ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2023 Справа № 917/1920/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016,
до відповідачів: 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), РНОКПП НОМЕР_1 ,
2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
3. ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
4. ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
5. ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ,
6. ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ,
7. ОСОБА_7 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ,
8. ОСОБА_8 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ,
9. ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_9 ,
10. ОСОБА_10 , АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_10 ,
11. ОСОБА_11 , АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_11 ,
12. ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_12 ,
про стягнення збитків в розмірі 897 088 181,69 грн.,
Секретар судового засідання Токар А.В.
Представники сторін:
від позивача: Гуленко Ю.М. (в режимі відеоконференції);
від відповідача 4: Шут`єва Т.А., Діденко Г.О.;
від відповідача 5: Джумеля Н.Г.;
від відпвідача 6: Діденко Г.О. (в залі суду);
від відповідача 8: Котенко О.В.;
від відповідача 9: Бикович Ю.В.;
від відповідача 11: Коваленко М.Ю. (в режимі відеоконференції);
від відповідачів 1,2,3,7,10 відсутні.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про стягнення солідарно збитків в розмірі 897 088 181,69 грн.
Ухвалою від 21.02.2022 р. відкрито провадження у даній справі, справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні з викликом сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 22.03.2022 р.
Ухвалою від 22.03.2022 р. суд відклав підготовче судове засідання та зазначив що дата та час проведення наступного засідання буде повідомлено ухвалою додатково.
Ухвалою від 14.06.2022 р. призначено підготовче засідання на 05.07.2022 р. на 11:30.
25.04.2022 року до суду надійшов відзив ОСОБА_8 від 19.04.2022 р. (вх. № 2724 від 25.04.2022 р.).
28.04.2022 року від ОСОБА_5 надійшов відзив від 18.04.2022 р. (вх. № 2804 від 28.04.2022 р.), у якому, зокрема, викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
28.04.2022 року ОСОБА_11 також подано відзив від 21.04.2022 р. (вх. № 2786 від 28.04.2022 р.) та клопотання від 21.04.2022 р. (вх. № 2787 від 28.04.2022 р.) про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
02.05.2022 року від ОСОБА_12 до суду надійшов відзив від 25.04.2022 р. (вх. № 2817 від 02.05.2022 р.) на позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та клопотання від 25.04.2022 р. (вх. № 2816 від 02.05.2022 р.) про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
02.05.2022 року ОСОБА_4 було подано відзив від 25.04.2022 р. (вх. № 2826 від 02.05.2022 р.).
05.05.2022 року від ОСОБА_10 надійшов відзив від 30.04.2022 р. (вх. № 2896 від 05.05.2022 р.) та клопотання від 30.04.2022 р. (вх. № 2897 від 05.05.2022 р.) про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
12.05.2022 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_8 від 09.05.2022 р. (вх. № 3019 від 12.05.2022 р.) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
16.05.2022 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзиви відповідачів у даній справі за № 46-4208/22 від 10.05.2022 р. (вх. № 3055 від 16.05.2022 р.).
27.05.2022 року ОСОБА_1 було подано відзив від 23.05.2022 р. (вх. № 3364 від 27.05.2022 р.) та клопотання від 23.05.2022 р. про зупинення провадження у справі.
02.06.2022 року від ОСОБА_8 надійшло заперечення на відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відзив.
09.06.2022 року до суду надійшов відзив ОСОБА_6 від 15.05.2022 р. (вх. № 3643 від 09.06.2022 р.), у якому, зокрема, викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
14.06.2022 року судом було призначено підготовче засідання у справі на 05.07.2022 р. на 11:30.
20.06.2022 року від ОСОБА_9 надійшов відзив на позовну заяву в даній справі (вх. № 3892 від 20.06.2022 р.) у якому викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
05.07.2022 року до суду також надійшли заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2022 р. (вх. № 4408 від 05.07.2022 р.) на клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.07.2022 р. відкладено підготовче засідання на 04.08.2022 р. на 11:00.
21.07.2022 року ОСОБА_5 подано до суду клопотання від 21.07.2022 р. (вх. № 4884 від 21.07.2022 р.) про долучення доказів до матеріалів справи.
29.07.2022 р. до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив б/н від 28.07.2022 р. (вх. № 5073).
04.08.2022 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22.09.2022 р. до 10:00.
05.09.2022 року позивачем подано до суду заяву № 46-8074/22 від 19.08.2022 р. про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності та захист порушеного права (вх. № 6139 від 05.09.2022 р.).
16.09.2022 р. та 19.09.2022 р. ОСОБА_1 було подано заперечення на вказану заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
19.09.2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_11 про застосування строків позовної давності б/н від 09.09.2022 р. (вх. № 6604 від 19.09.2022 р.).
Ухвалою суду від 30.09.2022 року було призначено підготовче судове засідання у справі на 01.11.2022 р. на 09:00.
12.10.2022 р. та 31.10.2022 р. ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було подано до суду заперечення на заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності та захист порушеного права.
01.11.2022 року судом призначено підготовче судове засідання у справі на 01.12.2022 р. на 10:00.
Ухвалою суду від 01.12.2022 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.01.2023 р. до 11:00.
29.12.2022 р. ОСОБА_8 подано до суду додаткові пояснення б/н від 23.12.2022 р. (вх. № 10389) щодо статусу Кредитного комітету та його членів, які не є членами Правління Банку, а також клопотання б/н від 26.12.2022 р. (вх. № 12) про неприйняття судом до уваги не засвідчених копій документів, вказаних в п. 1 додатків до відзиву ОСОБА_5 на позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
02.01.2023 року до суду також надійшли додаткові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 46-12764 від 21.12.2022 р. (вх. № 7 від 02.01.2023 р.).
05.01.2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_11 від 29.12.2022 р. (вх. № 164 від 05.01.2022 р.) про неприйняття судом до уваги не засвідчених копій документів, вказаних в п. 1 додатків до відзиву ОСОБА_5 на позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та додаткові пояснення від 29.12.2022 р. (вх. № 165) щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 12.07.2022 р. у справі № 910/18526/21.
12.01.2022 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_1 на додаткові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.12.2022 р.
12.01.2023 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Також вказаною відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 23.05.2022 р. про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 200/131/21-а та набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвалами від 23.02.2023 р., 13.04.2023 р., 25.05.2023 р. та 20.06.2023 р. було оголошено ухвали про перерви в судових засіданнях до 06.04.2023 р. до 10:30 год. та до 13.04.2023 р. до 10:30 год.; до 15.05.2023 р. до 10:30 год., до 17.05.2023 р. до 10:30 год., до 22.05.2023 р. до 10:30 год. та до 25.05.2023 р. до 10:30 год.; до 30.05.2023 р. до 10:30 год., до 12.06.2023 р. до 10:30 год. та до 20.06.2023 р. до 13:00 год.; до 29.08.2023 р. до 11:00 год. відповідно. Судові засідання неодноразово переривалися через оголошення в регіонах сигналу повітряної тривоги, відсутність електропостачання, технічні збої в роботі системи відеоконференції, які, з урахуванням беззаперечного права кожної особи на доступ до правосуддя, розцінювалися судом як підстави для перенесення судового засідання.
В судове засідання 29.08.2023 року з`явились представники позивача та відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 представництво в судове засідання 29.08.2023 року не забезпечили. Кожного засідання суд встановлював факт належного повідомлення відсутніх учасників справи про час і місце судового розгляду, направляв ухвали на адреси, вказані у відповідних реєстрах територіальних громад, які були повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, вважається, що вказані відповідачі 10,12 належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, про покладені на них обов`язки та їх процесуальні права.
ОСОБА_7 - Відповідач 7 також не забезпечив представництво в судові засідання та не надав відзив на позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у даній справі.
При цьому, всі ухвали суду направлялись ОСОБА_7 на адресу АДРЕСА_14 , що була вказана у відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА в м. Києві, наданій на запит суду. Крім того, судом отримано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з яким місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_7 зареєстроване за вищевказаною адресою.
Судом також встановлено, що копії ухвал суду від 04.08.2022 р. про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 22.09.2022 р. та від 30.09.2022 р. про призначення підготовчого засідання на 01.11.2022 р., що направлялись на адресу ОСОБА_7 , були повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відмовився». Таким чином, вважається, що ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Ухвалою від 06.01.2022 року суд звертався до відповідних органів реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
31.01.2022 року до суду надійшов лист Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, у якому зазначено, що згідно з наявною в ДМС інформацією (відповідно до інформації, зазначеної на дату видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також оформлення заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон), а також за результатами перевірки, здійсненої за обліками територіальних органів ДМС України (крім ГУ ДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь), місце проживання:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , станом на 30.03.2016 р. значиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , станом на 06.10.2014 р. значиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , станом на 30.03.2016 р. значиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Разом з цим, Департамент інформував, що згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10 грудня 2015 року № 888-VIII, з 04 квітня 2016 року здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб в Україні, формування та ведення реєстру територіальної громади, видачу довідок про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи тощо віднесено до компетенції органів реєстрації виконавчих органів сільських, селищних або міських рад, сільських голів (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснюють реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Водночас, Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України звертає увагу на те, що місто Донецьк входить до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р. Органи реєстрації на зазначеній території не утворені.
Таким чином, станом на час розгляду справи у суду відсутня інформація про зареєстровані місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інші, ніж на тимчасово окупованих територіях.
Крім того, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», на територіях, вказаних у вищезазначеному Переліку, на даний час не працюють відділення поштового зв`язку та не здійснюється пересилання пошти.
Згідно ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом у відповідності до даного Закону при відкритті провадження у справі і в подальшому кожного разу при відкладенні розгляду справи чи оголошенні перерви розміщувалося оголошення про виклик в суд ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому вони також вважаються належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання. Слід звернути увагу, що відповідач-1 на позов відреагував, його представник брав участь у підготовчому провадженні, подавав заяви по суті справи. В подальшому представник повідомив суд письмово про припинення представництва інтересів відповідача-1, якого суд продовжив повідомляти про розгляд справи відповідно до приписів ст.122 ГПК України.
Враховуючи викладене, всі учасники справи були належним чином повідомлені судом про розгляд даної справи.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги Фонд гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовує тим, що, за даними позивача, в період з 22.09.2011 р. до моменту введення тимчасової адміністрації керівництвом Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» було здійснено ряд невиправдано ризикових операцій з кредитування юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Інвестиційно-депозитарна компанія» (код ЄДРПОУ 35730225), Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» (код ЄДРПОУ 31204318), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебор Інвест» (код ЄДРПОУ 36061623), Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройекономікс» (код ЄДРПОУ 35420468), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангеліон» (код ЄДРПОУ 35237368), Товариства з обмеженою відповідальністю «ІК «Макторг» (код ЄДРПОУ 38344909), Товариства з обмеженою відповідальністю «Селлер-Трейд» (код ЄДРПОУ 38344757), Товариства з обмеженою відповідальністю «Шлях-2» (код ЄДРПОУ 33071670), Товариства з обмеженою відповідальністю «Асса 11» (код ЄДРПОУ 37602617), Товариства з обмеженою відповідальністю «Оффсайд» (код ЄДРПОУ 36960249) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс» (код ЄДРПОУ 37227173), під неліквідне або частково ліквідне забезпечення, а також здійснено придбання акцій ПАТ «Бюро кредитних історій Фенікс» та інвестиційних іменних сертифікатів ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток», ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були низько ліквідними та мали численні ознаки фіктивності, а їх справжня вартість була нульовою.
Також позивач стверджує, що внаслідок неповернення Позичальниками кредитів, неможливість задовольнити вимоги Банку за рахунок заставного майна та неліквідність придбаних цінних паперів ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» та його кредиторам завдано шкоду (збитки) в загальному розмірі 917 981 178,87 грн., що розраховується як сума 857 027 296 грн. (збитки від операцій щодо кредитування юридичних осіб) + 60 953 882,57 грн. (збитки від операцій з цінними паперами).
Водночас, з огляду на положення ст.ст. 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачем заявлено в інтересах кредиторів ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», вимоги яких залишились незадоволеними за наслідком завершення процедури ліквідації банку, суму збитків, обмежену розміром вказаних вимог, а саме 897 088 181,69 грн.
Відповідачі, які відреагували на позов, у відзивах проти задоволення позовних вимог заперечують, посилаючись на наступне (в найбільш узагальненому вигляді ):
- позивачем не було надано доказів на підтвердження надання Банком грошових коштів фіктивним підприємствам (усі рішення про визнання позичальників фіктивними були прийняті значно пізніше), пов`язаності таких підприємств з банком і т.д.;
- у передбаченому законом порядку Банком була проведена оцінка стану позичальників, вона була задовільною, більше того - до 2014 року дані кредити обслуговувалися і за ними Банк отримував прибуток; внаслідок окупації Криму, початку воєнних дій на Сході України, де Банк мав значні активи, економічний стан Банку похитнувся, що не було враховано Фондом. Більше того, керівниками Банку було підготовлено Програму фінансового оздоровлення Банку, затв. Спостережною Радою Банку від 21.05.2014р. з метою значного залучення коштів, що призвело б до підтримання ліквідності та нормального функціонування Банку. Однак НБУ вже через 9 днів після подачі Банком оновленої Програми прийняв постанову №320 від 30.05.2014р. про визнання Банку неплатоспроможним, тобто, не надав можливості реалізувати заплановані заходи, у зв`язку з чим відповідачем-1 ініційовано судовий спір про визнання протиправною та скасування Постанови Правління НБУ від 30.04.2014р. №320 «Про віднесення ПАТ «АКБ» до категорії неплатоспроможних" та №537 від 28.08.2014р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКБ» (справа №200/131/21-а);
- упродовж 2013 - 2014 років Банк неодноразово перевірявся НБУ, який не встановив у його діяльності порушень, які б хоч побічно свідчили про наявність у діях відповідачів протиправної поведінки;
- у діях відповідачів відсутній склад цивільного правопорушення; намагання притягнути до солідарної відповідальності усіх відповідачів взагалі є неправомірним - позивачем порушено принцип індивідуальної юридичної відповідальності;
- Фонд при ліквідації Банку діяв неефективно, чим і спричинений такий значний розмір незадоволених вимог кредиторів Банку, які тепер Фонд намагається покласти на відповідачів;
- намагання притягнути до відповідальності за даним позовом членів кредитного комітету, які не були керівниками банку чи власниками істотної участі, суперечить законодавству, оскільки на час вчинення операцій, на які посилається банк, члени кредитного комітету не відносилися до осіб, які можуть бути суб`єктами відповідальності за даним типом позову;
Крім того, відповідачі, які зреагували на позов, заявили про застосування строків позовної давності. Позивач, у свою чергу, вважає, що ним не пропущений строк позовної давності, а у разі встановлення судом факту його пропуску - просить суд визнати причини пропуску ним строку позовної давності поважними.
Розглянувши позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши заперечення відповідачів, суд встановив наступне:
Частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).
Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас, зі змісту ч.2 ст.1166 ЦК вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними Банку як членами органів управління цього Банку (спостережної ради та кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.
Висновки щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.
Згідно із частинами 3 та 4 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Також ч. 2 ст. 89 ГК передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
- іншими винними діями посадової особи.
У статті 63 Закону «Про акціонерні товариства» (у редакції станом на 2011-2013 роки) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 вказав на таке:
Згідно з вимогами ст. 92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.
Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).
Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.
Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2011-2014 роки) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
Згідно зі ст. 37 Закону «Про банки і банківську діяльність» у зазначеній редакції органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.
Відповідно до ст. 39 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2011-2014 роки) до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.
За змістом ст. 40 цього ж Закону у зазначеній редакції правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
Стаття 43 Закону «Про банки і банківську діяльність» у зазначеній редакції передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані:
- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;
- приймати рішення в межах наданих повноважень;
- не використовувати службове становище у власних інтересах;
- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
Стаття 44 цього Закону у згаданій редакції містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.
Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:
- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;
- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.
За змістом Закону «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
У ч. 5 ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 2011-2014 роки) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. У ч. 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.
Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (далі Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2011-2014 років) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розд. І).
Ліквідність банку це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).
Банківська діяльність піддається ризику ліквідності ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.
У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.
З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.
Розділ VI Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п. 1.1. розд. VI Інструкції № 368).
Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 р. № 23, чинною на момент існування спірних правовідносин, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п. 1.7 гл. 1. розд. І).
Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях
Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення / здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п. 1.8 гл. 1. розд. І).
Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п.1.9 гл.1. розд.І).
Операції з видання кредитів, придбання банком облігацій (боргових цінних паперів), врахування векселя є кредитними операціями, ризиками за якими має управляти банк.
У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п. 2.4).
Облігації є фінансовим активом банку, щодо якого банк має визначити ступінь ризику і сформувати відповідні резерви. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.
Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає: квартальну та річну фінансову звітність не рідше ніж один раз на три місяці; тільки річну фінансову звітність не рідше ніж один раз на дванадцять місяців, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи (далі - інтегральний показник).
Згідно з п. 1.7 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління НБУ від 13.07.2010 р. № 327 Національний банк України, з метою обмеження ризику ліквідності банку під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановлює обмеження та вимоги щодо його діяльності, які мають бути передбачені в кредитному договорі, зокрема щодо заборони придбання цінних паперів (крім державних облігацій України, боргових цінних паперів, емітованих НБУ); зупинення проведення банком активних операцій з пов`язаними особами банку; заборони надання бланкових кредитів (крім кредитів фізичним особам у сумі не більше ніж 50,0 тис. грн., у тому числі кредитів овердрафт).
Бланковим є кредит без забезпечення.
Стаття 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) містить вимоги до керівників банків. Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.
Керівники банку зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 р. у справі № 910/12930/18 наголошував на тому, що при зверненні до суду з позовами до винних осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
Натомість, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону «Про банки і банківську діяльність», зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 ст.86 ГПК).
Предметом доказування у цій справі є:
1) персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;
2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;
3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);
4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);
5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);
6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини;
7) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку)
8) наявність / відсутність протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні статтей 89, 92 ЦК України, статтей 42, 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" та статтей 46, 48, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини (стосовно п.8 див. постанову ВС КГС від 01.08.2023р. у справі №910/9833/21).
Постановою Правління Національного банку України № 261/БТ від 06.05.2014 р. було віднесено ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» до категорії проблемних строком до 180 днів.
Також вказаною постановою з метою відновлення фінансового стану ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» з дня прийняття цієї постанови та до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, було встановлено для ПАТ АВТОКРАЗБАНК обмеження в його діяльності.
Постановою Правління Національного банку України № 320 від 30.05.2014 р. було віднесено ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» до категорії неплатоспроможних.
30.05.2014 року на підставі вказаної постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства АВТОКРАЗБАНК з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30 травня 2014 року по 29 серпня 2014 року включно.
28.08.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 537, згідно з п. 1 якої вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ АКБ Банк з 29.08.2014 р.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 76 від 29.08.2014 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ АКБ Банк з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 29 серпня 2014 року.
Відповідно до протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/14 від 01.12.2014 р. (з урахуванням змін, внесених рішенням № 471 від 28.02.2019 р.) загальний розмір зобов`язань ПАТ АКБ Банк перед кредиторами становив 982 835 746,48 грн.
Також згідно з актом від 15.12.2014 р., затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 259/14 від 15.12.2014 р. (з урахуванням змін, внесених рішенням № 1299 від 10.05.2018 р.), балансова вартість ліквідаційної маси Банку станом на 01.04.2018 р. становила 381 287 767,38 грн., ринкова вартість 139 649 092,22 грн.
23.05.2019 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1301 було затверджено звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ АКБ Банк, згідно з яким залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом Банку станом на 02.05.2019 р. складав 897 088,18 тис. грн. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення банку як юридичної особи.
Органи управління ПАТ «АКБ Банк»:
Протоколом Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «АКБ Банк» № 39 від 03.11.2011 р. було затверджено Статут ПАТ «АКБ Банк» у новій редакції. 2.12.2011 р. вказану редакцію Статуту погоджено Національним Банком України. Відповідно до зазначеної редакції Статуту Відкрите акціонерне товариство «АКБ Банк» (у зв`язку зі змінами, внесеними рішенням Загальних зборів акціонерів товариства, затвердженим протоколом № 35 від 31.03.2010 р., Публічне акціонерне товариство «АКБ Банк») є правонаступником Акціонерного комерційного банку «АвтоКрАЗбанк», який був створений за рішенням установчих зборів акціонерів (протокол № 3 від 25.01.1994 р.) як акціонерне товариство відкритого типу шляхом реорганізації Акціонерного комерційного банку «АвтоКрАЗбанк», що був створений за рішенням установчих зборів акціонерів 20.11.1992 року (протокол № 1) та зареєстрований 07.07.1993 року Національним банком України за реєстраційним № 179, як акціонерне товариство закритого типу.
Відповідно до п. 9.1 Статуту органами управління Банку є:
-Загальні збори акціонерів;
-Спостережна рада;
-Правління;
Згідно з п. 9.2 Статуту керівниками Банку є:
-Голова, заступники Голови і члени Спостережної ради;
-Голова, заступники Голови і члени Правління, головний бухгалтер, заступники головного бухгалтера, керівники відокремлених підрозділів Банку.
У відповідності до п. 9.4.1 Статуту вищим органом управління Банку є Загальні збори акціонерів. Загальні збори акціонерів мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Банку, у тому числі і з тих, що передані Загальними зборами акціонерів до компетенції інших органів управління Банку.
Згідно з п. 5.6 Статуту акціонерами Банку можуть бути юридичні та (або) фізичні особи, які набули право власності на акції Банку при його створенні, при додатковому випуску акцій та на вторинному ринку цінних паперів.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що істотна участь пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Станом на момент існування спірних правовідносин власниками істотної участі в Публічному акціонерному товариству «АвтоКрАЗбанк» були, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується зведеними облікованими реєстрами власників цінних паперів за період 2012-2014 р.р. та переліками фізичних та юридичних осіб інсайдерів Банку, затвердженими протоколами засідання правління ПАТ «АвтоКрАЗбанк» № 01 від 10.01.2013 р., № 47 від 01.10.2013 р., № 02 від 14.01.2014 р.
Відповідно до п. 9.5.1 Статуту в Банку з числа акціонерів або їх представників створюється Спостережна рада Банку, що здійснює захист прав акціонерів Банку, і в межах компетенції, визначеної цим Статутом, Положенням про Спостережну раду та чинним законодавством України, контролює і регулює діяльність Правління Банку.
Згідно з п. 9.5.5. Статуту до виключної компетенції Спостережної Ради банку належить, серед іншого:
-призначення та звільнення голови і членів правління Банку, в т.ч. визначення їх кількісного складу;
- обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів Банку;
- прийняття рішення про вчинення Банком значних правочинів у випадках, передбачених цим Статутом та чинним законодавством України;
-визначення ймовірності визнання Банку неплатоспроможним, внаслідок прийняття ним на себе зобов`язань або їх виконання;
-встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю Банку тощо.
Пунктом 9.5.1 Статуту ПАТ «АвтоКрАЗбанк» також визначено, що Положення про ОСОБА_13 визначає компетенцію, порядок роботи Спостережної Ради та прийняття рішень, а також права, обов`язки та відповідальність членів Спостережної Ради банку. Положення про ОСОБА_13 затверджується Загальними зборами акціонерів Банку.
Відповідно до підпункту 1.2. п. 1 «Положення про Спостережну Раду ПАТ «АвтоКрАЗбанк», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «АвтоКрАЗбанк» № 37 від 31.03.2011 р. дане положення визначає порядок обрання, організації роботи, виплати винагороди та відповідальність членів Спостережної Ради Банку.
Згідно з п. 3.1 Положення про Спостережну раду до виключної компетенції Спостережної Ради банку належить, зокрема:
-прийняття рішень про вчинення Банком значних правочинів у випадках, передбачених цим Статутом та чинним законодавством України;
-визначення ймовірності визнання Банком неплатоспроможним, внаслідок прийняття ним на себе зобов`язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплат дивідендів або викупу акцій;
-встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово - господарською діяльністю Банку;
-прийняття рішень щодо покриття збитків.
Пунктом 4.2. Положення про Спостережну раду визначено, що члени Спостережної ради зобов`язані, зокрема:
- діяти в інтересах Банку, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень;
- керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом Банку, цим Положенням, договором між членом Ради та Банком, та іншими внутрішніми документами Банку.
Крім того, пунктом 4.3 Положення про Спостережну раду визначено, що члени Ради несуть цивільно-правову відповідальність перед Банком за збитки, завдані Банку їх винними діями (бездіяльністю). Члени Ради, які порушили покладені на них обов`язки, несуть, відповідальність у розмірі збитків, завданих Банку, якщо інші підстави та розмір відповідальності не встановлені чинним законодавством України.
Порядок притягнення членів Ради до відповідальності регулюється нормами чинного законодавства України (п. 4.6 Положення).
В пункті 11.2 Положення про Спостережну раду також зазначено, що члени Ради відповідають за заподіяну ними Банку шкоду відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «АКБ Банк» № 40 від 06.04.2012 р. до складу Спостережної Ради Банку обрано наступних осіб:
1. ОСОБА_1 Голова Спостережної Ради;
2. ОСОБА_3 член Спостережної Ради;
3. ОСОБА_2 член Спостережної Ради;
4. ОСОБА_14 член Спостережної Ради;
5. ОСОБА_15 член Спостережної Ради.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції станом на момент існування спірних правовідносин) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.
Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку.
Згідно з п. 9.6.1 Статуту ПАТ «АвтоКрАЗбанк» Правління є постійно діючим виконавчим органом Банку. Правління здійснює керівництво оперативною (поточною діяльністю) Банку, здійснює формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленим Статутом Банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів і Спостережної ради Банку.
В п. 9.6.6 Статуту визначено, що, будучи колегіальним органом, Правління, зокрема, має наступну компетенцію:
- затвердження внутрішніх нормативних актів, які визначають відносини між підрозділами Банку та положення про структурні підрозділи банку, крім Положень про відокремлені підрозділи Банку;
- прийняття рішень про витрати Банку, пов`язані з господарською діяльністю, сума яких перевищує 1 % вартості активів Банку;
-прийняття інших рішень, пов`язану з поточною діяльністю банку;
-вирішення основних питань організації та здійснення операцій по формуванню ресурсів банку, кредитних операцій, інвестицій у цінні папери, касових операцій, посередницьких та довірчих операцій та інших завдань згідно Статуту;
- затвердження актів внутрішнього регулювання Банку, в тому числі тих, що визначають порядок та умови проведення банківських операцій, функції та діяльність структурних підрозділів Банку, а також регулюють поточну діяльність Банку, за винятком тих, що віднесені до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Банку;
-прийняття рішень щодо визнання безнадійною та списання заборгованості за кредитними операціями Банку та за нарахованими Банком доходами (процентами), якщо така заборгованість визнана Банком безнадійною відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 9.6.7 Статуту роботою Правління керує голова Правління, який:
-здійснює керівництво діяльністю Правління Банку і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань;
-забезпечує виконання рішень Загальних зборів акціонерів, Спостережної ради та Правління Банку, вимог чинного законодавства країни та нормативно-правових актів Національного банку України;
-створює необхідні умови для організації правильного ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності банку шляхом видачі внутрішніх розпорядчих документів;
-приймає необхідні міри для попередження збитків в діяльності Банку;
- має право виносити у встановленому порядку на розгляд Правління, Спостережної ради, Загальних зборів акціонерів питання, пов`язані з діяльністю Банку;
- виконує інші функції, необхідні для забезпечення поточної діяльності Банку.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про Правління ПАТ «АвтоКрАЗбанк», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів Банку № 37 від 31.03.2011 р. дане положення визначає правовий статус, склад, строк повноважень, порядок формування та організацію роботи Правління ПАТ «АКБ Банк», а також права, обов`язки та відповідальність членів Правління.
Згідно з пунктом 3.1 Положення члени правління, зокрема, мають право:
- отримувати повну, достовірну та своєчасну інформацію про Банк, необхідну для виконання своїх функцій;
-в межах визначених повноважень самостійно та у складі Правління вирішувати питання поточної діяльності Банку.
Члени правління зобов`язані:
-діяти в інтересах Банку добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень;
- керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом Банку, цим Положенням, актами внутрішнього регулювання Банку;
- виконувати рішення, прийняті Загальними зборами та Спостережною радою Банку;
- очолювати відповідний напрям роботи та спрямовувати діяльність відповідних структурних підрозділів Банку відповідно до розподілу обов`язків між членами Правління;
- своєчасно надавати Спостережній раді, Ревізійній комісії, внутрішнім та зовнішнім аудиторам Банку повну і точну інформацію про діяльність та фінансовий стан Банку.
Протоколом Загальних зборів акціонерів № 43 від 23 жовтня 2013 року було затверджено нову редакцію Положення про Правління ПАТ «АвтоКрАЗбанк», згідно з п. 3.1 якого члени правління також зобов`язані:
-виконувати фідуціарні обов`язки та діяти на користь Банку та клієнтів і ставити ф інтереси Банку вище власних;
-виконувати свої обов`язки сумлінно та лояльно щодо Банку відповідно до законодавства України та стандартів банківського нагляду;
-здійснювати загальне керівництво всією діяльністю підпорядкованих структурних та відокремлених підрозділів, організовувати та контролювати їх роботу;
-здійснювати контроль за забезпеченням правильного та однозначного застосування норм законодавства України і організаційно-розпорядчих документів Банку працівниками відповідних підпорядкованих структурних та відокремлених підрозділів.
Також пунктом 3.1 Положення про Правління ПАТ «АвтоКрАЗбанк», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів Банку № 37 від 31.03.2011 р., передбачено, що члени Правління несуть відповідальність:
-за збитки, які завдані Банку їх неправомірними діями або бездіяльністю, а також за заподіяну ними шкоду Банку, відповідно до чинного законодавства України;
-за порушення покладених на них обов`язків, у розмірі збитків, завданих Банку, якщо інші підстави та розмір відповідальності не встановлений чинним законодавством України.
У Положенні про Правління ПАТ «АвтоКрАЗбанк», затвердженому протоколом Загальних зборів акціонерів № 43 від 23.10.2013 р., даний пункт викладено у новій редакції, згідно з якою члени Правління також несуть відповідальність:
- за невиконання законодавства України, внутрішніх положень Банку, рішень Правління та Спостережної Ради Банку;
- за результати своєї роботи, а також за виконання чи неналежне виконання завдань підпорядкованими структурними та відокремленими підрозділами.
Відповідно до пункту 4.1 Положення про Правління докомпетенції Правління Банку належить вирішення основних питань організації та здійснення операцій по формуванню ресурсів банку, кредитних операцій, інвестицій у цінні папери, касових операцій, посередницьких та довірчих операцій та інших завдань згідно Статуту.
Рішенням Спостережної ради, оформленим протоколом №54 від 09.07.2012, призначено ОСОБА_4 на посаду Голови Правління ПАТ «АКБ Банк» з 10.07.2012.
Рішенням Спостережної ради, оформленого протоколом №80 від 03.09.2012 ОСОБА_6 затверджено на посаду Заступника Голови Правління, члена Правління ПАТ «АКБ Банк» з моменту погодження.
Рішенням Спостережної ради, оформленого протоколом №97 від 03.10.2012 ОСОБА_7 затверджено на посаду Заступника Голови Правління з питань безпеки, члена Правління ПАТ «АКБ Банк» з моменту погодження.
Наказом № 424-ОС від 08.10.2012 ОСОБА_5 переведено на посаду Першого Заступника Голови Правління ПАТ «АКБ Банк».
Щодо повноважень та обов`язків членів Кредитного комітету.
Частина 3 ст. 44 Закону про банки (в редакції на день прийняття протиправних рішень відповідачами) передбачає зобов`язання банку з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема, кредитний комітет.
У відповідності до п. 11.3.1 Статуту Банк створює постійно діючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками.
Згідно з п. 11.3.2 Статуту для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками Банк створює постійно діючі комітети, зокрема:
-кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів Банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
-комітет з питань управління активами та пасивами;
-тарифний комітет;
-бюджетний комітет.
Згідно п. 2.1. «Положення про Кредитний комітет ПАТ «АКБ Банк», затвердженого Рішенням Спостережної Ради ПАТ «АКБ Банк» відповідно до протоколу № 49 від 04.08.2011р. (надалі-Положення про Кредитний комітет) вказано, що Кредитний комітет є колегіальним, оперативним, постійно діючим органом, який приймає рішення щодо можливості та умов проведення кредитних та інвестиційних операцій Банку, а також вирішує інші питання кредитних взаємовідносин з позичальниками та виконує функції згідно з повноваженнями, вказаними цим Положенням.
У відповідності до п. 3.1. розділу 3 Положення про Кредитний комітет зазначено, що до основних функцій Кредитного комітету належить координація роботи щодо проведення Банком кредитних та інвестиційних операцій, розгляд та вирішення, в межах своїх повноважень, наступних питань:
-щомісячний розгляд та аналіз оцінки якості активів банку (кредитний портфель, портфелі цінних паперів, дебіторську заборгованість та позабалансові вимоги), розгляд розрахункової суми резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями та визначення суми коригування резерву шляхом затвердження розміру резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
-прийняття рішень щодо можливості будь-яких змін умов проведення кредитних операцій, які здійснені за його рішенням, у тому числі щодо пролонгації кредиту та сплати відсотків, зміни графіку погашення кредиту, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення, тощо.
Згідно пунктів 4.3. та 4.4. розділу 4 Положення про Кредитний комітет вказано, що кредитний комітет очолює Голова Правління, до складу кредитного комітету Банку входять Голова Правління, заступники Голови Правління та/або члени Правління, керівники Департаментів та Управлінь.
Пунктом 7.1. розділу 7 Положення про Кредитний комітет визначено, що члени Кредитного комітету Банку несуть відповідальність за виважене прийняття рішень та збереження комерційної таємниці і конфіденційної інформації відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та внутрішніх нормативних документів ПАТ «АКБ Банк».
Наказом Голови правління від 11.10.2012 №03-11.10/3 визначено склад Кредитного комітету:
-Голова Комітету - Голова правління Шут єва Т.А.;
Заступник Голови Комітету - перший Заступник Голови Правління - Корольов В.М.
-Члени Комітету:
Заступник Голови Правління - Паламарчук О.М.;
Т.в.о. Заступника Голови Правління з питань безпеки - Зволінський І.В.;
Директор Департаменту банківської безпеки - Котенко О.В.;
Начальник Управління кредитних ризиків - Вакульчик О.О.;
Начальник Відділу судових врегулювань Юридичного управління - Журба С.В.;
Наказом Голови Правління від 11.03.2014 № 70-03/3 до складу Кредитного комітету входили:
-Голова Комітету - Голова правління Шут єва Т. А. ;
-Заступник Голови Комітету - перший Заступник Голови Правління - Корольов В.М.
-Члени Комітету:
Заступник Голови Правління - Паламарчук О.М.;
Директор департаменту банківської безпеки та проблемних активів - Котенко О.В.;
Директор департаменту корпоративного бізнесу - Шапран О.В.;
Заступник Директора Департаменту банківської безпеки та проблемних активів -
Ковальов С.А.;
Начальник Управління кредитних ризиків - Вакульчик О.О.;
Начальник Юридичного управління - Коваленко М.Ю.
Аналіз операцій, визначених Фондом як ризикові:
1. 14.09.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Заступника Голови Правління директора Регіонального управління м. Кременчука Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О., Заступника директора Департаменту Начальника Управління безпеки банку Департаменту банківської безпеки Артюшина A.B. та Заступника директора Департаменту Начальника юридичного управління Департаменту правового забезпечення Олійника Ф.В., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД» (код ЄДРПОУ 35893549) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 41 495 000,00 грн. строком до 12.09.2014 р.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА» (код 35893549) в кількості 5 000 шт., заставною вартістю 45 548 450,00 грн., що належали ТОВ «ФК «КРОСС КАПІТАЛ» на правах власності, яке виступало майновим поручителем за ТОВ «КРАЄВИД», акцій ПАТ «Екомобіль» (код 33292521) в кількості 25 000 шт., заставною вартістю 20 000 000,00 грн., що належали ПрАТ «Верифікаційні проекти» на правах власності, яке виступало майновим поручителем за ТОВ «КРАЄВИД», та акцій ПАТ «Екомобіль» в кількості 25 000 шт., заставною вартістю 20 000 000,00 грн., що належали ПАТ «Страхова компанія «ЛЕММА-ВІТЕ» на правах власності, яке виступало майновим поручителем за ТОВ «КРАЄВИД».
30.11.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого заступника Голови правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про прийняття додаткового забезпечення по договору кредитної лінії № 69-К/Л від 14.09.2012 р. у вигляді застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» в сумі 1 660 000,00 доларів США, що знаходились на депозитних рахунках ПАТ «АКБ Банк» згідно договорів № 120608/ДЮ від 12.06.2008 р. (на суму 660 000,00 доларів США) та № 030908/ДЮ від 03.09.2008 р. (на суму 1 000 000,00 доларів США).
03.12.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого заступника Голови правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про зміну режиму кредитування на мультивалютну кредитну лінію та збільшення кредиту до 43 000 000,00 грн.
26.12.2012 року Кредитним комітетом Банку у вищезазначеному складі, за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про розірвання договору застави акцій ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА», код 35893549, в кількості 5 000 шт., заставною вартістю 45 548 450,00 грн., що належали ТОВ «ФК «КРОСС КАПІТАЛ».
25.02.2013 року Кредитним комітетом Банку у вищезазначеному складі, за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» встановлення ліміту кредитування в сумі 42 055 000,00 грн.
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень, а саме:
- 25.03.2013 р. про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про встановлення ліміту кредитування в сумі 34 062 000,00 грн. та 1 000 000,00 доларів США;
25.04.2013 р. про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про розірвання договорів застави акцій ПАТ «Екомобіль», код 33292521 в кількості 25 000 шт., вартістю 20 000 000,00 грн., що належать ПрАТ «Верифікаційні проекти», та в кількості 25 000шт, вартістю 20 000 000,00грн., що належать ПАТ «Страхова компанія «ЛЕММА-ВІТЕ», та залишенням застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» в сумі 1 660 000,00 доларів США;
- 30.04.2013 р. про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про переведення частини заборгованості в сумі 200 000,00 доларів США в гривню по курсу НБУ та встановлення лімітів кредитування 35 660 600,00 грн. та 800 000,00 доларів США.;
- 05.08.2013 р. про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про переведення частини заборгованості в сумі 800 000,00 доларів США в гривню по курсу НБУ та встановлення ліміту кредитування 41 133 000,00грн.;
- 23.09.2013 р. про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про прийняття додаткового забезпечення по договору кредитної лінії № 69-К/Л від 14.09.2012 р. у вигляді застави акцій ПАТ «ПІВДТРАНС» (код 03117487) в кількості 476 807 шт., заставною вартістю 13 373 816,50 грн., що належали позичальнику, та в кількості 594 622 шт., заставною вартістю 16 678 374,09 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325);
- 04.12.2013 р. про погодження клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про встановлення ліміту кредитування 33 140 000,00грн. та 1 000 000,00 доларів США за наявної застави акцій ПАТ «Південний транспорт», код 03117487 в кількості 476 807 шт. вартістю 13 373 816,50 грн., що належали позичальнику, та в кількості 594 622 шт., вартістю 16 678 374,09 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325), а також застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» у сумі 1 660 000,00 доларів США.
26.02.2014 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого заступника Голови правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про збільшення ліміту кредитування на суму на 2 400 000,00 доларів США та прийняття в заставу додаткових акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487).
Також рішенням Кредитного комітету ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про пролонгацію строку дії кредитного договору до 11.09.2015 р.
За наслідками вищезазначених змін кредит ТОВ «КРАЄВИД» з лімітом 33 140 000,00 грн. та 3 400 000,00 доларів США згідно з договором № 69-К/Л від 14.09.2012 р. забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 476 807 шт. вартістю 13 595 722,48 грн., що належали позичальнику, та в кількості 594 622 шт. вартістю 16 955 111,17 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325), а також застави майнових прав на грошові кошти ТОВ «Інтромакс ЛЛПі» у сумі 1 660 000,00 доларів США.
2. 19.11.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Омельченка І.Г., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О., Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю. та Начальника Управління по роботі з проблемними активами Департаменту банківської безпеки та проблемних активів Журби С.В., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕБОР ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36061623) кредитної лінії, сума (ліміт) 13 250 000,00 грн. строком до 18.11.2013 р.
Кредит було видано під заставу акцій заставу акцій ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА» (код 13211108), в кількості 657 шт., заставною вартістю 5 985 066,33 грн., що належали ТОВ «КРАЄВИД».
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 30.11.2012 р., 27.12.2012 р., 18.02.2013 р., 21.02.2013 р., 18.03.2013 р., 26.04.2013 р., 27.05.2013 р., 06.08.2013 р., 28.08.2013 р., 20.09.2013 р., 11.11.2013 р., 18.12.2013 р., 25.02.2014 р. та 21.03.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «ДЕБОР ІНВЕСТ» згідно з договором № 71-К/Л від 19.11.2012 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 17.11.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 628 838 шт. вартістю 17 923 266,44 грн., що належали позичальнику, та в кількості 442 591 шт. вартістю 12 614 817,20 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
3. 12.12.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРОЙЕКОНОМІКС» (код ЄДРПОУ 35420468) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 21 050 000,00 грн. строком на 36 місяців.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «ХІММЕТ» (код 33473408) в кількості 7 764 258 шт., заставною вартістю 24 833 823,93 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 26.12.2012 р., 21.02.2013 р., 25.03.2013 р., 26.04.2013 р., 27.05.2013 р., 27.06.2013 р., 20.09.2013 р., 13.11.2013 р., 26.02.2014 р. та 28.03.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «СТРОЙЕКОНОМІКС» згідно з договором № 74-К/Л від 14.12.2012 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 25.03.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 245 928 шт. вартістю 35 495 367,38 грн., що належали позичальнику, та в кількості 1 037 645 шт. вартістю 29 561 572,17 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
4. 21.12.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецької філії ПАТ «АКБ Банк» про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 35730225) кредиту у формі овердрафт поточного рахунку, сума (ліміт) 26 553 700,00 грн. строком на 12 місяців.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», код 35043708, в кількості 4 000 шт., заставною вартістю 20 000 040,00 грн., що належали Позичальнику.
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 27.12.2012 р., 28.02.2013 р., 29.05.2013 р., 27.06.2013 р., 08.07.2013 р., 09.07.2013 р., 22.08.2013 р., 05.09.2013 р., 8.09.2013 р., 17.12.2013 р., 10.02.2014 р. та 25.02.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ» згідно з договором № 75-О від 21.12.2012 р. склав 27 731 000,00 грн., кредит надавався в строк до 19.12.2014 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 555 556 шт. вартістю 15 841 179,34 грн., що належали позичальнику, та в кількості 428 571 шт. вартістю 12 220 316,35 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
5. 21.02.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було ухвалено відкрити Товариству з обмеженою відповідальністю «АНГЕЛІОН» (код ЄДРПОУ 35237368) кредитну лінію, сума (ліміт) 11 070 000,00 грн. строком на 19 місяців.
Кредит було видано під заставу депозиту в сумі 4 000 000,00 грн., що належав ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 29.03.2013 р., 17.04.2013 р., 23.04.2013 р., 23.09.2013 р., 25.12.2013 р., 14.01.2014 р., 04.02.2014 р. та 27.02.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «АНГЕЛІОН» згідно з договором № 77-К/Л від 19.11.2012 р. склав 50 800 000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 321 733 шт. вартістю 37 688 026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106 839 шт. вартістю 3 046 417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
6. 22.03.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК «МАКТОРГ» (код ЄДРПОУ 38344909) кредиту у формі овердрафт, сума (ліміт) 14 300 000,00 грн. строком на 12 місяців.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «ДОМІНАНТА-КОЛЕКТ» в кількості 2 000 000 шт., заставною вартістю 10 000 000,00 грн.
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 26.03.2013 р., 05.04.2013 р., 15.04.2013 р., 17.04.2013 р., 19.04.2013 р., 27.06.2013 р., 30.07.2013 р., 22.08.2013 р., 28.08.2013 р., 18.09.2013 р., 23.09.2013 р., 25.02.2014 р. та 27.02.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «ІК «МАКТОРГ» згідно з договором № 79-О від 22.03.2013 р. склав 50 800 000,00 грн., кредит надавався в строк до 15.06.2016 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 321 733 шт. вартістю 37 688 026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106 839 шт. вартістю 3 046 417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
7. 18.09.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38344757) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 23 000 000,00 грн. строком на 24 місяці.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 400 000 шт., заставною вартістю 39 183 620,00 грн., що належали позичальнику.
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 22.10.2013 р., 25.10.2013 р., 11.11.2013 р., 14.11.2013 р., 15.01.2014 р., 27.02.2014 р. та 06.05.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД» згідно з договором № 91-К/Л від 23.09.2013 р. склав 55 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 400 000 шт. вартістю 39 903 500,00 грн., що належали позичальнику, та в кількості 180 000 шт. вартістю 5 130 450,00 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
8. 23.09.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ-2» (код ЄДРПОУ 33071670) кредитної лінії, сума (ліміт) 25 000 000,00 грн. строком на 24 місяців.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 375 380 шт., що належали позичальнику, та в кількості 517 478 шт., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «TPABIAH» (код 37438325), загальною заставною вартістю 24 953 148,95 грн.
