ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3271/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретара судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши заяву Приватного підприємства "ВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі:
за позовом Приватного підприємства "ВЕСТ", м. Дніпро
до Дніпровського індустріально-педагогічного коледжу, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з проведення поточного ремонту №6-П від 07.12.2022 у розмірі 797 842,21 грн.
Представники:
від позивача (заявника): не з`явився;
від відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "ВЕСТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Дніпровського індустріально-педагогічного коледжу (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з проведення поточного ремонту №6-П від 07.12.2022 у розмірі 797 842,21 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 11 967,63 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 797 842,21 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором №6-П від 07.12.2022 щодо повної та своєчасної оплати виконаних останнім будівельних робіт.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 позов Приватного підприємства "ВЕСТ" задоволено та стягнуто з Дніпровського індустріально-педагогічного коледжу заборгованість за договором про надання послуг з проведення поточного ремонту №6-П від 07.12.2022 у розмірі 797 842,21 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 повернуто позивачу - Приватному підприємству "ВЕСТ" з Державного бюджету України частину судового збору (50%) у розмірі 5 983,82 грн 82 коп., сплаченого за платіжною інструкцією №1285 від 21.06.2023.
27.07.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Дніпровського індустріально-педагогічного коледжу судові витрати по справі у розмірі 41 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 07.08.2023 на 11:00 год.
Проте, судове засідання призначене на 07.08.2023 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Бєлік В.Г. у щорічній відпустці з 30.07.2023 по 25.08.2023, суд здійснює процесуальну дію у перший робочий день після виходу з відпустки 28.08.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у судове засідання на 06.09.2023.2023 на 15:00 год.
Представники сторін у призначене судове засідання 06.09.2023 з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не з`явилися.
Розглянувши заяву Приватного підприємства "ВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
В силу вимог ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У частині 1 ст. 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З наведеного можна зробити висновок, що відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів та доказів, що підтверджують понесення нею таких витрат (договір про надання правничої допомоги, акт про надані послуги, рахунок на оплату послуг, платіжний документ про сплату послуг тощо). Відповідні докази можуть бути подані стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і для визначення розміру витрат заявником надано договір про надання правової допомоги від 06.06.2023, укладеного між Адвокатським бюром "Кияненко та партнери" та Приватним підприємством "Вест", акт від 26.07.2023 рахунок № 06/06-2023 від 26.07.2023 на суму 41 000,00 грн.
Так, 06.06.2023 між Адвокатським бюром "Кияненко та партнери" (далі - Виконавець) та Приватним підприємством "Вест" (далі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно п.1.1. за цим Договором Виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами в рамках надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець відповідно до узгоджених Сторонами доручень:
- надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, з органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб,
- представляє Замовнику з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлений лозову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Замовника не передбачених
даним Договором.
- представляє інтереси Замовника в судах, в органах прокуратури МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Замовника.
При виконанні зобов`язань, передбачених в п. 1.2. Договору, Виконавець керується національним законодавством України і цим Договором (п. 1.3. Договору).
Замовник зобов`язується: своєчасно забезпечувати Виконавця всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим Договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числу, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Виконавця (п.1.4. Договору).
За правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду за домовленістю сторін у розмірі 4000 грн. за годину роботи виконавця (чотири тисячі гривень за годину роботи) (п. 3.1. Договору).
В ціну Договору включені фактичні витрати щодо виконання Виконавцем зобов`язань за Договором (п. 3.2. Договору).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/270/21.
Також, господарським судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/270/21.
Також, господарським судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Керуючись зазначеними критеріями, суд вважає за необхідне розподілити витрати позивача за отриману професійну допомогу під час розгляду справи частково. А саме стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00грн.
Суд зазначає, що договір про надання правової допомоги від 06.06.2023 є загальним договором на юридичне обслуговування клієнта та не стосується виключно надання послуг у справі № 904/3271/23.
Так само й акт приймання передачі виконаних робіт від 26.07.2023 не містить посилання за якою саме справою надавались послуги.
Водночас, позовна заява складена та підписана адвокатом, тому суд вважає за можливе розподілити витрати позивача на її підготовку.
Визначаючи суму компенсації витрат сторони на правничу допомогу, суд враховує, що позовні вимоги стосуються лише стягнення суми основного боргу без застосування штрафних санкцій чи застосування наслідків прострочення оплати, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. Судова практика з питань стягнення заборгованості за несвоєчасно виконані грошові зобов`язання є сталою.
Тобто, позовна заява є такою, що не потребує від адвоката значних зусиль та витрати багато часу для її підготовки.
Крім того, позовні вимоги були визнані відповідачем, та в судовому засіданні представники сторін не були присутні.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розподілити витрати позивача на професійну правничу допомогу частково, в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву Приватного підприємства "ВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Дніпровського індустріально-педагогічного коледжу (49064, м. Дніпро, вул. Івасюка Володимира, буд. 51; код ЄДРПОУ 02541332) на користь Приватного підприємства "ВЕСТ" (49000, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 65/156; код ЄДРПОУ 31537836) 10 000,00грн. витрати на професійну правничу допомогу.
В решті розподілу таких витрат відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 13.09.2023.
Суддя В.Г. Бєлік
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 06.09.2023 |
Оприлюднено | 15.09.2023 |
Номер документу | 113425171 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Бєлік Вікторія Геннадіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні