Постанова

від 13.09.2023 по справі 708/513/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 708/513/23Провадження № 22-ц/821/1365/23Категорія: 311010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Черкаська територіальна організація політичної партії «Європейська Солідарність»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року (ухваленого під головуванням судді Івахненко О.Г. в приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 14 червня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської територіальної організації політичної партії «Європейська Солідарність» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

04 травня 2023 року через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернулася до Чигиринського районного суду Черкаської області із позовом до Черкаської територіальної організації політичної партії «Європейська Солідарність» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем згідно безстрокового трудового договору з 2017 року на посаді менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку.

В період з липня 2019 року по травень 2022 року, вказує ОСОБА_1 , вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 2017 року є законним представником дитини з інвалідністю, що підтверджується відповідним посвідченням.

З червня 2022 року, зазначає позивачка, вона продовжила виконання своїх трудових обов`язків, за відпрацьований час отримувала заробітну плату, з якої відраховувались обов`язкові платежі та збори.

ОСОБА_1 вказує, що починаючи з липня 2022 року, керівник Черкаської територіальної організації політичної партії «Європейська Солідарність» перестав контактувати з нею, хоча вона продовжувала і продовжує сумлінно виконувати свої трудові обов`язки та не змінювала адресу робочого місця - АДРЕСА_1 .

Вказує, що в березні 2023 року їй стало відомо, що Черкаська територіальна організація політичної партії «Європейська Солідарність» більше не орендує приміщення за вказаною адресою.

Також з липня 2022 року вона не отримувала заробітної плати та замовила довідку форми ОК-5, зі змісту якої дізналась, що відповідач не здійснює нарахувань та не сплачує податки за неї, як за найманого працівника.

При цьому, жодних повідомлень про звільнення, переведення на іншу посаду, зміну в організації виробництва, переміщення, вказує позивачка, вона не отримувала, відповідних наказів не підписуваала.

Окрім того, під час прийняття на роботу її не ознайомлювали з посадовою інструкцією.

Як їй стало відомо зі змісту наказу № 05/23-К від 04.04.2023 року, посадова інструкція менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії «Європейська Солідарність» затверджена 17.05.2022, в той час як вона знаходиться в трудових відносинах з відповідачем з 2017 року, тому ОСОБА_1 вважає, що таким чином відповідач намагався змінити істотні умови її праці та умови трудового договору.

Зазначає, що 13 березня 2023 року вона подала заяву в центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці з вимогою провести перевірку діяльності відповідача в частині дотримання норм трудового законодавства та прийняття рішення щодо виплати їй заробітної плати за період з липня 2022 року по березень 2023 року зі сплатою всіх передбачених законом відрахувань.

04.04.2023 відповідачем було видано наказ № 05/23-К про звільнення її з посади згідно з п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ, при цьому, позивачці не було виплачено заборгованість по заробітній платі.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення відповідно до п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ безпідставним, незаконним та таким, що порушує її трудові права, оскільки відповідачу було достеменно відомо її місце праці, її номер телефону та місце постійного проживання.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 04.04.2023 № 05/23-К про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії «Солідарність» за сумісництвом за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії «Солідарність» за сумісництвом з 04.04.2023; стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

02.06.2023 ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2023 року до дня поновлення її на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районногосуду Черкаськоїобласті від14червня 2023року узадоволенні позовнихвимог -відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачці було відомо про зміну істотних умов її праці, як і про необхідність виходу на робоче місце саме в м. Черкаси в громадську приймальню політичної партії, а не в м. Чигирині, де станом на 01.06.2022 у відповідача не було орендованого приміщення для провадження діяльності, а нереагування позивачки на вище вказані листи і повідомлення в месенджерах та через мережу Інтернет суд розцінив як недобросовісну поведінку самої позивачки.

Суд вважав безпідставними посилання позивачки на намагання відповідача здійснити її переведення на роботу в іншу місцевість без її згоди в порушення вимог ст. 32 КЗпПУ, оскільки з досліджених доказів встановлено, що на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися як засобами поштового зв'язку, так і через мережу Інтернет повідомлення з проханням невідкладно повідомити про згоду чи незгоду зі зміною умов праці, при цьому перший лист від 08.06.2022 року з усіма відомостями та посадовою інструкцією було нею отримано поштою 18.06.2022 року, але залишено без належного реагування.

Суд вважав обгрунтованим звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії "Європейська Солідарність" на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме через «відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль» в період з 20.07.2022 року по 04.04.2023 року.

Також суд дійшов висновку, що підстави для визнання незаконним і скасування наказу від 04.04.2023 року № 05/23-К про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії «Європейська Солідарність» за сумісництвом на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ, поновлення її на вказаній посаді з 04.04.2023 року та стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу врозмірі 14568 грн. відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 14 липня 2023 року через систему Електронний суд, ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам даної справи, просила скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Мотивація апеляційної скарги аналогічна мотивації позовної заяви, крім того ОСОБА_1 зазначила, що дивними є твердження суду щодо відкидання факту , що вона з червня 2022 продовжувала виконувати свої трудові обов`язки на посаді менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії «Солідарність» за адресою: м. Чигирин, вул. Гетьманська, 21 .

Вказує, що є необгрунтованими твердження суду щодо ненадання нею належних доказів про дистанційну роботу, оскільки вона не зазначала, що здійснює роботу дистанційно.

Також вважає безпідставними твердження суду за наслідками дослідження доказів в їх сукупності , що позивачці було відомо про зміну істотних умов праці та про необхідність виходу на робоче місце саме в м. Черкаси , а не в м. Чигирин, де станом на 01.06.2022 у відповідача не було орендованого приміщення для провадження діяльності, оскільки, на думку апелянта, це є некомпетентним трактуванням змін умов праці в частині зміни робочого місця та його перенесення в інший населений пункт.

Вказує, що суд не маючи належних доказів на підтвердження отримання нею інформації, розцінив ймовірність її нереагування на листи і повідомлення в месенджерах та через мережу Інтернет, як недобросовісну поведінку.

Крім того, суд помилково послався на норму ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки дана норма регулює правовідносини лише в двох випадках, що передбачені ч. 3 ст. 32 КЗпП України та ст. 103 цього ж Кодексу, при цьому, ні перша, ні друга норми не регулюють зміни умов праці, що стосуються зміни адреси, за якою безпосередньо здійснюється діяльність працівником.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник Черкаської територіальної організації Політична партія «Солідарність» - адвокат Тимошенко Б.А. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, мотивуючи тим, що фактично доводи апелянта зводяться до: незгоди позивача з відхиленням судом доводів щодо викладених у позовній заяві та відповіді на відзив фактичних обставин справи; незгоди позивача із застосування судом норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 32, п.8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Адвокат вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи скаржника ОСОБА_1 , що відповідач не повідомляв її про зміну істотних умов праці, є суперечливими та не відповідають дійсним обставинам справи, не грунтуються на належних і допустимих доказах, у зв`язку з чим суд обгрунтовано відхилив вказані твердження.

Твердження скаржника, що вона здійснює свою трудову діяльність за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають дійсності, оскільки у відповідача станом на 2022 рік і на даний час відсутні будь-які відокремлені структурні підрозділи, філії чи приймальні за вказаною адресою. Наказів про дистанційну роботу позивача не приймалось.

Твердження позивача, що вона не знала про розірвання договору оренди приміщення у АДРЕСА_1 , оскільки за основним місцем роботи працює в ПТ «Ломбард Рантьє» , яке знаходиться за тією ж адресою, де вона і виконує роботу за сумісництвом у відповідача, суперечить самій позиції позивачки, яку вона доводила у суді першої інстанції.

Зазначає також, що позивач жодним чином не пояснює, чому вона, не отримуючи заробітної плати з липня 2022 до квітня 2023 , продовжуючи, за твердженням ОСОБА_1 , виконувати сумлінно свої обов`язки, не зверталась до відповідача щодо пояснення підстав припинення нарахування та виплати їй заробітної плати.

Твердження позивача, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» , ч. 3 ст. 32, п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України в їх сукупності, є помилковими, оскільки це є наслідком неправильного тлумачення даних норм та звертає увагу, що при направленні позивачу повідомлення про зміну істотних умов праці, відповідач керувався ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Крім того, зазначає, що позивач не надала доказів , що вона будь-яким чином повідомляла відповідача про причини своєї відсутності на робочому місці.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивачка прийнята нароботу напосаду менеджера з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії "Європейська Солідарність" з 19.11.2018 року відповідно до наказу № 12/18-к від 16.11.2018 року за сумісництвом з неповним робочим днем (4 години на день) з випробуванням строком на три місяці та з оплатою праці 0,5 окладу згідно штатного розкладу. З цим наказом позивачка була ознайомлена, про що свідчить підпис останньої в ньому (т.1а.с. 162).

Відповідно до даних посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.01.2017 позивачка є законним представником дитини з інвалідністю ОСОБА_2 , 2010 року народження, до досягнення дитиною 18 річного віку (т.1а.с. 18).

Згідно з наказом № 02/22-К від 16.05.2022 ОСОБА_1 вказано приступити до роботи та виконання своїх обов'язків у зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 163).

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що позивачка не приступила до роботи з 18.05.2022, надавши заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 18.05.2022 по 31.05.2022 (т.1 а.с. 164).

На підставі вказаної заяви позивачки відповідачем було видано відповідний наказ №03/22-К від 17.05.2022 про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін на 14 календарних днів з 18.05.2022 по 31.05.2022 (т.1а.с. 165).

Також згідно з наказом № 04/22-К від 17.05.2022 виконувача обов`язків Голови Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність» Р. Сущенка (п. 1 наказу) затверджено посадову інструкцію менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність», п. 2 передбачено ознайомити ОСОБА_1 з даною інструкцією, а п. 3 визначено останній виконувати посадові обов`язки відповідно до вимог інструкції (т.1 а.с. 166).

Виходячи із п. 7.3 вище вказаної посадової інструкції робочим місцем менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку є громадська приймальня Черкаської територіальної організації Політичної Партії «Європейська Солідарність» за адресою: 18005, Черкаська область, Черкаський район, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, буд. 34 (т.1 а.с. 167-168).

Як встановлено судом з даних доповідної записки від 02.06.2022 року керівника Секретаріату Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність» з 01.06.2022 ОСОБА_1 відсутня на робочому місці в громадській приймальні Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність» за адресою: 18005, Черкаська область, Черкаський район, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, буд. 34, на телефонні дзвінки остання не відповідає.

На підставі вказаної доповідної записки на адресу позивачки ОСОБА_1 направлено Лист № 0806/22 від 08.06.2022 року з повідомленням про необхідність виходу на роботу за робочим місцем, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (громадська приймальня Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність») після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не пізніше наступного дня з моменту отримання цього повідомлення, або на виконання ч. 4 ст. 32 КЗпП України повідомити роботодавця про незгоду з визначеними умовами праці.

Згідно з додатками до листа позивачці також направлено: наказ № 02/22-К від 16.05.2022 року «Про вихід на роботу ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» у двох примірниках на 2 арк., наказ №03/22-Квід 17.05.2022року «Пронадання ОСОБА_1 відпустки беззбереження заробітноїплати зазгодою сторін» посадової інструкції у 2 примірниках на 2 арк., наказ № 04/22-К від 17.05.2022 «Про затвердження посадової інструкції менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність» з додатком у 2 примірниках на 8 арк. (а.с. )

Судом встановлено, що вище вказаний лист № 0806/22 від 08.06.2022 з додатками було отримано позивачкою 18.06.2022, про що свідчать поштове повідомлення про отримання нею поштового відправлення за адресою реєстрації: АДРЕСА_3 та дані трекінгу Укрпошти.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону, виходячи з наступного.

У відповідності до частини першоїстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.

Згідно з п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд (при цьому, не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Наступними Указами Президента України строк дії воєнного стану було неодноразово продовжено та діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу» , «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

19 липня 2022 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022 року, частину 1 статті 36 КЗпП України було доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 , зокрема,8-3 відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутностіпонад чотири місяці поспіль.

Чотири місяцірахуються віддня,коли Закон№2352-ІХвід 01.07.2022року набрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч.1 ст.58 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2022 року на адресу позивачки ОСОБА_1 направлено Лист № 0806/22 з повідомленням про необхідність виходу на роботу за робочим місцем, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (громадська приймальня Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність») після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не пізніше наступного дня з моменту отримання цього повідомлення, або на виконання ч. 4 ст. 32 КЗпП України повідомити роботодавця про незгоду з визначеними умовами праці.

Згідно з додатками до листа позивачці також направлено: наказ № 02/22-К від 16.05.2022 року "Про вихід на роботу ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" у 2 примірниках на 2 арк., наказ № 03/22-К від 17.05.2022 року "Про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін" посадової інструкції у 2 примірниках на 2 арк., наказ № 04/22-К від 17.05.2022 року "Про затвердження посадової інструкції менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації Політичної партії «Європейська Солідарність» з додатком у 2 примірниках на 8 арк.

Вищевказаний лист № 0806/22 від 08.06.2022 року з додатками було отримано позивачкою 18.06.2022 року, про що свідчать поштове повідомлення про отримання нею поштового відправлення за адресою реєстрації: АДРЕСА_3 та дані трекінгу Укрпошти.

Таким чином, роботодавець вчинив належні дії з метою повідомлення про істотні умови праці, які належним чином були донесені до відома ОСОБА_1 , але остання на них жодним чином не відреагувала та не приступила до виконання своїх посадових обов`язків в обумовлені строки.

04.04.2023 року виконувачем обов`язків Голови Черкаської територіальної організації Політичної партії "Європейська Солідарність" Р. Сущенком з зв`язку з відсутністю позивачки на роботі та неможливістю отримання інформації про причини її відсутності на роботі з 18 червня 2022 року по 04 квітня 2023 року було прийнято рішення у формі наказу № 05/23-К від 04.04.2023 року про звільнення ОСОБА_1 , менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку за сумісництвом, з роботи 04.04.2023 року через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, пункт 8-3 частини 1 статті 36 КЗпП України, виплативши компенсацію за 16 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 19.11.2018 року по 18.07.2019 року.

Підставами для прийняття оскаржуваного наказу стали:

Лист № 0806/22 від 08.06.2022 року з доказами його направлення та отримання;

Лист № 0707/22 від 07.07.2022 року з доказами його направлення;

Лист № 2507/22 від 25.07.2022 року з доказами направлення та повернення у зв`язку з відмовою отримання адресатом;

Доповідні записки Керівника Секретаріату Дармостука О.О. від 02.06.2022 року, 21.06.2022 року, 22.07.2022 року, 26.08.2022 року, 01.09.2022 року, 01.12.2022 року, 01.02.2023 року, 04.04.2023 року;

Акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 та інформації про причини її відсутності №1 від 01.09.2022 року, №2 від 01.12.2022 року, №3 від 01.02.2023 року, № 4 від 04.04.2023 року.

Зазначений наказ направлено позивачці рекомендованим поштовим відправленням 04.04.2023 року на адресу зареєстрованого місця проживання та її електронну пошту і про ознайомлення з яким остання не заперечувала.

З викладеного слідує, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у відповідача не було достовірної інформації про причини відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом червня 2022 року по 04 квітня 2023 року, що охоплює відсутність позивачки більш як 4 місяці поспіль, що передували даті її звільненню, яка протягом всього цього періоду часу не зверталася до роботодавця та жодним чином не повідомляла про себе та відсутність у відповідача інформації про причини такої відсутності.

Крім того, судом першої інстанції вірно застосовано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, за яким внесено зміни до ст. 36 КЗпП України і частину 1 доповнено п. 8-3, який набрав чинності 19.07.2022 року.

Тобто, факт відсутності позивачки на робочому місці з цих підстав почав свій відлік з 20.07.2022 року, і навіть починаючи з вказаної дати до 04 квітня 2023 року, позивачка була фактично відсутня на своєму робочому місці, а у відповідача не було відомостей про причини її відсутності на роботі більше ніж чотири місяці поспіль, що охоплює передбачений законом чотиримісячний строк.

Апеляційний суд зауважує, що доказів протилежного стороною позивача не надано.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку Черкаської територіальної організації політичної партії "Європейська Солідарність" на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме «відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль» в період з 20.07.2022 року по 04.04.2023 року в даному випадку є доведеним та обгрунтованим.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим колегія суддів не знаходить підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення за наведених в апеляційній скарзі підстав.

При цьому, колегія суддів вважає, що приведені скаржницею в апеляційній скарзі доводи, фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської територіальної організації політичної партії «Європейська Солідарність» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 13 вересня 2023 року/