюджету міста Києва на 2022 рік, а не внесення змін до раніше укладених договорів оренди земельної ділянки, водночас, рішення про внесення змін до укладеного між сторонами договору відповідачем не приймалось.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду порушення відповідачем його майнового права (чи інтересу) на застосування ставки орендної плати за земельну ділянку у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 0 (нуль) відсотків від їх нормативної грошової оцінки без необхідності укладання відповідної додаткової угоди до Договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 26.06.2023 (про що свідчить ідентифікатор поштового відправлення Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Солекс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/3733/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- відповідачем, як орендодавцем, у тому числі і за спірним договором, прийнято нормативно-правовий акт (рішення Київради №5449/5490 від 13.09.2022 «Про внесення змін до рішення Київради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік»), який є чинним та не скасованим та яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, яка застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022;

- відповідно до положень законодавства України підставою для сплати орендної плати є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення є підставою саме для внесення змін до договору. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19;

- сторони у пункті 4.4. Договору визначили таку підставу для внесення змін до нього як прийняття рішення Київською міською радою. Оскільки договором передбачена така зміна договору, а позивач дотримався процедури внесення змін до нього, позовні вимоги мають бути задоволені.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» у справі №910/3733/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3733/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/3733/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.07.2023 матеріали справи №910/3733/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/3733/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.08.2023.

За результатами проведеного у справі 22.08.2023 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 22.08.2023 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказу повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солекс» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 24.04.2009 за №63-6-00539 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Автотранспортна, 1, смт. Бортничі у Дарницькому районі м. Києва;

- розмір (площа) - 2 860,47 кв.м;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування АЗС з комплексом сервісного обслуговування (СТО, мийка, магазин);

- кадастровий номер - 8000000000:90:243:0005.

Договір укладено на 15 років (пункту 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 (чотири) відсотки від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 4.2. Договору).

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 11.1. Договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Пунктом 19.13. рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» установлені мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення.

Додатком 11 «Розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки)» до вказаного рішення відповідача від 09.12.2021 №3704/3745 для земельних ділянок із цільовим призначенням земельної ділянки (за кодом 11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки (за 2022 рік).

13.09.2022 Київською міською радою прийнято рішення №5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (далі, Рішення від 13.09.2022), відповідно до пункту 1.3. якого пункт 19.13. вищевказаного рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 було доповнено абзацом, згідно з яким установлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

З огляду на прийняття Рішення від 13.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №10-02 від 10.02.2023, в якому просив укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24.04.2009, зокрема, в частині внесення змін до розміру орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельні ділянки у розмірі 0 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, до вказаного листа позивачем додано проект договору про внесення змін, підписаний зі сторони позивача.

Відповідний лист був отриманий Київською міською радою 10.02.2023 №08/3707, що підтверджується відміткою на ньому.

У відповідь на вказаний лист позивача Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відповідь №05716-2204 від 20.02.2023, в якій останнім вказується на те, що вищевказані рішення Київської міської ради не містять обов`язку внесення відповідних змін до договору оренди. Крім того, вказано на необхідність нотаріального посвідчення вказаного договору. У зв`язку з викладеним, пропозиція про підписання додаткової угоди не може бути задоволена.

З огляду на те, що відповідач відмовив позивачу у підписанні спірної додаткової угоди, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив визнати укладеною додаткову угоду до Договору у редакції, наведеній у позовній заяві.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що рішення Київської міської ради не містить обов`язку щодо внесення відповідних змін до договору оренди, позивачем не доведено порушення його права, не наведено обставин, яким чином визнання укладеної додаткової угоди може захистити право або інтереси позивача у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі, ЄСПЛ) у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом положень частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3); у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, враховуючи положення статті 632 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про оренду землі», за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

Як встановлено п. 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як визначено п. 288.4 вказаної статті Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, вказував, що Рішення від 13.09.2022 не містить обов`язку внесення змін як до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, так і власне до Договору.

Колегія суддів із вказаною позицією не погоджується з огляду на наступне.

Так, Київською міською радою як орендодавцем за Договором прийнято нормативний акт, яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022. При цьому таке рішення прийнято відповідачем 13.09.2022, тобто, після погодження сторонами у Договорі розміру орендної плати. Вказане рішення не містить будь-яких вказівок на те, за якими саме договорами оренди земельних ділянок комунальної власності застосовується вказана ставка орендної плати, а за якими ні, однак його зміст свідчить про те, що воно стосується всіх договорів оренди, які діяли у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

При цьому, як уже наголошувалось, згідно з положеннями законодавства України підставою для сплати орендної плати, зокрема, за земельні ділянки комунальної власності є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування. Разом із тим, виходячи зі змісту пункту 4.4. Договору, погодженого сторонами, саме таке рішення органу місцевого самоврядування є підставою для внесення змін до умов договору.

