Рішення

від 12.09.2023 по справі 923/1642/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1642/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 923/1642/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" /ЄДРПОУ 33708884, адреса - 80750, Львівська обл., Золочівський р., с. Хильчиці, вул. Заводська, 14, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСА-2" /ЄДРПОУ 31873974, адреса - 75022, Херсонська обл., Білозерський р., с. Киселівка, вул. Молодогвардійська, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

про стягнення заборгованості у розмірі 99 978,10 грн

ВСТАНОВИВ:

15.12.2021 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою /вх. № 3779/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСА-2" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року у розмірі 92 587,99 грн, з яких:

- 92 587,99 грн - основний борг;

- 2 699,99 грн - інфляційні втрати;

- 77,64 грн - 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 509-510, 526, 530, 910-611 ЦК України, ст.ст. 42, 193, 216, 218, 222 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.01.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" та відкрито провадження у справі № 923/1642/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.01.2022 року на адресу Господарського суду Херсонської області надійшов відзив /вх. № 551/22/, в якому відповідач визнає позовні вимоги та повідомляє, що ним сплачено на користь позивача кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 " Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)" змінено підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.06.2023 року для розгляду справи визначено суддю Петренко Н.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2023 року прийнято справу № 923/1642/21 до розгляду; постановлено провести по справі № 923/1642/21 повторно розгляд справи по суті в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

06.07.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог /вх. № 22452/23/ у справі № 923/1642/21, в якій позивач просить стягнути заборгованість за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року у розмірі 99 978,1 грн, з яких: 62 587,99 грн - основний борг; 2 777,63 грн - штраф у розмірі 3 %; 20 935,09 грн - інфляційні втрати; 3 134,52 грн - 3 % річних; 10 452,87 грн - пеня.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року прийнято до розгляду заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" про збільшення розміру позовних вимог /вх. № 22452/23 від 06.07.2023 року/ у справі № 923/1642/21.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвали Господарського суду Одеської області від 09.06.2023 року та від 11.07.2023 у справі № 923/1642/21 направлялась відповідачу на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вказана відповідачем у відзиві.

Оскільки відповідач по справі не надав до Господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 02.01.2019 року між ТОВ «Д-Мікс Україна» /продавець/ та ТОВ «ОСА-2» /покупець/ укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень покупця /п. 1.1 договору/.

Покупець замовляє товар за 7 календарних днів до його очікуваної поставки. Замовлення передається в письмовій формі на факс чи у електронній формі на адресу електронної поштової скриньки продавця. За згодою продавця попереднє замовлення поставки товару може бути здійснено покупцем в усній формі. Видача продавцем товару покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) покупцем поставки товару /п. 2.3 договору/.

Відпуск товару продавцем покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних /п. 2.4 договору/.

Продавець має право поставити товар покупцю без здійснення останнім попередньої оплати /п. 2.8 договору/.

Оплата за товар здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше як за один день до поставки товару, замовленого згідно п. 2.3 цього договору /п. 3.1 договору/.

Грошові зобов`язання, які не виконані покупцем в термін, вказаний у п. 3.1 даного договору, вважаються протермінованими із наступного дня, по який повинні бути здійснені платежі у відповідності до п. 3.1 даного договору, до дня фактичної оплати за отриманий товар /п. 3.2 договору/.

У випадку порушення умов даного договору, сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором і чинним законодавством України /п. 7.1 договору/.

У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3 % з суми простроченого платежу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня /п. 7.2 договору/.

У разі прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань, на вимогу продавця він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків /п. 7.3 договору/.

Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від обов`язків виконання договірних зобов`язань /п. 7.7 договору/.

Даний договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 02.01.2020 року /п. 11.1 договору/.

16.01.2019 року між ТОВ «Д-Мікс Україна» /продавець/ та ТОВ «ОСА-2» /покупець/ укладено додатковий договір про внесення змін до договору купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року, яким сторони погодилися внести зміни до розділу 3 договору, зокрема, п. 3.1 викладено в наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 календарного дня з дати переходу права власності на товар від продавця до покупця; при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 60 000,00 грн.».

Судом встановлено, що ТОВ «Д-Мікс Україна» /код ЄДРПОУ 33708884/ змінено найменування на ТОВ «Коудайс Україна» /код ЄДРПОУ 33708884/.

26.08.2020 року між ТОВ «Коудайс Україна» та ТОВ «ОСА-2» укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року, яким сторони погодилися внести зміни до розділу 3 договору, зокрема, п. 3.1 викладено в наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 28 календарних днів з дати переходу права власності на товар від продавця до покупця; при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 350 000,00 грн.». Також внесено зміни до п. 11.2 договору: «якщо в строк не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про відмову у продовженні дії договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах до 30.10.2021 року включно.».

На виконання договору купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року судом досліджено:

- видаткову накладну № 15000354 від 11.12.2020 року на суму 9 709,92 грн;

- видаткову накладну № 15000355 від 12.12.2020 року на суму 6 949,5 грн;

- видаткову накладну № 15000255 від 11.10.2021 року на суму 8 538,83 грн;

- видаткову накладну № 60005155 від 12.10.2021 року на суму 15 531,83 грн;

- видаткову накладну № 15000268 від 29.10.2021 року на суму 431,33 грн.

Накладні підписані сторонами без зауважень та застережень.

Судом досліджено підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період жовтень 2020 року по листопад 2020 року. Так, згідно вказаного акту станом на 30.11.2020 року заборгованість ТОВ «ОСА-2» становить 631 950,99 грн.

Матеріали справи містять банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, часткова оплата заборгованість відповідачем, а саме: 02.12.2020 року на суму 10 000,00 грн, 45 691,00 грн, 86 250,00 грн; 10.12.2020 року на суму 100 000,00 грн; 14.12.2020 року на суму 20 000,00 грн; 17.12.2020 року на суму 10 000,00 грн; 18.12.2020 року на суму 5 000,00 грн; 30.12.2020 року на суму 10 000,00 грн; 05.01.2021 року на суму 20 000,00 грн; 06.01.2021 року на суму 10 000,00 грн; 12.01.2021 року на суму 10 000,00 грн; 13.01.2021 року на суму 44 000,00 грн; 21.01.2021 року на суму 5 000,00 грн; 27.01.2021 року на суму 29 135,00 грн, 26 875,00 грн; 03.02.2021 року на суму 10 000,00 грн; 09.02.2021 року на суму 29 000,00 грн; 23.02.2021 року на суму 1 000,00 грн; 26.02.2021 року на суму 3 000,00 грн; 10.03.2021 року на суму 10 000,00 грн; 22.03.2021 року на суму 20 000,00 грн; 02.04.2021 року на суму 10 000,00 грн; 06.05.2021 року на суму 17 956,5 грн; 29.06.2021 року на суму 10 000,00 грн; 12.07.2021 року на суму 10 000,00 грн; 21.07.2021 року на суму 10 000,00 грн; 30.08.2021 року на суму 50 000,00 грн; 04.10.2021 року на суму 9 956,5 грн, 19 043,5 грн; 11.10.2021 року на суму 144 424,00 грн.

Також судом досліджено платіжні доручення про сплату відповідачем грошових коштів позивачу:

- № 5768 від 22.12.2021 року у розмірі 10 000,00 грн;

- № 5933 від 02.02.2022 року на суму 10 000,00 грн;

- № 5956 від 08.02.2022 року на суму 10 000,00 грн

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року у розмірі 99 978,1 грн, з яких: 62 587,99 грн - основний борг; 2 777,63 грн - штраф у розмірі 3 %; 20 935,09 грн - інфляційні втрати; 3 134,52 грн - 3 % річних; 10 452,87 грн - пеня.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 02/01/19, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень покупця /п. 1.1 договору/.

Отже, з моменту укладання між сторонами договору купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року, між ними виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, позивачем здійснено поставку товару, натомість, ТОВ «ОСА-2» лише частково здійснило оплату за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року. Суд враховує, що матеріали справи містять відзив, в якому відповідач станом на 28.01.2022 року визнає основний борг за договором у розмірі 82 587,99 грн. При цьому судом встановлено, що після 28.01.2022 року відповідачем ще частково сплачено заборгованість у розмірі 20 000,00 грн, що враховано позивачем у заяві про збільшення позовних вимог. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 62 587,99 грн. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року у розмірі 62 587,99 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року стало підставою для нарахування позивачем штрафу у розмірі 2 777,63 грн, інфляційних втрат - 20 935,09 грн, 3 % річних - 3 134,52 грн, пені- 10 452,87 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року, які здійснені позивачем, та встановлено їх вірність. Так, 3 % річних становить 3 134,52 грн, інфляційні втрати - 20 935,09 грн.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у цій частині, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом вище, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3 % з суми простроченого платежу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня /п. 7.2 договору/. У разі прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань, на вимогу продавця він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків /п. 7.3 договору/.

Судом перевірено розрахунок штрафу та пені за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року, який здійснений позивачем, та встановлено його вірність. Так, штраф у порядку п. 7.2 договору становить 2 777,63 грн, а пеня - 10 452,87 грн.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 902/538/18.

За встановлених у цій справі обставин, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій та пені до 10%, а саме з 13 230,5 грн /2 777,63 грн (штраф) + 10 452,87 грн (пеня)/ до 1 323,05 грн. Оскільки суд враховує, тривалі договірні відносини сторін (договір з 2016 року), оплату відповідачем більшої частини заборгованості, визнання відповідачем основної заборгованості станом на 28.01.2022 року, подальшої сплати ще частини основного боргу, відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також те, позивачем першочергово було заявлено до стягнення лише основний борг та 3 % річних та інфляційні втрати, однак в подальшому, вже після повномасштабного вторгнення Російської Федерації та як наслідок ведення в Україні воєнного стану /відповідач тривалий час знаходився під окупацією/, нараховано штрафні санкції. При цьому суд враховує, що штрафні санкції є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 152 від 01.12.2021 року.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 126, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСА-2" /ЄДРПОУ 31873974, адреса - 75022, Херсонська обл., Білозерський р., с. Киселівка, вул. Молодогвардійська, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна" /ЄДРПОУ 33708884, адреса - 80750, Львівська обл., Золочівський р., с. Хильчиці, вул. Заводська, 14, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2/ заборгованість за договором купівлі-продажу № 02/01/19 від 02.01.2019 року у розмірі 87 980,65 грн /вісімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 65 копійок/, з яких: 62 587,99 грн - основний борг; 20 935,09 грн - інфляційні втрати; 3 134,52 грн - 3 % річних; штраф та пеня - 1 323,05 грн; та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн /дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 12 вересня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко