Ухвала

від 13.09.2023 по справі 525/925/23

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/925/23

Номер провадження 1-кс/525/71/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

начальника сектору дізнання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Велика Багачка, клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42023172050000022 внесеному до ЄРДР 28.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, про арешт майна,

встановив:

Прокурор Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до змісту резолютивної частини зміненого клопотання про накладення арешту поданого до суду 11 вересня 2023 року, в клопотанні ставиться питання про накладення арешту на майно, а саме: 1) земельні ділянки з кадастровими номерами: 5320281200:00:008:0541 площа 7,0609 га та 5320281200:00:008:0540 площа 15,1979 га та зерно соняшника на них; 2) земельні ділянки з кадастровими номерами: 5320281200:00:006:0337 площа 55,0881 га: 5320281200:00:001:0753, площа 44.5073 га; 5320281200:00:001:0787 площа 7,7634 га; 5320281000:00:006:0223 площа 50,7035 га; 5320281200:00:002:0231 площа 19,8400 га; 5320281200:00:001:0751 площа 6,0875 га; кадастровий номер не визначений, але суміжна із земельною ділянкою з кадастровим номером 5320281209:09:001:0067 орієнтовна площа 12,8 га. та кадастровий номер не визначений, але суміжна із земельною ділянкою з кадастровим номером 5320281200:00:001:0753 орієнтовна площа 5,2 га. та зерно кукурудзи на них (том 1 а.п. 90, 91).

Метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження прокурором визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів.

Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 197-1 КК України (том 1 а.п. 6).

В судовому засіданні прокурор подане до суду клопотання підтримав, вважав, що його слід задовольнити, посилався на аргументи зазначені у змісті клопотання та докази долучені до клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши в судовому засіданні прокурора, начальника сектору дізнання, який входить в групу дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування в межах даного кримінального провадження, дослідивши зміст поданого до суду клопотання та долучених до нього додатків, переглянувши матеріали кримінального провадження, які були надані на вимогу слідчого судді начальником дізнання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт є заходом забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Всупереч п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт.

Об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Як зазначає Верховний суд у своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі №400/122/18, провадження № 51-387км20, вказаний злочин є злочином з матеріальним складом: для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

Слідчий суддя не погоджується із позицією прокурора та дізнавача, що факт спричинення значної шкоди державі та територіальній громаді в належний спосіб доводиться наданим суду листом за підписом виконуючої обов`язки начальника ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ від 05.07.2023 року за вихідним реєстраційним номером 10-16-0/14-2028/2-23 в якому зазначено, що розмір за попередніми розрахунками шкоди може складати 2550,62 тисячі гривень (том 1 а.п. 13)

Матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, у який спосіб отримано розрахунок шкоди завданої кримінальним правопорушенням, при цьому жодних дій органом досудового розслідування для виконання вимог кримінального закону щодо встановлення розміру шкоди на час розгляду клопотання не здійснюється, як то призначення відповідної експертизи.

При цьому суд приймає до уваги відповідний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року, «імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, та зазначає, що жодних даних, які дозволяють визначити розмір шкоди зад допомогою простих розрахунків матеріали оглянутого в судовому засіданні кримінального провадження не містять.

Всупереч п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Суд звертає свою увагу на те, що органом досудового розслідування проводиться досудове розслідування, яке на час розгляду поданого до суду клопотання, не ставить на меті жодних дій направлених на передачу в подальшому зерна кукурудзи чи зерна соняшника належному власнику, із володіння якого вказана сільськогосподарська продукція вибула в результаті незаконних дій невідомих фізичних чи юридичних осіб.

Зважаючи, що органами досудового слідства ставиться питання про спричинення шкоди внаслідок не сплати відповідних податків до місцевого та Державного бюджетів, то збір, переробка чи продаж зерна, як і його кількість чи вага, жодним чином не можуть вплинути на розмір суми податку, яка не залежить від зазначених показників.

Щодо накладення арешту на земельні ділянки, які перебувають у власності відповідної територіальної громади, як у добросовісного набувача, то суду не наведено жодних аргументів для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження щодо юридичної особи, яки можливо в майбутньому буде залучена до справи у якості потерпілої юридичної особи. Зазначене стосується і земельної ділянки, яка передана у постійне користування юридичній особи ПРОФЕСІЙНО-ТЕНІЧНОМУ УЧИЛЕЩУ № 49, КОД ЄДРПОУ 02549368.

При цьому суд звертає свою увагу на практику Європейського суду з прав людини, який наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Посилання сторони обвинувачення щодо того, що зазначені в клопотанні об`єкти є речовими доказами по справі слідчий суддя не приймає, зважаючи на те, що матеріали кримінального провадження, які повністю оглянуті в судовому засідання не містять жодного процесуального рішення відповідної посадової особи щодо визнання будь-яких речей чи документів речовими доказами по справі.

Зважаючи на зазначене вище, суд не знаходить на час розгляду клопотання, законних підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 170-175 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

1. У задоволенні клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 11.09.2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42023172050000022 внесеному до ЄРДР 28.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1