ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
12.09.2023Справа № 911/2601/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 911/2601/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Полюс";
до фізичної особи-підприємця Литвин Світлани Федорівни;
про стягнення 39 694,10 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Полюс" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Литвин Світлани Федорівни, в якому просить стягнути заборгованість з орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення №9 від 01.09.20220 у розмірі 25 815,00 грн, штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 7 786,94 грн, індекс інфляції у розмірі 5 500,18 грн та 3% річних у розмірі 591,98 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2022 у справі № 911/2601/22 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Полюс" до фізичної особи-підприємця Литвин Світлани Федорівни про стягнення 39 694,10 грн передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва
29.12.2022 матеріали справи № 911/2601/22 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022, справа № 911/2601/22 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Полюс" залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків.
До господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 відкрито провадження у справі № 911/2601/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
01.09.2020 між Приватним акціонерним товариство "Полюс" (далі - орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Литвин Світланою Федорівною (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №9 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове, строкове, платне користування частину нежитлового приміщення (далі за текстом «Приміщення» та/або «Об`єкт оренди»), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 18. Право власності на приміщення належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1994, посвідченого державним нотаріусом 15-ої державної нотаріальної контори м. Києва 28.06.94 р., зареєстрованого в реєстрі під № 4-418 в та зареєстрованим у Фонді комунального майна Ватутінського району міста Києва 28.06.1994 року за № 21 (додаток №1 до договору).
Згідно з п. 1.1.1. договору, загальна площа приміщення 46,40 кв. м (склад приміщень наведений в додатку № 2 до цього договору).
У п. 2.1. договору сторони погодили, що орендна плата є договірною. За користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої з урахуванням індексації на момент початку дії договору становить: 7 020,00 грн (сім тисяч двадцять грн. 00 коп.), в тому числі сума без ПДВ - 5 850,00 грн, ПДВ - 1 170,00 грн. Розрахунки між сторонами ведуться тільки в національній валюті України - гривні.
Пунктами 2.3. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, незалежно від наслідків господарської діяльності шляхом перерахування суми, яка визначена цим договором з п/р орендаря на п/р орендодавця у безготівковій формі. Термін сплати орендної плати до 5 (п`ятого) числа поточного місяця.
Як встановлено у п. 2.5. договору, вартість компенсації по комунальних послугах (електроенергія, вода, центральне опалення, експлуатаційні та інші послуги), вивозу побутових відходів не входить до складу орендної плати і сплачуються орендарем окремо згідно фактичного використання на підставі виставлених орендодавцем рахунків на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку.
Строк дії договору становить: з « 01» вересня 2020 та діє до « 31» серпня 2021 включно. (п. 8.1. договору).
За змістом п. 8.2. договору, усі зміни та доповнення до договору викладаються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
01.09.2020 сторони договору підписали додаткову угоду №1 в якій зафіксували п.2.1.1 місячну орендну плату: з 01.09.2020 до 30.09.2020 становить 3 510,00 грн в т.ч. ПДВ; з 01.10.2020 до 31.12.2020 становить 5 265,00 грн в т.ч. ПДВ; з 01.01.2021 до закінчення строку дії договору у розмірі 7 020,00 грн в т.ч. ПДВ.
31.12.2020 сторони договору підписали додаткову угоду №2 в якій визначили розмір місячної орендної плати: з 01.01.2021 по 31.01.2021 становить 3 510,00 грн в т.ч. ПДВ; з 01.02.2021 по 31.08.2021 становить 5 265,00 грн в т.ч. ПДВ.
31.03.2021 сторони договору підписали додаткову угоду №3 в якій визначили розмір місячної орендної плати: з 01.04.2021 по 30.04.2021 становить 4 212,00 грн в т.ч. ПДВ.
31.08.2021 додатковою угодою №5, сторони вирішили подовжити строк дії договору виклавши п.8.1. договору в новій редакції: « 8.1. Строк дії договору становить: з 01 вересня 2020 року та діє до 31 серпня 2022 року включно».
01.11.2021 сторони підписали додаткову угоду №5 в якій зафіксували п.2.1. місячну орендну плату: з 01.11.2021 до 31.12.2021 становить 5 265,00 грн в т.ч. ПДВ; з 01.01.2022 до закінчення строку дії договору у розмірі 7 020,00 грн в т.ч ПДВ.
31.12.2021 сторони підписали додаткову угоду №6 в якій зафіксували п.2.1. місячну орендну плату: з 01.01.2022 до 31.01.2022 становить 5 265,00 грн в т.ч. ПДВ; з 01.02.2022 до 28.02.2022 становить 3 510,00 грн. в т.ч. ПДВ; з 01.03.2022 до закінчення строку дії договору у розмірі 7 020,00 грн. в т.ч. ПДВ.
10.02.2022 орендодавець і орендар уклали угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №9 від 01 вересня 2020 року з 24 лютого 2022 року у зв`язку з неможливістю в подальшому виконувати в повному обсязі умови договору оренди нежитлового приміщення та заборгованість по орендній платі у сумі 25 815,00 грн. Орендар зобов`язується сплатити до 24 лютого 2022 року.
24.02.2022 сторони підписали акт повернення-приймання приміщення.
Проте, як вказує позивач, відповідач не сплатив заборгованості з орендної плати у розмірі 25 815,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 01.09.2020 позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування нежиле приміщення яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 18, про свідчить акт приймання-передачі від 01.09.2020.
Тобто, позивачем зі своєї сторони були виконані умови договору.
З матеріалів справи, а саме актів наданих послуг вбачається, що позивачем надано відповідачу послуг загальною вартістю 25 815,00 грн.
Проте, вартість вказаних послуг відповідачем не сплачена.
Отже з наведеного вбачається, що відповідач, зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі та заборгованість по компенсації орендарю комунальних та інших платежів у розмірі 25 815,00 грн.
24.02.2022 нежиле приміщення яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 18, було повернуте позивачеві, про що свідчить акт повернення-приймання від 24.02.2022.
Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості по сплаті орендної плати та заборгованості по компенсації орендарю комунальних та інших платежів у розмірі 25 815,00 грн, сторонами до суду не подано.
Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 25 815,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)
Відповідно до п. 5.3. договору, за несвоєчасне перерахування платежів за оренду орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка належить перерахуванню за кожний день прострочки платежу. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням.
Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з 25.02.2022 по 30.11.2022 у розмірі 7 786 грн 94 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з тим, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 25.02.2022 по 25.08.2022 у розмірі 4 356,72 грн.
В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5 500,18 грн інфляційних втрат та 591,98 грн трьох процентів річних.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5 500,18 грн інфляційних втрат та 591,98 грн трьох процентів річних.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Литвин Світлани Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Полюс" (02225, м. Київ, пр-т. Маяковського, буд. 5-В, ідентифікаційний код 19029704) 25 815 (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 00 коп. основної заборгованості, 4 356 (чотири тисячі триста п`ятдесят шість) грн 72 коп. пені, 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 18 коп. інфляційних втрат, 591 (п`ятсот дев`яносто одна) грн 98 коп. трьох процентів річних та судовий збір у розмірі 2 266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн 64 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2023 |
Оприлюднено | 15.09.2023 |
Номер документу | 113425672 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мандриченко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні