Рішення

від 13.09.2023 по справі 320/639/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року № 320/639/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2020 №0003900716 та від 30.10.2020 №0003910716.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.10.2020 р. за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не були взяті до уваги первинні документи позивача, надані ним під час перевірки. На думку позивача, ним було документально підтверджено взаємовідносини із зазначеними в акті перевірки контрагентами, тому висновки відповідача за результатами перевірки є хибними.

Ухвалою суду від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що контролюючий орган діяв в межах повноважень, наданих законодавством, правомірно встановив відсутність реальності господарських відносин між позивачем та контрагентами, а тому висновки перевірки є законними та обґрунтованими.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 25.09.2020 №1484, виданого ГУ ДПС у Київській області, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, згідно наказу ГУ ДПС у Київській області від 13.08.2020 №965, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика "Ароза" (код ЄДРПОУ 30365130) з питань щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.07.2020 по 31.07.2020.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №489/10-36-05-11/30365130 від 08.10.2020 та винесено податкові повідомлення-рішення № 003900716 та № 003910716 від 30.10.2020 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 122167 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 107 305,05 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДПС у Київській області.

Рішенням контролюючого органу про результати розгляду скарги від 30.12.2020 р. № 36720/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «БК «Брендбуд», ТОВ «Юніверсал Білдінг Елелсі», ТОВ «Янголі», які в свою чергу мали взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ.

Тобто, в межах даного спору необхідно дослідити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням умов спірних правовідносин та наданих учасниками справи доказами.

Як вбачається з акту перевірки, господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених позивачем податкових зобов`язань, з огляду на наступне.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "БК "Брендбуд" знаходиться на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

Основні засоби та об`єкти оподаткування, згідно бази даних ІС «Податковий блок» відсутні.

По ланцюгу постачання ТОВ «БК «Брендбуд» придбає «будівельні роботи» у постачальника ТОВ «УКРТОРГТЕХНИКА», який в свою чергу по ланцюгу постачання придбає: кастрюлі, набір посуду, набір столових виделок, салатник, сковорідка, спрей, тарілка, чайник, чашка.

Відповідно до укладених договорів та наданих до перевірки документів встановлено, що постачальником ТОВ "БК "Брендбуд" реалізовано на адресу ТОВ «Парфумерно-Косметична фабрика "АРОЗА» (попередня оплата на поточний ремонт виробничо-адміністративного корпусу і складу) на що було виписано податкові накладні та відповідно до чого на рахунок ТОВ "БК "Брендбуд" 02.07.2020 згідно платіжного доручення №1006 було перераховано кошти у сумі 390000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 65000 грн., та 01.07.2020 згідно платіжного доручення №1005 було перераховано кошти у сумі 415000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 69166,6 грн.

Згідно звіту про нарахування єдиного внеску, зазначена облікова кількість штатних працівників 2 особи.

Основні засоби та об`єкти оподаткування, згідно бази даних ІС «Податковий блок»- відсутні.

Відповідно до ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання (попередня оплата на поточний ремонт виробничо- адміністративного корпусу і складу), однак є придбання (будівельні роботи) у постачальника ТОВ "УКРТОРГТЕХНИКА" (код за ЄДРПОУ 42779259), в свою чергу ТОВ УКРТОРГТЕХНИКА по ланцюгу постачання придбало кастрюлі, набір посуду, набір столових виделок, салатник, сковорідка, спрей, тарілка, чайник, чашка.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «БК "Брендбуд" залучало підрядників до виконання будівельно-монтажних робіт, а саме ТОВ УКРТОРГТЕХНИКА", які не мали технічної можливості для виконання робіт.

Крім того, об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність ТОВ "БК "Брендбуд" відповідно до форми 20-ОПП не задекларовані.

Враховуючи зміст і технологічну специфіку будівельно-монтажних робіт, відповідачем не встановлено наявність у ТОВ "БК «Брендбуд» будівельного інвентарю, власної чи орендованої техніки та інше.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача стосовно нереальності вчинених господарських операцій між позивачем і ТОВ «БК «Брендбуд» доведеними та правомірними.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Крім того, під час проведення перевірки відповідачем були встановлені взаємовідносини між позивачем і ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ».

З урахуванням поданої звітності до органів ДПС, відповідачем було встановлено про неможливість виконання будівельних робіт ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ», в зв`язку із відсутністю на це технологічних можливостей.

Так, середньооблікова кількість штатних працівників становить 3 особи.

Вказана обставина ставить під сумнів реальність надання будівельно-монтажних послуг у визначених обсягах такою кількістю працівників.

Основні засоби та об`єкти оподаткування згідно бази даних ІС «Податковий блок» відсутні.

По ланцюгу постачання товариство придбає «будматеріали» у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ УКРАЇНИ» (код ЕДРПОУ 43362385)

Відповідно до укладених договорів та наданих до перевірки документів встановлено, що постачальником ТОВ "ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ" (код за ЄДРПОУ 43159295) реалізовано на адресу ТОВ « Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» (ремонт приміщень виробничо-адміністративного корпусу з виробничо-складським приміщенням), на що було виписано податкові накладні.

На рахунок ТОВ "ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ" 24.07.2020, згідно платіжного доручення №1025 було перераховано кошти у сумі 148000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 24666,6 грн., та 08.07.2020 року, згідно платіжного доручення №1007 було перераховано кошти у сумі 120000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 20000 грн.

Відповідно до ІС «Податковий блок» підприємство віднесено до категорії "ризиковий" та зупинено реєстрацію ПН.

До того ж , відповідно до ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних відсутнє придбання (ремонт приміщень виробничо-адміністративного корпусу з виробничо-складським приміщенням) на адресу позивача.

ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ» не залучало підрядників до виконання будівельно-монтажних робіт.

Враховуючи зміст і технологічну специфіку будівельно-монтажних робіт, під час перевірки не було встановлено наявність у ТОВ "ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ" будівельного інвентарю, власної чи орендованої техніки та інше.

Таким чином, ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ» не мало трудових ресурсів та технічної можливості для виконання власними силами будівельно-монтажних робіт.

Стосовно вказаних тверджень, позивач лише зазначає, що вони є безпідставними, проте жодних спростувань таких тверджень відповідача не наводить.

Проаналізувавши вказану інформацію, суд приходить до висновку, що ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ» не мала об`єктивної можливості здійснювати вказані господарські операції, а тому надані письмові докази по справі в цій частині суд вважає неналежними.

У постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року №21-3418а16 зазначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» із ТОВ «Янголі», суд звертає увагу на наступне.

Під час здійснення перевірки відповідачем було встановлено документальне оформлення операцій з отримання товару, а саме пластикових упаковок від ТОВ «Янголі».

По ланцюгу постачання товариство придбає «банка, кришка, прокладка» у постачальника P.P.H.U. POLIPACK Spolka Jawna Irena Wieckowska і Katarzyna Kolmetz (Польща).

Згідно звіту про нарахування єдиного внеску, зазначена облікова кількість штатних працівників 1 особа.

Основні засоби та об`єкти оподаткування згідно бази даних ІС «Податковий блок», відсутні.

Відповідно до баз даних по ТОВ "ЯНГОЛІ" відсутня інформація:

- про зберігання товарів, а саме: наявність власних або орендованих складських, приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця,

- про транспортування, а саме: наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні,

- про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, вказані обставини свідчать про неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності, без значної кількості трудових ресурсів та наявності будь-яких необоротних активів.

В ході аналізу відповідачем було з`ясовано нереальність продажу ідентифікованого товару, первинний продаж якого не підтверджується законним джерелом реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій.

Таким чином судом підтверджено, що ТОВ «БК «Брендбуд», ТОВ « ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ», ТОВ «Янголі» не здійснювали реалізацій товарів та послуг на адресу ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза».

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України, обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «Парфумерно-косметична фабрика «Ароза» і ТОВ «БК «Брендбуд», ТОВ « ЮНІВЕРСАЛ БІЛДІНГ ЕЛЕЛСІ», ТОВ «Янголі», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.10.2020 року № 0003910716, №0003900716 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.