Ухвала

від 11.09.2023 по справі 161/3764/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 161/3764/23

провадження № 61-12597ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 10 Луцької міської ради», третя особа - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 10 Луцької міської ради», третя особа - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати у розмірі 58 068,02 грн.

Позов мотивований тим, що він з 01 вересня 2018 року працює на посаді вчителя у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 10 Луцької міської ради». На виконання Указу Президента України

від 24 лютого 2022 року № 641/2022 «Про введення воєнного стану

в Україні», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» він 26 лютого 2022 року був призваний

по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вказував, що з моменту мобілізації до липня 2022 року він отримував середній заробіток за місцем основної роботи, а з липня 2022 року вказані виплати були припинені.

Згідно з наказом директора ліцею від 11 березня 2022 №14-к/тм

«Про увільнення від роботи ОСОБА_1 у зв`язку із призивом на військову службу по мобілізації» його увільнено від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на строк з 27 лютого 2022 року

до дня звільнення з посади у військовій частині або закінчення особливого періоду.

Згідно з наказом директора ліцею від 19 липня 2022 року №48-к/тм

«Про призупинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » з 19 липня 2022 року йому припинено виплати середнього заробітку на період проходження військової служби з 19 липня 2022 року.

Як вбачається з відповіді Департаменту освіти Луцької міської ради причиною невиплати заробітної плати у відповідності до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» є недостатністю фінансування

з державного бюджету освітньої субвенції протягом 2022-2023 роки.

Вважав, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток

за час затримки заробітної плати, оскільки норма статті 119 КЗпП України

є загальною нормою, а частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації на особливий період.

Вказував, що його середньоденна заробітна плата становить 369,86 грн,

а тому розмір ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період

з 01 серпня 2022 року по 07 березня 2023 року за 157 робочих днів складає 58 068,02 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 21 липня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

21 серпня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою

на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 липня

2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення

та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації,

що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено,

що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна

дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є стягнення заробітної плати. Вказана позовна вимога є майновою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 58 068,02 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись

з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять

до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, якими визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для заявника. Звертає увагу на те, що зобов`язання щодо виплати середнього заробітку покладено на заклади освіти, однак відповвідач відмовляється їх виконувати.

Колегія суддів враховує мотиви судових рішень і доводи касаційної скарги та вважає, що з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи та надання обґрунтованої правової оцінки наявним

у матеріалах справи доказам незгода позивача з ухваленими судовим рішеннями у цій справі не свідчить про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для заявника.

Слід зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються

з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 753/12209/22. У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що положення частини третьої статті 119 КЗпП України у частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на нього до 19 липня

2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом

не встановлено.

Колегією суддів також взято до уваги, що ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2023 року (справа № 161/2745/23) та від 05 липня 2023 року (справа № 161/2550/23) відмовлено у відкритті касаційного провадження

у подібних справах.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник

не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки

є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявником

не наведено жодних аргументів і не додано до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга підлягає перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те,

що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційні скарги не містять і суд касаційної інстанції

їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Наведене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно

тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,

які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 липня

2023 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 10 Луцької міської ради», третя особа - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська