Рішення

від 04.09.2023 по справі 910/7474/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2023Справа № 910/7474/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ключеровій В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн-Фундамент»

про стягнення 2 044 941,09 грн,

Представники сторін:

від позивача: Руккас Д.М. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Киченок А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн-Фундамент» про стягнення 2 044 941,09 грн, з яких: 1 859 037,36 грн вартість втраченого майна та 185 903,73 грн неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 16/04/21 про оренду опалубки від 16.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7474/23, підготовче засідання призначено на 26.06.2023.

17.05.2023 до суду від представника позивача за допомогою системи «Електронний Суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.06.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 вищевказану заяву представника позивача задоволено та вирішено забезпечити участь останнього у підготовчому засіданні 26.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.06.2023 та 14.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.06.2023 до суду від позивача за допомогою системи «Електронний Суд» надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 26.06.2023 з`явилися представники сторін. Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні, проти якого представник позивача не заперечував.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в підготовчому засіданні перерву до 31.07.2023, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до приписів ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

26.06.2023 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести підготовче засідання, призначене на 31.07.2023 та всі наступні судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.07.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 31.07.2023, та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/7474/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В підготовче засідання 31.07.2023 з`явились представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі № 910/7474/23 та призначити справу до розгляду по суті на 04.09.2023.

В судове засідання 04.09.2023 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В свою чергу, представник відповідача заперечив проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити повністю.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 04.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалайн-Фундамент» (орендар) укладено договір № 16/04/21 про оренду опалубки (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується передати орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання-передачі (Додаток до цього Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується у відповідному акті приймання-передачі (п. 1.2. Договору).

За умовами п. 1.3. Договору підписання належним представником орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря зі всіма особливими властивостями роботи обладання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Місце використання опалубки: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25 (п. 1.7. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначені обов`язки орендодавця, зокрема, своєчасно передати орендарю обладнання (опалубку) в придатному для користування стані та повній комплектації, якщо виконані умови п. 1.2. даного Договору та прийняти від орендаря комплект опалубки згідно акту приймання-передачі, після закінчення терміну користування, передбаченого п. 2.2.ж.

Водночас, за умовами п. 2.2. Договору орендар зобов`язаний, зокрема, забезпечити збереження опалубки від втрати та (або) пошкодження (п. 2.2.г); своєчасно, у встановлені цим Договором строки, сплачувати визначену цим Договором плату (орендну плату) за користування опалубкою у повному обсязі та вносити заставу відповідно до Договору (п. 2.2.д); повернути опалубку орендодавцеві не пізніше 16 квітня 2023 року за адресою: Київська обл, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання-передачі (повернення) (п. 2.2.ж); нести матеріальну відповідальність за втрату чи пошкодження обладнання (п. 2.2.з).

Відповідно до умов пунктів 3.1., 3.3. Договору за користування опалубкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату, загальна сума якої становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі та нараховується до дня повернення орендарем комплекту опалубки та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно.

Умовами п. 3.4. Договору сторонами визначено порядок розрахунків.

В п. 4.1.2. Договору сторони узгодили, що у випадку втрати опалубки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві повну вартість втраченої опалубки, передбачену в акті приймання-передачі даного Договору та неустойку в розмірі 10% такої вартості. Під втратою розуміється неповернення орендарем комплекту опалубки протягом десяти та більше календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого п.п. 2.2.ж Договору, або з моменту розірвання Договору, або пошкодження опалубки з вини орендаря, яке призвело до унеможливлення користування опалубкою в подальшому.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що орендар повинен повернути обладання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, договорі, в іншому двосторонньому документі сторін, підписаному до цього Договору, або на вимогу орендодавця про повернення обладання у визначений строк.

Повернення орендарем обладання орендодавцю здійснюється за участю кваліфікованих та уповноважених представників обох сторін, які здійснюють огляд технічного стану обладнання. Результати огляду технічного стану (огляду) обладнання відображаються в акті огляду технічного стану (огляду) обладнання (п. 6.4. Договору).

Згідно з умовами п. 6.5. Договору за наслідками підписання акту огляду технічного стану обладання уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі (повернення) обладнання.

За змістом 6.11. Договору підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт прийому-передачі (повернення) обладання. До підписання такого акту обладання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.

Договір вступає в силу у момент підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного фінансового розрахунку (п. 5.1. Договору).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду обладнання (комплект опалубки) за актом приймання-передачі № 2 від 26.04.2021 на загальну суму 2 957 680,07 грн та актом приймання-передачі № 33 від 09.12.2021 на загальну суму 1 006 911,56 грн, які є Додатком № 1 до Договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що станом на 10.05.2023 відповідачем не повернуто наступне майно за Договором:

- Щит опалубний ЩК 1350х3300-Ун в кількості 23 шт, Щит опалубний ЩК 900х3300-УН в кількості 23 шт, Щит опалубний ЩК 750х3300-Ун в кількості 2 шт, передані за актом приймання-передачі № 2 від 26.04.2021;

- Щит опалубний ЩК 900х3300-УН в кількості 20 шт та Щит опалубний ЩК 750х3300-Ун в кількості 12 шт, передані за актом приймання-передачі № 33 від 09.12.2021.

Враховуючи зазначене, позивач, посилаючись на п. 4.1.2. Договору, зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості неповернутого майна, яка становить 1 859 037,36 грн, а також неустойки у розмірі 10% від вказаної вартості, а саме: 185 903,73 грн.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджуючи про те, що спірне майно було повернуто позивачу до настання граничного строку повернення опалубки, на підтвердження чого надано накладні на переміщення, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними. Також відповідач зазначив, що позивач не звертався до нього з претензією щодо несвоєчасного повернення майна та сплати штрафних санкцій, як це визначено умовами п. 4.1.3. Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно зі ст. 772 Цивільного кодексу України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З поданих матеріалів судом встановлено та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду, зокрема, Щит опалубний ЩК 1350х3300-Ун в кількості 23 шт, Щит опалубний ЩК 900х3300-Ун в кількості 43 шт та Щит опалубний ЩК 750х3300-Ун в кількості 14 шт, загальна вартість яких складає 1 859 037,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі № 2 від 26.04.2021 та № 33 від 09.12.2021.

Так, за умовами п. 2.2.ж) Договору відповідач повинен був повернути позивачу спірне орендоване майно не пізніше 16.04.2023, втім, доказів оформлення сторонами відповідних актів прийому-передачі (повернення) обладнання, які відповідно до умов п. 6.11 договору є підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо часткового повернення останнім позивачу комплектів опалубки, що підтверджується накладними на переміщення № 00000001841 від 06.02.2023, № 00000001887 від 22.02.2023, № 00000001814 від 27.01.2023, суд зазначає, що вказані накладні не є належним доказом на підтвердження обставин повернення відповідачем спірних щитів опалубних, оскільки сторонами в Договорі було обумовлено, що єдиним документом, який би підтверджував повернення орендованого майна є саме акт прийому-передачі (повернення) опалубки.

Крім того, у наданих відповідачем накладних на переміщення відсутнє посилання на укладений між сторонами Договір № 16/04/21 від 16.04.2021. Більше того, у накладних на переміщення № 00000001887 від 22.02.2023, № 00000001814 від 27.01.2023 наявні зазначення про ремонт, чистку щитів, заміну складових, що дає суду підстави вважати, що вказані накладні засвідчують переміщення відповідного орендованого майна для здійснення обслуговування та ремонту на сервісний центр орендодавця, як це визначено п. 6.8. Договору, а не повернення майна відповідно до п. 2.2.ж) Договору.

Судом також враховуюється, що за змістом положень пунктів 6.4., 6.5. Договору повернення орендованого майна обов`язково має супроводжуватись проведенням уповноваженими представниками сторін огляду технічного стану обладання, результати якого мають бути зафіксовані у акті огляду технічного стану обладання, після підписання якого сторони пдіписують акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна.

В матеріалах справи відсутні докази складання сторонами актів огляду технічного стану (огляду) обладнання та актів прийому-передачі (повернення) обладнання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн-Фундамент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.».

Отже, відповідно до умов п. 6.11 Договору спірне обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні відповідача та не повернуто позивачу.

Щодо доводів відповідача про не надсилання позивачем претензії відповідно до п. 4.1.3. Договору суд зазначає, що даним пунктом Договору передбачено обов`язок орендодавця звертатись до орендаря із відповідною претензію про сплату штрафних санкцій у випадку неповернення вчасно окремих елементів опалубки або їх пошкодження, в той час як п. 4.1.2 Договору, у якому йдеться про обов`язок орендаря відшкодувати вартість втраченої опалубки та неустойку, не передбачено обов`язку орендодавця звертатись до орендаря із відповідною претензією.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 859 037,36 грн вартості втраченого майна за Договором обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки суд зазначає таке.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Оскільки відповідач не повернув опалубку в строк, узгоджений сторонами у договорі, чим допустив порушення зобов`язання, заявлені вимоги про стягнення неустойки у розмірі 10%, як установлено сторонами в п. 4.1.2 Договору, що складає 185 903,73 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладені обставини у своїй сукупності, суд зазначає, що позивач довів перед судом відповідними засобами доказування наявність законних підстав для стягнення з відповідача вартості втраченого майна та неустойки.

При цьому судом розглянуто заперечення відповідача, викладені ним у поданих відзиві на позовну заяву та запереченнях, однак суд визнає їх такими, що не спростовують правових підстав для сплати заборгованості на користь позивача та не звільняють відповідача від виконання взятих на себе у добровільному порядку зобов`язань.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн-Фундамент» (вул. Шота Руставелі, 33Б, нежиле приміщення 27, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 40543761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (вул. Навроцького, 33, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 39006413) 1 859 037,36 грн вартості втраченого майна, 185 903,73 грн неустойки та 30 674,12 грн судового збору.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.09.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко