Ухвала від 07.09.2023 по справі 922/505/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

07 вересня 2023 року м. ХарківСправа № 922/505/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши заяву ТОВ "Ваговимірювальні системи" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі яка має заборгованість перед боржником (вх. № 23517 від 04.09.2023) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, кімн. 416); до Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 11); про стягнення коштів в розмірі 309 869, 56 грн. за участю представників:

заявника - Легка О. Ю. (в режимі відеоконференції);

боржника - Бондаренко М.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 11, код ЄДРПОУ 25190668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ 36495890) суму заборгованості за договором поставки від 30.08.2019 в розмірі 257 000,00 грн, пеню в розмірі 36 391, 29 грн, штраф в розмірі 12 850,00 грн, 3 % річних в розмірі 3 628, 27 грн, суму судового збору в розмірі 4 648, 04 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

На виконання даного рішення, судом видано відповідний наказ.

04.09.2023 до суду від ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх. № 23517), в якій просить суд: звернути стягнення на грошові кошти Приватного підприємства «Лан», яке має заборгованість перед Приватним науково-виробничим підприємством «Форвард» у розмірі 318 111,00 грн, згідно з договором купівлі-продажу №1902/20 від 19.02.2020 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» в рахунок погашення заборгованості згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2020 у справі № 922/505/20, про що видати наказ. Також просить суд проводити судові засідання з розгляду даної заяви за участю адвоката представника ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» адвоката Легкої Олени Юріївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявника через онлайн сервіс відеозв`язку vkz.court.gov.ua.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2023 прийнято заяву до розгляду та призначити її розгляд у судовому засіданні на 07.09.2023 об 11:15 год.

У судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник заявника підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, наголосив на відсутності заборгованості Приватного підприємства «Лан» перед Приватним науково-виробничим підприємством «Форвард», про що надав відповідні письмові докази.

Дослідивши подану ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» заяву, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 28.10.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. відкрито виконавче провадження №63438470 за наказом №922/505/20 від 10.08.2020, виданим Господарським судом Харківської області. Згідно з інформацією про виконавче провадження станом на 30.08.2023 виконавче провадження відкрито, а рішення Господарського суду Харківської області залишається невиконаним. Заявнику в ході виконавчого провадження стало відомо про існування невиконаних грошових зобов`язань з боку ПП «Лан» (код ЄДРПОУ: 31847991) перед Приватним науково-виробничим підприємством «Форвард», згідно з договором купівлі-продажу №1902/20 від 19.02.2020 у розмірі 318 111, 00 грн, і таке зобов`язання станом на дату подачі даної заяви залишається невиконаним. Заявник вказує на те, що факт існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини непропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним. На думку заявника, договір купівлі-продажу №1902/20 від 19.02.2020, який ніким не оспорюється, може підтверджувати існування заборгованості (якщо оплата згідно з договором не надходила), яка, в свою чергу, може бути стягнута в порядку ст. 336 ГПК України.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, положень ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закон України № 1404-VIII передбачає низку заходів примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України № 1404-VIII).

Виконуючи рішення суду, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1, 4 ст. 53 Закону України № 1404-VIII).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено ст. 336 ГПК України.

Так, суд, що розглядав справу, як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Системний аналіз приписів ст. 53 ЗУ "При виконавче провадження" та ст. 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому, за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, у даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу .

З аналізу наведених статей вбачається, що до інших осіб у розумінні ст. 53 Закону України № 1404-VII виконавцями вчиняються такі ж заходи примусового виконання рішення як і до боржника, зокрема, звернення стягнення на кошти.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, є заходом примусового виконання рішення.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою. (Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19).

У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.

Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів.

При цьому, суд не має права втручатися в діяльність державного виконавця щодо вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Повноваження виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень у виконавчому провадженні за своєю правовою природою є дискреційним, однак такі повноваження не є необмеженими.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд зазначає, що матеріали справи та докази, надані в обґрунтування заяви не містять доказів набуття ПП "Лан" статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Окрім цього, як вбачається з пояснень боржника та наданих доказів, Приватне підприємство "Лан" не має жодних фінансових зобов`язань перед ПНВП "Форвард", а заборгованість за договором купівлі-продажу № 1902/20 від 19.02.2020 у розмірі 318 111, 00 грн, на яку посилається заявник у поданій до суду заяві, сплачена у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 318 111, 00 грн, на яку заявник (стягувач) просить звернути стягнення, заперечується Приватним науково-виробничим підприємства "Форвард", а факт доведення наявності такої заборгованості виходить за межі розгляду судом заяви, в порядку ст. 336 ГПК України.

Наведене вище в сукупності виключає можливість задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у порядку ст. 336 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 336 ГПК України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, встановивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених стягувачем (заявником) вимог, наведених ним обґрунтувань та наданих доказів, приймаючи до уваги положення ст. 336 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Керуючись ст. 234, 235, 336 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх. № 23517 від 04.09.2023) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 12.09.2023

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/505/20

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.