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 11.11.2013 р., 26.11.2013 р. та 26.02.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «ШЛЯХ-2» згідно з договором № 92-К/Л від 26.09.2013 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 25.09.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 375 380 шт. вартістю 10 703 622,86 грн., що належали позичальнику, та в кількості 1 388 906 шт. вартістю 39 603 404,57 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
9. 13.11.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Донецького РВ ПАТ «АКБ Банк» про відкриття Товариству з обмеженою відповідальністю «АССА 11» (код ЄДРПОУ 37602617) відновлювальної відкличної кредитної лінії, сума (ліміт) 45 850 000,00 грн. строком на 24 місяці.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт», код 03117487, в кількості 1 296 300 шт., заставною вартістю 36 950 772,34 грн., що належали позичальнику, інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Розумний капітал» в кількості 9 150 шт., заставною вартістю 9 150 000,00 грн., що належали ТОВ «ФК «Октава Інвест», акцій ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», в кількості 714 285 шт., заставною вартістю 4 999 995,00 грн., що належали ТОВ «ФК «Октава Інвест».
В подальшому, Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк», за погодженням Голови Спостережної ради, було прийнято ряд рішень від 25.02.2014 р., 20.03.2014 р., 14.04.2014 р. та 30.04.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «АССА 11» згідно з договором № 93-К/Л від 19.11.2013 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 18.02.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 296 300 шт. вартістю 36 947 790,75 грн., що належали позичальнику, та в кількості 505 357 шт. вартістю 14 403 937,89 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
10. 21.11.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було ухвалено відкрити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОФФСАЙД» (код ЄДРПОУ 36960249) кредитну лінію, сума (ліміт) 30 300 000,00 грн. строком на 24 місяці.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 088 000 шт., заставною вартістю 31 013 222,40 грн., що належали ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН».
11. 25.02.2014 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було погоджено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬВІС» (код ЄДРПОУ 37227173) щодо відкриття кредитної лінії, сума (ліміт) 40 300 000,00 грн. строком до 20.02.2017 р.
Кредит було видано під заставу акцій ПАТ «Газові мережі» (код 35448991) в кількості 1 253 362 шт., заставною вартістю 29 591 876,82 грн., що належали Позичальнику, акцій ПАТ «ФК «Дельта колект» (код 37717363) в кількості 3 000 000 шт., заставною вартістю 10 950 000,00 грн., що належали ТОВ «СКИПЕР-ВОСТОК», майнових прав на грошові кошти позичальника на депозиті у ПАТ «АКБ Банк» в сумі 5 316 550,00 грн. на період з 04.03.2014 р. по 31.03.2014 р., в сумі 4 762 690,23 грн. на період з 01.04.2014 р. по 04.05.2014 р., в сумі 4 228 651,95 грн. на період з 05.05.2014 р. по 01.06.2014 р., в сумі 3 668 648,19 грн. на період з 02.06.2014 р. по 30.06.2014 р., в сумі 3 118 424,08 грн. на період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., в сумі 2 541 447,52 грн. на період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р., в сумі 1 955 650,33 грн. на період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р., в сумі 1 380 083,24 грн. на період з 01.10.2014 р. по 02.11.2014 р., в сумі 776 531,50 грн. на період з 03.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та в сумі 183 519,91 грн. на період з 01.12.2014 р. по 04.01.2015 р., а також порукою ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_13 ) на суму 40 300 000,00 грн.
12. Також 26.12.2012 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Заступника Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Ковальова С.А., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було прийнято рішення про продаж ТОВ «ФК «КРОС КАПІТАЛ» (код 36705252) простих іменних акцій ПАТ «ХІММЕТ» (код 33473408) в кількості 4 500 000 шт. загальною вартістю 19 500 000,00 грн. та придбання у ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325) простих іменних акцій ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» (код 37854737) в кількості 1 300 000 шт. загальною вартістю 19 500 000,00 грн.
29.01.2013 року Кредитним комітетом ПАТ «АКБ Банк» у складі Голови Кредитного комітету Голови Правління Шут`євої Т.А., Заступника Голови Кредитного комітету Першого Заступника Голови Правління Корольова В.М. та членів Кредитного комітету Заступника Голови правління Паламарчук О.М., Заступника Голови правління з питань банківської безпеки Зволінського І.В., Директора департаменту банківської безпеки та проблемних активів Котенка О.В., Директора департаменту корпоративного бізнесу Шапран О.В., Начальника Управління кредитних ризиків Департаменту фінансового менеджменту Вакульчика О.О. та Начальника юридичного управління Коваленко М.Ю., за погодженням Голови Спостережної ради Банку Пахальчука С.А., було прийнято рішення про продаж ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «Прем`єр естет менеджмент» ЗДПІФ «Капітал» в кількості 2 290 шт. загальною вартістю 22 901 000,00 грн. та інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «Холдинг груп» ЗДПІФ «ПІФ» в кількості 1 841 шт. загальною вартістю 18 561 000,00 грн., а також придбання у ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» в кількості 11 450 шт. та ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 11 450 шт. загальною вартістю 22 901 000,00 грн. та інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» в кількості 18 560 шт. загальною вартістю 18 561 000,00 грн.
Отже, в період з 14.09.2012 р. по 25.02.2014 р. Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД», Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕБОР ІНВЕСТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРОЙЕКОНОМІКС», Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ», Товариству з обмеженою відповідальністю «АНГЕЛІОН», Товариству з обмеженою відповідальністю «ІК «МАКТОРГ», Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД», Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ-2», Товариству з обмеженою відповідальністю «АССА 11», Товариству з обмеженою відповідальністю «ОФФСАЙД» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬВІС» кредит в загальній сумі 292 168 700,00 грн.
В подальшому, за наслідками змін до вказаних кредитних договорів, кредитний ліміт вказаних осіб в ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» зріс до 548 071 000 грн. та 3 400 000,00 дол. США.
Як стверджує позивач, ТОВ «КРАЄВИД», ТОВ «ДЕБОР ІНВЕСТ», ТОВ «СТРОЙЕКОНОМІКС», ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АНГЕЛІОН», ТОВ «ІК «МАКТОРГ», ТОВ «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД», ТОВ «ШЛЯХ-2», ТОВ «АССА 11», ТОВ «ОФФСАЙД» та ТОВ «АЛЬВІС» свої зобов`язання за кредитними договорами не виконали, не повернули отриманий кредит та не сплатили відсотки за його користування. Рішення судів про стягнення заборгованості за кредитними договорами вказані особи також не виконали.
Згідно з розрахунком, викладеним у позові, балансова вартість прав вимоги за вказаними кредитними договорами склала 857 212 381,65 грн.
З метою реалізації активів ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було проведено аукціони, на яких продано права вимоги за зазначеними кредитними договорами. Сума, отримана від продажу, склала 185 085,36 грн.
Крім того, Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» було придбано у ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» прості іменні акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» в кількості 1 300 000 шт. загальною вартістю 19 500 000,00 грн., інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» в кількості 11 450 шт. та ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 11 450 шт. загальною вартістю 22 901 000,00 грн., а також інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» в кількості 18 560 шт. загальною вартістю 18 561 000,00 грн. (всього на суму 60 962 000,00 грн.).
Сума, отримана від продажу майнових прав на вказані цінні папери, склала 8 117,43 грн.
Відтак, за даними позивача, відповідачі прийняттям рішень про видачу значних сум кредитів неплатоспроможним позичальникам під неліквідне або часткове ліквідне забезпечення, а також про набуття у власність неліквідних цінних паперів акцій та інвестиційних сертифікатів підприємств-емітентів з численними ознаками фіктивності, завдали Банку та його кредиторам шкоду (збитки) в розмірі 897 088 181,69 грн. (з урахуванням встановленого ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 53 ГПК України обмеження розміру позовних вимог про відшкодування шкоди (збитків) розміром вимог кредиторів, які залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається, серед іншого, на висновки Національного банку України, зроблені за результатами перевірки Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» та звіти Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» та про незалежну оцінку цінних паперів, які були придбані ПАТ «АВТОКРАЗБАНК».
Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті, крім випадку, передбаченого статтею 33 цього Закону.
Пунктом 1.4 Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 276, визначено, що інспекційні перевірки здійснюються з метою оцінки загального фінансового стану об`єкта перевірки або окремих видів його діяльності (операцій), у тому числі визначення рівня безпеки і стабільності його операцій, ризиків, притаманних об`єкту перевірки, достовірності його звітності, виявлення та запобігання ризиковій діяльності, що загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів, і дотримання об`єктом перевірки вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, а також з метою підтвердження приведення діяльності неплатоспроможного банку у відповідність до вимог банківського законодавства України.
За результатами інспекційної перевірки окремих видів діяльності (операцій) Банку складається довідка про перевірку.
Згідно з Довідкою Управління НБУ в Полтавській області від грудня 2013 року щодо якості кредитного портфелю ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» в цілому, причинами виникнення проблемної заборгованості у Банку є видача кредитів збитковим позичальникам, погіршення фінансового стану позичальників у процесі моніторингу, припинення їх діяльності, несвоєчасне реагування з боку Банку на погіршення фінансового стану позичальників.
17.01.2014 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Полтавській області було прийнято рішення № 1-2 «Про розгляд результатів матеріалів планової перевірки Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК».
У вказаному рішенні зазначено, що «найбільш негативний вплив на надходження та капітал Банку генерує кредитний ризик.
Причинами низької якості активів є недоліки в існуючій системі управління кредитним ризиком та активами у Банку. В окремих випадках кредитування позичальників здійснювалось з невідповідним вимогам нормативно-правових актів Національного банку України визначенням категорій позичальників, розрахунку резервів за деякими кредитними операціями…
Управління кредитним портфелем Банку, в тому числі ефективність кредитного адміністрування потребує удосконалення в частині посилення контролю за процесом формування резерву за кредитами юридичних осіб».
З огляду на викладене, комісія прийняла рішення застосувати до Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» заходи впливу у вигляді штрафу, письмового застереження щодо усунення та недопущення в подальшому порушень.
Згідно з Довідкою Національного банку України від 18.04.2014 р., складеною за результатами позапланової інспекційної перевірки ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», загальна сума заборгованості кредиторів Банку складає 228 401,3 тис. грн. (без врахування суми визнаного зменшення корисності активу).
За результатами перевірки встановлено, що прийнятним та таким, що відповідає вимогам Положення Правління Національного банку України № 91 від 24.02.2014 р., є забезпечення за 28 кредитними угодами, із залишком заборгованості за основним боргом станом на 01.04.2014 р. в сумі 58,8 млн. грн. (з урахуванням коригуючих коефіцієнтів 16,5 млн. грн.).
Не може бути прийнятним забезпечення за 8-ма кредитними угодами, із залишком заборгованості за основним боргом в сумі 167,4 млн. грн. (з урахуванням коригуючих коефіцієнтів 42,3 млн. грн.) з наступних підстав:
- забезпеченням за даними кредитними договорами виступає майно, яке розташоване та зареєстровано на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим (м. Севастополь):
- місцем реєстрації емітента недержавних цінних паперів ПАТ «Південний транспорт» (код ЄДРПОУ 03117487) є також Автономна Республіка Крим (Ялтинський р-н, смт. Виноградне).
18.10.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» було складено Звіт про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «АВТОКРАЗБАНК».
