Рішення

від 13.09.2023 по справі 911/1440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1440/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп»про стягнення 97260,10 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (далі відповідач) про стягнення 97260,10 грн., з яких 75059,70 грн. основного боргу, 18206,92 грн. інфляційні втрати, 3993,48 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 31.03.2022 № 381.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 14.07.2023 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 28.07.2023 та встановлено відповідачу строк до 11.08.2023 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 31.03.2022 № 381; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив від 10.07.2023, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 75059,70 грн., в решті позовних вимог відмовити, з підстав, які зводяться до того, що позивачем не доведено обставини порушення відповідачем своїх зобов`язань, що могло б породжувати у позивача право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, позаяк відповідач не отримував претензію від 14.07.2022 № 07/212 та жодних вимог від позивача стосовно оплати товару.

У встановлений судом строк позивач подав до суду відповідь на відзив від 08.08.2023 № 07/247, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та на наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та надає суду докази направлення претензії на адресу відповідача.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

На підставі видаткової накладної від 31.03.2022 № 381 позивач поставив відповідачу товар на суму 195059,70 грн., яка підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариств, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує здійснення позивачем поставки товару за вказаною видатковою накладною та вказує, що ним здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару у сумі 120000 грн., на підтвердження чого надав суду завірені копрії наступних інструкцій: від 30.12.2022 № 90264 на суму 30000 грн., від 31.01.2023 № 90431 на суму 15000 грн., від 01.03.2023 № 5 на суму 15000 грн., від 14.04.2023 на суму 30000 грн., від 05.05.2023 на суму 30000 грн.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено у спрощений спосіб договір поставки.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної від 31.03.2022 № 381 в повному обсязі не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 14.07.2022 № 07/212, в якій просив сплатити заборгованість за отриману продукцію в розмірі 195059,70 в семи денний строк з моменту отримання даної претензії. На підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції на адресу відповідача позивач надав суду список згрупованих відправлень від 15.07.2022, фіскальний чек «Укрпошта» від 15.07.2022, скріншот інформації щодо відправлення на ім`я ТОВ «ДС Пром Груп» за № 0600019186030.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді, разом з тим здійснив вищевказані оплати поставленого товару по вказаній накладній, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 75059,70 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару за вказаною накладною. Доказів протилежного суду не надано.

В матеріалах справи міститься лист відповідача адресований позивачу від 19.01.2023 № 1901-01 з пропозицією здійснити оплату боргу на запропонованим відповідачем графіком. Доказів його погодження позивачем матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар за вказаною накладною, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 75059,70 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 75059,70 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 27.07.2022 по 09.05.2023 складають 18206,92 грн. та 3% річних за загальний період прострочення з 27.07.2022 по 09.05.2023 складають 3993,48 грн.

Відповідач власний контррозрахунок суду не надав.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що він не отримував претензію від 14.07.2022 № 07/212 та жодних вимог стосовно оплати товару, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з тих підстав, що позивач надав суду перелічені вище докази направлення вказаної кореспонденції на адресу відповідача, які належними та допустимими доказами не спростовані відповідачем. Щодо не отримання жодних вимог стосовно оплати товару, то суд звертає увагу відповідача на положення п. 2 статті 692 Цивільного кодексу України, якими врегульовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що з початком повномасштабного вторгнення в Україну призупинилось виконання державної програми «Велике будівництво», а тому відповідач, основним видом діяльності якого є будівництво доріг та автострад, втратив основне джерело доходу, що негативно вплинуло на його економічно-фінансове становище не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з тих підстав, що вказані обставини про які зазначає відповідач, без надання належних доказів які б підтверджували неможливість виконання відповідачем зобов`язань з здійснення розрахунку за поставлений товар, є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих позовних вимог позивача.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 75059,70 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75059,70 грн. основного боргу, 18206,92 грн. інфляційних втрат, 3993,48 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» про стягнення 97260,10 грн., з яких 75059,70 грн. основного боргу, 18206,92 грн. інфляційні втрати, 3993,48 грн. 3% річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (вул. Олега Онікієнка, 2/1, м. Бровари, Київська обл., 07400, ідентифікаційний код 39810010) на користь Приватного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» (вул. Новопирогівська, 60, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код 04012321) 75059 (сімдесят п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 70 коп. основного боргу, 18206 (вісімнадцять тисяч двісті шість) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 48 коп. 3% річних, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 13.09.2023.

Суддя Ю.В. Подоляк