Постанова

від 15.11.2007 по справі 16/548-7/493-24/321

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/548-7/493-24/321

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 листопада 2007 р.                                                                                   № 16/548-7/493-24/321  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомуза участю представника позивача:

касаційну скаргусудовому засіданні у м. КиєвіГоловатого Р.Я. та представника ВАТ "Київський завод експериментальних конструкцій" –Пришви В.С.Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

на ухвалу від 08.06.2007

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 16/548-7/493-24/321

господарського судуміста Києва

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

доВідкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту",Відкритого акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій",Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Ферум"

простягнення 23937,53 грн.

Представники ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та ТзОВ "Вест-Ферум" в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2007 провадження у справі № 16/548-7/493-24/321 в частині, що стосується вимог до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Ферум" припинено. В решті позову відмовлено.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2007, за тією ж справою, апеляційну скаргу на вищезазначене рішення повернуто позивачу на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України, оскільки до апеляційної скарги не було додано доказів сплати державного мита.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 08.06.2007, а справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження. Скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

          Відзивів на касаційну скаргу відповідачі до Вищого господарського суду України не надіслали.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу позивача без розгляду, апеляційна інстанція, як це вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, виходила з того, що позивач не звільнений від сплати державного мита на підставі ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито", оскільки позов пред'явлено до юридичних осіб, злочин якими вчинено бути не може, а зазначена норма закону застосовується до позовів про відшкодування збитків, що подаються безпосередньо до осіб, що вчинили злочин, яким були спричинені збитки.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою від 04.06.2000 було закрито кримінальну справу № 04/2546 по обвинуваченню Ворошило А.І. на підставі акту амністії, а тобто за нереабілітуючими підставами. Із змісту цієї ж постанови вбачається, що слідством була встановлені вина Ворошила А.І., саме як посадової особи ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 167 КК України.

Відповідно до п. 8 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито", від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином. При цьому, згідно із ст. 441 ЦК УРСР, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених ним вимог, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівника під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Таким чином, як це випливає із правовідносин сторін, на які посилається позивач як на такі, з яких виник спір, залізницею було подано позов про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, у зв'язку з чим остання звільнена від сплати державного мита. А отже у суду апеляційної інстанції не було процесуальних підстав для повернення апеляційної скарги.

У цьому зв'язку оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що відповідає діючому законодавству, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2007 у справі № 16/548-7/493-24/321 скасувати.

Справу направити до цього ж суду для прийняття до апеляційного провадження.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.