Ухвала

від 13.09.2023 по справі 906/1144/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"13" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1144/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Сікорської Н.А.,

розглядаючи заяву Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" про забезпечення позову у справі

за позовом Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"

до

- Товариства з обмеженою відповідальністю СТС-Генпідряд"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору купівлі-продажу майнового комплексу, а також скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Генпідряд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна енерго-фундаментна компанія про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2018 року № 396, посвідчений приватним нотаріусом Камінською Л.В.;

- визнання недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 06.03.2018 року № 395, посвідчений приватним нотаріусом Камінською Л.В.;

- скасування рішення приватного нотаріуса Камінської Л.В. про державну реєстрацію прав за товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна Енерго-Фундаментна компанія" індексний номер 40029493 від 06 березня 2018 року, щодо державної реєстрації права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, що розташована за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р., м. Радомишль, вулиця Мордалевича отамана, земельна ділянка 35, кадастровий номер земельної ділянки: 1825010100:06:003:0053;

- скасування рішення приватного нотаріуса Камінської Л.В. про державну реєстрацію прав за товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна Енерго-Фундаментна компанія" індексний номер 40028828 від 06 березня 2018 року, щодо державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на комплекс, що розташований за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р., м. Радомишль, вулиця Мордалевича отамана, будинок 35, кадастровий номер земельної ділянки: 1825010100:06:003:0053.

Ухвалою суду від 01.09.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03 жовтня 2023 р.

11.09.2023р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: земельну ділянку, розташовану за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р., м. Радомишль, вулиця Мордалевича отамана (вулиця Вокзальна; вулиця Котовського), 35, загальною площею 5,3096 га, кадастровий номер 1825010100:06:003:0053, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1502466218250, що належить на праві власності ТОВ "Універсальна Енерго-Фундаментна компанія"; на комплекс, розташований за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р., м.Радомишль, вулиця Мордалевича отамана (вулиця Вокзальна; вулиця Котовського), будинок 35, загальною площею 21114,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1502447918250, що належить на праві власності ТОВ "Універсальна Енерго-Фундаментна компанія".

Заява мотивована тим, що відповідачі є пов`язаними між собою юридичними особами, про що позивач вказував у своїй позовній заяві та надавав докази на підтвердження цього.

Вказує на зловживання відповідачами своїми правами, а саме укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу виключно з метою заподіяння шкоди кредитору (позивачу) та уникнення сплати заборгованості відповідачем 1.

Позивач має обґрунтоване занепокоєння, що таке зловживання правом та продаж майна з метою перешкоджанню виконання рішення суду, буде здійснене під час судового розгляду.

У разі такого вибуття майна позивач фактично буде позбавлений можливості виконати рішення суду та відновити свої законні права та інтереси, а також в подальшому задовольнити свої вимоги як стягувача у виконавчому провадженні.

Зважаючи на зловживання відповідачами своїми правами у минулому, позивач має впевненість, що відповідач-2 намагатиметься здійснити черговий продаж майна з метою перешкоджання реальному виконанню судового рішення.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 137 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно достатті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно ч.1ст.139 ГПК Українизаява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З огляду на предмет спору, у даній справіз`ясуванню та встановленню підлягає така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ.

Суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного господарського спору.

Предметом спору у даній справі є оспорення дійсності договорів купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки та майнового комплексу), які були укладені відповідачами та відповідно скасування рішення про державну реєстрацію права власності за цими договорами, які є вимогами немайнового характеру.

У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22, від 04.04.2023 у справі № 907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 викладено правовий висновок, згідно якого за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

З позовної заяви вбачається , що майнові вимоги, в яких вирішується спір про право, позивачем не заявлялися.

Тобто такий захід забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно не узгоджується з предметом даного позову і заявленими позивачем вимогами немайнового характеру. Позовні вимоги щодо повернення чи витребування майна на користь позивача, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне майно, у справі не висувались.

Окрім того, аналіз наведених позивачем обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача 2, не дає суду підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову, оскільки заявник не подав жодних доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе відчуження нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних правочинів.

Саме лиш посилання позивача на можливість відчуження нерухомого майна, а також наявність сумнівів у благонадійності відповідачів, є лише його припущеннями та не може бути достатніми підставами для задоволення відповідної заяви.

Згідно зі статтями 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому в забезпеченні позову суд відмовляє.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємству "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" у забезпеченні позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу

2-позивачу (рек. з повід)