Ухвала

від 13.09.2023 по справі 460/500/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

13 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/500/23 пров. № А/857/14053/23

Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Сеник Р. П., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 460/500/23 за адміністративним позовом Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" до Здолбунівської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року задоволено повністю адміністративний позов Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" до Здолбунівської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка також містила клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Питання про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат регулюється статтею 133 КАС України.

Так, положеннями частини 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України №3674-VI) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2)позивачами є: а)військовослужбовці; б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, положеннями ч.1 ст.8 Закону України №3674-VI визначено чіткий перелік умов, за наявності яких апелянту може бути відстрочено сплату судового збору.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Тобто, для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору апелянту слід довести, що він фінансово неспроможний сплатити судовий збір через відсутність доходів.

Щодо відсутності обмеження права скаржника на доступ до правосуддя апеляційний суд відзначає наступне.

Так, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («GeorgeІ and Georgeta Stoicescu v. Romania», заява №9718/03 від 26.07.201 Г).

При цьому, суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, оскільки право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку Держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», «Ейрі проти Ірландії»).

Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, суд не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutandis, рішення суду у справі «Ейрі проти Ірландії», цитоване вище, там само, п.25-26) (п.59).

Отже, згідно з практикою Європейського Суду, компетенцією внутрішніх державних органів є визначення найбільш доцільних способів регулювання доступу до правосуддя та ЄС не оцінює фактів, що зумовили прийняття судами саме цього, а не іншого рішення. Вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя NR (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Загалом, клопотання апелянта не містить достатніх обґрунтувань про неможливість сплати судового збору і таке не підтверджено жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Разом з тим, апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2023 року становить 2684 грн.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов в даній справі містить вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 1073,60 грн.

Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1610,40 грн.

Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунений шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн. за наступними реквізитами «Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд».

За таких обставин, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення вказаного недоліку.

Також слід роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України така буде їй повернута.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 460/500/23 за адміністративним позовом Рівненської обласної організації Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина" до Здолбунівської міської територіальної виборчої комісії Рівненського району Рівненської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР. П. Сеник