Колегія суддів зазначає про те, що у спірних правовідносинах відповідач, як орендодавець за Договором, з одного боку встановив нову більш вигідну ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, а з іншого боку, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають його орендарю права на застосування такої ставки .

Такі дії відповідача (встановлення більш вигідної ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 та не вчинення дій, які нададуть орендарю можливість сплачувати орендну плату за ставкою, яка визначена самим відповідачем та стосується і умов укладеного з позивачем Договору) є суперечливими і такими, що порушують права позивача як орендаря за спірним Договором оренди.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Водночас, необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має «законні очікування» на відповідну добросовісну поведінку контрагента, уповноваженого органу, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.

Отже, не може вважатися добросовісною поведінка орендодавця, яка проявляється у тому, що він спочатку приймає рішення, яким встановлює більш вигідну ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, а потім, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають його орендарю право на застосування такої ставки, чим фактично нівелює дію рішення КМР №5449/5490 від 13.09.2022, яке є чинним та не скасоване.

Отже, позивачем, з огляду наявність законодавчо визначених підстав для внесення змін до умов договору про зменшення розміру орендної плати на підставі прийнятого відповідачем рішення від 13.09.2022 №5449-5490, у даному спорі доведено, що його права та інтереси були порушені відмовою відповідача від укладення такої додаткової угоди з огляду на те, що підставою для сплати орендної плати є саме умови договору оренди. Ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме визнання укладеною додаткової угоди до Договору.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач просив суд визнати укладеною додаткову угоду до договору в запропонованій ним редакції, яка й надсилалась відповідачу листом №10-02 від 10.02.2023. Однак, слід зазначити, що така редакція була розроблена стосовно змін в договорі на підставі згоди сторін, поряд з цим, спір у даній справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеної додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, яка містить посилання на те, що вказана додаткова угода укладається за взаємної згоди сторін та підлягає державній реєстрації.

Також колегія суддів зауважує на тому, що частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Строк набрання рішенням законної сили встановлений статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У справі №6-325цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що внаслідок зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився розмір орендної плати за користування нею, тому договір щодо розміру орендної плати слід вважати зміненим з 01 січня 2014 року (тобто з дати зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки - примітка суду).

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №921/530/18 відступила від наведеного вище правового висновку Верховного Суду України та зазначила про те, що, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Отже, умова додаткової угоди про те, що вона набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін не може бути визнана укладеною.

Також не вбачається за можливе визнати укладеною умову додаткової угоди про те, що додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, так як у спірному випадку додаткова угода не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється частково, додаткова угода до договору оренди землі визнається укладеною у редакції, наведеній у резолютивній частині цієї постанови, в іншій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог із викладенням змісту додаткової угоди у редакції, вказаній у резолютивній частині даної постанови.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/3733/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/3733/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» задовольнити частково.

Визнати укладеною додаткову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солекс» (ідентифікаційний код: 30728756; місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г) та Київською міською радою (ідентифікаційний код: 22883141; місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) до Договору оренди земельної ділянки від 24.04.2009, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №63-6-00539, площею 2 860,47 кв.м., яка розташована у Дарницькому районі м. Києва на вул. Автотранспортній, 1, смт. Бортничі (кадастровий номер 8000000000:90:243:0005), в наступній редакції:

«Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки

м. Київ «___»

---

2023

Київська міська рада, код платника податків: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, зареєстрованого за адресою: м.Київ, б-р Л.Українки, буд. 21, кв. 8, який діє на підставі ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солекс», код платника податків: 30728756; місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г в особі директора Гребенніка Андрія Віталійовича, який діє на підставі Статуту - з другої сторони, надалі разом іменуються Сторони, а кожний окремо - Сторона, керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», уклали цю додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 24.04.2009 №63-6-00539 (надалі - Договір) про наступне:

1. Доповнити пункт 4.2. розділу 4 Договору оренди «Орендна плата» новим підпунктом 4.2.1. наступного змісту:

« 4.2.1. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельну ділянку у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки.»

2. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду у справі №910/3733/23 законної сили та є невід`ємною частиною Договору.

3. Усі інші умови Договору не змінюються та не доповнюються цією Додатковою угодою та залишаються обов`язковими до виконання.

ПІДПИСИ СТОРІН:

Орендодавець: Орендар:

Київська міська рада ТОВ «Солекс»

---

В.В. Кличко

---

А.В. Гребінник».

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солекс» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г, код ЄДРПОУ 30728756) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва згідно вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/3733/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.09.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко