Рішення

від 11.09.2023 по справі 903/753/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2023 року Справа № 903/753/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Мартинюк І.О., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Острозький піщаний кар`єр» (35809, Рівненська область, Острозький район, село Вельбівно, вулиця Гагаріна, будинок 16, код ЄДРПОУ 38863428)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» (43000, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22, код ЄДРПОУ 40384207)

про стягнення 80 696, 16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Осіпова Ганна Вікторівна, адвокат, ордер серія ВК № 1093242 від 03.07.2023;

від відповідача: не прибули

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Острозький піщаний кар`єр» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» та просить стягнути 80 696, 16 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу №13 від 24.07.2020 та 2684 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору купівлі-продажу №13 від 24.07.2020 в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.08.2023.

Ухвалою суду від 07.08.2023 відкладено судове засідання на 11.09.2023, постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» (43000, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22, код ЄДРПОУ 40384207) про розгляд справи №903/753/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Острозький піщаний кар`єр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» про стягнення 80 696, 16 грн. в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи, витребувано у ГУ ДПС у Волинській інформацію про включення ТОВ «ДП-Імперія» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за податковими накладними ТОВ «Острозький піщаний кар`єр».

На виконання вимог ухвали суду від 07.08.2023 ГУ ДПС у Волинській області через відділ документального забезпечення та контролю суду подало 11.09.2023 інформацію за вх.№ 01-75/5327/23 щодо включення ТОВ «ДП-Імперія» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих податковими накладними ТОВ «Острозький піщаний кар`єр».

Представник позивача у судовому засідання надала пояснення по суті справи та підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 20.07.2023 про відкриття провадження у справі № 903/753/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відповідним трек-номером 4301040681587 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 4301040681587 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.07.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.07.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, встановив.

24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Острозький піщаний кар`єр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» укладено Договір купівлі-продажу №13 (далі Договір), у відповідності до п.1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець належним чином прийняти і оплатити товар.

Згідно п.1.1 Договору, найменування товару: пісок будівельний вартістю 120,00 гривень за одну тону з ПДВ. У вартість піску включені витрати на завантаження на транспортний засіб представлений Покупцем.

Місце відвантаження, як встановлено п.1.1.5 Договору, - за місцем знаходження кар`єру Продавця.

Умовами п.2.2 Договору визначено, що вид транспорту й базис поставки визначаються Покупцем та попередньо погоджуються Продавцем. Поставка вважається завершеною, а Продавець таким що виконав свої зобов`язання з моменту відвантаження Товару на транспортний засіб представлений Покупцем. Факт поставки Товару підтверджується накладною підписаною як зі сторони продавця так і представника Покупця.

Згідно п.2.3.1 Договору, строк оплати передоплата. У виняткових випадках за погодженням з Продавцем можлива поставка без передоплати за умови проведення розрахунків на протязі 7 робочих днів з моменту відвантаження Товару.

У відповідності до п.3.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами, та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

Позивачем на виконання умов Договору поставлено товар окремими партіями на загальну суму 363 276,16 грн., в т.ч. ПДВ, протягом строку з 24.07.2020 по 09.09.2021, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 12-55).

Між цим, позивач у позовній заяві вказує, що при формуванні окремих видаткових накладних в 2021 році позивачем допущено технічні описки в зазначенні року їх формування, а саме вказано 2020 рік, тоді як фактичною датою відвантаження товару та оформлення видаткових накладних є 2021 рік. Водночас зазначає, що дати формування податкових накладних та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за такими операціями вказано вірно.

За кожною операцією поставки товару відповідачу продавцем виписувались податкові накладні, які в подальшому реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому відповідачем в період з 17.08.2020 по 19.10.2021 частково сплачено позивачу за отриманий товар грошові кошти в загальній сумі 282 580,00 грн., що підтверджується фільтрованою випискою за період з 24.07.2020 по 26.09.2022 (а.с. 161-162).

Звертаючись до суду із позовом, позивач доводить, що ТОВ «ДП-Імперія» не в повному обсязі сплатило кошти за поставлений товар, відтак просить суд стягнути 80 696, 16 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу №13 від 24.07.2020.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Острозький піщаний кар`єр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» виникли на підставі укладеного Договору купівлі-продажу №13 від 24.07.2020.

Згідно п.1.1 Договору, найменування товару: пісок будівельний вартістю 120,00 гривень за одну тону з ПДВ. У вартість піску включені витрати на завантаження на транспортний засіб представлений Покупцем.

Умовами п.2.2 Договору визначено, що вид транспорту й базис поставки визначаються Покупцем та попередньо погоджуються Продавцем. Поставка вважається завершеною, а Продавець таким що виконав свої зобов`язання з моменту відвантаження Товару на транспортний засіб представлений Покупцем. Факт поставки Товару підтверджується накладною підписаною як зі сторони продавця так і представника Покупця.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно п.2.3.1 Договору, строк оплати передоплата. У виняткових випадках за погодженням з Продавцем можлива поставка без передоплати за умови проведення розрахунків на протязі 7 робочих днів з моменту відвантаження Товару.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, позивачем на виконання умов Договору поставлено товар окремими партіями на загальну суму 363 276,16 грн., в т.ч. ПДВ, протягом строку з 24.07.2020 по 09.09.2021, що підтверджується видатковими накладними.

Згідно п.п. 14.1.202. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні на відпуск відповідачу товару містять в собі всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими представниками товариств, скріплені печаткою господарюючого суб`єкта, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених між ними на підставі накладних господарських операцій.

Факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності. Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові КГС ВС від 22.08.2023 № 910/14570/21.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим надано право ТОВ «ДП-Імперія» на формування податкового кредиту з ПДВ сформованих податковими накладними ТОВ «Острозький піщаний кар`єр» за результатом факту поставки товару та зменшення суми податкових зобов`язань з ПДВ (а.с. 56-160).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що ТзОВ «ДП-Імперія» зверталось із запереченням щодо реєстрації податкових накладних на останнього, відтак відповідач скористався своїм правом на формування податкового кредиту та збільшення реєстраційного ліміту з ПДВ за рахунок здійснених поставок товару позивачем.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Суд з метою дослідження обставин щодо включення ТзОВ «ДП-Імперія» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих податковими накладними ТзОВ «Острозький піщаний кар`єр» витребував у ГУ ДПС у Волинській області відповідну інформацію за спірний період з липня 2020 року по вересень 2021 року.

Інформацією ГУ ДПС у Волинській області за вх. №01-75/5327/23 від 11.09.2023 та долученими до матеріалів справи податковими накладними додатково підтверджується здійснення позивачем визначених положеннями Податкового кодексу України, зокрема, статтею 201 Кодексу, заходів щодо підготовки, виписки за результатами господарських операцій з відпуску відповідачу товару на загальну суму 363 276, 16 грн. податкових накладних, їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, подальшого задекларування податкового кредиту за результатами господарських операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

Із досягнутих домовленостей між ТОВ "Острозький піщаний кар`єр" та ТОВ "ДП-ІМПЕРІЯ" згідно договору купівлі-продажу №13 від 24.07.2020, оформлених шляхом підготовки, виписки та підписання відповідних видаткових та податкових накладних, вбачається, що позивачем взято на себе зобов`язання щодо відпуску товарно-матеріальних цінностей, а відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманих товарів.

При цьому, належне виконання позивачем зобов`язань згідно умов договору купівлі-продажу №13 від 24.07.2020 щодо поставки товару для ТОВ "ДП-ІМПЕРІЯ" підтверджуються видатковими та податковими накладними на загальну суму поставки 363 276,16 грн., а заборгованість відповідача з урахуванням часткової сплати 282 580 грн. вартості отриманого товару складає 80 696, 16 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд, дослідивши в сукупності докази здійснення господарських операцій між сторонами, дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 80 696, 16 грн., яка виникла у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №13 від 24.07.2020 підтверджена належними та допустимими доказами у справі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП-Імперія» (ЄДРПОУ 40384207, адреса: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шопена, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Острозький піщаний кар`єр» (ЄДРПОУ 38863428, адреса: 35809, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Вельбівно, вул. Гагаріна, 16) заборгованість в сумі 80 696,16 грн. та 2684 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.09.2023

СуддяВ. М. Дем`як