Об`єктом оцінки є цінні папери ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «ХІММЕТ», ПАТ «Домінанта-колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» загальною заставною вартістю 715 590 593 грн., які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК».
У вказаному звіті суб`єкт оціночної діяльності дійшов висновку, що всі емітенти мають ознаки фіктивності, як формальні відповідно до рішення НКЦПФР № 1942 від 22.12.2010 р., так і такі, що не відповідають здоровому глузду, а саме:
- в більшості компаній кількість працівників не перевищувало 2 із зарплатами не більше 2-3 тис. грн. на місяць;
-ряд компаній не оприлюднювала свою звітність кілька років, або оприлюднювала в неповному обсязі;
-деякі компанії взагалі не вели діяльності, а ті, що вели, отримували доход та прибуток не за основним видом діяльності;
-діяльність всіх компаній була або збитковою, або з дуже низькою рентабельністю;
-активи компаній, здебільшого, сформовані дебіторською заборгованістю та фінансовими інвестиціями;
-капіталізація компаній, розрахована за оцінною ціною акцій, була настільки високою та неспівставною з результатами діяльності та вартістю активів емітента, що стандартні мультиплікатори ціна/власний капітал, ціна/доход та ціна/прибуток перевищували аналогічні показники компаній Google та Apple.
На підставі оприлюдненої звітності сформовано наступне судження про ринкову вартість цінних паперів, які були прийняті в якості забезпечення ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» на дати прийняття цих паперів в забезпечення (дати оцінки):
- ринкова вартість акцій ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «ХІММЕТ», ПАТ «Домінанта-колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК», на дату прийняття їх в забезпечення становила 0 грн.
- ринкова вартість інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК», на дату прийняття їх в забезпечення становила 2 306 601,00 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
У постанові від 20.10.2022 р. у справі № 910/3782/21 Верховний Суд, зокрема, дійшов висновку про необхідність врахування чи обґрунтованого відхилення висновків, викладених у Звіті про незалежну оцінку цінних паперів.
В спростування інформації, зазначеної у Звіті Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», від 18.10.2021 року відповідачем Паламарчук Оленою Миколаївною було надано до суду Рецензію на вказаний Звіт, проведену оцінювачем ОСОБА_17 на підставі ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У даній Рецензії оцінювачем Пузенком С.О. зроблено висновок про те, що ідентифікація пакетів акцій ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «ХІММЕТ», ПАТ «Домінанта-колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» та інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК», була виконана з порушенням вимог Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 29 листопада 2006 р.
Однак, як вбачається з положень Національного стандарту № 3, він є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.
Згідно з Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 р., об`єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.
Водночас, об`єктом оцінки у Звіті ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 р. є цінні папери ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «ХІММЕТ», ПАТ «Домінанта-колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК».
Таким чином, застосування положень Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» під час проведення оцінки цінних паперів не є обов`язковим.
При цьому, доказів невідповідності Звіту ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 р. положенням Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» до суду не надано.
Крім того, у рецензії вказано, що визначення ознак фіктивності емітентів цінних паперів не відноситься до компетенції Оцінювача і може визначатись Оцінювачем лише на основі Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Щодо даного твердження суд вважає за необхідне зазначити, що, попри те, що до повноважень суб`єкта оціночної діяльності не належить прийняття рішення про визнання цінних паперів такими, що мають ознаки фіктивності, оцінювач має право під час проведення оцінки обирати необхідні методичні підходи, методи та оціночні процедури, а також критерії, на підставі яких визначати вартість об`єкта оцінки.
У Звіті ТОВ «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 р. вказано, що саме на підставі перевірки ознак фіктивності цінних паперів (як формальних, так і таких, що не витримують перевірку здоровим глуздом) і було зроблено висновок про те, що акції, прийняті в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК», позбавлені корисності з точки зору ринкової вартості.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд критично оцінив надану відповідачем Паламарчук Оленою Миколаївною Рецензію на Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», від 18.10.2021 року та дійшов висновку, що вказаний доказ не спростовує викладені у Звіті висновки щодо вартості цінних паперів ПАТ «Південний транспорт», ПАТ «Управління механізованих робіт Агробуду», ПАТ «ХІММЕТ», ПАТ «Домінанта-колект», ПАТ «Земтрансугіддя», ПАТ «ЗНКІФ «ДОМІНАНТА», ПАТ «Екомобіль», ПАТ «Газові мережі», ПАТ «Факторингова компанія «Дельта колект», ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс», ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Розумний капітал» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», прийнятих в якості забезпечення Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК».
Отже, позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що Банк протягом 2011-2014 років здійснював активні операції, а саме надавав кредити на значні суми без належного забезпечення, без перевірки (або з ігноруванням її результатів) фінансового стану і платоспроможності позичальників та емітентів цінних паперів, з постійним продовженням термінів повернення кредитів з одночасним збільшенням їх розмірів.
Так, Банком були безпідставно продовжені строки кредитних договорів, в результаті чого станом на початок 2014 року кредит за договорами, укладеними з ТОВ «КРАЄВИД», ТОВ «ДЕБОР ІНВЕСТ», ТОВ «СТРОЙЕКОНОМІКС», ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АНГЕЛІОН», ТОВ «ІК «МАКТОРГ», ТОВ «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД», ТОВ «ШЛЯХ-2», ТОВ «АССА 11» та ТОВ «ОФФСАЙД», забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487).
Згідно з річною інформацією про активи та фінансові показники ПАТ «Південний транспорт» за 2012 рік, розміщеною 26.04.2013 року на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http ://www. smida. gov.ua. компанія-емітент мав незначні основні засоби на суму 88 тис. грн. (більшість з яких були орендованими), 99,92 % активів підприємства складались з довгострокових фінансових інвестицій, фінансовий результат діяльності за 2012 рік збиток 119 тис. грн. Наведене вказує на неналежний фінансовий стан Емітента та неліквідність його цінних паперів.
Також вбачається пов`язаність ПАТ «Південний транспорт» із ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», оскільки з 31.12.2011 року власником істотної участі ПАТ «Південний транспорт» (21,82 % акцій) стало TOB «ІК «ТРАВІАН» (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http ://www. smida. gov.ua), який був акціонером ПАТ «АКБ Банк», що підтверджується зведеними обліковими реєстрами власників цінних паперів, долученими до матеріалів справи. Саме TOB «ІК «ТРАВІАН» в подальшому передало придбані акції ПАТ «Південний транспорт» Банку в якості в забезпечення по кредитам.
Крім того, як вбачається з одержаної судом інформації, станом на початок 2014 року Публічне акціонерне товариство «Південний транспорт» було зареєстроване на території Автономної республіки Крим. Так, згідно з згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України http ://www. smida. gov.ua, станом на 27.12.2013 р. місцезнаходженням ПАТ «Південний транспорт» було АР Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Об`їздна дорога, 6. Також, 28.03.2014 року Наглядовою радою ПАТ «Південний транспорт» було опубліковано Повідомлення про проведення загальних зборів товариства за адресою 98607, АР Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Об`їздна дорога, 6.
При цьому, станом на 12.06.2014 р. місцезнаходженням ПАТ «Південний транспорт» є 83048, м. Донецьк вул. Артема, 102, що підтверджується інформацією зі щоденного офіційного друкованого видання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» № 109 (1862) від 12.06.2014 р.
Водночас, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» № 2217-IX від 21.04.2022 р. датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т. ч. місто Донецьк), є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Як вбачається з відкритих даних, «у ніч з 26 на 27 лютого російські спецпризначенці захопили й блокували Верховну Раду Криму та Раду Міністрів Криму. 1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Російської Федерації Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України, а Рада національної безпеки і оборони України у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації, ухвалила рішення привести Збройні сили України у повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ»…
12 квітня 2014 року із захоплення російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст Слов`янська, Краматорська і Дружківки почалися бойові дії на Донбасі. Штурмові загони російських диверсантів у наступні дні взяли під контроль Горлівку й інші міста Донеччини та Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції».
Отже, факт окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим наприкінці лютого на початку березня 2014 року та окремих територій України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т. ч. міста Донецька) у квітні 2014 року є загальновідомим фактом.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
При цьому, суд вбачає всі підстави зробити достатньо обґрунтоване припущення щодо того, що посадові особи ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» у вказаний період знали або повинні були знати про бойові дії та інші надзвичайні події, що відбувалися на території Автономної Республіки Крим та окремих територіях України, що входять до складу Донецької та Луганської областей (в т. ч. міста Донецька), з огляду на вищезазначені рішення органів влади України, а також численні повідомлення засобів масової інформації.
Проте, незважаючи на чітку інформацію, що свідчила про окупацію частини території України, що потребувало оперативного реагування задля захисту інтересів Банку та його кредиторів, ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» продовжував приймати рішення про продовження строку надання кредитів ТОВ «КРАЄВИД», ТОВ «ДЕБОР ІНВЕСТ», ТОВ «СТРОЙЕКОНОМІКС», ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АНГЕЛІОН», ТОВ «ІК «МАКТОРГ», ТОВ «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД», ТОВ «ШЛЯХ-2», ТОВ «АССА 11» та ТОВ «ОФФСАЙД» та заміну їх забезпечення на цінні папери Публічного акціонерного товариства «Південний транспорт», зареєстрованого на вищевказаних територіях, зокрема:
- рішення від 21.03.2014 р., за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «ДЕБОР ІНВЕСТ» згідно з договором № 71-К/Л від 19.11.2012 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 17.11.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 628 838 шт. вартістю 17 923 266,44 грн., що належали позичальнику, та в кількості 442 591 шт. вартістю 12 614 817,20 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325);
- рішення від 28.03.2014 р., за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «СТРОЙЕКОНОМІКС» згідно з договором № 74-К/Л від 14.12.2012 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 25.03.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 245 928 шт. вартістю 35 495 367,38 грн., що належали позичальнику, та в кількості 1 037 645 шт. вартістю 29 561 572,17 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325);
- рішення від 27.02.2014 р., за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «АНГЕЛІОН» згідно з договором № 77-К/Л від 19.11.2012 р. склав 50 800 000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 321 733 шт. вартістю 37 688 026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106 839 шт. вартістю 3 046 417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325);
- рішення від 27.02.2014 р., за наслідками якого кредитний ліміт ТОВ «ІК «МАКТОРГ» згідно з договором № 79-О від 22.03.2013 р. склав 50 800 000,00 грн., кредит надавався в строк до 15.06.2016 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 321 733 шт. вартістю 37 688 026,94 грн., що належали позичальнику, та в кількості 106 839 шт. вартістю 3 046 417,93 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325);
- рішення від 27.02.2014 р. та 06.05.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД» згідно з договором № 91-К/Л від 23.09.2013 р. склав 55 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 22.09.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 400 000 шт. вартістю 39 903 500,00 грн., що належали позичальнику, та в кількості 180 000 шт. вартістю 5 130 450,00 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325);
- рішення від 20.03.2014 р., 14.04.2014 р. та 30.04.2014 р., за наслідками яких кредитний ліміт ТОВ «АССА 11» згідно з договором № 93-К/Л від 19.11.2013 р. склав 65 000 000,00 грн., кредит надавався в строк до 18.02.2015 р. та забезпечувався заставою акцій ПАТ «Південний транспорт» (код 03117487) в кількості 1 296 300 шт. вартістю 36 947 790,75 грн., що належали позичальнику, та в кількості 505 357 шт. вартістю 14 403 937,89 грн., що належали майновому поручителю ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРАВІАН» (код 37438325).
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК» проводилась належна перевірка ТОВ «КРАЄВИД», ТОВ «ДЕБОР ІНВЕСТ», ТОВ «СТРОЙЕКОНОМІКС», ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АНГЕЛІОН», ТОВ «ІК «МАКТОРГ», ТОВ «СЕЛЛЕР-ТРЕЙД», ТОВ «ШЛЯХ-2», ТОВ «АССА 11» та ТОВ «ОФФСАЙД» щодо здатності вказаних осіб виконати умови кредитних договорів в частині повернення кредиту та сплати відсотків.
Натомість, судом встановлено, що Банком здійснювались необґрунтовані та невиправдано ризиковані дії щодо прийняття в забезпечення за вказаними договорами цінних паперів підприємства, діяльність якого перебуває під загрозою у зв`язку з об`єктивними обставинами, що діяли в країні, та таких, вартість яких є неспівмірною з сумами наданих кредитів.
Разом з цим, відповідно до ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам:
1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку);
2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку);
3) бездоганна ділова репутація.
Отже, наведені норми презюмують те, що керівники банку є особами, які володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконанні своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій / бездіяльності.
Аналіз норм Закону «Про банки і банківську діяльність», зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо (п.101 постанови ВС КГС у справі №910/13325/21 від 25.07.2023р.).
Суд враховує, що ситуація, що склалася в країні на початку 2014 року, а саме окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та окремих територій України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є безпрецедентною в історії незалежної України. І на момент її виникнення в країні не існувало належної нормативно-правової бази, яка б врегульовувала порядок дій керівництва банку у відповідний період та на відповідній території.
Однак, з огляду на досвід та навички, вимоги до наявності яких передбачені статтею 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також те, що принципи добросовісності і розумності означають не лише дотримання чинного законодавства України, а й обов`язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним, уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього, керівні особи ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» в будь-якому випадку повинні були усвідомлювати та передбачати потенційний негативний результат їх діяльності, а саме зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, загрозу інтересам вкладників чи навіть неплатоспроможність банку.
Відповідачами доказів дотримання вказаних принципів чи вчинення дій, спрямованих на усунення ризиків при укладенні та продовженні договорів про надання кредиту, збільшення кредитних лімітів, зміни забезпечення і т.д, а також уникнення додаткових збитків банку, з огляду на розподіл тягара доказування в даній справі, до суду не надано.
В матеріалах справи також міститься Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» від 18.10.2021 р. про незалежну оцінку цінних паперів, які були придбані ПАТ «АВТОКРАЗБАНК».
Об`єктом оцінки у вказаному звіті є прості іменні акції ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс» в кількості 1 300 000 шт. та інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» в кількості 11 450 шт., ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» в кількості 11 450 шт. та ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» в кількості 18 560 шт. загальною заставною вартістю 60 962 000,00 грн.
Базою оцінки є ринкова вартість цінних паперів вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
На підставі оприлюдненої звітності сформовано наступне судження про ринкову вартість цінних паперів, які були придбані ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» на дати придбання цих паперів (дати оцінки):
- загальна ринкова вартість цінних паперів, що були придбані ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», складає 650 666,00 грн.
Відповідачем Паламарчук Оленою Миколаївною було надано до суду Рецензію на вказаний Звіт, проведену оцінювачем ОСОБА_17 на підставі ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У даній Рецензії оцінювачем Пузенком С.О. зроблено висновок про те, що ідентифікація пакетів акцій ПАТ «Бюро кредитних історій «Фенікс», інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інноваційний розвиток», ТОВ «КУА «НЬЮ ЕССЕТ» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» та ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції», які були придбані Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК», була виконана з порушенням вимог Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 29 листопада 2006 р.
Крім того, у рецензії вказано, що визначення ознак фіктивності емітентів цінних паперів не відноситься до компетенції Оцінювача і може визначатись Оцінювачем лише на основі Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Суд не приймає дану Рецензію в якості доказу в спростування інформації, зазначеної у Звіті Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку цінних паперів, які були придбані ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», від 18.10.2021 року, з мотивів, аналогічних тим, якими керувався суд при оцінці Рецензії на Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна консалтингова група» про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», від 18.10.2021 року.
Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 р. у справі № 910/12930/18 звертає увагу на те, що позивач у такій категорії позовів не повинен доводити фіктивність цінних паперів чи фіктивність емітента/контрагента. Позивачу достатньо довести, що за наявності подібних/схожих ознак, які мали бути виявлені відповідачами при належній перевірці та ухваленні ними рішень на підставі достатньої інформації (що є виконанням вимог закону та фідуціарних обов`язків відповідачів перед Банком), рішення відповідачів про придбання цінних паперів або використання їх на забезпечення кредитів було невиправдано ризикованим, абсурдним, таким, що вочевидь вчинялося всупереч інтересам Банку, його вкладників та кредиторів.
Суд при розгляді справи також враховує викладене Верховним Судом у постанові 910/9833/21 від 01.08.2023р. стосовно того, що перевірка дотримання правомірності всіх чи певних дій Фонду/уповноваженої особи Фонду під час виведення банку з ринку та його ліквідації, виключно за умови, якщо такі пов`язані з банком особи заперечують обставини недостатності майна банку при виведенні його з ринку неправомірними діями Фонду/уповноваженої особи Фонду, є ефективною вимогою таких осіб у межах спору про стягнення шкоди з них, та необхідність з`ясування обставин справи щодо наявності / відсутності протиправної поведінки у діях Фонду або уповноважених ним осіб в розумінні статтей 89, 92 ЦК України, статтей 42, 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" та статтей 46, 48, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які регулюють питання діяльності Фонду та причинного зв`язку між такими діями і розміром недоотриманого майна, з урахуванням документів, що підтверджують або ж спростовують відповідні обставини. У даній справі твердження відповідачів стосовно неефективності дій Фонду не знайшли свого підтвердження - в матеріалах справи відсутні докази протиправних дій Фонду, що призвели до недостатності майна Банку. Так, згідно усталеної практики Верховного Суду, саме по собі неоспорення Фондом у судовому порядку правочинів (кредитних договорів, договорів купівлі-продажу цінних паперів) не свідчить про їх правомірність; обрання при відчуженні активів Банку моделі т.зв. «голландських аукціонів» само по собі не суперечить законодавству, і посилання відповідачів на можливість відчуження активів за іншими схемами та за значно вищою ціною, є припущеннями; стосовно факту списання з кореспондентського рахунку Банку 9 031 189,66 дол.США під час дії тимчасової адміністрації в Банку іноземним банком - MEINL BANK A.G (Австрія), то наразі триває кримінальне провадження за даним фактом, у якому Фонд гарантування вкладів визнано цивільним позивачем (справа №524/7589/20). Хоча суд вважає раціональними твердження відповідачів стосовного того, що вони є «слабшою стороною», оскільки не мають у своєму розпорядженні необхідних документів (окрім тих, що надані самим Фондом) та доступу до баз даних, з допомогою яких могли б за сплином майже 10 років доводити протиправність та необґрунтованість дій Фонду як ліквідатора банку однак, не може будувати своє рішення на припущеннях стосовно протиправних дій Фонду, в тому числі й стосовно наявності потенційної можливості продажу активів Банку, що ліквідувався, за вищою ціною.
Посилання відповідачів на те, що діяльність Банку неодноразово перевірялася НБУ, який не знайшов порушень, не відповідає дійсності. По-переше, НБУ не перевіряв конкретно вказані в позові спірні операції; проте, НБУ неодноразово вказував на наявність високого кредитного ризику, що найбільш негативно впливає на надходження і капітал банку. Так, за результатами перевірки Банку у період з 18.11.2013р. по 20.12.2013р., НБУ зробив висновок про те, що хоч кредитний ризик в порівнянні з результатами попереднього інспектування, мав тенденцію до зниження, проте залишається високим; співвідношення негативно-класифікованих активів до загальної суми активів, з якими оцінюєтиься ризик, зменшилося з 12.1% до 11.3%, однак було вищим, ніж за групою банків (7.8%); управління кредитним портфелем банку потребує удосконалення в частині посилення контролю за процесом формування резерву за кредитами юридичних осіб. Крім того, НБУ відзначив, що як і на дату попереднього інспектування, керівництвом банку не враховуються всі основні аспекти ризиків банківської діяльності, а існуюча в Банку система управління ризиками не пеедбачає визначення сукупного рівня ризику для надходжень та капіталу. Також наголошено на низькій ліквідності та дохідності вкладень у цінні папери; ризик неповернення кредитних коштів підвищується наявністю концентрацій за видами забезпечення, зокрема, застава у вигляді недерджавних цінних паперів становить 40.3% або 731 432,5 тис.грн. Крім того, суд НБУ зробив висновок про низьку якість застави, отриманої в забезпечення за кредитними операціями банку з огляду на її ліквідність. Також, за результатами перевірки, НБУ встановлено, що в окремих випадках кредитування позичальників здійснювалося з неадекватним вимогам нормативно-правових актів НБУ визначенням категорій позичальників, розрахунку резервів за деякими кредитними операціями; існуюча інвестиційна політика наражає Банк на ризик втрати надходжень капіталу через низьку ліквідність та дохідність вкладень у цінні папери. Причинами виникнення проблемної заборгованості Банку є видача кредитів зьитковим позичальникам, погіршенн фанансового стану позичальників в процесі моніторингу, припинення їх діяльності, несвоєчасне реагування з боку Банку на погіршення фнансового стану позичальників. Станом на 01.11.2013р. Банком було порушено вимогу п.2.10 гл.2 розд.6 Інструкції №368 в частині перевищення граничного значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Довідка НБУ - том 8 справи).
Відтак, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт прийняття Банком рішень про видачу значних сум кредитів неплатоспроможним позичальникам під неліквідне або часткове ліквідне забезпечення, а також про набуття ним у власність цінних паперів акцій та інвестиційних сертифікатів підприємств-емітентів, ринкова вартість яких є значно нижчою за їх договірну вартість, а відповідачі не довели обставини, що виключають їхню вину, а саме про вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівників Банку. Сама по собі підготовка керівниками та затвердження Спостережною радою Програми фінансового оздоровлення Банку (том 9 справи), як і подання доказів того, що частина виданих кредитів до 2014р. обслуговувалися належним чином, і банк отримував за ними прибуток, не спростовує висновків суду, який погоджується з доводами позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.
У даній справі позивач доводить завдання Банку шкоди у розмірі загальної суми вимог кредиторів, які залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку, а саме 897 088 181,69 грн., що узгоджується з положеннями ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 53 ГПК України.
Водночас, Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.
Верховний Суд у постанові від 12.07.2022р. №910/18526/21 акцентував увагу на тому, що аналіз приписів ЗаконуУкраїни "Про систему гарантуваня вклдів фізичних осіб" дає підстави стверджувати, що у ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачено два види позовів до пов`язаних з банком осіб:
- Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами;
- Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.
Враховуючи, що Банк як юридична особа було припинено 27.08.2019р., позивач в межах даної справи звертається до суду з позовом до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації.
Відтак, враховуючи заперечення відповідачів - членів кредитного комітету, перед судом постало питання наявності чи відсутності підстав для відповідальності за даними вимогами у членів кредитного комітету банку, які не були керівниками чи власниками істотної участі банку (відповідачі 8, 9, 10, 11, 12).
Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм, зроблених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 і ряді інших, прийнятих пізніше, а саме:
"До норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.
Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.
Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватися редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.
Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13 травня 1997 року).
Отже при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах, у даному випадку - 2012- 2014рр.
Редакція ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кілька разів змінювалася з моменту ухвалення Закону. У чинній на час вчинення Банком вказаних Фондом операцій (2012-2014 роки) Фонд отримав право на звернення з вимогою про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна власників істотної участі, контролерів та керівників банку, у разі якщо дії/бездіяльність таких осіб призвели до зазнання банком збитків та /або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. В той же час, ст. 58 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" передбачала відповідальність власників істотної участі, керівників банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність, а також встановлювала, що на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних. При цьому згідно ст.42 ЗУ "Про банки і банківську діяльність " в ред., що діяла у 2012-2014 роках, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
Інший підхід до визначення кола відповідальних осіб та підстав такої відповідальності, було запроваджено в ред. Закону України №218-VIII від 02.03.2015р., яким було внесено зміни до ст.52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" - розширивши коло суб`єктів відповідальності, уточнивши умови покладення на таких осіб персональної майнової відповідальності, однак, з урахуванням вищенаведених приписів стосовно дії законодавства в часі, дана редакція вказаних законів не може бути застосована до правовідносин, що виникли до набрання ними законної сили.
Суд, дослідивши Статути банку в різних редакціях та Положення про Правління Банку, організаційну структуру банку, погоджується з відповідачами в тому, що ті з членів кредитного комітету, які не були керівниками банку, не відносяться до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам банку, що припинений. Позивач, з посиланням на ст.52 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" наполягає на тому, що члени кредитного комітету також мають нести відповідальність як пов`язані з банком особи. Однак, аналіз статутних документів ПАТ АКБ Банк, здійснений судом, показує, що кредитний комітет не був комітетом правління банку (ні Статут, ні Положення про правління не передбачали створення комітетів правління у цьому банку, натомість кредитний комітет визначений окремим допоміжним органом банку, створеним для забезпечення додаткових заходів управління ризиків - колегіальний, оперативний, постійно діючий орган; його склад формується не тільки з членів правління та затверджується одноособовим наказом голови правління банку; очолював кредитний комітет голова правління банку, в той час як відповідно до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою НБУ від 28.03.2007р. №98 голова правління не може очолювати комітет, який є комітетом Правління банку), не був органом управління чи контролю. Самі по собі приписи ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" , які відносили до посадових осіб органів акціонерного товариства голову та членів іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства, не свідчать про можливість розповсюдження на членів кредитного комітету дії статей 52 ЗУ "Про гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" у наведених вище редакціях. Тим більше, що приписи спеціального закону - "Про банки і банківську діяльність" містили вичерпний перелік органів управління банку: загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. За Статутом ПАТ "АКБ" посадовими особами банку є Голова та члени Спостережної ради, Голова та члени Правління, Ревізійної комісії.
У постанові від 21.07.2021р. (справа №910/12930/18) ВС зазначив: Відповідно до п.15 ч.1 ст.2 Закону "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла у 2012 - 2013 роках) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі ст. 63 Закону "Про акціонерні товариства". Слід звернути увагу, що в даній справі товариство - ПАТ "Комерційний банк "Даніель" (як і в ряді інших справ, де члени кредитного комітету визнані суб"єктами відповідальності за шкоду, завдану Банку) - брало участь у справі в якості треьої особи без самостійних вимог на предмет спору, тобто, не було припинено. Тобто, в цьому випадку Фонд звертався до суду з іншим типом позову, що послідовно протягом розгляду справи доводили відповідачі, зокрема, Відповідач 11.
Відтак, суд вважає, що в межах даного виду позову (справа №917/1920/21) звернення Фонду з вимогою про покладення відповідальності за завдання шкоди кредиторам банку до осіб, які були членами кредитного комітету - відповідачі 8,9,10,11,12 - є неправомірним, тож відмовляє в задоволенні позову до вказаних відповідачів з цієї підстави.
Оцінка аргументів сторін стосовно строку позовної давності та висновок суду з цього питання:
Як зазначалося в описовій частині рішення, відповідачами зроблено заяви про застосування позовної давності; позивач наполягає на тому, що строк позовної давності ним не пропущений, а у разі, якщо суд дійде протилежного висновку - просить визнати поважними причини його пропуску та захистити порушене право (заява вх.6136 від 05.09.2022р. - а с. 133, том 22). Відповідачі надали свої заперечення на вказану заяву.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін. Згідно із ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 №910/11027/18 вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ч.5 ст. 52 Закону України про СГВФО. Так, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли ФГВФО стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
На підставі матеріалів справи, судом було встановлено, що 01.12.2014р. виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення №250/14 про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів (арк.справи 82-83, том 1, зміни арк.справи 84-85 ).
15.12.2014 рішенням виконавчої дирекції ФГВФО затверджено Акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого ринкова вартість активів банку становила 139 647 359,71 грн.
Отже, перебіг позовної давності для заявлення Фондом вимог до відповідачів про відшкодування шкоди розпочався з 16.12.2014р. та закінчився 16.12.2017р.
При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на положення ч.7 ст. 52 Закону України про СГВФО в редакції на день звернення з даним позовом, згідно з яких Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність), адже зміни до Закону України про СГВФО, на які посилається позивач, були прийняті лише 30.06.2021, тобто через 3,5 роки після спливу позовної давності щодо стягнення майнових збитків з відповідачів у даній справі.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
У відповідності до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Згідно з висновками Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998).
Суд відхиляє посилання позивача на те, що висновки стосовно моменту початку обрахування позовної давності, сформовані Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, не слід брати до уваги, оскільки дана постанова була скасована за результатами розгляду заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами. По-перше, при скасуванні даної постанови Суд не вказував на неправильність викладених у ній висновків стосовно питання позовної давності та не ставив їх під сумнів (саме така позиція щодо скасування зазначеної постанови викладена в постанові КГС ВС від 21.11.2022 у справі № 904/315/19).; по-друге, в ухвалі ВП ВС від 10.08.2023р. у справі № 927/561/21 Велика Палата Верховного Суду зазначає: "У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18, яка прийнята після постанови від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 також сформована правова позиція щодо застосування частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та визначення моменту початку позовної давності у подібних правовідносинах. ... Отже судова практика щодо розгляду подібних спорів уже визначилася у касаційному господарському суді".
Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, виходячи з наступного:
Зокрема, Фонд гарантування звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою вих. № 27-25439/17 від 14.12.2017 до ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , третя особа: ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» про стягнення 841 122 515, 59 грн.
04 січня 2018 року Печерський районний суд м. Києва ухвалою відмовив у відкритті провадження за позовом Фонду гарантування в межах справи № 757/75148/17-ц.
20 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив постанову, якою ухвалу Печерського районного суду м. Києва скасував, а справу № 757/75148/17-ц направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Далі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у справі № 757/75148/17-ц було відкрито провадження за позовом Фонду до пов`язаних осіб ПАТ «АВТОКРАЗБАНК».
Однак, 19 червня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 757/75149/17-ц було сформовано правову позицію, щодо позову Фонду до відповідачів, які є пов`язаними особами у3 розумінні статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за своїм складом відноситься до юрисдикції господарських судів.
Тому, 31 жовтня 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/75148/17-ц постанову апеляційного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року скасовано та залишено в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 р.
За таких обставин, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року провадження у цивільній справі № 757/75148/17-ц за позовом Фонду до пов`язаних осіб ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» про відшкодування шкоди вирішено закрити. Враховуючи позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду, Фонд не оскаржував вказану ухвалу.
У відповідності до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Тобто, Фонд зазначає, що присутні умови для переривання позовної давності за правилами Цивільного кодексу України.
Однак, позивачем не враховано, що згідно усталеної практики Верховного Суду, подання позову з недодержанням правил підвідомчості , навіть у разі наступного закриття провадження у справі (а не відмови у відкритті провадження), не перериває перебіг строку позовної давності. Суд усвідомлює, що на той період відбувалося формування судової практики стосовно підвідомчості даної категорії справ, і дана обставина - перебування справи на розгляді у Печерському районному суді до 15.08.2019р. (хоча питання підвідомчості і було вирішено Великою Палатою Верховного Суду ще 31.10.2018р.) - дійсно не залежала від волі позивача і позбавляла можливості звернутися з відповідним позовом у порядку господарського судочинства. Однак, вирішуючи питання визнання причин пропуску позовної давності поважними, суд не може залишити поза увагою той факт, що з 31.10.2018р. (коли позивач дізнався про необхідність звернення з даними матеріалами позову до іншого суду) до подання позивачем даного позову до Господарського суду Полтавської області - 25.11.2021р. пройшло понад 3 роки; рахуючи з дня закриття провадження у цивільній справі - 15.08.2019р. - 2 роки і понад 3 місяці.
Враховуючи специфіку даних правовідносин, час їх виникнення - 2011-2014 роки, значну суму позову, солідарне притягнення до відповідальності 12-ти фізичних осіб і інші обставини справи (зокрема, той факт, що значна частина матеріалів вже була опрацьована позивачем при підготовці попереднього позову), суд вважає, що така тривала бездіяльність позивача перешкоджає визнанню причин пропуску строку позовної давності поважними. Жодних доказів існування обставин, що перешкоджали позивачу звернутися до суду раніше, ним не надано. Посилання на встановлення в Україні карантину, пов`язаного з розповсюдженням короновірусу, до уваги не беруться, оскільки, строк позовної давності на момент установлення карантину вже сплинув, в той час як законодавчими змінами, на які посилається позивач, було передбачено продовження на строк дії карантину строків, визначених, зокрема, статтями 257,258 (п. 12 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тобто, мова ішла саме про продовження строків, які не сплинули на момент введення карантину.
Відтак, з огляду на вищевикладене, враховуючи подані заяви відповідачів про застосування позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до відповідачів 1,2,3,4,5,6,7 з цієї підстави.
Стосовно розподілу судових витрат:
Під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представником відповідача 6 подано докази витрат на професійну правову допомогу та заяви про їх відшкодування. Позивачем подано клопотання про зменшення судових витрат, у якому позивач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу, або відмовити у їх стягненні в повному обсязі; на це відповідач 6 відреагував запереченням на клопотання про зменшення судових витрат від 28.08.2023р.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання щодо заявлених відповідачем-6 до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У попередньому розрахунку судових витрат у справі, поданому у відзиві, відповідач-6 попередньо повідомила суд про намір стягнути з позивача 30 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу. У судовому процесі адвокат Діденко Г.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №9953/10 від 15.04.2021р., арк.справи 239, том 23) діяла від імені відповідача Паламарчук О.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 30.11.2022р. (а.с.241, том 23). На підтвердження заявлених вимог відповідачем- 6 надано Акти наданої правової допомоги від 06.01.2023р., від 23.01.2023р., від 30.04.2023р., від 31.05.2023р. та докази їх оплат (заява від 20.06.2023р. вх.7733 від 20.06.23р.), Акти наданої правової допомоги від 30.06.2023р. з доказами його оплати (заява від 04.07.2023р.).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України). Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Разом з тим, господарський суд бере до уваги те, що рішенням у даній справі у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено у зв`язку з застосуванням наслідків спливу строків позовної давності. Проте по суті спору господарський суд погодився з доводами позивача про правомірність позовних вимог стосовно відповідача-6. Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, господарський суд приходить до висновку, що з урахуванням факту виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідачів, у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідачів, зокрема і відповідача-6, судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції, незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, розглянувши заяву відповідача-6 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
2. Відмовити у задоволенні заяви відповідача 6 ( ОСОБА_6 ) про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 12.09.2023р.
Суддя О.С.Мацко
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2023 |
Оприлюднено | 15.09.2023 |
Номер документу | 113426350 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні