Рішення

від 30.08.2023 по справі 916/1266/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1266/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65023, м. Одеса, площа Думська, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "А Б К" (65013, Одеська обл., м.Одеса, вул. Локомотивна, буд. 38/1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул.Успенська, будинок 83/85)

про стягнення 2 712 536,31 грн

за участю представників:

від прокуратури: Дичко В.О. - прокурор

від позивача: Садардінова І.В. (зал судового засідання) - самопредставництво

від відповідача: Попелюк В.П. (зал судового засідання) - ордер ВН №1203655 від 24.04.2023

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси.

27.03.2023 Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "А Б К", в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в сумі 2 712 536,31 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.03.2023 відкрито провадження у справі № 916/1266/23, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Вказаною ухвалою судом було залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

24.04.2023 до суду від прокуратури надійшли пояснення з приводу розрахунку заборгованості (т.1 а.с.52-54).

26.04.2023 Одеською міською радою подано до суду пояснення з приводу позовної заяви (т.1 а.с.65-71).

15.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.83-99).

17.05.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі (т.2 а.с.64-68).

30.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.82-89), строк на подання якої судом було поновлено за усним клопотання позивача.

30.05.2023 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.97-99).

31.05.2023 прокуратурою подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи листа Головного управління ДПС в Одеській Області (а.с.109-110).

Протокольною ухвалою від 31.05.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Ухвалою суду від 14.06.2023 судом закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

03.08.2023 відповідачем подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи картку рахунку щодо сплати земельного податку, податкові декларації з плати за землю та платіжні інструкції.

Одеською міською радою 05.08.2023 подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи листів Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головного управління ДПС в Одеській області та Департаменту земельних ресурсів одеської міської ради.

24.08.2023 Одеською міською радою подано до суду додаткові пояснення (т.3 а.с.17-22).

29.08.2023 відповідачем також подано до суду додаткові пояснення з приводу сплати земельного податку (а.с.24-26), строк на подання яких судом було поновлено за усним клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 30.08.2023 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.08.2023 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до суду не з`явився, про причини відсутності суд не повідомив.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси.

ТОВ "АБК" на праві приватної власності належить нежитлова будівля АБК, А, площею 898, 9 м2, 1-мостіння та 1, 2 - огорожа, загальною площею 28 266 м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1. Державну реєстрацію речових прав проведено 28.12.2018 (реєстраційний номер об?єкта майна 1737783551101).

Вказане нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, площею 2,5450 га за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, кадастровий номер 5110137600:25:005:0005, яка є власністю територіальної громади м. Одеси.

Рішенням Одеської міської ради від 24.04.2019 № 4645-VII TOB "AБК" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 2,9000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, для експлуатації та обслуговування виробничо-складської бази.

Водночас ТОВ "АБК" з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю, мостіння та огорожу, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, до теперішнього часу використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування цієї будівлі і для своєї господарської діяльності без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII, яке в подальшому змінено не було, затверджено нормативну грошову оцінку земель м.Одеси, яка була запроваджена з 01.01.2017, та відповідно діяла у 2020, 2021 та 2022 роках.

Відповідно до інформації головного управління Держгеокадастру в Одеській області нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:005:0005 становить 65 853 851,77 грн.

На підставі зазначеної інформації Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Локомотивна, 38/1 у м. Одесі, сума яких становить 2 871 164,17 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.1212 ЦК України.

В обґрунтування підстав представництва прокурора, останній вказує, що згідно зі ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Одеської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "АБК".

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Фактом неотримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Одеси, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Оскільки Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об?єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з цим, Одеською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ "АБК" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та відповідний позов з цим же предметом та з цих же підстав до суду не пред`являвся, що має наслідком звернення саме прокуратури до суду.

3.2. Доводи Одеської міської ради.

Земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, кадастровий номер 5110137600:25:005:0005, сформована та зареєстрована відповідно до вимог ст.791 Земельного кодексу України, є об`єктом цивільних прав та перебуває у власності територіальної громади м. Одеси.

ТОВ "АБК", будучи власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, користується земельною ділянкою за вказаною адресою без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Розрахунок заборгованості проведено з урахуванням наступних складових: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19 035 342,58 грн, відсоток при визначенні орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з цільового використання земельної ділянки: "Підприємства торгівлі: складські приміщення". Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки у 2020 1,0, у 2021 році 1,1.

Оскільки з 10.06.2015 до теперішнього часу нормативна грошова оцінка земель міста Одеси не проводилась (затверджена тех. документація з НГО - 29.06.2016 року/застосування з 01.01.2017 року), при поданні позовної заяви в інтересах держави в особі Одеської міської ради Суворовська окружна прокуратура міста Одеси правомірно покладалась на відомості, які містяться у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки міста Одеси від 25.03.2021 року № 794.

Розмір нормативної грошової оцінки у вказаному витязі здійснено виключно з дотриманням встановлених законодавством умов уповноваженим на те органом. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Податкова декларація не є доказом сплати податку на землю, а підтверджує декларування певних сум, доказом сплати є відомості в інтегрованій картці платника податків, що наявні в інформаційно-комунікаційній системі ДПС "Податковий блок".

Крім того, подані відповідачем податкові декларації не можуть бути враховані судом, оскільки ТОВ "АБК" не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

3.3. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "А Б К".

ТОВ "АБК" вважає, що за спірний період, вказаний в позовній заяві, відповідач не набув статусу орендаря земельної ділянки з відповідними правами і обов`язками внаслідок недобросовісних дій Одеської міської ради, яка не вчиняла дій, направлених на укладання договору оренди, а тому право оренди земельної ділянки у товариства не виникало у зв`язку з відсутністю державної реєстрації такого права, тому відсутні правові підстави як для нарахування, так і для сплати орендної плати, нарахування орендної плати не може відбутися раніше реєстрації права оренди земельної ділянки.

У позивача відсутні підстави для застосування нормативно грошової оцінки за витягом від 25.03.2021 року, адже позовні вимоги пред`явлені, починаючи з квітня 2020 року.

Зазначена позивачем ставка орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок є неправомірною, завищеною та дискримінаційною, та такою, що не підлягає застосуванню для ТОВ "АБК".

Так земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:25:005:0005, площею 2,545 га, відводиться з призначенням: 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, враховуючи п.1 додатку до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1267-VI "Перелік фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі", застосуванню підлягає ставка орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, як для промисловості.

ТОВ "АБК" здійснює саме промислову діяльність, у тому числі на підставі класифікації видів економічної діяльності, що зазначені у ЄДРПОУ: 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.

Відповідач не здійснює діяльність як підприємство торгівлі, а зазначена Позивачем ставка 5% не має жодних правових підстав, не відповідає відомостям з державного земельного кадастру, а також суперечить рішенню ОМР від 24.04.2019 року №4645-VII.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру дата державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:25:005:0005 18.11.2020, до цього моменту нарахування плати за оренду об`єкту без чітко визначених індивідуальних ознак є неправомірним.

ТОВ "АБК" сплачувало земельний податок, виходячи із відомостей, наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на інформаційний запит стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що фактично використовується 531 кв.м.

Разом за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 ТОВ "АБК" було сплачено 86 733,83 грн.

3.4. Доводи Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради.

Оскільки ТОВ "АБК" є власником об?єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, та використовує земельну ділянку без належного оформлення права користування, Департаментом розраховано розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137600:25:005:0005, за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, який складає 2 871 164,17 гривень.

Розмір плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.24-27) ТОВ "АБК" на праві приватної власності належить нежитлова будівля АБК, А, площею 898, 9 м2, 1-мостіння та 1, 2 - огорожа, загальною площею 28 266 м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1. Державну реєстрацію речових прав проведено 28.12.2018 (реєстраційний номер об?єкта майна 1737783551101).

Рішенням Одеської міської ради від 24.04.2019 року №4645-VII (т.1 а.с.101-102) ТОВ "АБК" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,900 га за адресою: м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, цільове призначення J.11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання для експлуатації та обслуговування виробничо-складської бази.

В подальшому Малим приватним підприємством "Землеустрій" на підставі Договору №07 від 27.04.2020 з ТОВ "АБК" розроблено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки (т.1 а.с.103-198, т.2 а.с.1-45).

Відповідно до висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с.198) Департаментом архітектури та містобудування погоджено межі земельної ділянки та зазначено про можливість відведення ТОВ "АБК" земельної ділянки, площею 2,5450 га, за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, в оренду строком на 10 років.

18.11.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 2,5450 га, за адресою м. Одеса, вул. Локомотивна, 38/1, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5110137600:25:005:0005 (т.2 а.с.46-50).

Як встановлено судом та сторонами по справі жодним чином не заперечується, належне відповідачу нерухоме майно розташовано на означеній вище земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:25:005:0005.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 23.11.2020 №1995 (т.2 а.с.43), №794 від 25.03.2021 (т.2 а.с.69), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:25:005:0005 становить 19 035 342,58 грн.

В процесі розгляду справи судом також встановлено обставину сплати відповідачем земельного податку за період з 2020 по 2022 роки у сумі 86 733,83 грн на підтвердження чого ТОВ "АБК" надано суду платіжні доручення (т.2 а.с.230-251), а також податкові декларації.

У довідці Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2023 (т.2 а.с.110) також наведено інформацію щодо сплати відповідачем земельного податку на суму 86 733,83 грн за період 2020-2022 роки за земельну ділянку 531 м2 без зазначення кадастрового номеру.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що відповідачем протягом тривалого часу не сплачувалась плата за користування земельною ділянкою, чим порушено інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та інтереси держави в цілому.

Оскільки Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади м. Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Листом від 21.02.2023 Суворовська окружна прокуратура м. Одеси звернулась до Одеської міської ради з повідомленням про факт порушення земельного законодавства ТОВ "АБК" та необхідністю вжиття заходів реагування в межах наданих повноважень.

У відповідь на вказаний лист Департаментом земельних ресурсів було повідомлено про направлення на адресу ТОВ "АБК" вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів та повідомлено про відсутність інформації щодо відповіді боржника (т.1 а.с.35).

Доказів надання Одеською міською радою відповіді на запит прокуратури матеріали справи не містять.

З урахуванням означеного прокурор вважає, що ним виконано всі можливі та передбачені законодавством дії для спонукання компетентного органу пред`явити відповідний позов, однак Одеська міська рада, як вказує прокурор, не виконала належним чином свої повноваження.

Факт незвернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Матеріалами справи також підтверджується, що Прокуратура звернулася до Одеської міської ради із повідомленням від 24.03.2023 №53-2409ВИХ-23 (т.1 а.с.23) в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за користування земельною ділянкою, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.

5.2. Щодо правових підстав нарахування плати за землю.

Позовні вимоги направлені на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, без укладання договору оренди.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України - це право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас за змістом ст. 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З урахуванням вищенаведених судом висновків, доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку внесення плати за користування земельною ділянкою до моменту укладання договору оренди не заслуговують на увагу.

Враховуючи предмет спору, а також відсутність жодних доказів на підтвердження ухилення Одеської міської ради від укладання договору суд також не надає оцінку доводам відповідача щодо не укладання договору внаслідок протиправних дій Одеської міської ради.

5.3. Щодо визначення розміру та періоду нарахування плати за землю.

Враховуючи, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки проведено 18.11.2020, при цьому право власності на нерухоме майно, що розташоване на такій земельній ділянці, набуто відповідачем 28.12.2018, суд вказує наступне.

Згідно з ч. 1-4, 9-10 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою заявлені вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до пунктів 289.1., 289.2. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

За змістом ст.20 вказаного закону за результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка, відповідно до ст.23 Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Так, на підставі рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 № 6761-VI "Про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 № 756-VII "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення, застосовується з 1 січня 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.20 та ст.23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

При цьому суд зауважує, що розмір нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки може бути визначений лише після формування такої земельної ділянки із визначенням її розміру.

Отже, виходячи з положень Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", з огляду на те, що визначення нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є можливим лише після її формування, суд зазначає, що правомірним є нарахування плати за землю саме з моменту державної реєстрації земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, тобто з 18.11.2020.

За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 ст. 288 ПК України річна сума плати за землю не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 затверджено фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, які введено в дію 20.09.2011 (т.2 а.с.92-95).

Посилаючись на означене рішення, позивач, враховуючи, що рішенням Одеської міської ради від 24.04.2019 №4645-VII ТОВ "АБК" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання для експлуатації та обслуговування виробничо-складської бази, вказує на те, що фіксований відсоток при визначенні орендної плати за землі становить 5% від нормативної грошової оцінки як для "Підприємств торгівлі: складські бази".

Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд, з урахуванням доводів відповідача та наявних в матеріалах справи доказів, вказує наступне.

Як вбачається з рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначається в залежності від цільового використання земельної ділянки.

Згідно ст.1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки, це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом ст. 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру.

Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.2 а.с.46) спірна земельна ділянка належить до категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення із цільовим призначенням земельної ділянки: 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Слід зауважити, що відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, який охоплює категорію земельної ділянки та у межах неї вид цільового призначення земельної ділянки.

Так згідно означеного Класифікатору за категорією землі, зокрема відносяться до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Серед видів цільового призначення зокрема окреслюють 11.2. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Додатком 60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено Класифікатор видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, відповідно до якого територія з видом функціонального призначення: території логістичних центрів, складів та баз співвідноситься із видом цільового призначення 11.2. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

З урахуванням наведених положень, а також відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, суд вказує, що остання фактично підпадає під землі промисловості за цільовим використанням, а отже відповідно до рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011, застосуванню підлягає відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 3%.

Натомість, ставка 5% вказаним рішенням (п.10 додатку) застосовується до підприємств торгівлі, землі під якими відносяться до іншої категорії та цільового призначення: землі житлової та громадської забудови (03.07).

З урахуванням наведеного, суд зазначає про наявність у відповідача обов`язку зі сплати плати за землю за період з 18.11.2020 по 31.12.2022 із розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (19035342,58 грн), з урахуванням індексації та з урахуванням часткової сплати відповідачем суми земельного податку.

Сплачена відповідачем сума судом врахована в якості оплати за спірну ділянку з огляду на ненадання сторонами доказів належності відповідачу на праві приватної власності чи на праві користування (в тому числі оренди) іншої земельної ділянки та з урахуванням фактичної сплати до бюджету коштів, що виключає висновок про їх неправомірне збереження. При цьому саме факт їх збереження, тобто наявності у відповідача, є правовою підставою для застосування положень ст.1212 ЦК України, на якій власне і ґрунтуються позовні вимоги.

Водночас, сплачена сума враховується судом у розмірі, що була зарахована безпосередньо за період, стягнення по якому визнано судом обґрунтованим (з 18.11.2020 по 31.12.2022), оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи (т.3 а.с.24-26), відповідачем сплачено земельний податок за 2020 рік у сумі 16679,59 грн за період з липня по грудень, тобто 2779,93 грн на місяць.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума збережених коштів за користування земельною ділянкою згідно із наступним розрахунком:

20621,62 грн. (сума, що підлягає сплаті за 13 днів листопада 2020) 1204,64 грн.

47588,36 грн. за грудень 2020 - 2779 грн.

571060,28 грн за 2021 рік 33359,17 грн

628166,30 грн за 2022 рік 36695,01 грн

За таких обставин, вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню на суму 1193397,75 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А Б К" (65013, Одеська обл., м.Одеса, вул. Локомотивна, буд. 38/1) на користь Одеської міської ради (65023, м. Одеса, площа Думська, 1) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у сумі 1 193 397 /один мільйон сто дев`яносто три тисячі триста дев`яносто сім/ грн 75 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А Б К" (65013, Одеська обл., м.Одеса, вул. Локомотивна, буд. 38/1) на користь Одеської обласної прокуратури (65026 м.Одеса, вул. Пушкінська, 3) судовий збір у сумі 17 900 /сімнадцять тисяч дев`ятсот/ грн 97 грн.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 вересня 2023 р.

Суддя Ю.М. Щавинська