Постанова

від 07.11.2023 по справі 910/3733/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/3733/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Буханистого О. В. (в порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Скрипка І. М., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солекс"

до Київської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 08.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Солекс" (далі - ТОВ "Солекс", Товариство, орендар, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, Міськрада, орендодавець, відповідач) про визнання укладеною між сторонами додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.04.2009, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - ГУ земельних ресурсів КМДА) за № 63-6-00539 (далі - договір оренди від 24.04.2009, договір № 63-6-00539), площею 2860,47 м2 (кадастровий номер 8000000000:90:243:0005) (далі - спірна земельна ділянка, об`єкт оренди), яка розташована у Дарницькому районі м. Києва на вул. Автотранспортній, 1, смт Бортничі, в редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви, з посиланням на положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 187, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 13, 16, 21, 30, 35 Закону України "Про оренду землі".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що рішенням Київради від 13.09.2022 № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (далі - рішення від 13.09.2022 № 5449/5490) на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 (далі - спірний період) встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 0 (нуль) відсотків від їх нормативної грошової оцінки, тобто на вказаний період змінено розмір орендної плати, що є підставою для внесення відповідних змін до договору № 63-6-00539, проте орендодавець відмовляється внести відповідні зміни до укладеного з Товариством договору оренди від 24.04.2009.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 (суддя Шкурдова Л. М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів недоведеності порушення відповідачем майнового права (чи інтересу) позивача на застосування в спірний період ставки орендної плати за спірну земельну ділянку в розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки, оскільки рішенням від 13.09.2022 № 5449/5490 не було встановлено для сторін обов`язку внести до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок зміни щодо розміру орендної плати, а відсутність прийняття Міськрадою рішення про внесення до договору № 63-6-00539 змін у частині розміру орендної плати, як того вимагає пункт 4.4 вказаного договору, виключає підстави для внесення відповідних змін шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 24.04.2009.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано укладеною між ТОВ "Солекс" і Київрадою додаткову угоду до договору оренди від 24.04.2009 у такій редакції:

"Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки

м. Київ "___"

---

2023

Київська міська рада, код платника податків: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солекс", код платника податків: 30728756; місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г в особі директора Гребенніка Андрія Віталійовича, який діє на підставі Статуту - з другої сторони, надалі разом іменуються Сторони, а кожний окремо - Сторона, керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", уклали цю додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 24.04.2009 № 63-6-00539 (надалі - Договір) про наступне:

1. Доповнити пункт 4.2 розділу 4 Договору оренди "Орендна плата" новим підпунктом 4.2.1 наступного змісту:

"4.2.1. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельну ділянку у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки."

2. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду у справі № 910/3733/23 законної сили та є невід`ємною частиною Договору.

3. Усі інші умови Договору не змінюються та не доповнюються цією Додатковою угодою та залишаються обов`язковими до виконання.

ПІДПИСИ СТОРІН:

Орендодавець: Київська міська рада

---

В. В.Кличко Орендар: ТОВ "Солекс"

---

А. В. Гребеннік".

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

5. Зазначена постанова аргументована посиланням на норми статей 14, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 3, 11, 509, 632, 651-653 ЦК України, статті 188 ГК України, статей 13, 15, 16, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 74, 77, 86, 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) згідно з рішенням від 13.09.2022 № 5449/5490 у спірних правовідносинах орендодавець спочатку встановив нову більш вигідну для орендаря ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в спірний період, а в подальшому, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, зважаючи на яку орендар матиме можливість оплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають Товариству право на застосування такої ставки. Такі дії відповідача є суперечливими і такими, що порушують права позивача за договором оренди від 24.04.2009, а також не можуть вважатися добросовісною поведінкою орендодавця, яким фактично нівелюється дія свого чинного рішення від 13.09.2022 № 5449/5490; 2) у зв`язку з наявністю законодавчо визначених підстав для внесення до договору № 63-6-00539 змін шляхом зменшення розміру орендної плати згідно з прийнятим Міськрадою рішенням від 13.09.2022 № 5449/5490, позивачем доведено факт порушення його майнових прав та інтересів внаслідок відмови орендодавця від укладення відповідної додаткової угоди з огляду на те, що підставою для сплати орендної плати є саме умови договору оренди. При цьому наразі ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 24.04.2009; 3) оскільки запропонована позивачем редакція додаткової угоди була розроблена з метою внесення змін до договору на підставі згоди сторін, а спір у цій справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеною додаткової угоди в редакції, яка містить посилання на її укладання за взаємною згодою сторін та на обов`язок її державній реєстрації; 4) запропонована Товариством умова додаткової угоди про набрання нею чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін не може бути визнана укладеною, позаяк не відповідає вимогам частини 3 статті 653 ЦК України, за змістом якої в разі, якщо договір змінюється судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Київрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 30 Закону України "Про оренду землі" в правовідносинах, що виникли при укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної ставки до діючих договорів оренди землі.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київрада прийняла рішення від 20.04.2023 № 6311/6352 "Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва", в зв`язку з чим позивач передчасно звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору оренди в частині ставки орендної плати.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

8. ТОВ "Солекс" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 910/3733/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 07.11.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 24.04.2009 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ "Солекс" (орендар) укладено договір № 63-6-00539, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором. Об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Автотранспортна, 1, смт. Бортничі у Дарницькому районі м. Києва; розмір (площа) - 2860,47 м2; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування АЗС з комплексом сервісного обслуговування (СТО, мийка, магазин); кадастровий номер - 8000000000:90:243:0005.

11. У пунктах 3.1, 4.1, 4.2 договору оренди від 24.04.2009 сторони погодили, що договір укладено на 15 років. Визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 (чотири) відсотки від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

12. Пунктами 4.4 і 4.8 договору № 63-6-00539 передбачено, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київрадою та внесення змін до цього договору. Розмір орендної плати може переглядатися у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Згідно з пунктом 11.1 договору оренди від 24.04.2009 всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

13. Пунктом 19.13 рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" установлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення.

З додатку 11 "Розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки)" до вказаного рішення вбачається, що для земельних ділянок із цільовим призначенням земельної ділянки (за кодом 11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено орендну плату в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки (на 2022 рік).

14. 13.09.2022 Міськрада прийняла рішення № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", відповідно до пункту 1.3 якого пункт 19.13 рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 було доповнено абзацом, яким передбачено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

15. Зважаючи на прийняття рішення від 13.09.2022 № 5449/5490 Товариство звернулося до Київради з листом від 10.02.2023 № 10-02, в якому просило укласти додаткову угоду до договору оренди від 24.04.2009, зокрема, в частині внесення змін до розміру орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельні ділянки у розмірі 0 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. До вказаного листа позивач додав проект договору про внесення змін, підписаний орендарем.

Цей лист отримано Міськрадою 10.02.2023 за вх. № 08/3707, що підтверджується відповідною відміткою.

16. У відповідь на вказаний лист Департамент земельних ресурсів КМДА листом від 20.02.2023 № 05716-2204 повідомив Товариство про те, що вищевказані рішення Київради не містять обов`язку внесення відповідних змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, а також зазначивши про необхідність нотаріального посвідчення додаткової угоди, дійшов висновку, що в зв`язку з викладеним пропозицію орендаря про підписання додаткової угоди не може бути задоволено.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що у зв`язку з наявністю законодавчо визначених підстав для внесення до договору № 63-6-00539 змін шляхом зменшення розміру орендної плати на виконання прийнятого Міськрадою рішення від 13.09.2022 № 5449/5490, позивачем (орендарем) доведено факт порушення його майнових прав та інтересів внаслідок відмови орендодавця від укладення відповідної додаткової угоди, оскільки згідно з рішенням від 13.09.2022 № 5449/5490 у спірних правовідносинах орендодавець спочатку встановив нову більш вигідну для орендаря ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в спірний період, а в подальшому, ухиляючись від укладення додаткової угоди, з огляду на яку орендар матиме можливість оплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають Товариству право на застосування такої ставки. Такі дії відповідача є суперечливими та не можуть вважатися добросовісною поведінкою орендодавця, яким фактично нівелюється дія свого чинного рішення від 13.09.2022 № 5449/5490.

20. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог з таких мотивів.

21. Частиною 2 статті 651 ЦК передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 632 ЦК зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

22. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

23. Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено в пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

24. Колегія суддів ураховує, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності з 17.03.2002, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.14 такого змісту: "Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".

25. В свою чергу, абзацами 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 06.05.2023, тобто чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішення та постанови) передбачено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

26. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, яка набрала чинності з 25.12.2022 (далі - постанова КМУ № 1364), установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

27. На виконання постанови КМУ № 1364 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309), з первісної редакції підпункту 2.10 пункту 2 (Території активних бойових дій) розділу І (Території, на яких ведуться (велися) бойові дії) якого вбачається, що в період з 24.02.2022 по 10.08.2022 вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.

Таким чином, станом на час прийняття Київрадою рішення від 13.09.2022 № 5449/5490, яким Товариство обґрунтовує позовні вимоги, в спірний період (з 01.03.2022 по 31.05.2022) вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.

28. Враховуючи положення абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309 в їх сукупності, якими орендарі земельних ділянок комунальної власності, що належить територіальній громаді міста Києва, звільнялися від сплати орендної плати за землю в період з 24.02.2022 по 10.08.2022, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте Міськрадою рішення від 13.09.2022 № 5449/5490, яким передбачено застосовувати з 01.03.2022 по 31.05.2022 нульову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) та яким (рішенням Київради від 13.09.2022 № 5449/5490) Товариство власне й обґрунтовує підстави заявленого позову, цілком узгоджується з наведеними нормами чинного законодавства, якими охоплено визначений Київрадою період пільгової сплати орендної плати за землю - з 01.03.2022 по 31.05.2022.

29. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

30. Оскільки предметом позову в цій справі є внесення змін до договору оренди від 24.04.2009 шляхом тимчасового (в період з 01.03.2022 по 31.05.2022) визначення нульової ставки орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, яка належить територіальній громаді міста Києва, то Верховний Суд вважає, що до спірних правовідносин оренди земельної ділянки комунальної власності, яка розташована в межах міста Києва, тобто на території, яка в спірний період (з 01.03.2022 по 31.05.2022) була зоною бойових дій, підлягали застосуванню також запроваджені під час дії правового режиму воєнного стану спеціальні норми абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309, якими врегульовано тимчасове звільнення орендарів відповідних земельних ділянок (в тому числі позивача) від сплати орендної плати за землю, а не лише загальні норми статей 632, 651 ЦК та статті 30 Закону України "Про оренду землі", виключно якими помилково керувався суд першої інстанції на обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову.

31. З урахуванням змісту положень абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309 колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність законодавчо визначених підстав для внесення змін до договору № 63-6-00539 в частині розміру орендної плати в спірний період, проте не погоджується з подальшим висновком апеляційного суду про те, що такою нормативною підставою є виключно рішення Київради від 13.09.2022 № 5449/5490, яким було внесено зміни до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", оскільки: 1) підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування; 2) рішення органів місцевого самоврядування можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, тобто зазначені рішення (щодо перегляду розміру орендної плати) не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду (схожі за змістом правові висновки викладено в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19, від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21, від 27.09.2022 у справі № 916/1738/21).

Крім того, при кваліфікації спірних орендних правовідносин судом апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що рішення від 13.09.2022 № 5449/5490 на обґрунтування підстав його прийняття Київрадою містить, зокрема, посилання на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Таким чином, усупереч вимогам статей 269, 282 ГПК України оскаржувана постанова не містить жодних вказівок апеляційного суду в контексті конкретизації відповідних законодавчо визначених підстав,

Разом з тим із мотивів, наведених у пунктах 23- 30 цієї постанови, зазначені допущені судом апеляційної інстанції процесуальні недоліки не призвели до ухвалення неправильної по суті постанови, а тому не можуть бути достатньою підставою для її скасування, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Водночас касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність врахування при вирішенні цього спору принципу добросовісності як стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, а також пов`язаної з цим принципом доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), оскільки: 1) добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок сформульовано в пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20); 2) поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (такий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20).

33. Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що Орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку контрагента, зокрема Київради як уповноваженого органу, та застосування до Орендаря тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього, в зв`язку з чим не може вважатися добросовісною поведінка Орендодавця, яка проявляється у тому, що він спочатку приймає рішення, яким встановлює більш вигідну для орендарів ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в спірний період, але в подальшому, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку Орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають Орендарю право на застосування такої ставки, тобто демонструє суперечливу поведінку, чим фактично нівелюється виконання чинного рішення Київради від 13.09.2022 № 5449/5490.

Тим більше, що Міськрада в поданій касаційній скарзі звертає увагу на те, що з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київрада прийняла рішення від 20.04.2023 № 6311/6352 "Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва" (далі - рішення від 20.04.2023 № 6311/6352), яке хоч і не має зворотної дії до спірних правовідносин з огляду на звернення Товариства з цим позовом 08.03.2023, проте пунктами 1 і 4 зазначеного рішення запропоновано орендарям земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва забезпечити укладення відповідних додаткових угод до договорів оренди відповідних земельних ділянок, а також уповноважено директора Департаменту земельних ресурсів КМДА на підписання від імені територіальної громади міста Києва в особі Київради додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, передбачених цим рішенням, та щоквартально надавати Міськраді інформацію про підписання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

При цьому Верховний Суд відхиляє недоречні доводи скаржника про те, що в зв`язку з рішенням від 20.04.2023 № 6311/6352 позивач нібито передчасно звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору оренди в частині ставки орендної плати, оскільки вказане рішення не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, що виникли раніше та законодавчо врегульовані нормами абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 1 постанови КМУ № 1364 та підпункту 2.10 пункту 2 розділу І Переліку № 309, які набрали чинності ще до прийняття Київрадою рішення від 20.04.2023 № 6311/6352.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

34. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зокрема скаржник вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми статті 30 Закону України "Про оренду землі" в правовідносинах, що виникли при укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної ставки до раніше укладених договорів оренди землі.

35. Проте колегія суддів зауважує, що відповідний правовий висновок вже викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19, від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21, від 27.09.2022 у справі № 916/1738/21 (див. абзац 1 пункту 31 цієї постанови).

Крім того, наведені вище особливості правового регулювання відносин оплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності під час дії воєнного стану, які передбачають тимчасове звільнення відповідних орендарів від внесення орендної плати, а не зменшення її розміру, повністю виключають необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми статті 30 Закону України "Про оренду землі" в подібних правовідносинах (див. пункти 24- 30 цієї постанови).

36. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21).

37. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на наявність передбачених чинним законодавством підстав для внесення змін до договору оренди від 24.04.2009 в частині розміру орендної плати, дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, погодившись в оскаржуваній постанові з вимогами Товариства про встановлення в запропонованій редакції додаткової угоди до договору оренди від 24.04.2009 тримісячного тимчасового періоду застосування нульової ставки орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності (з 01.03.2022 по 31.05.2022).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

40. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

41. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

42. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

44. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у справі № 910/3733/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай