Постанова

від 07.11.2007 по справі 30/458-06-13889

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/458-06-13889

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 листопада 2007 р.                                                                                   № 30/458-06-13889  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУліцького А.М.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Чернова Є.В.

розглянувши касаційну скаргуІзмаїльської міської ради

на постановувід 26.06.07 Одеського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 20.03.07

у справі№30/458-06-13889

господарського судуОдеської області

за позовомІзмаїльської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еверест"

прозобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін

від позивача:Кравченко М.І., дов.

від відповідача:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест" про зобов'язання звільнити земельну ділянку за адресою: м. Ізмаїл, вул. Радянської Міліції, 8-а, здійснити її рекультивацію, знести розташовану на ній незавершену будівництвом споруду. Позов мотивовано самовільним зайняттям позивачем спірної земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини придбання ним на законних підставах розташованого на спірній земельній ділянці об'єкту незавершеного будівництва; звернення до позивача з приводу передачі цієї земельної ділянки в оренду; оскарження в судовому порядку відмови позивача в оформленні права на спірну земельну ділянку; а також надання позивачем згоди на її виділення у зв'язку з повторним зверненням відповідача. Крім того, відповідач послався на сплату ним земельного податку з моменту придбання ним об'єкту незавершеного будівництва.

Рішенням від 20.03.07 господарський суд Одеської області (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовив.

Рішення мотивовано тим, що відповідач є належним власником розташованого на спірній земельній ділянці незавершеного будівництвом об'єкту нерухомості та має право на оформлення землекористування відповідно до ст. 120 ЗК України, а підстави для знищення цього майна відсутні.

Постановою від 26.06.07 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Величко Т.А. –головуючого, Бойко Л.І., Жукової А.М.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 10.10.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в позивача не виникло право власності на розташований на спірній земельній ділянці об'єкт незавершеного будівництва, оскільки згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Також скаржник послався на порушення судами положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, оскільки площа земельної ділянки складає 2692 м2 і є більшою за площу будівлі відповідно до матеріалів БТІ –433,4 м2.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №662 від 10.06.93 затверджено акт вибору земельної ділянки площею 0,22 га під проектування рибного магазину по вул. Радянської міліції у м. Ізмаїл Риболовецькому колгоспу "Придунайський рибак" і дано дозвіл на розробку проектно-вишукувальних робіт.

Рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №473 від 26.05.94 відповідна земельна ділянка площею 2692 м2 надана у постійне користування Колективному аграрно-рибогосподарському підприємству "Придунайська нива".

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови №818р. від 26.11.02 кафе-магазину, будівництво якого здійснював Аграрно-риболовецький кооператив "Придунайська нива" присвоєно адресу: вул. Радянської міліції, 8-а.

Згідно з довідкою Комунального підприємства "Ізмаїльське МБТІ" від 16.12.02 готовність будівництва становила 60%.

Між Аграрно-риболовецьким кооперативом "Придунайська нива" і Товариством "Еверест" укладено договір від 29.12.02 купівлі-продажу недобудованого магазину-кафе в м. Ізмаїл по вул. Радянської міліції, 8-а, який складається з підвалу пл. 433,4 м2 і першого поверху площею 322,8 м2.

Рішенням №1616 від 27.12.02 Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради надав дозвіл Аграрно-риболовецькому кооперативу "Придунайська нива" на продаж вказаного об'єкту, рекомендував ТОВ "Еверест" після оформлення угоди купівлі-продажу закінчити будівництво та здати об'єкт в експлуатацію, а також оформити у встановленому порядку право користування земельною ділянкою.

Оскільки ТОВ "Еверест" не звертався стосовно оформлення права користування відповідною земельною ділянкою Ізмаїльська міська рада прийняла рішення №225-V від 28.09.06 "Про звільнення земельної ділянки по вул. Радянської міліції, б/н", яким припинено право КАРК "Придунайська нива" на користування земельною ділянкою по вул. Радянської міліції, б/н (незавершене будівництво магазину), зобов'язано ТОВ "Еверест" до 02.12.06 виконати рекультивацію ділянки.

Невиконання відповідачем вказаного рішення стало підставою для звернення Ізмаїльської міської ради до господарського суду з позовом до ТОВ "Еверест", заявивши вимоги про звільнення зазначеної земельної ділянки, проведення її рекультивації, знесення незакінченого будівництвом приміщення, посилаючись на ст.ст. 211, 212 ЗК України.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В силу ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів позивача про те, що відповідач самовільно займає земельну ділянку, оскільки відведення Риболовецькому колгоспу "Придунайський рибак" земельної ділянки площею 0,22 га по вул. Радянської міліції в м. Ізмаїл під будівництво рибного магазину, оформлення цієї земельної ділянки в користування КАРК "Придунайська нива" (правонаступник КСП), будівництво магазину, продаж незакінченої будівлі магазину (60% готовності) відповідачу було узгоджено з органами місцевого самоврядування.

Тобто висновок про відсутність самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не заснований на встановленні судами обставин надання цієї ділянки відповідачу, встановлення її меж у натурі з урахуванням площі об'єкту незавершеного будівництва, а також одержання відповідачем передбаченого законом документа. Наявність таких обставин судами при розгляді справи не встановлено.

Не можна погодитись з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що право на оформлення відповідачем землекористування виникло лише з моменту припинення права користування відповідною земельною ділянкою КАРК "Придунайська нива" рішенням №225-V від 28.09.06 Ізмаїльської міської ради.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Судами при розгляді справи не встановлено обставини стосовно реалізації відповідачем передбаченого вказаною нормою права щодо оформлення переходу права користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний ним об'єкт незавершеного будівництва, шляхом звернення до ради з відповідною заявою протягом 2003-2006 років.

З цього приводу судами встановлено лише звернення відповідача до Ізмаїльської міської ради з заявою про надання в оренду земельної ділянки 18.10.06, тобто вже після прийняття радою рішення №225-V від 28.09.06 щодо звільнення цієї земельної ділянки.

Обставини оскарження відповідачем вказаного рішення ради або дій чи бездіяльності ради щодо ненадання йому в оренду спірної земельної ділянки судами при розгляді справи не встановлені. Зазначені в рішення суду першої інстанції висновки щодо відсутності в рішенні ради мотивів його прийняття не підлягають прийняттю до уваги, оскільки правомірність прийняття та обґрунтованість вказаного рішення ради не є предметом даного спору.

Також, відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій послались на відсутність правових підстав для зобов'язання власника нерухомого майна здійснити його руйнування у випадку неоформлення належним чином права користування земельною ділянкою, на якій розташоване це нерухоме майно.

Проте суди не врахували, що в силу ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу, згідно з якими при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Положення ст.ст. 211, 212 ЗК України, які передбачають відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок, спрямовані саме на захист прав власника земельної ділянки, а також недопущення зловживання іншими особами своїми правами, що може мати наслідком порушення прав землевласника.

Тобто суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні даного спору правомірно виходили з принципу непорушності права власності, але залишили поза увагою права позивача, який здійснює повноваження власника спірної земельної ділянки від імені відповідної територіальної громади, та не надали правової оцінки діям відповідача стосовно добросовісного користування ним своїми правами, а також наявності або відсутності порушення ним права власності позивача, яке підлягає захисту відповідно до вимог ст. 152 ЗК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 20.03.07 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.07 у справі №30/458-06-13889 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                А.Уліцький

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    Є.Чернов