Ухвала

від 06.10.2023 по справі 525/925/23

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/925/23

Номер провадження 1-кс/525/78/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

начальника сектору дізнання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Велика Багачка, клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42023172050000022 внесеному до ЄРДР 28.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, про арешт майна,

встановив:

Прокурор Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до змісту резолютивної частини клопотання про накладення арешту поданого до суду 06 жовтня 2023 року, ставиться питання про накладення арешту на майно (відповідно до змісту клопотання), а саме: 1) на зернові культури, що у 2023 році вироблені на земельній ділянці з кадастровим номером 5320281200:00:001:0787, площею 7,7634 га, зерна кукурудзи; 2)Виконання ухвали покласти на БІЛОЦЕРКІВСЬКУ СІЛЬСЬКУ РАДУ МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Першотравнева, будинок 9, село Білоцерківка Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 40127978, якій доручити здійснити облік відповідних зернових за якістю та кількістю, в разі необхідності здійснити збір зернових культур, а також їх належне зберігання (том 1 а.п. 6).

Метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження прокурором визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів.

Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 197-1 КК України (том 1 а.п. 7).

В судовому засіданні прокурор подане до суду клопотання підтримав, вважав, що його слід задовольнити, посилався на аргументи зазначені у змісті клопотання та докази долучені до клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши в судовому засіданні прокурора, начальника сектору дізнання, який входить в групу дізнавачів, які здійснюють досудове розслідування в межах даного кримінального провадження, дослідивши зміст поданого до суду клопотання та долучених до нього додатків, переглянувши матеріали кримінального провадження, які були надані на вимогу слідчого судді начальником дізнання, приходить до наступного висновку.

При розгляді наданого до суду клопотання слідчий суддя звертає свою увагу, що надані для огляду в судовому засідання матеріали кримінального провадження №42023172050000022 внесеному до ЄРДР 28.03.2023, починаючи з моменту винесення попередньої ухвали про відмову у накладення арешту від 13 вересня 2023 року, справа № 525/925/23, номер провадження 1-кс/525/71/2023, не містять жодних інших процесуальних дій крім зменшення обсягу обвинувачення по предметах до однієї земельної ділянки з кадастровим номером 5320281200:00:001:0787, площею 7,7634 га, та винесенням відповідного процесуального рішення відповідальною посадовою особою в межах даного кримінального провадження щодо визнання відповідних об`єктів речовими доказами по справі, відповідна постанова датована 02 жовтня 2023 року (том 1 а.п. 25).

З огляду на зазначене у попередньому абзаці, обставини і висновки зроблені слідчим суддею в ухвалі слідчого судді від 13 вересня 2023 року, яка набрала законної сили 19 вересня 2023 року, залишені поза увагою посадових осіб відповідальних за проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження №42023172050000022.

Тому суд ПОВТОРНО наводить відповідні аргументи, які були зазначені у попередній ухвалі суду, і які на час розгляду клопотання в суді, не усунено в результаті проведення слідчих дій.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт є заходом забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Всупереч п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт.

Об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Як зазначає Верховний суд у своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі №400/122/18, провадження № 51-387км20, вказаний злочин є злочином з матеріальним складом: для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

Слідчий суддя не погоджується із позицією прокурора та дізнавача, що факт спричинення значної шкоди державі та територіальній громаді в належний спосіб доводиться наданим суду листом за підписом виконуючої обов`язки начальника ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ від 05.07.2023 року за вихідним реєстраційним номером 10-16-0/14-2028/2-23 в якому зазначено, що розмір за попередніми розрахунками шкоди може складати 2550,62 тисячі гривень (том 1 а.п. 13).

При цьому суд звертає свою увагу, що на час розгляду клопотання площа самовільно захоплених земель зменшила із 260,07 гектара до 7,7634 гектара, що не заперечується прокурором у судовому засіданні.

Матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, у який спосіб отримано розрахунок шкоди завданої кримінальним правопорушенням, при цьому жодних дій органом досудового розслідування для виконання вимог кримінального закону щодо встановлення розміру шкоди на час розгляду клопотання не здійснюється, як то призначення відповідної експертизи.

При цьому суд приймає до уваги відповідний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року, «імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, та зазначає, що жодних даних, які дозволяють визначити розмір шкоди зад допомогою простих розрахунків матеріали оглянутого в судовому засіданні кримінального провадження не містять.

Всупереч п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Суд звертає свою увагу на те, що органом досудового розслідування проводиться досудове розслідування, яке на час розгляду поданого до суду клопотання, не ставить на меті жодних дій направлених на передачу в подальшому зерна кукурудзи належному власнику, із володіння якого вказана сільськогосподарська продукція вибула в результаті незаконних дій невідомих фізичних чи юридичних осіб.

Зважаючи, що органами досудового слідства ставиться питання про спричинення шкоди внаслідок не сплати відповідних податків до місцевого та Державного бюджетів, то збір, переробка чи продаж зерна, як і його кількість чи вага, жодним чином не можуть вплинути на розмір суми податку, яка не залежить від зазначених показників.

Щодо об`єктів, які визначено відповідальною посадовою особою у якості речових доказів, то суд зазначає наступне.

Суд розрізняє поняття "зернова культура" та поняття "зерно кукурудзи" і не вважає його тотожним.

Матеріли кримінального провадження містять окремі докази на підтвердження наявності на відповідній земельній ділянці посіву зернової культури, яку визнано речовим доказом у справі, між тим жодних доказів щодо наявності такого об`єкту об`єктивної дійсності, як то зерно кукурудзи матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, слідчий суддя не вбачає підстав щодо можливості накладення арешту на об`єкти, один із яких на час розгляду справи фактично не існує, а щодо іншого відповідальним посадовими особами не здійснено жодних дій для належної точної фіксації якісних характеристик зернової культури, індивідуальних ознак та визначення вартості, жодні відповідні спеціалісти в межах даного кримінального провадження для цього не залучалися.

Щодо формулювання резолютивної частини клопотання в частині покладення зобов`язання на певну юридичну особу вчинити примусово відповідні дії, то суд керується положенням ч. 1 ст. 175 КПК України, якою виконання ухвали про арешт майна покладається на слідчого, прокурора, та виконається в мажах відповідних процедур визначених спільним наказом ГЕНЕРАЛЬНОЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ, СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125 "Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду"

Слід зазначити, що в частині заявленого клопотання. що стосується збору та зберігання зерна кукурудзи, дане питання вже вирішено відповідальною посадовою особо при винесенні Постанови від 02.10.2023 року про визнання речовими доказами (том 1 а.п. 25), суд не перевіряє в даному судовому засіданні правомірність винесення даної постанови, але і не вбачає підстав повторного розгляду даного питання в порядку судового засідання.

Зважаючи на зазначене вище, суд не знаходить на час розгляду клопотання, законних підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 170-175 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

1. У задоволенні клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 06.10.2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42023172050000022 внесеному до ЄРДР 28.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1