Постанова

від 13.09.2023 по справі 400/6075/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/6075/22Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Дата і місце ухвалення 24.03.2023р., м.Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря- Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 р. по справі за позовом Фермерського господарства "Агростар Сістемс" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

28.12.2022 року Фермерське господарство "Агростар Сістемс" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.01.2022 року № 8214290715; № 8114290715; № 7814290902; № 6114290701; № 5914290701; № 6014290701 від 06.01.2022; № 5614290701, № 5514290701 від 06.01.2022.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 р. задоволено позов Фермерського господарства "Агростар Сістемс".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так у своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області були дотримані всі вимоги передбачені Податковим кодексом України, які регулюють право та підстави контролюючого органу проводити документальні планові перевірки.

Щодо фактичних обставин справи апелянт вказував на те, що за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були встановлені порушення Податкового кодексу України, а саме, встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, встановлено факт відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 206 883,72 грн., встановлено факт неподання декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Щербанівській сільській раді, заниження плати за землю (земельний податок), до контролюючого органу не подано декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), встановлено зберігання фермерським господарством пального без наявності відповідної ліцензії, також встановлено факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати за період з 01.07.2018 по 31.12.2020 та подання недостовірних відомостей до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за IV 2017 року.

Контролюючий орган посилався на те, що у зв`язку із встановленням численних порушень позивачем вимог податкового законодавства, і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку контролюючого органу, є правомірними та скасуванню не підлягають.

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 року та постанови нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ФГ «Агростар Системс».

04.07.2023 року Фермерське господарство "Агростарс Сістемс" подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якій позивач виклав свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство просило залишити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03.11.2021 року та направлень, виданих Головним управлінням ДПС у Миколаївській області від 12.11.2021 року, 16.11.2021 року та 19.11.2021 року, посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області у період з 16.11.2021 року по 06.12.2021 року була проведена документальна планова виїзна перевірка Фермерського господарства «Агростар Сістемс» з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.06.2017 по 31.07.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.10.2011 по 31.07.2021, результати якої оформлено актом від 13.12.2021 року № 9107/14-29-07-01/37912793.

За висновками акту перевірки Фермерським господарством допущені наступні порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи:

1. пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1, пункту 201.7, абзацу двадцять другого пункту 201.20 статті 201, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 2 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 3 744 105 грн.

2. пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України пункту 2 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 13 117 грн.

3. пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 206 883,72 грн.

4. пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, що полягає у неподанні декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності).

5. пункту 288.1 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми плати за землю (земельного податку) на 1 454,35 грн.

6. частини першої та частини восьмої статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що полягає у зберіганні пального без ліцензії.

7. підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасному перерахуванні податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати за період з 01.07.2018 по 31.12.2020 на суму 152 238,32 грн.

8. пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пункту 3.2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», що полягає у подання недостовірних відомостей у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за IV квартал 2017 року.

9. частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що полягає у несвоєчасній сплаті єдиного внеску за період з 28.10.2011 по 31.07.2021 на загальну суму 32 072 грн.

На підставі акта перевірки від 13.12.2021 року № 9107/14-29-07-01/379/2793 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 06.01.2022 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1. № 5514290701, яким збільшено господарству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 680 131,25 грн, з яких 3 744 105 грн податкове зобов`язання, 936 026,25 грн штрафні санкції;

2. № 5914290701, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на 13 117 грн.;

3. № 6114290701, яким попереджено господарство про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні на суму 206 883,72 грн податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що виникли в квітні 2019 року, а також накладено на господарство штраф в сумі 103 441,86 грн.;

4. № 6014290701, яким накладено на господарство штраф в сумі 1 020 грн.;

5. № 5614290701, яким збільшено господарству суму грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за грудень 2018 року на 1 917,94 грн, з яких 1 454,35 грн податкове зобов`язання, 363,59 грн штрафні санкції;

6. № 7814290902, яким накладено на господарство штраф в сумі 500 000 грн.;

7. № 8214290715, яким накладено на господарство штраф в сумі 20 168,22 грн. та нараховано пеню в сумі 396,87 грн.

8. № 8114290715, яким накладено на господарство штраф в сумі 1 020 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Фермерське господарство «Агростар Системс» оскаржило їх до суду першої інстанції.

При цьому, звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказував на протиправність та необґрунтованість прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень з огляду на незаконність проведення самої перевірки та недоведеність відповідачем тих порушень, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 5514290701, № 5914290701, № 6114290701, № 7814290902.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що Головне управління ДПС у Миколаївській області провело перевірку за прямої заборони на її проведення, тому з`ясування того, чи діяв відповідач згідно зі статтями 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України, не має значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Агростар Сістемс», з огляду на наступне:

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 06.01.2022 року за результатами планової виїзної документальної перевірки ФГ «Агростар Сістемс».

Так, одним із доводів на користь протиправності таких податкових повідомлень-рішень позивачем означено відсутність у податкового органу повноважень на проведення перевірки під час дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно, першочерговим у цій справі є з`ясування належності й правомірності процедури проведення контролюючим органом відповідної перевірки у розрізі наведених сторонами доводів щодо (не)можливості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Наведений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18.

Аналізуючи доводи і докази у розрізі наведеного аспекту колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року N 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 04 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Водночас, постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення наказу про проведення перевірки та проведення перевірки) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 22 лютого 2022 у справі № 420/12859/21, від 28 грудня 2022 у справі №420/22374/21.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконне проведення податковим органом документальної планової виїзної перевірки ФГ «Агростар Сістемс».

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 804/388/16, відсутність законних підстав для проведення перевірки, скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки, має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами такої перевірки.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Таким чином, установлена у судовому порядку незаконність проведення документальної планової виїзної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої, у тому числі, визначення за її наслідками зобов`язання оскаржуваними у цій справі податковими повідомленнями-рішеннями.

З огляду на практику Верховного Суду щодо правових наслідків незаконності проведення документальних перевірок, а також враховуючи встановлене судом в даному випадку порушення порядку проведення планової перевірки ФГ «Агростар Сістемс»», інші доводи позивача, в тому числі і по суті виявлених порушень, не підлягають юридичній оцінці під час вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Фермерського господарства «Агростар Сістемс» та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2022 року №8214290715; № 8114290715; № 7814290902; № 6114290701; № 5914290701; № 6014290701; №5614290701, № 5514290701.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 139 КАС україни підстави для розподілу судовий витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.09.2023 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук